Четвер, 23.11.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Блоги користувачів сайту

Головна » 2017 » Січень » 3 » СОНЦЕ НА СТЕЛІ
19:57
СОНЦЕ НА СТЕЛІ
«СОНЦЕ НА СТЕЛІ»

збірка поезій

Василь Здоровик.

(04.2016 - 08.2016)

«Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!»
(Тарас Шевченко, «Молитва»).

1 розділ

І буде ранОК

"Пером, що міцно ще тримаю,
Могилу сам собі копаю.
Та вибору давно нема, -
Дорога правди лиш одна."
(Автор)

І буде ранОК

І буде ранОК, й новий день,
Та нас, на жаль, там вже не буде.
Життя зламалась карусель.
Її зіпсули злії люди.

Хай прийде ранОК, я за те,
Чи ще зі мною, чи без мене.
Це неважливо, не про те
Мій погляд в майбуття рожеве.

Так, ранОК прийде й принесе
Нові печалі і тривоги.
Ми ж розплатилися за все.
P.S. Ціна життя - прожиті роки.

Наші діти

"З тризубом у серці
дуже важко жити.
Життя любити,
вірити і йти.
З тризубом у серці
народжуються діти,
Щоб воля тут
зосталась назавжди."
(Автор)

Легко сказати та важко зробити.
Це зрозуміли сьогодні і діти.
Діти батьків, що надію плекали,
Діти батьків, що за волю вмирали,
Діти, що знову в жорстокім бою
Мужньо боронять Вітчизну свою.
P.S.Легко сказати та важко зробити...
Щастя й удачі вам нашії діти!

Є ціль

Є ціль, - ще трохи протриматись
І не зламатись на шляху.
Якось до фінішу дістатись,
Здійснивши місію свою.

Ні, не Герой я України

Ні, не Герой я України.
Я патріот, як мій народ,
Що також хоче щось зробити,
Щоб врешті краще тут жилось.

Я давно

Я давно пробачення не прошу,
Бо нема у кого і за що.
Я давно не плачу, бо не можу, -
Виплакав я сльози всі давно.

Лиш вода

Ти мене не любиш, я це знаю.
Часом ігноруєш, я терплю.
Ти мене потроху забуваєш.
Я ж тебе, звичайно, не виню.

Так бува, такий закон природи, -
Люблю я, але не любиш ти.
Важко тут дійти уже до згоди,
Важко тут консенсусу знайти.

Ти мене не любиш, це не горе,
Навіть не хвороба, не біда,
Бо кохання - це безмежне море,
Де слова - це всього лиш вода...

Жінка і час

Я з жінками про час не говорю.
В них немає цього в голові.
П'ять хвилин у них деколи довші,
Ніж у мене всі робочі дні.

Цікавий зайчик

Цікавий зайчик хоче знати,
Навіщо жить, якщо вмирати?
Навіщо сонце і весна,
Як сенсу все одно нема.

І бити... бити

Цікавий зайчик хоче знати,
Чому всі пруться так до влади?
Щоб не робити й добре жити?
Які ж то люди, - паразити,
Яких потрібно з тіла гнати,
І розплодитися не дати,
А ще примусити робити,
І бити...бити...бити...бити...

Така і...

Яка любов - така печаль,
Яке життя - така і доля,
Який "привіт" - такий "прощай",
Яка тюрма - така і воля.

Хай так буде

Так було, є і хай так буде.
Той, хто хотів, той став і є.
Нас дусить правда звідусюди,
Але й померти не дає.

Вперед, до нової біди

І що мені ти не кажи,
Але так є, бо не свої,
А рідні, щирі українці
Повинні в тім що, як ті вівці,
Куди погонять, - туди йдуть,
При цьому доленьку клянуть,
Але продовжують брести
Вперед, до нової біди.

Я б не сказав

Я б не сказав, що я програв.
Життя трива, триває битва.
Лиш голос трішки грубшим став,
Й до Бога все тихіш молитва.

"Зворотна плата"
(Присвячується Любі У.)

За все потрібно заплатити,-
І за любов, і за печаль.
"Зворотна плата" - мудрі діти,
Що вміють старість поважать.

Цього добилась ти блискуче.
Я вчусь у тебе до сих пір.
І лиш одне питання мучить, -
Де стільки місця в цій душі?

Не знаю і гадать не стану.
Лиш констатую те, що є.
Із Днем народження вітаю.
Скільки тих років, - не питаю.
Все, що нажила, - все твоє.
17.09.2016

Така це, друже, "сторона"

Така це, друже, "сторона", -
Хто хоче мати - вкрав і має,
Сховав чи з'їв, чи доїдає,
Щоб знов не мати ні х...а.

Така це, друже, "сторона".
Кінець надуманого світу,
Де після трішечки просвіту
Вже нова суне темнота...

Моє життя у моїх віршах

Життя своє я звіршував.
Кому цікаво, той читає,
А ні, - потроху забуває
Мене і те, що я писав.

Вибір

Його життя - у спогадах і мріях.
Моє - у роздумах і у конкретних діях.
Це нас різнить, що можу ще додати, -
Я йду "пахати", він йде далі спати.

У кожного свій вибір, своя доля.
Немає дурнів, є тюрма і воля.
І кожен з нас повинен обирати, -
На волі жити чи в тюрмі вмирати.

Веснянки

Весною родяться щасливі.
Зимою - мудрі, осінню - сумні.
А влітку, переважно, "чорно-білі",
Як сонячнії дні і дощові.

Весною все живе та оживає.
Усе, що хоче й в змозі далі жить.
Це потім листя жовте опадає.
Це потім все минає і болить.

Ось так природа нам дає підказку,
На що надіятись й , куди найкраще йти,
Щоб врешті-решт потрапити у казку
Добра, любові, щастя і краси.

Сірий кардинал

Не розповідай казок, мій друже.
Я усі їх чув і не забув, -
Хто вбиває безневинні душі,
Той ніколи "братом" і не був.

Хто себе вважа чомусь сильнішим,
Бо йому хтось зброю в руки дав,
Той мені нагадує па-рашу,
Де на троні сірий кардинал.

Сумна, але правдива повість

Ось так, забувши честь і совість,
Ми рухаємось в майбуття.
Сумна, але правдива повість,
Що зветься: наше, блін, життя.

Тут сумно

"Всі уже мають,
а ми іще ні.
Всі щось шукають, -
у нас вихідні.
Всі щось будують, -
в нас грошей нема.
Все розікрали,
порожня казна."
(Автор)

Казав товариш мій: "Тут сумно...",
Бо перспектива лиш одна, -
Хто, хоч якусь уяву має,
Той здогадається, яка.

Все божеволіє й конає.
Така ось правдонька гірка.
Лиш "брат" радіє і сіяє, -
Що ще чекать від дурака.

Вастрадамус

Наш найсолодший гру програв, -
Сховав.., знайшли.., таке буває
Із тим, хто поділитись забуває
З тими, хто ще більш сховав.

Не тут, то там
Не тут, то там,
не там, то десь.
Ми ще зустрінемось,
знайдемсь.
Переговорим
про ніщо
Про тих, хто хтось
і хто ніхто
Гуляють досі
по землі
Веселі, хмурі
чи сумні,
Щось роблять,
п'ють, їдять, триндять,
Цей світ ганьблять,
але терплять.

Не кажи нічого

Не кажи нічого,
бо і так болить.
Хочеш чи не хочеш,
але треба жить.
Все перетерпіти,
знаю, сил нема,
Але мусиш! Юність
швидко підроста.
І зроста тривога,
знаєш сам, яка.
Доки є дорога,
часто лиш туда.
Соромно і страшно
та таке життя.
Не кажи нічого,
помовчу і я...

Ще більше правди не буває

"Яка та правда кострубата,
Що зверху сиплеться на нас.
Все більше схожа на злобрата,
Що зупинити хоче час."
(Автор)

Ще більше правди не буває.
Вона єдина і одна.
Хтось думає, що іншу знає,
Але ж так, друзі, не бува.

Вона гірка, вона пекуча,
Але і щира, і свята.
Для когось - недосяжна круча,
Для когось, - мов жива вода.

І прикрашать її не треба.
Вона красива без прикрас.
Вона - це вільне синє небо,
Що зверху дивиться на нас,

І дуже хоче зрозуміти,
Чому ці люди на Землі
Такі сліпі і прагнуть жити
У сірих сутінках брехні.

Вільна птаха

Відловили вільну птаху
у чистому полі,
Посадили птаху в клітку, -
мучитись в неволі.
І не знають, бо безмізкові,
що так не буває, -
Вільна птаха у неволі
жити не бажає.
Не бажає і не буде,
щоби не робили
Зграя дурнів безхребетних
й слугів злої сили.

Хоробрість - зброя вільної людини

Мені не можна бути несміливим,
Лише налякаєшся, - хана.
Хоробрість - зброя вільної людини,
Без неї шансів вижити нема.

Карпатський краю

Мій рідний дім, - карпатський краю!
Якби ти знав, як я кохаю
Твою безмежную красу,
Твою ранковую росу,
Схід сонця там, на полонині,
Де небо неймовірно синє.
Ти б мандри мої припинив
Й нікуди би не відпустив.

"Весняні карасі"

Я у весні, мов риба у воді, -
Лиш сіткою можливо відловити,
Що називається кохати і любити.
Такі ось ми - "весняні карасі".

Життя

"Немає легкого життя.
Є синє небо, білі хмари,
І те, що рухає нас далі
В безглузде, тьмяне майбуття."
(Автор)

Життя нас б'є, життя ламає.
Життя нам жити не дає.
Щодня боротись заставляє.
Щодня купує й продає.

Таке воно, що з нього взяти.
Не було іншого й нема.
Хотілося б щось краще мати
Та не судилося... Дарма.

Дарма ми дивимось на небо
Й благаєм: "Боже, поможи!"
Самим робити вже щось треба,
І згине туга назавжди.

13-й знак Зодіаку
(Присвячується Світлані С.)

"13-й знак Зодіаку.
Хтось скаже: "Такого нема!"
Я ж знаю, допоки є зірка,
Що в турківськім небі сія!"
(Автор)

Це незвичайна жінка.
Це дому оберіг.
Це те, що не ржавіє
І не втрачає блиск.
Це те, що кожен в серці
Своїм життям несе.
Це те, що не вмирає
І зміст життю дає!

Куди?

Є ті, що орють, ті, що пишуть.
Є ті, що вже на ладан дишуть.
Всілякі є на цій Землі.
Це все цікаво та мені
Незрозуміло лиш одне, -
Куди ця "челядь" далі йде?

Там

"Життя іде, а час стоїть
В країні, де ще правда спить."
(Автор)

Там, де я, - птахи цвіркочуть.
Там, де ти,- там дятел б'є.
Там, де я, - живуть, як хочуть.
Там, де ти, - також так хочуть,
Але "зрада" не дає.

"Зрада" згори, "зрада" знизу,
"Зрада" в душах і серцях.
І світанку ще не видно, -
Там панують зло і страх.

Та, що назавжди

Я не вмію
жити й не любити.
Я не вмію
плакати і нити.
Я не вмію..,
це моє життя.
І не було іншого
й нема.
І не буде,
доки серце б'ється.
Доки все це є,
а не здається.
Доки поруч та,
що назавжди.
Доки є кохання,
я і ти!

Сон

Вулицями міста
кави запашної
Я блукаю знову
і не знаю втоми.
І немає щастю
ні кінця, ні краю,
Львове мій чудовий,
я тебе кохаю!
Це кохання щире,
щоб там не казали.
Дай- но, Бог, щоб інші
щось подібне мали.

Пора

Невже так важко зрозуміти, -
Пора вже правду говорити.
Усю усім, і нам, і їм,
І дітям, і батькам своїм.

Біда найкращих забирає
(До 30-річчя аварії на ЧАЕС)

"Скільки смертей
людських ще треба,
Щоб кожен
врешті зрозумів, -
Дитячий сміх
і чисте небо, -
Здобуток прожитих років."
(Автор)

Тих, перших, вже давно немає.
На щастя, час стира не все, -
Біда найкращих забирає.
Раніш так було і так є.

Не всі та більшість пам'ятає
Цей подвиг ночі в день весни.
Біда найкращих забирає.
Шкода і боляче мені.

Й не лиш мені, усім, хто має
Ще пам'ять, совість, співчуття.
Біда найкращих забирає,
Щоб далі жевріло життя.
26.04.2016.

Летять лелеки

Летять лелеки,
та тут вже не сідають.
Все далі й далі
на захід летять.
Довіри і віри
вони вже не мають
До тих берегів,
що війною кровлять.
Лелеки летять, -
вільні птахи надії,
Незламного духу
нестримна краса.
Їх цілі високі,
прозорі і світлі,
Бо воля їх кредо,
а дім - небеса.

Героям тилу

Не питай, не треба, -
відповідь одна:
Хочеш чи не хочеш,
а прийде весна.
Прийде і спитає,
як без неї жив,
Що для світу цього
доброго зробив.
Й, що ти їй розкажеш,
як ти мужньо спав,
Коли ворог рідну
землю плюндрував...
У тилу герої
нам потрібні теж, -
Зрозумів ти чітко,
бо ти так живеш.
P.S. Моя хата скраю
міста чи села.
Молодець! Вітаю!
Приходи, весна.

Коли?

Коли, коли, скажи, - коли
Ми будем врешті-решт щасливі.
Коли надійдуть теплі дні
В цій відмороженій країні.

Коли зневіра пропаде,
Коли прийдуть любов і сила.
Коли, скажи мені, зійде
Ця зірка - Вільна Україна?

Приходить час

Приходить час, відходять люди.
Приходять нові та чужі.
На жаль, так є і далі буде,
Допоки ми іще живі...

Народний поет Турківщини

"Це не я, це "турки"
взяли й обізвали:
"Він поет народний,
щоб нам не казали."
(Автор)

Народний поет Турківщини,
Почесне і чесне звання,
Яке вже ніхто не відніме,
Бо сили такої нема.

Народний поет Турківщини,
Найвище й найважче звання.
Оцінка простої людини
За щирі, правдиві слова.

Народний поет Турківщини,
Високе і чисте звання.
Людини сучасної днини,
Що іншим надію дала.

Народний поет Турківщини,
Веди мене, музо, веди.
Дай, Боже, натхнення і сили,
Щоб згинуло зло назавжди.

Справедливий та сліпий

"Той, хто може, не поможе.
Хто б хотів, - немає чим.
Ось такі тут справи, Боже,
Справедливий та сліпий."
(Автор)

Навіщо розум, Боже правий,
Ти нам усім подарував,
Щоби негідник світом правив, -
За що ти нас так покарав?

Не ображайся, я не знаю,
Але щось трохи тут не так.
Століттями тут злодій править,
Або злочинець чи дурак.

Тому світанку я не бачу,
Щоб повернувсь до правди світ.
Тому й пишу і вже не плачу, -
Немає в мене більше сліз.

Чудова пора

Білий сніг і зелена трава.
Загадково це все виглядає.
Хоча, що дивуватись, - весна, -
Тут трухлявий пеньок розквітає.

О, природи чудова пора!
Ти дивуєш нас знову і знову.
Та у цьому і є та краса,
Що дарує нам мрію казкову.

"Будет хуже"

Шансів вижити немає.
Все горить чи догорає.
Темінь, тупість, пустота,
Ще й прикопана мета.
P.S.Ось такі тут справи, друже,
Хоча кажуть: "Будет хуже..."

Справедливість і закон

"Закон від справедливості далекий
так, що й зустрітись шансів в них нема."
(Автор)

Я за справедливість, бо закон
Часто лиш проблеми загостряє.
Це, як неприступний наш кордон, -
Заплатив, - везе і проїжджає.

Я за справедливість, хоч нема
(Як не прикро це казати)
У людей до неї відчуття,
Бо тут треба думати і знати.

Я за справедливість, хто б і як
Не хотів мене переконати,
Бо ж вперед нас рухає не страх,
А бажання жить, любить і стати.

Розмова із собою

- Якого кольору весна, -
Хто в змозі це мені сказати.
- Усіх, лиш сірого нема,
І непотрібно йти шукати.

Весна - це світлий стан душі,
А не пора наступна року.
Тому співай, пиши вірші,
Й бери з собою їх в дорогу.

Не ті слова

Мелодія хороша,
але слова не ті,
Що серце чути хоче,
правдиві і прості.
Тож не співай, не треба,
фальшиві ж бо слова,
Якщо душі немає,
то й пісні теж нема!

Все більше днів

Все більше днів чекають ночей,
Де тиша, спокій і краса,
Заплющені, сумнії очі,
Надій нестримних глибина.

Все більше днів чекають ночей,
Забутих зрад, солодких снів,
І ранків, що щораз шепочуть:
- Побільше б нам таких і днів.

Він тут
(Присвячується F. S.)
Хто душу людям віддавав,
Той, ніби і не помирав.
Він тут, він досі серед нас,
Бо обігнав себе і час.

Краса, вмурована в добро

Вони звабливі і чудові
Ці літні вечори у Львові.
І, що мені ти не кажи, -
Так було, є й нема межі
Цій незгасаючій любові,
В якій в одне злилися двоє, -
Той, хто тут був, живе чи жив,
Й це місто серцем полюбив.

Не знаю, хто й коли сказав,
Що Львів - це князь, а може цар.
Це цар думок і цар душі,
Що надихає на вірші.
І ми, як вірнії раби,
Їх творимо й несем туди,
Звідкіль б'є правди джерело, -
З краси, вмурованій в добро.

А дурні бавляться в війну

"Я йду вперед,
позаду страх і зрада,
І вітер волі,
як завжди, - в лице.
Я зрозумів,
навіщо дурням правда, -
Щоб білий світ
довідався про це."
(Автор)

А дурні бавляться в війну,
І їм, скаженим псам, плювати,
Що гинуть люди солдати,
Що теж, звичайно, є людьми,

І більше того, це чиїсь
Сини, брати, батьки, кохані,
Що платять власними життями
За примхи владних холуїв.

Не стримуй, Боже, моїх слів, -
Я те, що думаю, те й кажу
Про цю брехливу, сіру масу,
Що світ цей топить в морі сліз.

Я не спішу

Я не спішу, -
я встигну вмерти.
Від цього ще
ніхто не втік.
Таких, як я, -
дурних і впертих,
Іще народить
білий світ.

Тому й живу я,
як прийдеться.
З вершин крокую
до вершин.
І, доки серце є
і б'ється,
Я б ще тут трохи
"наслідив".

Ніхто ніщо не подарує

Ніхто ніщо не подарує.
Все треба йти і брать самим.
І, якщо влада знов мудрує,
То на х...а вона нам всім.

Замисліться, люди

Чим більше гріхів,
тим страшніша розплата.
Візьміть, хоч диктаторів
сірий рядок.
Їм вже все одно,
але, як тим живеться,
Хто має родинний
із ними зв'язок?

Хтось скаже: "погано",
я ж скажу: "жахливо".
Бо, як взагалі
можна жить далі із цим...
Безвинно убиті,
спалені заживо
Щоночі приходять
й нагадують їм
Гріхи давніх предків,
владик злого духу,
Що змити ніхто
до кінця ще не зміг.
P.S.Замисліться, люди,
хоча б на хвилину,
Можливо, не варто
чинити цей гріх?

Іще раз про любов

Яка любов, - така печаль.
Які гріхи, - така розплата.
Тож не питай мене, чому
Сьогодні брат так "любить" брата.

Вожді обдурених сердець

Ще трохи й прийде вам кінець, -
Не можна ж все життя брехати.
Пора би вам це вже "догнати", -
Вожді обдурених сердець.

Вічне забуття

Таке життя, любов і мука.
Все перевернуте вверх дном.
Нестримна пристрасть і розлука,
Що пережить дано лиш двом.

Я не Шекспір, що розлучає,
А потім з'єднує в одне
Все те, що спільного немає,
Бо є нерідне і чуже.

Я той Василь, що вірші пише
Про рідну землю і буття,
Бо дуже добре розуміє,
Чим пахне вічне забуття.

Про нову книжку

Чи ще зі мною чи без мене
Ця книжка вийде, все одно,
Допоки листячко зелене,
Допоки це життя дано.

І не питай, чому так буде.
Я сам не знаю, а тому,
Допоки це читають люди,
Кінця не буде і віршу.

Щоб вірші писати

Щоб вірші писати, -
мало розум мати.
Треба серце мати,
душу і талант.
Щоб вірші писати, -
треба уявляти
Те, про кого пишеш
й, хто такий ти сам.

Такі ці люди

Вони "лизали" ще царю.
Вони "лизали" гегемону.
Вони і зараз "лижуть" тому,
Хто владарює в цім краю.

Такі ці люди, шкода їх,
Бо роблять теж саме віками.
Живуть слизькими слимаками
Й рабами покидьків тупих.

Привіт, Україно!

Привіт, Україно!
Тебе я вітаю,
Із чим і навіщо,
поки що не знаю.
Думки, звісно, є
та надії немає,
Допоки тут осінь
весну підміняє.

Ще прийде день

"Там буде все,
мене не буде,
Хоча я вірю,
що так буде."
(Автор)

Ще прийде день,
коли прокинуться
Любов і гордість
у серцях.
Ще прийде день,
коли загнуться
Ті, що глумились
на кістках.

Ще прийде день,
коли ті люди,
Що віру втратили
й терпець,
Себе знайдуть,
і ранок буде.
І прийде темряві
кінець.
І прийде день,
коли молитва
Без "Дай нам, Боже!"
прозвучить.
P.S.Життя - це безперервна
битва
За право на цім світі
жить!

Така робота

Така робота, - обіцяти
І не зробити ні х...а.
Це укр. депутати
І шоколадний "булава".

Думки вголос

Все, що було, - вітром здуло.
Чи багато, а чи мало, -
Вже нема, усе пропало.
Розчинилось в пустоті.
Сумно й боляче мені.
Та таке життя і люди,
Що живуть ніде і всюди...
Хай так буде. Я не проти.
Проти лише ідіоти,
Що життя цього красу
Бачать через ковбасу.

Що ж, з нас кожен обирає,
Й має врешті те, що має.
Я ж знайшов все, що шукав,
Бо любив, хотів і став.

Лотерея

Життя таке, як лотерея.
В ній одиниці виграють.
Всі решта лиш надію гріють,
І дарма гроші віддають.

Як народжуються вірші

Як народжуються вірші?
Дуже просто, - так, як вівці:
Тут поїли, там поспали.
Раз..! І віршик написали.
Чи хороший, буде видно.
Час покаже дуже швидко,
Чи в нім є щось, чи немає,
Чи за душу це хапає,
Чи це просто лиш слова,
Які ніщо не означа.

Якщо

Якщо серце знає,
Що воно кохає,
То уся ця суєта
Ролі вже не грає.

Малий народ

Малий народ - велика сила.
Не я придумав, - це закон.
Якщо ці нація й країна,
А не "весняний хоровод".

За і проти

Є Бог, є правда, є життя.
Й нічого більшого немає.
Й шкода мені всіх тих, хто "за",
Тоді, як "проти" помирає.

Чому кохаю

Чому кохаю, - я не знаю.
Хто знає, хай це пояснить.
Я лиш шаную те, що маю.
Все решта іншим хай болить.

Я б...

Я б не казав.
Я б не писав.
Я б не кохав.
Я б не любив.
Якби не знав.
Якби не мав.
Якби не став.
Якби не жив...

Густий туман

Все проходить
і минає.
Вечір тихо
догорає.
Вдалині
густий туман.
Ось і все,
що "світить" нам...

Нова збірка

"Народ - єдиний критик,
чиє судження має ціну."
(Марк Твен)

Це не буде "бомба", -
буде "рукавичка",
У якій, хто схоче,
місце віднайде.
Підроста в садочку
молода травичка.
Птаха щось співає
і життя іде.

Слово - моя зброя,
збірка - моє військо,
Що давно воюють
у моїй душі.
І, хоч я далеко,
але дуже близько
До тих, хто читає
ці мої вірші.

І знову про жінок

У всьому винна жінка, -
тут сумнівів нема.
Вона початок горя
й кінець його вона.
І не питай, не треба,
чому це так бува.
Ніхто цього не знає,
не знає і вона.

Відчуття

"Є москалі, є росіяни.
Є українці, є хохли.
Хто цю відмінність розрізняє,
Дурних питань не задає."
(Автор)

Страху й ненависті нема,
А є огида і відраза,
Які я відчую одразу,
Як тільки бачу москаля.

Ранок

Ранок! Птаха щось цвіркоче,
зазираючи в вікно.
Розповісти, мабуть, хоче,
що вже сонечко зійшло.
Я і сам чудово бачу
і собі таке кажу:
- Прокидайсь, мерщій, ледачо,
бо проспиш оцю красу.

Логіка життя

Я ставлю недосяжні цілі,
І досягаю їх, така,
Не дивлячись на буревії,
Вся логіка мого життя.

Кримінальне (рос.)

Второй уж срок сидит на троне
Палач, убийца, вор в законе.
Ухмылка катится с лица,
И нет отсидке той конца.

Напиши щось добре
(Присвячується Галі П.)

"Критика зверху принижує,
знизу - підносить."
(Борис Крутієр)

Напиши щось добре,
може пощастить,
Й ми у цій країні
будемо так жить.
Напиши щось добре,
вже доволі зла,
Що з усіх шпаринок
підло виповза.

Напиши щось добре,
бо ж життя летить.
Хай, хоч на папері,
стане краще жить.
Доки є надія
глибоко в душі,
Збудуться, я вірю,
ці твої вірші.

Сонце на стелі

"Сонце на стелі
таке, як та доля, -
Трохи трагічна,
а трохи казкова.
Трохи весела
і трохи сумна.
Все тут змішалось,
було і нема."
(Автор)

Сталось, що сталось,
куди далі йти.
Мало, хто знає,
летять сірі дні.
Люди чекають,
голодні і злі,
Мовчки вмирають
в обіймах брехні.
Що вам сказати, -
я був там і тут...
Вже не здогнати..,
а діти ростуть.
Як пояснити,
не було часу
Далі брехати.
Навіщо й кому.
Сонце на стелі, -
так рідко бува.
Ми ж так живемо
й надії нема
Щось тут змінити
у цьому краю...
Сонце на стелі
і пекло в раю...

Біда та й годі

Дійти до світлої мети
Нам не дають, ні не брати,
А те, що ми у власній хаті
Не можем ради собі дати,

Шукаєм винних, їх нема,
Є лише хвора голова.
При працьовитому народі
Таке життя, - біда та й годі.

Перевернутий світ

Світ перевернувся,
погань наверху.
Тупо демонструє
дрібноту свою,
Що й уже ледачих
злегка дістає.
Бог усе це бачить,
але не встряє.

Якщо вам так добре,
то терпіть. А я
Вже від вас втомився,
кругом голова.
Вже немає сили
їм допомагать,
Хто не хоче стати
тим, ким міг би стать.

Вам тещею не стати

Вам тещею не стати,
яка це благодать, -
Не треба видавати,
від серця відривать.
Немає, кого гризти,
нема кого дістать.
Вам тещею не стати,
яка це благодать!

Історичне

Не кажи мені: "Ніколи!"
Не кажи мені: "Завжди!"
Не буває так, відколи
Пращур виповз із води.

Філософське

Гріх над поетами сміятись.
Вони ж невинні, що дурні.
Дурні розумними зостались,
Коли навколо всі такі.

Щодня

Всесвітній день
дурних і страху
Ми тут святкуємо
щодня.
Щодня тут ходимо
на плаху.
Останній день
живем щодня.

Шкода
В нас часто вибору немає.
Це наше горе і біда.
Й шкода не тих, хто помирає.
Хто жить не може, - тих шкода...

З тобою важко говорити

З тобою важко говорити, -
у тебе правда в голові.
Як можна з цим на світі жити,
коли довкола не такі.
Не такі правильні і рівні,
як ти себе намалював.
Можливо, десь, колись на світі
тобі не того Бог щось дав...
P.S. З тобою важко говорити,
але й цікаво, ось така,
Простими нитками розшита,
вишиванка твого життя.
Випромінюй добро

Ще година життя
просто так промайнула.
Скільки їх уже було?
Скільки буде? Тому, -
Випромінюй добро,
якщо ти іще людина,
Щоб скоріш і назавжди
тут знищити зло.

Я не ідеальний

Я не ідеальний,
я такий, як є.
Трохи "віршонутий", -
в кожного своє.
Я не ідеальний
й поки це рятує,
Бо, частіш, - не дуже,
краще, ніж нема.

Майже казка

Десь, колись в якійсь країні,
Люди де живуть й донині,
Розпочалася війна
Між "не було" і "нема".

Довго, правда, не стріляли,
Бо набої всі продали, -
На війні, як на війні, -
Все товар... Тому мені

Все це вже осточортіло,
Бо не буде з того діла,
Доки тих, хто наверху,
Не відправлять на війну.

Добрий гетьман

Добрий гетьман до рабів не прийде,
Бо рабів цікавить лиш їда.
Воля їм і гордість не потрібні, -
Ось , у чому горе і біда.

"Обірвець"

"Там, за далеким небокраєм,
На самому краю Землі,
Любов і щастя нас чекають,
Лиш не дано туди дійти."
(Автор)

Пробач, мій краю, я втрачаю
Надію, віру і терпець.
Тебе я до сих пір кохаю.
Та толку мало, - обірвець.
Це нове слово, я це знаю,
Але у ньому зміст і суть
Того, що досі відчуваю,
Як там тяжко всі живуть.

Дивний сон

І знову, як у дивнім сні,
Нам ніч наспівує пісні.
Розповіда казкові речі.
Тихенько рухає за плечі.
Торкається очей і вій,
Й веде у світ таємний свій.
Туди, де в небі шлях проліг,
Який знайти ніхто не зміг.
Туди, де дивнії картини,
Де водограї з неба линуть,
Де птахи згори споглядають,
І зорі в небі тихо сяють.

На жаль, коротка мить оця,
І добігає сон кінця,
Лишивши нам лиш після ночі,
Уривки спогадів пророчих.

Поет, що правдою кровить

"Все більше хочеться мені
Земного щастя на Землі."
(Автор)

Він постарів, але не здався.
Таким, як був, таким зостався.
Хто його знає, - підтвердить:
Поет, що правдою кровить.
Дивак, що вірить в чудеса,
В те, що здолає зло краса,
Що сонце врешті-решт зійде,
Й тривога в душах пропаде.

Життя поета

Життя поета - справжня мука, -
Інакше вірші не "не підуть".
Лиш це натхненню запорука,
Що осява поету путь...

Летять роки

Роки летять, життя бурлить,
Що там боліло й тут болить,
Що там тримало й тут трима,
Хто дуба дав, того нема.

Такі ось справи на Землі,
Де є свої і є чужі...
Як далі жить, ніхто не зна.
І все, що тішить, - то весна.

Все решта, - важко пояснить,
Але, як хочеш, треба жить.
Не нарікати, а іти,
Щоб врешті-решт себе знайти.

Автобіографічне

Героєм я не був ніколи.
Я був наївним диваком
Й тоді, коли ходив до школи,
І потім знову, знов і знов...

Межа

"Забракне слів
і світ за очі.
На схилі дня
бринить сльоза,
А серце
спокою лиш хоче.
Душа болить,
там йде гроза."
(Т.З.)

Це серце спокою лиш хоче,
Хоча в душі його гроза.
Воно б боролось та не може,
Бо сили вже не ті.., межа.

Межа терпінню і надіям.
Межа прощань і сподівань.
Розчарування і безвихідь,
Ще й вдалині густий туман.

Порада другу

Я не нию, я не плачу.
Я чекаю на удачу.
А чекаєш, то прийде,
Й виграш сам тебе знайде.

А тому, - не плач, а смійся.
На хороше лиш надійся.
За лихе не забувай.
Ось і все! Привіт..! Бувай!

М.С.

З тобою важко.., ти зачесний,
тут вже давно так не живуть.
Неправильний, але почесний
ти гість, якого досі ждуть.
З тобою важко, ти не вмієш
вловити суть цього життя.
Ти по-своєму все розумієш, -
ось , в чому вся твоя біда.

Цей час пройшов

В....я не варто ревнувати.
Зради він межі не перейде.
Може він казати, щось писати,
Але далі віршів не піде.

Виховання, совість і освіта, -
Ось і все, що він в житті нажив.
Дехто ще бажає "Многа літа!"
Дехто б краще вже похоронив.

В....я не треба ревнувати.
Він своє в житті уже знайшов.
І намагатись інше щось шукати
Він не буде, час цей вже пройшов.

Настрій

- п о г а н и й

Країна боягузів,
країна шептунів.
Продажних, підлих друзів
і проклятих "братів".
Країна, що немає
ні гордості, ні зла,
Де воля помирає...
така ще молода.

- м а й ж е х о р о ш и й

Країна простолюду,
що так хотів добра.
Я їм служив і буду
і вибору нема.
Або ж ми переможем,
і прийде волі день,
Або ж серця ми покладем
і волю там знайдем...

Тривожний місяць серпень

Тривожний місяць серпень, -
чи зможем пережить?
"Сусід" втрачає спокій,
його все більше злить
Ця наша Незалежність
від руського ярма.
Тому і сатаніє..,
і далі йде війна.

Ще гірше, кажуть, не буває

Ще гірше, кажуть, не буває,
І, що ми бачимо щодня...
Вже й голод нас не так лякає,
Як ця "гібридная" війна.

В сирій могилі

"Ми всі залежні
десь від когось.
Так було,
є і так буде.
Та лише толк
малий від цього, -
В кінці одне і теж
всіх жде."
(Автор)

В сирій могилі
зверхності немає.
Там владарює той,
хто в ні лежить.
Там ні господарів,
ні шефів не буває.
І вже ніхто не злить,
і не гнітить.

В сирій могилі, -
тиша й вічний спокій.
І все одно,
чи літо, чи зима.
Такий ось підсумок
усіх прожитих років.
Й чекати іншого
наївно і дарма.

Від книжки до книжки

Від книжки до книжки
крокує життя,
Щоб знов зазирнути
туди, - в майбуття.
Цікаво ж всім знати,
що завтра чека.
Боюсь лиш вгадати,
та пише рука

Про все, що забулось,
і, що віднайшлось,
Про все, що вже збулось,
і, що не збулось,
Про все, що хвилює,
болить і кровить,
Про наше життя,
що минає, як мить.

Ніхто

Ніхто тобі не допоможе,
Ніхто ніщо тобі не дасть,
Ніхто твій страх не переможе,
А лише ти, - так мудрі вчать.

Такі ось справи, любий друже.
Ти запитав, - я відповів.
Тому і легше тим, хто служить,
Ніж тим, хто чесно вік прожив.

Шедеври

Шедеври пишуться миттєво, -
Часу ж для роздумів нема.
Шедевр - це постріл, це комета.
Це - неосяжна висота...

Рецепт життя

Все, що було,
те минуло, того вже нема,
Й не повинна
в нас боліти з цього голова.
Треба знати,
пам'ятати, треба далі йти,
Щоб дорогу
в своїй долі врешті-решт знайти.

Щоб прожиті
чесно роки, скільки б не було,
Випромінювали
світло, радість і добро.
Щоби діти,
що за нами цим життям ідуть,
Не руїни
тут застали, а добротну путь.

Євро...бачення

А що? Нехай! Чому б і ні.
Ми всі і так уже в л...і.
Втрачати також , що нема.
Willcommen євро...бачення.

Ліричне

Це синє небо..,
білі хмари..,
Зелені гори..,
темний ліс, -
Мене, як чесно,
вже дістали.
Скоріше б кум
первак приніс.

Ти найкраща

Ти не хороша, - ти найкраща.
У цьому й є уся краса,
Що дехто називає щастям,
А хтось, - польотом в небеса.

Ти не хороша, - ти найкраща,
І більш нічого не питай.
Чудовий день, погода класна.
Таким повинен бути рай.

Ти не хороша, - ти найкраща.
І, що би, хто не говорив,
А це є правда, щира правда,
Щоб я так жив, насправді жив!

Вечірній Львів

"Краса і воля - наша доля!"

Вечірній Львів, твої кав'ярні,
Неначе вулики гудуть,
А в них панянки дуже гарні
Кавусю з тістечками п'ють.

Вечірній Львів, прощання з літом.
Віддушина від спеки дня.
Тут і не пахне пустоцвітом,
Слідів буденності нема.

Вечірній Львів, це зірка правди,
Це блиск щасливої сльози.
Я розчинився в нім назавжди
У цьому хаосі краси.

Про щастя

Не буває щастя,
щастя без добра.
Істина ця вічна,
бо така проста.
Хто ж у злобі щастя
збудувать хотів,
Злобу і отримав
під медовий спів.

Я вже нічому не дивуюсь

Я вже нічому не дивуюсь, -
Що є, то є, і менше з тим.
Я далі цим життям крокую
Назустріч хмаркам голубим,
Назустріч грому, снігу, граду,
Назустріч шквалистим вітрам.
Єдине, що не сприйму, - зраду.
Все решта, якось, пополам.

Жінки

Жінки - моя слабість,
жінки - моя сила.
Шкода, - скоро старість,
а там і могила...
Та, доки ці "двоє"
ще трохи чекають,
Я буду любити
жінок, що кохають,
Й не лише мене,
а й тих, добрих і сильних,
Що міцність черпають
у подругах вірних.
Жінки - моя слабість,
жінки - моя сила,
І, доки не прийде
остання хвилина,
Я буду боротись,
я буду триматись,
Щоби не зламатись,
й так просто не здатись.

Діалог

- Ну, як, - все добре?
- Було добре...
- А, як тепер?
- Тепер ніяк...
Літає листячко пожовкле,
Й найкращі ліки - це миш'як...

- Чому ж так сталось?
- Я не знаю...
- Хтось мусить знати.
- Хтось, мабуть...
Всі лиш на долю нарікають
І владу "рідную" клянуть.

- Так, що ж робити?
- А нічого...
- Як далі жити?
- Так, як жив...
Коли нема нічо святого,
То й нарікать нема причин...

Мій вибір

"Про війну ні слова,
лише про любов.
Лиш вона основа,
лиш вона пароль."
(Автор)

Я не хотів тебе тримати,
І відпускати не хотів, -
Як важко часом обирати,
Коли свій вибір вже зробив.
Я не хотів тебе тримати, -
Ти загубилася сама, -
Як важко часом обирати,
Тоді, як вибору нема.

ІІ розділ
Заримовки

"Освіта і патріотизм створюють нації,
невігластво та егоїзм плодять чернь."
(П'єр Буаст, французький
письменник-афорист)

х х х

Я далеких планів не будую,
Бо ще ближніх всіх не збудував.

х х х

Біологічне
Те, що треба, виростало..,
Що, не треба, відпадало..,-
Так ся людство розвивало.

х х х

У войны не женское лицо,
а морда озверевшего .....

х х х

Як можна з жінкою дружити, -
це важко, навіть, уявити.

х х х

Не треба дзьобик роззявляти, -
Ми ж не народні депутати.

х х х

Всі мої вірші мають
прототипів, -
Простих людей,
або негідних типів.

х х х

Релігійне
Реклама Богу непотрібна, -
Потрібні віра і любов.

х х х

Музично-політичне
Хто не скрипаль, а диригує, -
Той нот фальшивих не почує.

х х х

Мій капітал
Мій капітал - мої мізки,
Й до них дві правії руки...

х х х

Це не лише слова,
що я зліпив докупи.
Вони, як це життя, -
де всім усе до д..и.

х х х

Щось та поезія висока
Тут дуже низько вже літа...

х х х

Вся правда до кінця
нікому непотрібна,
Бо там немає дна
і виходу не видно.

х х х

Девиз поэта (рос.)
Полюбить, - так королеву,
По...ть, - так короля.

х х х

Весні коритися не треба, -
Любити треба, ось і все.

х х х

Боягуз
Я сидів, "тиснувся", -
Лиш би пронесло.

х х х

Ми ще вільними не стали, -
Ми з колін лише привстали.

х х х

Як казав колись мій тато:
- Світ тісний, дурних багато.

х х х

Це чорне також було білим,
Лиш почорніло від життя.

х х х

Сімейне
Відрізать, скажеш, - я відріжу.
Не все, звичайно.., трохи лишу.

х х х

Всі поети - набожні атеїсти.

х х х

Все те, що значення немає,
те потихеньку помирає.

х х х

Щодо замаху на Плотницького (рос.)
Все хорошо.., мозг не задет,
Так как его давно там нет.

х х х

Старий гуцул малому
- Бач, півмісяця ще є,
половину вкрали, -
Як ті кляті москалі
нас уже дістали...

х х х

Я не тримаю більше зла
На тих, в кого мізків нема.

х х х

Хто співати вміє,
той у тон попаде...
Це, як в Україні
брехливі депутати.

х х х

І я живу, а що робити?
Життя - л...о, та треба жити!

х х х

Russland (Bild, нім.)
"Jeder 5-jahre andert sich alles,
200-jahre andert sich nichts."
(переклад)

"Кожні 5 років змінюється все,
але за 200 років нічого не змінилося."
Переглядів: 356 | Додав: Victor | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.