Понеділок, 25.06.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Блоги користувачів сайту

Головна » 2018 » Травень » 23 » ЖИВА ВОДА
06:15
ЖИВА ВОДА
ВАСИЛЬ ЗДОРОВИК.

«Поету вибачать усе,
Крім підсолодженої рими...»
(Автор)

ЖИВА ВОДА
(11.2017–04.2018 рр.
збірка поезій

Львів – 2018

I РОЗДІЛ

ДОРОГА ДОБРА

«Пишу для тих,
хто це читає,
Чекає, любить,
пам’ятає...»
(Автор)

ВЛАДА НАД ЛЮДЬМИ КАЛІЧИТЬ ДУШУ

Влада над людьми
калічить душу.
Й нікуди від цього
не втекти.
– Може я й не хочу,
але буду, –
Думають бездушні
владуни.
Влада над людьми
калічить душу.
Й тим, у кого
ця душа ще є.
Й дуже шкода,
що черствий чинуша
Цього до могили
не збагне.

СОЛОДКИЙ СОН

Солодкий сон: весна буяє,
Вкраїна рідна розквітає,
Сусід радіє за сусіда,
Ворожа армія розбита...
Солодкий сон: щасливі лиця,
Привітна Укрзалізниця,
Де вже тих «запахів» нема,
А лише щирість і краса.
P.S. Солодкий сон, на жаль, минає.
Знов сірий ранок наступає,
І сумно робиться мені,
Що все це лиш в солодкім сні.

ЗИМА

Гортаю порожні
сторінки,
Немає там слів,
лиш сніжинки,
Що дружно летять
на край світу
Де біла зима,
а не літо.
Вслухаюсь в чарівнії
звуки,
Що гріють і серце,
і руки.
Мелодію чую
я ніжну,
Вітаю весну,
білосніжну.

ДЕ ТІ ВІРШІ ОПТИМІСТИЧНІ?

Де ті вірші
оптимістичні,
Їх менше й менше,
до нема,
Вже й рідний край,
усе частіше,
Їх не віта,
а забува.

АСТРОЛОГІЧНЕ

Нас Сонце більше вже не гріє,
А все частіш й частіш пече.
Лиш місяць щораз молодіє.
Все решта сохне чи гниє.

ХТО МАЄ ГРОШІ
(Гроші – великі, багато, нечесно зароблені)

«Хто має гроші, –
помирає,
Так, як і той,
хто їх не має...»
(Автор)

Хто має гроші,
той не має
Нічого вічного
в душі,
Хто має гроші,
той не знає,
Що таке щастя
на Землі.
Хто має гроші,
той не може
Собою бути,
а тому, –
Хто має гроші, –
забуває,
Кому, навіщо
і чому.

NOSTALGIE

Вже не болить.
Чому? – Не знаю.
Може, засохло
і відпало,
А може, просто так,
висить,
Та головне, –
вже не болить.

ЯК ПРИЙДЕ «ГОДИНА»

Не знаю, навіщо,
Та знаю, що мушу
Писати ці вірші,
І рвать свою душу.
Не вмію брехати.
Та вмію сказати
Два слова докупи,
Як кажуть, – зв’язати.
Навіщо усе це?
Лиш Бог один знає
Й нічого не каже,
Можливо, чекає.
Можливо, не хоче
Лякать «свого сина»,
Та все проясниться,
Як прийде «година».

КРАЩЕ, НІЖ ПОЕТ, НЕ СКАЖЕШ

Краще, ніж поет, не скажеш.
Краще не напишеш.
Навіть, якщо пити будеш,
А, чи пити кинеш.
Й не про мене тут йдеться,
А про тих поетів,
Що уважно споглядають
Зі старих портретів,
Що свої життя віддали
За правду і волю,
Хоч лиш словом воювали,
Сильнішим за зброю.

«ЖИВА» ВОДА

Любов твоя – «жива» вода
В той час, коли надій немає,
А лише розпач і журба,
Що душу й серце розриває.
Любов твоя – «жива» вода,
Живіше просто не буває,
В якій уся ця суєта
Не так вже й страшно виглядає.
Любов твоя – «жива» вода,
Нестримне джерело натхнення,
Криниця віри і добра,
Щаслива зірка сьогодення!

РІЗНИМИ ШЛЯХАМИ

Було пізнє літо
Чи уже зима.
Щастя привалило,
А мене нема.
Що ж, таке буває,
Коли щастя й ти,
Різними шляхами
Починають йти.

УЧИ РІДНУ МОВУ

Не «супчик», а «зупа».
Не «ср...а», а «ду...а».
Учи рідну мову,
Мій сину, бо знову
Прийдуть «визволяти»
Чужії солдати
Від хліба і солі,
Від вільної долі.

ВИБІР

Є люди-люди, люди-птахи.
Є люди-гади усілякі.
Хто, ким хотів, той тим і став, –
Чи йшов, чи повзав, чи літав.

У ЧЕКАННІ
(Присвячено Т.)

«Коли загубиш ти надію,
Тоді і з’явлюсь, Т...., я,
Щоб твою заповітну мрію
Знов повернути до життя.»
(Автор)
У чеканні – біль,
У чеканні – сила,
У чеканні – муки каяття,
У чеканні – радощів хвилина,
У чеканні – все твоє життя.

НЕ ТАК-ТО ЛЕГКО

Не так-то легко
в цім житті
Ростить дітей,
писать вірші,
Але потрібно,
бо життя,
Як птаха
швидко проліта.
І все, що встиг
й зробить зумів,
Зітреться
в пам’яті років,
Якщо ніхто
не пригада,
Чи був такий,
а чи така...

ЗА ВИБІР

Я завжди боровся за вибір,
За вибір лишатись собою,
Й тоді, коли сили не рівні,
І друзі давно не з тобою.
Я завжди боровся за право,
За право лишитись собою.
Тому все готовий віддати,
Щоб вибір був завжди за мною.

ЧОРНА КАВА

Чорна кава – воля й слава,
Справжня Божа благодать,
Що ніколи і нікому
Я не в змозі вже віддать.
Чорна кава – світла доля
В час сполоханих надій,
Мудрість батьківського слова,
А все вкупі – це мій Львів.

НЕМАЄ ЗЛА

Немає зла... розчарування,
Що все не так, а навпаки,
Де мало вирости кохання, –
Одні колючі будяки.
Немає зла... одні страждання
Від ненажерливих іуд.
І лиш одне у всіх бажання, –
По-людськи вмерти... і не тут...

НЕМА РАБА

Не чекай, мій друже, –
Я не повернусь,
Більше в ріднім краї,
Вже не опинюсь.
Хто вкусив свободи,
Й вільного життя,
Вже рабом не буде,
В нім нема раба.

Я НЕ ГЕРОЙ

Я не герой,
я син героя,
Що не продався,
і не здавсь,
Як лише ним
не грала доля,
А він людиною
зоставсь.
Я не герой,
такого слова,
Звичайно, я
не заслужив,
Та з інших двох,
неволя й воля, –
Я вибрав друге
і так жив!

«НІХТО»

Він, всього-на-всього, «ніхто»,
А ми-то думали-гадали,
Героя з нього малювали,
А він такий, як всі, – «воно».
Він, всього-на-всього, «ніхто»,
Такий ж брехун, як всі до нього,
Які, наївшись дармового,
Забули, де вони і хто...
Він, всього-на-всього, «ніхто»,
Що захотів, хоч кимось стати.
Але ж потрібно працювати,
А цього в планах не було.

ЩАСЛИВА МИТЬ

Життя іде, життя біжить,
життя летить, життя, як мить.
Хто гав ловив, той і програв,
хоча, звичайно, шанси мав...
– А, що тепер? – тепер зима,
й машини часу в нас нема,
Є лиш надія, що колись
все ж навідає нас щастя мить.

ДОРОГА ДОБРА

Я йду дорогою добра
Крізь кучугури зла і бруду.
Я йду і вибору нема,
Бо йдеться, – буду чи не буду.
Я тим, ким знали вороги,
Тим, що любили щирі друзі,
Й крутіш дороги не знайти,
Як це життя на взлітній смузі.

НЕВІДОМІСТЬ

Я в невідомості помру,
Бо часу дуже-дуже мало,
Щоб розгадати криптограму, –
Чому на світі цім живу?
Я в невідомості помру,
Як і усі, хто жив до мене.
Летять роки, немов скажені,
В ту ж невідомість і пітьму.

АЛЬТЕРНАТИВА

«Втомилась мати-Україна,
ростить дітей і віддавать
Туди, де клята вража сила
їх ще продовжує вбивать.»
(Автор)

Втративши ще одного сина,
Доперла врешті Україна, –
Альтернатива в нас одна,
Або ми є, або нема.

НЕ ЖИТТЯ, А ДУМА

«Де та перспектива,
де та висота,
..... країна, –
інших слів нема.»
(Автор)

Не життя, а дума:
хто, кому, за що?
Всі заходять в двері
й лише ми в вікно.
Не життя, а дума:
де, чому і як?
Править світом сила
й збочинець-хробак.
І немає ради
чимсь допомогти,
Мудрої поради,
вже не віднайти.
Не життя, а дума,
скривлене лице,
Сумно і жахливо
бачити це все.

СОН

Хтось хотів на море,
Я хотів в Одесу,
Щоб ще раз побачить
Зою-стюардесу.
Та літак спізнився,
Море пересохло.
Раптом я проснувся,
І бажання здохло.

А.І.Х.

Анд... Ів...... Ха...., –
Це не один, це три в одному,
Хто для «пожежного роддому»
Віддав усе, що мав і міг.
Анд... Ів...... Ха...., –
Історія, епоха, ера,
Й наївна клятва піонера,
З якою він свій вік прожив.
Анд... Ів...... Ха...., –
Після Кос....... він другий,
Хто так несамовито любить
Своїх блукаючих синів.

ДЕ ТА МЕЖА

Це не любов,
це вже кохання.
Де та межа, –
ніхто не зна.
Початок:
погляд і зітхання,
А потім
кругом голова.
– І що?
– Нічого, далі гірше:
Безсонні ночі,
сонні дні,
Коли одне бажання
лише, –
Ще залишитись
в цьому сні.

ЛОТЕРЕЯ

Життя – це надія,
Життя – це тривога,
Промріяна мрія,
Дорога до Бога.
Життя – лотерея,
Хто виграв – програв,
Бо врешті закінчив
Все там, де почав.

ДИВНІ ВАСИЛІ

«Три Василі,
три різні долі.
Одна країна,
три життя.
Пробачте дурня
за нескромність,
Але один із них
це – я.»
(Автор)

Кожен долю вибирає,
Ту, яку прожив,
Хто по-іншому вважає, –
Той не те щось вчив.
Не та школа, не ті учні,
Не ті вчителі,
З яких згодом виростають
Дивні Василі.

РЕЦЕПТ

Люби..., страждай...
і не питай,
Чому болить
і що робить?
Люби..., терпи...
і пробачай,
Якщо з любов’ю
хочеш жить.

ДЕНЬ НА ДЕНЬ НЕ ВИПАДАЄ

День на день не випадає,
А біжить і геть втікає,
Щоби швидше все забути,
І назад не повернути.

ВАТНИК ЛУПОГЛАЗЫЙ (рос.)

Ватник лупоглазый:
– Кто тебя позвал?
– Кто тебя обидел?
– Кто чего не дал?
Нет у нас ответа,
Нет и у тебя.
Было бы, чем думать,
Не пришел б сюда.
Ну, а так, воюем, –
Каждый за свое:
Мы – за право думать,
Ватник – за ....ло.

ТКЕ, МІЙ ДРУЖЕ, ЦЕ ЖИТТЯ

Таке, мій друже, це життя, –
Любов, страждання, забуття.
І, як би хто не ворожив,
Та більш, як можна, не прожив.
Таке, мій друже, це життя, –
Гріхи, зітхання, каяття.
Й прощення день за все й за всіх,
Хто кимось був і дещо зміг.

НЕДОСЯЖНА ІСТИНА

Немає щастя без добра.
Немає віри без любові.
На жаль, ця істина проста
Нам недосяжна, як і зорі.

НЕ...

Не перемивай чужих гріхів,
Пригадай свої... і заспокійся.
Не переживай за дураків, –
Ще ніхто із них не застрелився.
Не шукай знов винних, – їх нема.
Хтось сховався, решта повтікали.
Краще пригадай, що йде весна,
І, можливо, трохи легше стане.

НАТХНЕННЯ

Від глибини душевних ран
До висоти небесних мрій, –
Неповторимо дивний стан
В час несподіваних прозрінь.

ЧОМУ?

– Чому? Чому?
Вже може досить
Питать, питать
і не робить.
Для цього краю
геть нічого,
А лиш просить,
просить, просить...

НАЙВИЩА БЛАГОДАТЬ

Ковток гіркої правди
Коротить наші дні,
Але це краще завжди
Солодкої брехні.
Ковток гіркої правди, –
Найвища благодать,
Яку на цьому світі
Господь зумів нам дать.

НЕ ПОЕТ

Не поет, хто вже немає
Людям, що сказати.
Не поет, хто забуває
Правду розказати.
Не поет, хто вже не в змозі
Струни зачепити,
Ті, з якими на цім світі
Просто легше жити.

СПОВІДЬ УКРАЇНЦЯ
(або Пісня без кінця)

«No Happy End,
No Hollywood»,
Життя – лай...,
Я досі тут.
Й, чим далі ніч,
Тим більше страх,
Що не розвидниться,
А, як?
А, як світліше
Може буть,
Якщо крадуть,
Крадуть, крадуть.
Й немає пісня
Ця кінця,
Як й це
Украдене життя.

«ПриватВкрад»

Ми були перші... по брехні
На душу рідного народу.
Я думав, – вистачить. Та ні, –
Нам треба випендритись знову.
Сьогодні свіжа новина, –
Ми також перші, як «кидали».
Ще більш, як наші у своїх,
В цілому світі ще не крали.
Я нас вітаю... ще одна
Нова блискуча перемога,
Що песимізму добавля
І віддаляє нас від Бога.

SUPER MODEL

В таку не важко
закохатись.
А жити з нею?
Мабуть, ні.
Таке життя,
одні – для свята,
А іншим – будні...
трудодні.
Несправедливо,
правда, згоден.
Шукай, фільтруй
і вибирай,
Що для життя
тобі підходить, –
Сімейне пекло,
а чи рай.

ДІАЛЕКТИКА ЖИТТЯ

Нема «лівих», нема «правих».
Є розумні, є дурні,
Яких страх лиш заставляє
Знов співать чужі пісні.
І нічого тут не зробиш, –
Діалектика життя:
Або хором ти співаєш,
Або соло... І нема
Ні тебе, ні тої пісні,
Що хотів ти за життя
Ще, хоч раз, на цьому світі
Доспівати до кінця.

МИ ЗНОВ СВЯТКУЄМ «ВАСИЛЯ»

А, де Василь? – Його нема.
Василь поїхав за кордон...
Він хто, – герой, чи він ган...?
Як завжди відповідь проста, –
Ми всі святкуєм «Василя»,
А, чи він тут, а, чи він там, –
Нам всім давно це пополам.
Бо святкувати «Василя»
У нас традиція свята.
А, хто цього не доганя,
Той не святкує... Ха... Ха... Ха...

ГЕРБ ПОЕТА

Вогонь, вода і мідні труби, –
Це герб поета Ва....
Так було, є і доти буде,
Допоки Муза не втекла.

ПОВЕРНЕННЯ НЕМА

Христос родився... і помер.
Не відразу, згодом, як допер,
Що з цими, начебто людьми,
Не «звариш каші». Не жиди,
А свої, «вірні» християни
Іудам цвяхи подавали,
І досі чемно подають,
І розпинають і плюють...
Христос родився... і помер,
Правда, воскрес та дотепер
Сидить собі на небесах,
І зверху дивиться на нас.
І, що він бачить? Не питай, –
Лиш біль і горе... Де той край?
Його не видно... Пустота.
Тому й повернення нема.

ЧЕКАЮ КРАЩОГО ЖИТТЯ

«Чекання кращого життя, –
Пусте, безглузде заняття.»
(Автор)

– Чекаю кращого життя...
– І, де воно? – Його нема.
– Нічого круто не міняю...
– А, що ти робиш? – Я чекаю.
– Надію злегка загубив.
Пахав, пахав, терпів, терпів.
А нагорода – та ж сама, –
Чекання кращого життя.
– Чекаю кращого життя.
– І, де воно? – Поки нема.
– І вже не буде. – А чому?
– Чому? Чому? – По качану!
– Чекання кращого життя, –
Це не робота... Це – фігня.
Хто цього досі не допер,
Хай тішиться, що не помер.

«ОПТИМІСТИЧНЕ»

Як доїли так і доять.
Смокчуть, не перестають,
Кров у рідного народу
Купка збочених іуд.
І немає порятунку
Від невігластва і зла.
Все це – моя Україна,
Все це – рідна сторона.

ДЕ ПРИЧИНА

Я можу не брехати, –
яка це красота.
Це все одно, що дати
лавруші копняка.
Я можу не чекати,
коли хтось із вождів
Дозволить мені мати
все те, що я хотів.
Я можу не просити
на масло і на хліб.
Я можу заробити,
і вистачить на всіх.
– Про що це він співає? –
нервово хтось спитав.
– Такого не буває, у нас,
– Але ж він там...
Такі ж самі там люди,
і схожі «поїзди»,
Що в нас чомусь не їдуть
ні звідти, ні туди.
Мовчу про медицину,
ця тема в нас «табу».
Лікують не людину
та доять, як ту «Kuh».
Німецькою – «корова»,
що в них чомусь живе,
Як справжня королева,
ще й молоко дає.
Що ж, досить порівняння, –
причина «на верху», –
У них там більшість мудрих,
а в нас... Мовчу, мовчу...

Я ПОСТАРАЮСЬ НЕ ПОМЕРТИ

Я постараюсь не померти,
хоч ризик є, та менше з тим.
Ми всі життя цього солдати,
комусь повинно повезти.
Життя складне і виживає,
хоч обережний чи «крутий»,
Але й, хто страх у ду... має,
теж не так просто відійде.
Я постараюсь не померти, –
для цього я замолодий.
До того ж, в міру злий і впертий,
щоби «відкинуть шлапаки».
Отож, до зустрічі і знайте, –
після «ОР»* я прийду знов,
Вам нових віршів наскладаю
про це життя і про любов.

* «ОР» (нім.) – операція.

ПРАВИЛЬНЫЙ ОТВЕТ (рос.)

Звезда взошла, звезда зажглась,
А с нею Т... родилась.
Ликует, празднует народ...
Лиш в жизни все наоборот.
Закрывшись в комнате одна...
Допивши стопочку до дна,
Сидит и ждет, сидит и ждет
Звонка..., иль, может, кто придет...
Звезда взошла, звезда зажглась.
Сегодня Т... родилась.
Кто знает, – празднует... Кто – нет,
Тот ищет правильный ответ.
02.02.2018

М.С.

Він так пише, як говорить, –
Коротко і ясно.
В час, коли багато «лижуть»,
Він глаголить правду.
Він так пише, не полише,
Пізно розвертатись,
Хоча в цім шаленім світі
Всяке може статись.
Він так пише так, як пише, –
Легко і красиво.
Що ж, нехай так й далі буде.
Вірш – це завжди диво.

ЧИТАЙ ВІРШІ

Читай вірші, поет там пише,
Чому тут досі ще крадуть,
Як далі жить і, де ті гроші,
Яких ніколи не знайдуть.
Читай вірші, шукай причину, –
Кому, навіщо і за що
Ми досі платимо данину,
Бо так рішив якийсь ....ло.
Читай вірші, щоб не зігнити.
Залиш позаду біль і страх.
Не дай недобиткам забити
В твою труну іржавий цвях.
Читай вірші, – це допоможе
Твоєму серцю і душі.
Лишень, як хочеш довше жити,
Читай вірші та не пиши!

НЕМАЄ ЗРОДУ

В змаганні: жінка – чоловік,
Звичайно, жінка переможе.
По-перше, невідомий вік,
По-друге, чоловік не зможе.
Не зможе в чесній боротьбі
Здобути чесну перемогу,
Як би він цього не хотів, –
Немає чесності там зроду.

Я БУВ НА «ТОМУ СВІТІ»

Я був на «тому світі».
Така ж сама дурня, –
Святі байдужі лиця,
Небесна суєта.
Я був на «тому світі».
Вчетверте, що робить, –
Є і така робота:
Ходити на «той світ».
Я був на «тому світі»,
І знову повернувсь,
Бо, хто вам ще напише,
Що буде, після знов...?

«ВАГНЕР»

– Там наших нет!
– Тепер нема.
Їх там змішали
із землею.
Така ось
фінішна пряма.
Для всіх,
хто дихає війною.
Р.S. Не знаю, скільки
ще чекать,
Та день такий
не за горами,
Коли й ми
зможемо сказать:
– Тут ваших також
вже немає!

МИ НЕ ЗАБУЛИ

Ми не забули про любов,
І про довіру, і про зраду.
Послухай, як пульсує кров, –
Не думаю, що все позаду.
Напевно, ні, звичайно, ні.
Допоки стукає і б’ється,
Ми пригадаєм і пірнем
В цей океан чужого серця.

ПРО ТО

Всі мужчини – трохи свині.
Я також один із них.
Вірність своїй половині
Заслужив та не зберіг.
Лиш не треба вже лякатись, –
До гріха ще не дійшло,
Хоча всяке може статись,
Якщо думки не «про то».
Чи, про то? Я вже не знаю,
Закрутилось в голові,
Але я цей світ сприймаю
Так, як можеться мені!

НАБРИДЛА ТЕМНА НІЧ

Набридла темна ніч, –
швидше би світало.
Ще непройдених доріг
у житті чимало.
Час летить, і ще зробити
треба так багато.
Вже набридла темна ніч, –
швидше би світало.

БЕЗ ГРІХА

Вкусивши яблуко в раю,
Ми всі забули про змію.
Вона ж нам яблуко «всучила»,
Й на гріх цей перший спокусила.
Як наказав її Господь?
Ніяк! Він вигнав лише двох...
Ось так рішили «наверху»
Оцю проблему непросту:
Хто спокушав, – той залишився,
А винен той, – хто спокусився?!
Р.S. Мораль проста, як 2+2, –
Хто спокусив, – той без гріха.

«МИЛЫЙ ДРУГ» (рос.)

Мой милый друг, твои печали
Меня, как честно, то достали.
Если есть совесть у тебя, –
Уйди, противный, от меня.

НЕ ТРЕБА

Хто це «розбурхане» життя
Прожив приблизно так, як я,
Той може, «руку положа»,
На всі травмовані місця,
Правдиво, щиро заявить:
– Не варто пробувать так жить!

СПРОБУЙ ЩЕ

Свій перший виграш
«Спробуй ще»
Я досьогодні
пам’ятаю.
І так живу
життя своє,
Іду і гулі
набиваю.
Для тих, хто спроби
не робив,
У мене лиш
одна порада, –
Як не робив,
то не роби,
А то відіб’єшся
від стада.

МОЄ ЖИТТЯ

Моє життя –
це лише гра.
Гра мого тіла
із душею,
В якого сили
вже нема
Її «тягати»
за собою.

НЕ ПИТАЙ ПОЕТА

Не питай поета,
чом сумні вірші.
Це – життя без правди
всім не до душі.
(А йому, – стократно,
як-не-як, поет),
Смішно і огидно,
як вождя портрет.
Хто про все це пише
з болем у душі,
Світ цей грішний ділить,
на свої й чужі.
Той страху немає,
що коли-небудь,
Його теж забудуть,
або продадуть.

ЯК ПРЕ, ТО ПРЕ

«Не тратьте,
куме, сили,
Спускайтеся
на дно.»
(Народне)

Як пре, то пре,
то треба брати.
Він це давно
уже вкурив,
Й тоді, коли
«каптьорив шмати»,
Й, коли
до ректорства «доплив».
Немає жадність
норм і правил,
Немає жадність
берегів,
Та Бог в кінці
усе поправить,
Як би його ти
не молив.
Як пре, то пре,
та варто знати, –
Не все так просто
«наверху», –
Сьогодні – свято,
завтра – грати..,
І ти один,
як у гробу.

ЗАСЛУЖИВ

Хто вік свій так зумів прожити,
Щоб геть нічого не робити,
Той заслужив, щоб забуття
Його спіткало за життя.

СПИСОК ПУТЛЄРА

«Сонце гріє чи не гріє, –
Все одно москаль нагліє
Й, хто б йому, що не казав,
Він там се..., де і ср...в.»
(Народне)

А люди гинуть, гинуть, гинуть,
Й немає список цей кінця.
Ще більш брехні і злої сили
Іще не бачила Земля.
А люди гинуть, знову гинуть.
За що? Чому? Ніхто не зна.
Довкола свіжі лиш могили,
Й війна, війна, війна, війна...
Війна за правду і за розум,
Війна за право вільно жить.
– Хто виграє?
– Не ми...
– А шкода.
Добрішим міг би стати світ.

«РУССКИЕ МУЛЬТЯШКИ» (рос.)

Кто про что, а я про это...
Пу... выпустил ракету,
Что летит и все бомбит, –
Вот такой он паразит!
– Что Америка?
– Смеется!
У них ответ всегда найдется, –
Они также смотрят сказки,
И кремлевские мультяшки.

ДЕШЕВЕ ВИНО

Вино дешеве, як повія.
Не той букет і аромат.
В пісок прикопана надія,
Що притупляє лише смак.

PARADOX*

Корумпована держава..,
зажебрачений народ...
Розум, мужність, честь і слава,
і «верхівка» – idiots*.
Все це вкупі – Україна,
найбагатша на біду,
Обезкровлена руїна
яку я, чомусь, люблю.

* англ. (парадокс, ідіоти).

БОГ ДОБРИЙ

Бог добрий...
кожному дає.
І вам щось дасть,
як не забуде.
А ні, то буде
так, як буде.
Вірніше буде,
так як є!

Є ВЧИТЕЛІ І Є «УЧИЛКИ»
(Присвячено Г.Б.П.)

Є вчителі і є «училки».
Великих букв у них нема.
Вони навчають «половинки»
Для посереднього життя.
Поталанило мені дуже.
Я вчивсь у справжніх вчителів,
Які, окрім законів й правил,
Ще й вчили правду говорить.
Є вчителі і є «училки».
Різниця – проспане життя, –
Там, де нема безглуздя мрії,
Й прогресу розуму нема.

ОСОБИСТЕ

Я був наївним і смішним.
І залишаюсь ним донині.
А те, що досі ще живий,
Заслуга... «половини».

П’ЯТЬ ХВИЛИН ДО ПРАВДИ

П’ять хвилин до правди,
десять – до добра...
Хто хотів чекати,
тих уже нема.
Ну, а хто не в змозі, –
топиться в брехні.
Висновок, як кажуть, –
«Ви зробіть самі.»

СІМЕЙНЕ

Кожен має половинку,
дехто має дві чи три.
Лише той нічо немає,
хто не намагавсь знайти.
І не треба нарікати
на знедолене життя.
Хто хотів, – знайшов і має,
а хто ні, – його біда.

«РІЗНОКРАЇННИЙ ОДНОЛЮБ»

Не переміг,
але й не здався.
Все кинув
і «рванув» туди,
Де ранок новий
починався
Без блатів, зради
і брехні.
Там і живу
вже... надцять років.
Шматком душі,
зоставшись тут,
Один з наївніших
«пророків», –
«Різнокраїнний однолюб.»

САМОТНІСТЬ

Самотність – плата за життя,
Безглузде, зле, егоїстичне.
Й нікому діла вже нема
До того, хто забув про «вічне»,
Про доброту і про любов,
Про співчуття і про відвагу,
Тому не дуже і шкода
Самотнього життя і плачу.

НЕ ЧЕКАЙТЕ

Не чекайте щастя, –
щастя не прийде,
Доки той іуда
кров козацьку п’є.
Доки є на світі
«дика москальня».
Ой, не буде щастя,
буде лиш дурня.

ЛЮБОВ – ЦЕ ЗАВЖДИ ЕГОЇЗМ

Любов – це завжди егоїзм.
Хто не любив, той знать не в змозі.
Це, як той камінь при дорозі, –
Хтось наступив, а хтось ще ні.
Любов – це завжди егоїзм.
І про ділитись тут не йдеться,
Бо можна дещо загубить,
Без чого далі не живеться.

ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ ПАНИЧІ
(Сучасний варіант)

Якби ви знали, паничі,
Як заробити на харчі,
А потім ці харчі придбати*, –
Ви не змогли би, мабуть, спати.
* якісні.

ЯК КІТ

Як кіт, – я маю
сім життів.
Чотири з них
уже позаду.
Іще три спроби,
ніби є.
Та часу вже
не так багато.

СУВОРА КАРА

Бог наказав мене давно, –
Приславши Музу і перо.
Сказав: «Іди, дивись, пиши
Для нас усіх свої вірші.
Якщо ж помічу, що збрехав
Чи на замовлення писав, –
Скінчиться моя благодать, –
І змушу Брежнєва читать!»

ЖИТТЯ

Моє життя – це трохи сексу,
Спання, їдня і роботня,
Заради спільного прогресу,
Що мчить у вічне небуття.
Моє життя – правдива рима,
Надія, мрія і слова.
Ось, ніби, й все моя родина,
Ось, ніби, й все моя сім’я.

НІ ЖАЛЮ, НІ ПЛАЧУ

Ні жалю, ні плачу
В мене вже нема.
Там, де вічний холод,
Не прийде весна.
Можна сподіватись
На погожі дні,
Але на щось більше,
Мабуть, що вже ні.

ЗВИЧАЙНО, НІ!

Невже ці люди, –
також люди?
Мабуть, що ні,
звичайно, ні!
Хто сіє горе,
той немає
Нічого спільного
з людьми.

ПАСПОРТНИЙ МАРАЗМ

Котові паспорта не треба, –
І так всі бачать, що він кіт.
Чому ж мене щораз питають
Про приналежність і про вік?
Питання були, є і будуть,
А з них одне лиш виплива, –
«Яке ти право жити маєш,
Як в тебе паспорта нема?»

СТАРІСТЬ

Я вже не хочу,
бо не можу.
Я вже не можу,
бо забув.
Я вже забув,
чого я хочу.
І так щодня,
який дурдом.

«MUTTER»

Я живу в країні,
де «крутих» нема.
Є лиш «Mutter Merkel»,
решта, – то шпана.
Я про тих, хто мріяв,
думав чи хотів
Її зіштовхнути
та немає сил.
Р.S. Й довго ще не буде, –
відповідь проста, –
«Не чіпайте «Mutter»,
в нас вона одна.»

ТЕМ ЗАБОРОНЕНИХ НЕМАЄ

Тем заборонених немає.
Є лише юність нетерпляча,
Де кожен сам іще не знає,
Чи це вже щастя, чи удача.

НАВІЩО РАЙ

Навіщо рай, коли є пекло?
І в ньому вдосталь вільних місць...
Якщо ж вас не туди занесло,
То не втрачайте оптимізм.
В раю ж немає того духу,
Що в пеклі завжди був і є.
Ніхто не дума там про душу,
А лиш про «хочу» і «моє».
Навіщо рай, коли є пекло,
В якому ми, як у раю,
В лайні-брехні по саме горло,
Бездушність славимо свою!

НЕ БІЙТЕСЯ БАГАТО ЗНАТИ

Не бійтеся багато знати, –
Нічого злого в цім нема.
Лиш легше буде помирати,
Коли настане ця пора.
Не бійтеся багато знати, –
Навіщо вам життя сліпе.
Це краще, ніж багато мати,
Бо це ніхто не забере.
Не бійтеся багато знати, –
Це той безцінний капітал,
Що дозволяє нам зостатись
Собою, ким би, хто не став!

НЕ ПЛАЧ, НАТУСЮ

Не плач, Натусю, я знайдуся.
Через вітри, через сніги.
Назад додому повернуся,
Щоб залишитись назавжди.

ВІТАЮ ДЕНЬ

Вітаю день... чекаю ночі...
Таке життя, а що іще?
Той виграє, хто виграть хоче.
Так було, буде, бо так є!

МИ ЗНОВУ ЗАБУЛИ ПРО ВЕСНУ

Ми знов забули про весну.
Так вже зима нас всіх дістала,
Якби не той шматочок сала,
Я б не прокинувся від сну.
Ми знов забули про весну,
Де все квітує і буяє.
А в нас, в нас «валянок» стріляє,
Й веде проплачену війну.
Ми знов забули про весну.
Чому забули? – Я не знаю.
Я лише вірш про це складаю,
Бо пригадав, що ще живу.

ОЙ, НЕ РАХУЙ МОЇХ ТИ РОКІВ

Ой, не рахуй моїх ти років.
Все, що нажив, – це все моє.
Найважчі були перші кроки,
Потім втягнувся... і пішло:
Дитинство, юність, зрілість, старість,
Кохання, зрада, суєта...
Єдине не нажив – це заздрість,
Але це втрата не важка.

Я НЕ ПОЇДУ У МОСКВУ

Я не поїду у Москву, –
Я вже там був. Нічо нового
Я там, звичайно, не знайду,
Крім «новоруського синдрому».
Я не поїду у Москву
І не тому, що я не можу, –
Я просто бачити не хочу
Цю озвірілу «москальню».
Я не поїду у Москву.
Мені і звідси добре видно,
Як все це страшно і огидно,
Коли зло грається в війну.

ЛЕТЯТЬ РОКИ, НЕМОВ СКАЖЕНІ

Летять роки, немов скажені,
Забувши про красу життя.
Проблеми вічні, війни нові.
Кому потрібна ця фігня?

ПРИКМЕТА

Є білий день.., є темна ніч
І є душевний параліч,
Коли нічого вже не треба, –
Це деградації прикмета.

БАЖАННЯ НАШІ БЕЗКІНЕЧНІ

Бажання наші безкінечні,
Але можливість лиш одна:
Красиво жити і померти
В обіймах щастя і добра!

ЖИВИЙ

Ура! Живий! Ще буду жити.
А, що ще в старості робити.
Померти дорого... Тому...
Я зекономлю. Не помру!

НАЗАД ДОРОГИ ВЖЕ НЕМАЄ

Назад дороги вже немає,
Є лиш вперед, до нових втрат.
Без цього волі не буває,
Є лиш «сибір» і «старший брат».
Назад дороги вже немає.
Ми це вкурили, тож тепер
Пора натиснути педалі,
Щоб «ровер» нас в «EU» допер.

«КІНО»
(Майже казка)

Зібрались зайчики в кіно
На новий фільм «Святий пуйло».
Білет купили, а нема
Ані кіна, ані пуйла.
Як з’ясувалось, – все «обман»,
Що в котрий раз втирають нам.
Р.S. Мораль, як білий день проста, –
Не вірте в вічного пуйла.

«РОСПРОГНОЗ» (рос.)
(Глибоко філософське)

Все, как всегда,
и даже хуже,
Хоть нет дождя,
повсюду лужи...

ДО СИХ ПІР НЕМА

Ой, як нелегко
нам тут жити.
Ще важче
правду говорити,
Але й купатися
в брехні
Набридло вже
й тобі, й мені.
Така ось дивна
ця країна, –
Велика, славна
Україна,
Де є і розум
і краса,
Лиш щастя
до сих пір нема.

ІІ РОЗДІЛ

ЗАРИМОВКИ

«Забагато чи замало, –
я цих слів не доганяю,
Коли йдеться про весну,
про любов і про красу.»
(Автор)

УКРАЇНЕЦЬ

Чекаю кращого життя, –
і що я бачу? – Ні... Вибачай!

* * *

Час лікує, виправляє
лише тих, хто час цей має.

* * *

Чи хороші, чи погані,
наші дні завжди із нами.

* * *

Одним, – палаци, розкіш, гроші,
А іншим, – правда, грати, воші.

* * *

Пиши вірші, – це допоможе...
На похорон зібрати гроші.

* * *

Не втрачай надії,
що колись помреш.
Скоро всі там будем, –
і ти, грішний, теж!

* * *

Хто чесний, – сирота, бо знає,
Що правда родичів немає.

* * *

Таке життя, що ще сказати:
«Немаєш чим, то не... ср...».

* * *

– Якщо би я хотіла й мала, –
Я все одно би вам не дала.

* * *

Яке життя – такі і люди, –
Не було іншого й не буде.

АЛКАШ

Не життя, а казка:
випив, закусив.
Була би відмазка, –
був би досі жив...

УКРАВТІВКА

Стара баба на кориті.
Двері раю вже відкриті.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ (рос.)

Мы живем без Интернета, –
На фига фигня нам эта.

* * *

Скажених псів стріляти треба,
А не питати: «Ви тут хто?»

* * *

Якщо з косою хтось припреться
Скажи, що в мене вихідний.
Переглядів: 95 | Додав: Victor | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.