Неділя, 17.02.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Матеріали конкурсу

Головна » Матеріали конкурсу » Шляхом боротьби і страждань

З книги: «Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945-1952)
29.12.2012, 16:53
Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ

СТРУКТУРА ДРОГОБИЦЬКОЇ ОКРУГИ ОУН

Згідно з підпільним адміністративним поділом Дрогобиччина упродовж 1940 - 1945 рр. перебувала в статусі області у складі краю Західні Українські Землі, який охоплював на той час території Галичини та Холмщини. До літа 1944 р. у складі області були три округи - Дрогобицька, Самбірська та Стрийська. Дрогобицька округа була ліквідована навесні 1944 р. Округи у свою чергу поділялися на повіти, а повіти - на райони, райони - на підрайони (кущі), кущі - на станиці, що вважалися найнижчою ланкою адміністративно-територіального поділу організації. Відповідно до адміністративно-територіального поділу, що був прийнятий в УПА, територія Дрогобицької області ОУН входила до складу Дрогобицької ВО 5 "Маківка" (у складі УПА-Захід). Командир ВО одночасно займав пост військового референта Дрогобицького обласного проводу ОУН.

Рішення щодо реорганізації краю Західні Українські Землі було прийняте Проводом ОУН, імовірно, у листопаді 1944 р. Принаймні, про це йде мова у листі голови Бюро Проводу ОУН Романа Шухевича-"Степана" до крайового провідника ЗУЗ Романа Кравчука-"Петра": "Тепер, у зв'язку з новою організаційною схемою, Ви самі зможете легко обслужити ті 3 одиниці, які Вам підпорядковані". Дата цього листа не відома, але у ньому йде мова про призначення організаційного референта ЗУЗ Петра Дужого-"Дороша" референтом пропаганди Проводу ОУН, що сталося саме в листопаді 1944 р. У листі П. Дужого, що датований 22 листопада 1944 p., йде мова про призначення 3. Тершаковця-"Федора" обласним провідником ОУН Дрогобиччини із такою нотаткою: "Федір уже пішов до праці. В сьогоднішній записці до нього я доручив йому на майбутнє підпорядковуватися Арпадові. У записці до Арпада я написав, щоб він, покликаючись на Ваше і моє доручення, перебрав Федора, Галича і Зенона'". "Арпад" - це обласний провідник ОУН Львівщини, який став першим крайовим провідником Львівського краю. З листа Петра Дужого можна зрозуміти, що мова йде про підпорядкування Дрогобицької (провідник 3. Тершаковець-"Федір") та Перемиської областей (провідник В. Галаса-"Зенон") Львівському краю. Правда, невідомо, чи така реорганізація була ініційована керівництвом ОУН, чи була це ініціатива самого П. Дужого як організаційного референта ЗУЗ (що досить малоймовірно).

Відповідно до реорганізації адміністративно-територіального устрою ОУН була проведена й реорганізація військово-територіального поділу УПА. Замість п'яти ВО, які існували станом на листопад 1944 p., було створено три, які, мабуть, мали співвідноситися із новоутвореними краями ОУН, що постали у зв'язку з реорганізацією областей та функціонували аж до припинення організованої боротьби на українських землях. Відповідно до наказу УПА-Захід (ч. 9/44 від 25 листопада 1944 року) ВО 5 "Маківка" приєднувалася до Станиславівської ВО 4 "Говерля", а не до ВО "Буг", як це мало б випливати із розпорядження П. Дужого. До ВО "Буг" приєднано тільки Перемиську ВО "Сян". Виходячи з того, що згодом Дрогобиччина по лінії ОУН входила до Карпатського краю (основу якого становила Станиславівська область), а по лінії УПА - до ВО 4 "Говерля", територіально співвідносного з ним, можна припускати, що в листопаді 1944 р. існували ще певні розбіжності щодо підпорядкування Дрогобиччини. Коли відбулося впорядкування структури, точно невідомо, хоч можна припускати, що це сталося наприкінці 1944 p., але не пізніше весни 1945 р.

Дрогобицька обласна організація ОУН була реорганізована в Дрогобицьку округу. При цьому навесні 1945 р. певні частини території, що входили до складу області, були перепідпорядковані іншим територіальним одиницям ОУН. Так, Жидачівський повіт відійшов до Калуської Округи ОУН Карпатського краю; на його основі створено Журавенсь кий надрайон, структуру якого складали два райони - Жидачівський і Журавненський. Миколаївський і Рудківський повіти були перепідпорядковані Городоцькій (Львівській) окрузі Львівського краю ОУН й увійшли відповідно, до Городоцького (Комарнівського) надрайону (від Дрогобиччини відійшли Рудківський і Комарнівський райони) і Миколаївського (Щирецького) надрайону (перейшов Миколаївський район).

Із колишньої Перемиської області не пізніше травня 1945 р. до Дрогобицької округи приєднано ту частину Добромильського повіту, яка опинилася на схід від польсько-радянського кордону. З неї створено Добромильський район ОУН, який охопив за радянським поділом територію Добромильського та Нижанковицького районів Дрогобицької області УРСР.

До складу Дрогобицької області УРСР за радянським поділом увійшли такі райони, які не перебували у складі Дрогобицької області ОУН до 1944 р. включно, ані після того, як була створена нова Дрогобицька округа ОУН (весна 1945 р.): Крукеницький, Медицький, Мостиський і Судововишнянський, які від весни-літа 1945 р. входили до Яворівського надрайону Городоцької (Львівської) округи Львівського краю, а також Новострілищанський та Ходорівський райони, які входили до Бібрецького надрайону Рогатинської округи Львівського краю ОУН.

Дещо зменшену за територією, порівняно з областю 1944 р., новостворену Дрогобицьку округу поділено на три надрайони: Стрийський (І), Дрогобицький (II), Самбірський (III, "Кіндратів").

До Стрийського надрайону увійшли 4 райони: Меденицький, Сколівський, Славський і Стрийський. Дрогобицький надрайон складався з Боринського, Дрогобицького, Дублянського, Підбузького і Турківського районів, а також міста Дрогобич. Крім того, від осені 1945 р. статус окремого району певний час мав Борислав і околиці (т. зв. нафтопромисловий басейн). Самбірський надрайон включав шість районів: Добромильський, Нижньоустрицький, Самбірський, Старосамбірський, Стрілківський і Хирівський. Слід зауважити, що від часу створення (весна 1945 р.) аж до ліквідації (1952 р.) цей надрайон не зазнавав, на відміну від двох інших, жодних територіальних змін.

Створення нових адміністративних одиниць відбувалося на основі попередньої структури. Обласний провід ОУН склав основу Дрогобицького окружного; Стрийський і Самбірський окружні - відповідно Стрийського і Самбірського надрайонних проводів. По суті новоствореним був тільки Дрогобицький надрайонний провід ОУН, хоча можна припускати, що основою для нього став Дрогобицький повітовий. Інші повітові та районні проводи давали кадри для керівництва більших районів, що відповідали радянському поділу. Найнижчою адміністративно-територіальною одиницею була станиця, яка відповідала одному населеному пунктові. Кілька станиць (залежно від кількості членів і симпатиків) формували кущ, яких у районі налічувалося від двох до шести.

Достеменно невідомо, коли саме завершилася реорганізація структури ОУН. Перші документи референтури пропаганди, у яких фігурують Дрогобицька округа та Самбірський надрайон, датовані, відповіно, 27 і 30 травня. При цьому варто зазначити, що місячний звіт окружної референтури пропаганди названий "Звітом ч. 1", у якому згадувано про вишколи, які відбувалися починаючи з лютого 1945 р. Це дає підстави стверджувати, що у травні уже функціонував якщо не окружний провід, то окружний осередок пропаганди. У звіті подано, що окружний референт організував 13-19 травня вишкіл пропагандистів. Євген Пришляк, котрий у лютому 1945 р. був призначений референтом СБ Самбірського окружного проводу ОУН на слідстві у 1952 р. зізнавав, що невдовзі після початку його праці на цьому посту Самбірська округа була переформована в надрайон. Отже, округа мусіла існувати ще до початку згадуваного вишколу. Обласний референт УЧХ Юлія Ганущак-"Галичанка" також зізнавала, що до травня 1945 р. З.Тершаковець був обласним провідником. Усе це дає підстави датувати створення Дрогобицької округи ОУН весною 1945 р.

Слід зауважити, що пізніше радянські органи, з огляду на те, що за радянським адміністративно-територіальним устроєм, округа охоплювала більшу частину тодішньої Дрогобицької області, часто вживали щодо округи означення "область".

Реорганізація ВО 5 "Маківка" у ТВ "Маківка" у складі БО "Говерли" була здійснена, навесні 1945 р. Поряд з назвою ТВ "Маківка" після реорганізації структури ОУН і УПА продовжували вживати поняття ВО "Маківка". Так, Данило Міршук-"Клименко", що у лютому 1945 р. був інструктором політвиховного відділу, а впродовж літа-осені того ж року - вишкільником окружного осередку пропаганди Дрогобиччини, у своїх спогадах постійно вживає щодо цього періоду поняття ВО "Маківка". Ніколи не вживав "група" чи "тактичний відтинок". У двох документах, в яких подано інформацію про загибель командира ТВ "Маківка" сотника "Богдана", "Щита", його посаду названо як "командир ВО". Зрештою, сам командир ТВ "Маківка" Я. Вітовський на допитах інколи називав себе командиром BO.

До керівних органів станиці входили станичний та довірені особи, які виконували різні завдання, наприклад, пропагандистів. До складу кущового проводу входили: кущовий провідник, масовий пропагандист, референт (інформатор) СБ, господарчий референт, командир СКВ (військовик).

Склад районного проводу формували: районний провідник, референт пропаганди, референт СБ, військовий референт, господарчий референт, референт УЧХ. Структура надрайонного проводу була подібна до районного.

На рівні округи провід ОУН складався з: окружного провідника; організаційного референта, який одночасно виконував функцію заступника провідника; референта СБ; референтури пропаганди; господарчої референтури; військового (організаційно-мобілізаційного) референта; референтури УЧХ.

Керівництво референтурами здійснювалося по вертикалі, наприклад, референт СБ надрайонного проводу ОУН керував практичною діяльністю референта СБ районного проводу, провідник організації надрайону - практичною діяльністю провідника району і т.д. Керівник референтури одного напрямку не мав права контролювати й давати розпорядження керівникові референтури іншого напрямку, якщо в референтурі нарівні конкретного району, надрайону чи округи (так відбувалося в перші повоєнні роки) працювала група людей, вона працювала у формі осередку (наприклад, районний осередок пропаганди, окружний осередок СБ). Замість слова "референтура" часто вживалося слово "осередок". Референта називали керівником (провідником) осередку. Організаційний референт окружного, надрайонного чи paйонного проводу виконував обов'язки заступника провідника, контролюючи таким чином виконання обов'язків іншими референтами цього проводу та підлеглими проводами, за дотриманням організаційних інструкцій, підбором та розміщенням кадрів, роботою зв'язку. Організаційна референтура, що у попередній період була розбудована на високому рівні, від весни 1945 р. фактично припинила своє існування.

Референтура пропаганди використовувала різні форми та методи донесення до населення ідей визвольного руху: усну пропаганду і поширення листівок та іншої націоналістичної літератури.

Джерела дозволяють докладно відтворити структуру референтури пропаганди Дрогобицького окружного проводу ОУН, що була сформована навесні 1945 р. відповідно до інструкції ч. 3/45 від 10 травня, крайового осередку пропаганди. Ця схема з деякими попрвками діяла аж до припинення організованої боротьби ОУН, що підтверджує цілий ряд джерел. Відповідно до неї передбачався розподіл функцій за напрямками: масової (усної) пропаганди, редакційно-видавничої, вишкільної, інформаційної, технічно-адміністративної.

I. Референт пропаганди відповідав за всю пропагандистську та вишкільну роботу у своєму терені і підпорядковувався по діловій лінії референтові вищого рівня, а по організаційній – тереновому провідникові, який без погодження з референтом пропаганди не мав права втручатися у пропагандистську роботу.

Функції референтів: 1) відповідно до вказівок згори організація пропагандистської і вишкільної роботи; 2) перевірка і вдосконалення роботи; 3) організація вишколів референтів та пропагандистів нижчого рівня (за участю представника референтури вищого рівня); 4) складання звітів у визначений термін своєму діловому зверхнику і тереновому провідникові; 5) безпосередня організація роботи свого осередку. Крім того, до функцій окружного референта входила організація співпраці, допомоги і контролю за роботою політвиховного відділу Тактичного відтинку УПА "Маківка". До функцій надрайонного - належало проведення відправ з районними проводами ОУН (не менше двох разів на місяць) мітингів, зборів чи нарад (не менше двох разів на місяць); до функцій районового референта проведення основної вишкільної роботи серед активу ОУН по кущах у формі одноденних вишкільпих відправ (не менше двох разів на місяць), та проведення мітингів, зборів і нарад (не менше чотирьох разів на місяць).

II. Функції працівників осередків:

а) Заступника референта (в окрузі рекомендована кількість- два заступники): 1) разом із надрайонними референтами організовувати вишколи районних і масових пропагандистів; 2) безпосередньо здійснювати перевірку пропагандистської та вишкільної роботи; 3) проводити вишкільні відправи з надрайонними та районними проводами ОУН (не менше двох разів на місяць); 4) проводити мітинги, збори та наради (не менше двох разів на місяць); 5) звітувати у визначений час референтові;

6) виконувати інші доручення референта;

б) Адміністратора: 1) розпоряджатися усіма необхідними у пропагандистській роботі технічними матеріалами та забезпечувати ними осередок; 2) організовувати для осередку місця постою, криївки, сховки для харчових запасів, охоронну боївку та зв'язок; 3) виконувати інші доручення референта;

в) Інформатора (в окрузі): 1) забезпечувати осередок інформацією, яку можна використати в пропаганді, отриманою від СБ ОУН та політвиховника відтинка УПА, з ворожих пропагандистських видань і преси, з радіоефіру; 2) відповідати за роботу бібліотеки та архіву; 3) організовувати роботу радиста та архіваря-бібліотекаря; 4) звітувати у визначений час референтові; 5) виконувати інші доручення референта;

г) Редактора (в окрузі): 1) організовували друкування у потрібній кількості центральних, крайових та місцевих видань; 2) організовувати роботу репортерів-дописувачів та надсилати їх матеріали до видань крайового осередку; 3) відповідати за роботу техзвена (машиністів, циклостилістів чи друкарів); 4) звітувати у визначений час референтові; 5) виконувати інші доручення референта;

д) Інструкторів (округа і надрайони інколи формували вишкільну ланку): 1) брати участь у вишколах районних і масових пропагандистів; 2) проводити мітинги, збори та наради; 3) звітувати у визначений час референтові; 3) вико¬нувати інші доручення референта;

е)Технічних та допоміжних працівників (машиністи, циклостилісти, друкарі, радисти, художники, архіварі-бібліотекарі, охоронці, зв'язківці): виконувати роботу відповідно до свого фаху.

III.Масові пропагандисти мали такі обов'язки: 1) організовувати масову пропаганду в кількох станицях (в кожному кущі, або в боївці СБ ОУН, рекомендовано мати масового пропагандиста) ; 2) проводити мітинги в кожній станиці (двічі на місяць); 3) масовий пропагандист боївки СБ спільно з її провідником відповідав за її вишкіл; 4) організовувати та контролювати роботу сільських пропагандистів і вишколювати їх; 5) звітувати про свою роботу перед районними референтами у визначений час; 6) виконувати всі інші доручення й накази.

IV. Сільські пропагандисти були зобов'язані читати та пояснювали людям видання підпілля.

У випадку, коли техзвено (друкарня) перебувало окремо від осередку, на її керівника покладалися обов'язок забезпечення безпе ребійної роботи друкарні для виконання необхідного обсягу робіт відповідно до правил конспірації, будувати криївки, здійснювати матеріальне забезпечення персоналу друкарні; керувати роботою кожного працівника, перевіряти правильність набору, тримати постійний зв'язок з редакторами видань та своїм керівництвом. У такому випадку техзвено мало свого адміністратора, інформатора редактора (коректора), інтенданта, зв'язківців.

З часом, у зв'язку з браком кадрів та обладнання, структура референтури пропаганди скорочувалася. Так, на 1 липня 1948 р. в окружному осередку пропаганди працювали тільки його керівник та заступник; поступово щезали техзвена в районах, а відтак і в надрайонах; роботу машиністок перебирали на себе референти; у 1949 р. ліквідовано пости масових пропагандистів, а за рахунок вивільнення людей підсилювалися районні осередки пропаганди.

Хоча про структуру інших референтур джерела подають інформації менше, можна припускати, що принципи їх внутрішньої побудови не відрізнялися від тих, що були дійовими у референтурі пропаганди. З іншого боку, очевидно, що стуктура кожної референтури залежала від її завдань, чисельності та особливостей праці.

Так, Служба безпеки ОУН відповідно до основних напрямків праці, складалася з підреферентур (субреферентур) слідчої, бойової, вишкільної і технічної. Технічний підреферент (також субреферент, референт) керував технічною роботою, тобто переписував звіти, протоколи, керував зв'язком. Бойовий підреферент був командиром боївки СБ, займався охороною і господарським забезпеченням. Слідчі займалися веденням слідства, вишкільники - проведенням навчання. За цією схемою діяли референтури СБ на рівні округи, надрайонів і районів. Натомість у кущах були інформатори СБ. Референт СБ, як і всі інші, підпорядковувався по організаційній лінії провідникові відповідного терену, а по діловій лінії - референту СБ вищого проводу. У листі Василя Сидора-"Шелеста" до Івана Лавріва-"Нечая" станом на літо 1947 р. у питаннях відносин між референтами СБ і провідниками зазначалося: "Установку, що першим завжди є провідник, якому потрібно підпорядковуватися і перед ним звітуватися, а потім вже вищому керівнику". При чому зазначалося, що до провідника необхідно було звертатися: "Друже провідник", а до референтів "друже зверхнику" без будь-яких винятків. Провідник, незалежно від того, яку організаційну структуру очолював, прирівнювався до референта, що належав до вищого рівня.

Часто відбувалося суміщення посад, як і в інших підрозділах, наприклад, слідчого і технічного референта. Зрештою, через брак слідчих, їх роботу міг виконувати будь-який працівник референтури, із бойовиками включно.

Певний час, приблизно з осені 1946 р., на Дрогобиччині, замість назви "Служба безпеки" СБ, вживалася назва "Екзекутивний відділ" (ЕВ). За твердженням дослідників Д. Вєдєнєєва і Г. Биструхіна, саме на Дрогобиччині вперше почали використовувати таку назву. Проте вона не прижилася і самі підпільники не завжди нею послуговувалися. Згодом назва ЕВ вийшла із вжитку.

Господарча референтура досить сильно була розбудована в період німецької окупації. Так, на рівні області та округу у ній працювали, крім референта, фінансовий підреферент, магазинер (відповідальний за запаси), контрольний та ін. При цьому працівники господарчої референтури діяли практично на всіх щаблях підпільної адміністрації до кущів включно. Проте на час створення Дрогобицької округи (весна 1945 р.) умови діяльності та потреби підпілля дещо змінилися, через те, що такий штат у господарчій референтурі тримати було недоцільно. Фактично вся праця зосереджувалася у руках референта, який був в окрузі, надрайоні чи районі, певний час, також і в кущах. З плином часу в зв'язку з браком кадрів і зниженням потреби в господарчому забезпеченні через чисельне зменшення ОУН і УПА, обов'язки господарчого референта розподілялися між іншими підпільниками, залежно від їх потреб. Зрештою, після 1949 р. потреба у господарчій референтурі відпадає.

Військова (організаційно-мобілізаційна) референтура на Дрогобиччині, як і в усій Галичині, наймаштабніше працювала у 1944 р. Основними функціями військових референтів були: а) вести реєстр військовозобов'язаного населення у свому терені; б) підбирати необхідних фахівців, поповнювати добровольцями відділи; в) заготовляти і магазинувати зброю та амуніцію; г) забезпечувати продуктами харчування, одягом, медикаментами та ін. (у тісній співпраці з господарчим референтом); д) проводити навчання військових кадрів із членів і кандидатів ОУН; е) організовувати та керувати самооборонними кущовими відділами (СКВ); є) контролювати військову сторону діяльності боївок і відділів, які діяли при інших референтурах і осередках.

Проте навесні 1945 p., із зміною тактики УПА (переходом до дій невеликими підвідділами) потреба в діяльності такого підрозділу значно зменшилася. Відповідно у наказі УПА-Захід №12 від 28 квітня 1945 р. зазначено, що функції військових (організаційно-мобілізаційних) референтів перебирають на себе командири тактичних відтинків. З того часу через командира тактичного відтинку здійснювалася співпраця між ОУН і УПА, який за посадою був зверхником для всіх членів ОУН підзвітного терену у військових справах. У зв'язку з тим функції військової референтури Дрогобицького окружного проводу ОУН перебрала на себе команда ТВ "Маківка", командирові якої підпорядковувалися окремі військові референти в надрайонах і районах (такі були відповідно до потреб терену). Згідно з наказом ГВШ УПА ч. 2/49 від 2.09.1949 р. команда ТВ "Маківка" припинила існування у вересні 1949 р. Натомість військові референти надрайонних і районних проводів діяли, як правило, не пізніше 1947 р.

У документах підпілля чітко розмежовувалися функції між провідниками ОУН і керівниками відділів УПА. Зокрема, командир відділу (сотенний) не був зверхником районного провідника, він не мав права йому наказувати в організаційно-політичному відношенні, не мав права підпорядковувати його собі, але для проведення конкретної акції мав право вимагати від нього кур'єрів, інформації про терен. Усі акції повинні були проводитися після узгодження з провідником районного проводу. Після проведення акції командир відділу давав звіт відповідному тереновому провідникові. У наказі крайового провідника Карпатського краю Ярослава Мельника-"Роберта" зазначалося: "Від вересня 1945 р. кожна акція повинна бути детально описана у звіті. Звіт повинен бути переданий тому тереновому провіднику, який доручав акцію. Якщо акція мала пропагандивний характер - детальний звіт подавав політвиховник. Так само відповідному тереновому провіднику і діловому зверхнику на ступінь вище. У цьому наказі акцентувалася увага на необхідності вести пропаганду серед молоді, особливо шкільної".

УЧХ наглядав за пораненими і хворими підпільниками та повстанцями, вакцинацією підпільників, надавав медичну допомогу населенню, виготовляв і закупляв медикаменти, організовував суспільну опіку над сім'ями заарештованих та вбитих. Структура референтури Українського Червоного Хреста (УЧХ) у 1944 р. передбачала працю за такими напрямками: а) санітарний; б) фармацевтичний; в) господарський; г) суспільної опіки. Саме така схема діяла в період німецької окупації. Проте з весни 1945 р. маємо достовірну інформацію тільки про працю санітарного підрозділу (підреферентури). Так, станом на осінь 1945 р. відомо про наявність лікаря Дрогобицької округи (Володимир Михайлунів-"Баша"), Стрийського надрайону (Олег Король-"Бурунда"), Самбірського надрайону (Ярослав Корецький-"Скіль"), а також Боринського району (Володимир Глинський-"Модест"). Як і в інших підрозділах, що виконували допоміжну роль, невдовзі структуру було скорочено, працю вела тільки одна людина - референт УЧХ, або взагалі окремої відповідальної людини за цей напрямок закріплено не було. Протягом 1948 - 1949 pp. референти УЧХ зникають з окружного, надрайонних і районнних проводів ОУН Дрогобицької округи.

Улітку 1946 р. Боринський район перепідпорядковується з Дрогобицького Стрийському надрайону, а Меденицький, навпаки, із Стрийського - Дрогобицькому надрайону.

Через створення четвертого Турківського надрайону у 1947 р. в адміністративно-територіальному устрої Дрогобицької округи відбулися досить значні зміни. До нього із Стрийського надрайону увійшли Боринський і Славський райони, а з Дрогобицького надрайону відійшов Турківський район. Турківський надрайон отримав завдання охопити прилеглі райони Закарпаття. Причини і перебіг, цієї реорганізації подає у своєму листі її ініціатор, окружний провідник Іван Лаврів-"Нечай": "Я на зустрічі з "Додом" і "Волянським" запропонував план реорганізації Стрийського надрайону, а саме: відірвати від Стрийського надрайону райони Славське і Бориня і приєднати до них район Турка (останній приєднати тільки весною) і створити окремий надрайон.

Причини укладення такого плану наступні:

Стрийський надрайон тягнувся довжиною "17" і важко було ним керувати. Був розділений надрайон. "Данило" був слабий, щоб впоратися з чотирма надрайонами. Через безконтрольність тих районів вони відставали і ми там багато втрачали. На цей терен перейшла "Срібна", про яке треба було піклуватися і привести все в який-небудь порядок. Для здобуття Закарпаття і оволодіння "22" треба було стати сильною ногою в Славському, Боринському і Турківському районах. Це все "Данило" зробити не міг. По-перше, через халатне відношення, а, по-друге, фізично неможливо.

Поставивши надрайон Турчанщину, можна буде все це зробити і поправити тому, що надрайонний Турчанщини буде на місці районів біля себе, людей достатньо, так що при доброму господарюванні і організаційній роботі нам вдасться втілити все це в життя. Навіть сама присутність надрайонового Турчанщини зробить там багато.

Цей надрайон Турчанщина буде мати можливість силами кадрів і відділів працювати на Закарпаття, оскільки посилати туди "24" спеціально, як показує практика, недоцільно.

Надрайон Турчанщина створено без шкоди для інших теренів. Ті люди, які увійшли до складу надрайону Турчанщина, на іншому терені жодної б користі не принесли. Наприклад, "Всеволод", якого я призначив надрайонним провідником цього терену, був політвиховником відтинка "Маківка", а до цього часу був в окружному осередку пропаганди заступником "Владана". В "38" Турчанщині нічого не робив, оскільки там або швидко провалювався або сидів на одному місці і нічого не робив. "Вільховий" був біля "Данила" і "Данило" відправив його в Славщину і Бориньщину плюс надрайонним господарчим. Там він і залишиться, а "Данило" з двома районами впорається без нього.

Командир "Орбіта" командував відділом в УПА. Підготований інтелігент бездіяв в УПА, оскільки воювали командири підвідділів, а він тільки сидів. Туди на його місце пішов "34" (оскільки цей з армії нікуди йти не хоче), а командир "Орбіта" піде до "Всеволода" на надрайонного референта пропаганди.

Справи СБ там поки буде вести бувший надрайоновий СБ "Модест", який тепер в "Данила", а пізніше "36" пришле когось або "Модест" підтягне "37", який був СБ-істом в останньому складі "Срібної", а зараз перебуває на терені Славського і Боринського районів.

"Волинський" і "Дод" особисто нічого проти цього не мають і навіть одобрили цей план, я його вже реалізував, провів параду з "Всеволодом" і "Вільховим" і вони вже пішли в терен. Сподіваюся, що можливо, буде краще і, якщо нам доведеться працювати в підпіллі ще влітку 1948 p., Закарпаття частково стане нашим, а старі терени будуть у всіх відношеннях стояти краще. Про цей план я вже говорив командирові "Лицарю" і він сказав, що його можна реалізувати. Прошу сказати свою думку і якщо не добре, то хіба що весною можна буде поставити все по старому".

З літа 1947 р. Дрогобицька округа складалася з чотирьох надрайонів: Дрогобицького (Дрогобицький міський і районні проводи, Дублянський, Меденицький та Підбузький), Самбірського (Добромильський, Нижньоустрицький, Самбірський, Старосамбірський, Стрілківський та Хирівський райони), Стрийського (Стрийський та Сколівський районні проводи), Турківського (Боринський, Славський, Турківський райони Дрогобицької області та Закарпаття).

Після цього змін в адміністративно-територіальному устрої не проводилося. Щоправда, відповідно до договору між Польщею та СРСР 15 лютого 1951 р. Польщі було передано Нижньоустрицький район та окремі села Хирівського та Стрілківського районів тодішньої Дрогобицької області загальною територією 480 км2. Цей договір 26 травня 1951 р. було ратифіковано Сеймом Республіки Польща, 28 травня 1951 р. - Президентом Польщі, а 31 травня 1951 р. - Верховною Радою СРСР. Внаслідок реалізації положень цього договору було здійснено депортацію українського населення чисельністю близько 26 тис. осіб. Після позначення нового кордону, 26 листопада 1951 р. проведено обмін територіями. За обліком МДБ Дрогобицької області, станом на 1 лютого 1951 р. на території Нижньоустрицького району діяло 5 підпільників на чолі з районним провідником Василем Гусаком-"Пропав" та районним референтом СБ Іваном Ридашем-"Гострим". Із переселенням українців з території, переданої Польщі, ці підпільники перейшли у Стрілківський район, де діяли протягом 1951 р. - січня 1952 р.

Переходів: 0 | Додав: Ruslan_Bonchuk | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.