Четвер, 18.10.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Матеріали конкурсу

Головна » Матеріали конкурсу » Люди і їх долі

З книги «Співає і танцює «Підбужанка»
20.03.2013, 20:02
Софія ПІКУНЕЦЬ

ТАЛАНТ, ВІДДАНИЙ ЛЮДЯМ

Дивний світ у своїй земній красі і все в ньому наповнене життям. Багатий і різноманітний світ Божий. І в цій величезній розмаїтості панує дивний і гармонійний порядок, встановлений Богом. Люди часто називають це «законами природи». Все має відповідний і розумний сенс. Усьому Бог дає свій час, місце, призначення.

Є красива легенда, у якій говориться, що коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини ангела-хоронителя. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло - аби воно було розумним, в личко - щоб було красивим, та в груди - аби здоров'я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.

Немає на світі двох однакових людей. Люди відрізняються фізичними даними, розумовим розвитком, здібностями, характером, смаками, уподобаннями, темпераментом. У кожної людини своя біографія, свій талант від Бога. Хтось має один, хтось два, а хтось і більше талантів. Бог дає людям свою благодать, але вони мусять радо приймати і використовувати її на добро.

Непересічною особистістю, багатою на таланти, є вчитель музики - Любомир Яким.

Народився Любомир Антонович Яким 6 вересня 1936 року. Плекалася душа його в селі Воля Старосамбірського району Львівської області. Його батько був сільським музикантом, керував церковним хором. Згодом батько, Антон Яким, став учнем відомого композитора Євгена Козака. Тоді Любомиру було всього-на-всього 6 років. Він разом з татом не пропускав жодної репетиції.

В роки Другої світової війни батько Любомира Антоновича загинув. На згадку про нього залишилася стара гітара та скрипка. А ще - прищеплені батьком потяг та любов до музики. Скрипку забрав німецький солдат. Це і спонукало юного Любомира зробити собі дерев'яну гітару, струни до якої він виготовив з телефонного дроту. Після школи вступив у Самбірське педучилище, де грав у духовому та естрадному оркестрах, закінчивши його працював у клубі с.Чапля на Старосамбірщині. А далі - служба в армії.

Згодом у с.Стрілки в школі-інтернаті він зустрів свою майбутню дружину - Іванну Йосипівну - родом із Підбужа. Перебрався Любомир Антонович на Дрогобиччину, в Підбуж. Деякий час працював художнім керівником Будинку культури, а згодом - директором.

В 1969 році Любомир Яким створив у Підбужі вокально-інструментальний ансамбль «Троїсті музики», солістом якого був Степан Тимчишак.

У 1980 році закінчив музично-педагогічний факультет Дрогобицького педінституту. Протягом багатьох років працював вчителем музики Підбузької СЗШ І-Ш ст., був керівником народного ансамблю пісні і танцю «Підбужанка».

Прищеплював любов до прекрасного й учням Підбузької спеціалізованої школи-інтернату "МАМ" (Мала академія мистецтв), де з перших днів її створення викладав музику. Діти із задоволенням відвідували всі музичні заняття, які проводив у школі та "МАМ" Любомир Антонович. Він розробив свою оригінальну настройку цимбал, яка отримала схвальну оцінку спеціалістів-практиків. Вчитель розробив і спеціальну технологію виготовлення металевих сопілок, які з успіхом використовував на уроках і в позакласній роботі. Всі святкові урочистості не обходились без участі Любомира Антоновича Якима і його вихованців.

Любов до музики і всього прекрасного передалась і його внукам. Всі вони музично обдаровані і дуже люблять свого дідуся. Ось який вірш про нього склала внучка Ліна (наведу лише уривок із вірша):

...І піаніно кожен день звучить,

І на сопілці я вже граю.

І дідусеві пісеньки

На слух собі я підбираю.

Ліна співає, грає на сопілці і фортепіано. Співає дідусеві пісеньки і внучка Христинка. Вона учасниця конкурсу "Зіроньки Самбора".

В особі Любомира Якима вдало поєднався талант педагога, поета і композитора. Кожен рядок його віршів переливається краплинками любові до навколишнього світу. У народі кажуть: «Поезія починається не з великої букви, а з великої любові до неї». Бо ж ріс Любомир Антонович серед простого українського народу, який з уст в уста передавав свою творчість. Кого не зачарують такі рядки:

В гуцулочки щире серце,

Душа чиста, як джерельце,

Незрівнянна бойківчанка,

Як мальована писанка.

Високо і поетично пише Любомир Яким про славних україночок:

Україночко моя!

Ніжна пісня солов'я!

Ласки і добра криниця,

Ніжності й краси скарбниця.

Пісні Любомира Антоновича вчать нас любити рідну землю, рідний народ. В них - щирість його душі. Є в репертуарі Л. Якима і славнозвісна пісня його авторства «Ой, смереко»:

Ой, смереко!

Розкажи мені, смереко,

Чом ти так ростеш далеко,

Чарівна моя смереко!

Ця пісня визнана однією з кращих пісень XX століття, за яку Любомир Антонович удостоївся високої нагороди.

Читаючи вірші Любомира Антоновича, переконуєшся в тому, що він любить природу рідного краю, людей - добрих і працьовитих, свою рідну мову і пісню.

Як важко в чужині знайти свою долю,

Бо часто гіркою буває вона.

І серце заплаче від жалю і болю,

Коли поруч рідного слова нема.(«Рідна мова»)

У долині понад плаєм

Лине пісня чарівна.

Батьківщино, рідний краю,

В світі кращого нема. («Привітальна»)

Тугу за рідним краєм відчуваємо в піснях «Я сьогодні йду до війська» і «Як до війська тебе проводжала».

Як до війська тебе проводжала,

Ніжно в лузі калина цвіла,

У садочку зозуля кувала,

А на серці лиш туга була.

Є в репертуарі поета і пісні про вчителя і для вчителя.

Знову осінь жовтолиста припливла,

Знов доріженька до школи пролягла

Знову поруч вірні друзі, рідний клас,

Щира вчителя усмішка серед нас. («Пісня про вчителя»)

Має він у своєму репертуарі й пісні про Діву Марію, молитовні піснеспіви.

О, Маріє Пречудесна,

Наша ти любов!

Візьми нашу рідну землю

Під святий покров.

Візьми нашу Україну

Під святий покров. («О, Маріє, Мати Божа»)

Пише Любомир Яким музику і на слова інших авторів: Лесі Храпливої, Марійки Підгірянки, Миколи Сингаївського, Павла Лехновського та ін.

Є в нього пісні на слова наших підбужан: Ігоря Юринця «Івасик-Телесик» та «Давній спомин»; Люби Тюльченко «Мелодія осені» та «Зимове бажання».

Не зраджує пісні Любомир Яким і сьогодні. Це - його праця, невтомна, повсякденна. Він - керівник хору церкви Вознесіння, що у Підбужі, і несе у світ оте велике диво - народження пісні, яку порухом рук змушує злітати високо в небо. Хор визнано одним з кращих у районі.

Не так давно побачила світ збірка пісень на шкільну тематику «Дзвіночок кличе» (Дрогобич, "Посвіт", 2007). Основний репертуар збірника - це патріотичні пісні, пісні-молитви, пісні про школу, рідний край, його чарівну природу, рідну мову, пісні про вибір професії і нарешті - пісні танцювальні, жартівливі.

Пісенний збірник є вагомим здобутком творчості нашого підбужанина, самобутнього композитора Любомира Якима, людини із щирим і добрим серцем, відкритою душею, кожний подих якого, кожне слово пронизані високим почуттям любові до рідної землі, до людей.

Та найбільшою винагородою для поета-пісняра є те, що його вірші, пісні живугь з нами і в нас, вони - неоціненний скарб. І ми горді з того, що маємо такого земляка.

Переходів: 0 | Додав: Ruslan_Bonchuk | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 Jamesmyday   (10.10.2018 14:28)
заказать seo продвижение сайта у яндекса По всем возникшим вопросам Вы можете обратиться в скайп логин pokras7777 мы с удовольствием ответим на все интересующие вас вопросы...Анализ вашего интернет-проекта бесплатно

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.