"Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка... - Сторінка 4 - Форум-"Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка... - Сторінка 4 - Форум
Середа, 07.12.2016 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians
Bookmark and Share

"Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка... - Сторінка 4 - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форума · Пошук · RSS ]
Сторінка 4 з 4«1234
Модератор форуму: Victor, admin_Lan64 
Форум » Форум сайту » Релігійне життя бойківщини » "Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка... (Обговорення всіх аспектів цієї теми)
"Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка...
VictorДата: Понеділок, 26.03.2012, 11:21 | Повідомлення # 46
Християнин
Група: Модератор форума
Повідомлень: 86
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Offline
Якось прийшлось почути досить інтересну історію. Дія відбувалась на уроці якогось юридичного закладу. Зібрались студенти, але вчитель ще затримувався. Раптом в клас вривається натовп молодиків і починають один одного частувати стусанами. За хвилю вискочили з класу. Тут заходить вчитель і вимагає від студентів написати про все те, що тут тільки що відбулося. За пів години зібрав пояснювальні записки й почав зачитувати. Реготу не було меж. Один написав, що тут,тільки що, вбили людину, інший – двом розбили голови, ще інший – просто відбулася сварка, й т.д. і т.п. Та всі були об’єктивні в одному – в класі відбувся конфлікт. Чому такі розбіжності в баченні ситуації? Кожна людина має свої сприйняття, світогляд, душевний стан. Кожна людина по різному оцінює ситуацію й виражає її в розмові, документі, художньому творі й т.д. Священне Писання – це свідчення про Боговтілення, спасіння людини, її оновлення у Христі, перемога над смертю й єднання з Богом. Кожен з авторів зафіксував те, що бачив, про що чув, чого навчив його Святий Дух і як він сприйняв цю науку. Є «розбіжності, нестиковки», але попри все це не втрачене головне. Та чомусь не головним зайняті люди, а саме розбіжностями та нестиковками. Приходять до мене люди-місіонери, всі з одним і тим же Священним Писанням. Та одні доказують, що Христос не Бог, інші – що Папа Первосвященник і Цар одночасно, ще інші – що Христос попів не ставив і т.д. й т.п., і всі посилаються на тексти Писання, але ні в одного з них мені не доводилось бачити Писання, написане під їхню філософію – воно одне у всіх і для всіх. Багато хто з біблеїстів критикує Біблію, але дуже мізерна частина з них насмілюється видати її в своєму варіанті розуміння. Та всі ці варіанти говорять про одне – вони заперечують богонатхненість Біблії, а значить зводять її зі священного рівня, до рівня звичайної книги. Втрачається дух благоговіння, Біблія перетворюється в звичайний записник, в якому креслять, заштриховують й записують на полях свої «роздуми», а потім спокійно кладуть в задній карман штанів і йдуть, пупукуючи, ділитися своїми відкриттями з іншими «професорами Біблії». Все це в історії вже було й повторюється з кожним витком «розвитку, досягнень» людського розсудку. Одні вважають себе мудрецями, інших – баранами. Та ще ні одному з мудреців не вдавалося досягнути святості поза тією «забавною» Біблією, яка є в реальності. Всяка інша «забавна святість» не витримувала ніякої критики. Ми можемо претендувати на якісь особисті знання, особисту святість, але все це не вкладається в науку Церкви. Не будучи причасній їй, ми уявляємо себе в ролі святих, або думаємо, що ми маємо якусь уяву про свою гріховність. З цього приводу є маленька історія: «Приходить чоловік до психотерапевта й каже: «Мені здається, що в мене на голові німб виріс». «Ні, - відповідає психотерапевт, - це у Вас, пане, роги зрослись»». Тому Біблію у «Священний вертеп» перетворюємо ми, далекі від Бога люди, ми й життя своє перетворили в вертеп, одні в ньому грають ролі жидів, інші – жеброти, ще інші – бісів, та найбільше з нас хочуть бути в ролі богів, котрі надають собі право діяти й говорити від імені Бога, не узгоджуючи з Ним, ні своєї волі, ні свого життя.
 
VictorДата: Вівторок, 27.03.2012, 09:25 | Повідомлення # 47
Християнин
Група: Модератор форума
Повідомлень: 86
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Offline
Прочитав кілька десятків сторінок плоду, котрим розродився, тепер уже покійний, Лео Таксіль, «Забавне Євангеліє». Дійсно, п.Таксіль написав направду забавне євангеліє, щось на подобі «Перця», або ж «Крокодила». В самій його праці видно й його натуру – натуру звичайнісінького клоуна, котрий перетворив своє життя в клоунаду, а сам він був підвішений на нитках, за котрі тягав його пан, в рабстві котрого він знаходився. З того, як сміхотворець Таксіль описує євангельську історію, видно й його розсудок – гострий, розвинений, але будучи залишений зв’язку з розумом – біснуватий. Сьогодні це так і називається: біснування розсудку. Не мав цей гуморист і влади над своїми страстями. З того, як він пише, видно внутрішню розбещеність, душевну розслабленість й непомірне самолюбство. В житті його добре дістали ксьондзи, вони всіх дістали, але, якщо одні плюнули на ксьондзів і зробили собі свою спільноту, якою «направились» до Бога, то цей чолов’яга пішов іншим шляхом, він просто плюнув на Бога. Щоб це відбулося в людині, потрібно було добре внутрішньо омертвіти. Омертвіти допомагає все: гріховна страсть, одебелілий розсудок, душевна сліпота, спотворена суспільна мораль, ну і, само собою, злий дух, без котрого не відбувається ніщо зле на світі. Покійний Таксіль був душевним покійником ще при життю. В омертвілій душі, на тлі відносин зі світом, з самим собою, розвиваються різні психози. Твір п.Лео – це твір психопата, в котрому було виражене крайнє почуття правди, поєднане з ненавистю й страхом. Він ненавидів і боявся, боявся і від страху «кусав» своєю «правдою». Ця внутрішня й зовнішня боротьба за «правду», «істину», не приносила йому ні полегшення, ні спокою, ні миру. Внутрішньо він просто здичавів. Надіючись на «силу» свого розсудку, він так і не зміг ним достукатися до Істини, бо істина для нього полягала зовсім в іншому. Цей твір, звичайна історія хвороби людини, котра втратила себе саму.
 
VictorДата: Вівторок, 27.03.2012, 09:49 | Повідомлення # 48
Християнин
Група: Модератор форума
Повідомлень: 86
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Offline
З приводу робота-композитора й штучного інтелекту. Штучний інтелект, не що інше, як людська діяльність, виражена в комп’ютерних програмах, закладених в цей же інтелект. Тобто штучний інтелект, це інтелект людини, котрий навіть на мільярдну долю не виражає дійсного людського інтелекту. Людина не може створити ніякого інтелекту, оскільки сам інтелект – це властивість духу, до якого немає доступу (мається на увазі щось там програмувати) ні сама людина, ні диявол. Людина не може навіть відняти чи додати щось і до своєї душі, котра знаходиться нижче духу по антропологічній ієрархії: вона може лишень її очистити з Божою допомогою, або ж загадити з допомогою демона. Інтелект можна виразити, розкрити, але зробити його копію, така сама комедія, як пробувати воскресити Леніна. Але чим би людина не гралася… Художній твір народжується не в голові, навіть не в душі – він народжується в дусі й являється вираженням духу, а оскільки проходить через душу й мозок, то дістає й своє забарвлення, страстність: порочність або ж непорочність. Ось тут фізика, тварність, й має свою владу, але це не перша й не остання інстанція: це звичайна констатація факту – загального стану людини-творця, котра відображає в своїй діяльності властивості Творця-Бога. По творі завжди судять про внутрішній стан людини: «По їхніх ділах пізнаєте їх».
 
VictorДата: Середа, 28.03.2012, 09:07 | Повідомлення # 49
Християнин
Група: Модератор форума
Повідомлень: 86
Нагороди: 1
Репутація: 2
Статус: Offline
Можна провести паралель між євангелієм від Лео («Забавне Євангеліє»), та так званою «творчістю» деяких українських письменників, наприклад, Руданського та ін., тобто методом вираження того, про що не мали найменшого поняття. Приклад: Візьмімо відрізок тексту з твору п.Лео, де він «розважає» над моментом Благовіщення й тим, як п.Руданський описує просьбу церковного народу в «Листі до Архієрея».

«Раз писали мужики
До свого владики:
«Архирею, — пишуть, — наш!
Ясний та великий!
Церква наша з давніх літ
Перейшла нінащо.
Кілько є у нас святих —
Всі стали ледащо
Матір божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.
Миколай від хробаків
Порохном узявся.
Сам спаситель на вратах
Поздовж порепався.
Миколая нам позволь
Наново зробити,
Матір божую з боків
Клинцями забити
Апостолів всіх у ряд
Дрючками зігнати,
Спасителя на вратах
Щоб на шпуги взяти.
А з Варварою уже
Нічого робити:
Коли вона здулась так,
То кажи закрити».

Для прикладу ще можна взяти кілька перлів з діалогів: «Що купила?»
Сусідки, ідучи з базару, завели розмову:
— Агій! Що ти купила?
— Та бога!
— Та ба, який кривоносий!
— Е, най його чорт бере, аби висів на стіні!

Та діалогу: «Образ і тютюн».
— Здоров, куме!
— Здорові
— Де ти був?
— На ярмарку!
— Що ж ти купив?
— Образ!
— Ану покажи!
— Та хай йому чорт, не хочу розгорати, руки померзли!
— Ну, так вийми тютюн, давай закуримо!
— Давай!

Це не критика розперезаного в страстях духовенства, це звичайне святотатство. Чому? Богохульник Лео і йому подібні описують життя святих, та стосунки небожителів в світлі гріховного людства. Якщо взяти до уваги те, що вшанування святих має характер христоцентричності, тобто вшановуючи святого, ми поклоняємося Христу Богу, Котрий живе в них і Духу Святому, то «сміючись» з них, стаємо звичайними богохульниками. В своїй критиці ми втрачаємо межу, а втрачаючи межу, робимо безумним розсудок. Кажуть, що коли Бог «карає» людину, Він залишає її розуму, тобто людина втрачає зв’язок з розумом, з образом Божим у собі. Не дивно, що багато хто, читаючи Святе Письмо, називає Бога Старого Заповіту дияволом. Це той же самий підхід, тільки виражений не методом поезії, а прозою. При цьому внутрішній устрій залишається однаковим.
 
Форум » Форум сайту » Релігійне життя бойківщини » "Сотворення Світу"-Найнебезпечніший твір Івана Франка... (Обговорення всіх аспектів цієї теми)
Сторінка 4 з 4«1234
Пошук:



[РЕЄСТРАЦІЯ]

[ВХІД]