Субота, 21.10.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

МІЖ СТРИЄМ, СЯНОМ ТА ДНІСТРОМ

Турківщина - це мальовничий куточок Львівщини, який славиться чудовими краєвидами, що здавна приваблюють туристів. У гірській системі Карпат ця територія має низку своїх особливостей, які виявляються в її природі, історії і господарській діяльності бойків. Тут - одна з найгарніших полонин гірської Львівщини - Буковецька полонина, в східній частині якої височить найвища вершина області - гора Пікуй (1 408 м). Звідси відкривається чудова панорама гір Турківщини, Сколівщини та Закарпаття.

Мальовничим екскурсійним куточком району є витік ріки Дністер - найбільшої річки Львівщини і однієї з найбільших річок України. Через усю територію краю протікає головна його водна артерія - ріка Стрий, де є хороші місця для купання, рибальства і відпочинку. Привабливими для туристів є гірські хребти: Верховинський вододільний, Розлуцький, Високий Верх; вершини Пікуй, Магура Лімнянська, Мінчол Зубрицький, Шимонець, Києвець, Звіринець та інші.

Туристсько-екскурсійними об'єктами є історичні місця краю. Це Ужоцький перевал, за який велись запеклі битви у I та II Світових війнах. Тут бере початок ще одна велика ріка - Сян, яка впадає до Вісли та входить до басейну Балтійського моря. Тож через територію району проходить і Головний європейський вододіл.

Потенційні туристичні можливості краю досить великі. Тут багато цілющих мінеральних джерел. Є на території району залишки військових городищ і сторожових поселень періоду Київської та Галицько-Волинської держави, які входили до складу торгового шляху, відомого під назвою "Руська путь".

Порівняно з сусіднім Сколівським районом Турківщину менше відвідують туристи, тут менш розвинена інфраструктура рекреації та відпочинку. За радянських часів велика частина району була розташована у прикордонній зоні, що значно обмежувало туристичний рух.

Адміністративним центром району є місто Турка, яке розташоване на лівому березі ріки Стрий у долині річки Яблуньки і її притоки, річки Літмир, за 134 км від Львова. Зі Львова можна доїхати сюди електричкою до мальовничої станції, збудованої сто років тому, а також автобусами чи маршрутками через Самбір.

Вперше згадується про Турку 1431 року. де граф Ванчалух Волох в 1431 році отримав землі навколо Турки. назву поселення отримало від турів, які паслися на прибережних рівнинах. В 1730 році Турка стає містом, отримує маґдебурзьке право. Розвиваються торгівля, ремесла, формується центр міста з ратушею і замком. До складу входять довколишні поселення: Старе Село, Слобода, Середня Турка, Горішня Турка. До 1867 року Турка складалась з кількох окремих ґмін (громад). Кожною з них керував війт і присяжні, асесори і рада. Також кожна ґміна мала свою ґмінну печатку.

У 1904 році було збудовано залізницю, яка з'єднала Турку зі Львовом і Закарпаттям через Ужоцький перевал. В 1940 році територія Турківського повіту була поділена на Боринський і Турківський райони Дрогобицької області. В місті збереглися пам'ятки архітектури: Миколаївська-середня (1739 рік), Миколаївська-горишня (перша половина XV століття) і Успенська церкви (1750 року). Турківщина стала центром Бойківщини, де через кожні п'ять років відбуваються Всесвітні Бойківські фестини.

У 1992 році сесія Турківської міської ради затвердила сучасний герб міста - в золотому полі чорний тур, а над ним три срібних ялинових гілки в один ряд на зеленому фоні. Тепер турів вже немає, хоча кількадесят років тому завезли у Карпати зубрів.

А старі бойки розповідають, що тут водились смоки. Між ними і драконами є певна спорідненість: обидва належать до класу плазунів, а також пов'язуються з водою. Тільки дракон виступає у ролі охоронця, володаря цієї стихії, а смок - поглинача, висмоктувача. Легенди про смоків записав на початку 80-х років XIX ст. М. Зубрицький на Західній Бойківщині. Згідно з ними, смок - "великий звір, що тягне смоком". Коли смок летить, то здіймається такий вітер, що ломить дерева, зриває дахи з будівель, а також "тягне воду аж до хмар". Лежачи на горі, одного разу смок ледь не проковтнув людей з Турецького (Турківського) повіту, коли вони йшли на відпуст. Але, на щастя, його вбили, вціливши в пуповину.

Є, звичайно, й місця, пов'язані з опришками та Довбушем, хоча навряд чи він бував у цих краях. Наприклад у селі Ясениці є "Довбушева студня". Названо її так тому, що вона нібито з'явилася внаслідок удару Довбуша по скелі сокирою.

Захоплюючими для мандрівників є самі бойківські села, які гірляндами розкинулися вздовж річок і потоків. У багатьох з них є чудові пам'ятки історії та архітектури. Про їх унікальність свідчить той факт, що для Музею народної архітектури і побуту у Львові вибрано було ще у 1930 році церкву Пресвятої Богородиці зі села Кривки. Вона була збудована у 1793 році. У Шевченківському гаї у Львові є й дерев'яна бойківська курна хата з села Либохори, споруджена у 1812 році.

Турківська земля дала Україні низку відомих імен. У селі Жукотині народився Омелян Бачинський - засновник і директор першого українського театру в Галичині, в селі Кіндратові - Михайло Зубрицький - визначний етнограф і історик, у селі Комарниках - Степан Попель, світський канцлер митрополита Андрея Шептицького, відомий шахіст.

До цінних пам'яток належать церкви, збудовані у класичному бойківському стилі у селі Верхній Яблунці, Нижній Яблунці, Турові. У церкві в селі Нижній Яблунці у 1942 році вінчався з письменницею Катериною Білецькою Олег Ольжич (Кандиба). Об'єктами туризму можуть стати нафтові копальні в селах Лімній й Малій Волосянці, срібна штольня в околицях Івашківців. Цікавими є етнографічні особливості краю. Верхів'ям басейну Сяну проходила межа між Лемківщиною та Бойківщиною.

Територія району входить у єдиний у світі тристоронній Біосферний заповідник "Східні Карпати", створений під егідою ЮНЕСКО. Українська частина Біосферного заповідника "Східні Карпати" (58 587 га) складається із "Ужанського" Національного парку, що розташований у верхів'ях долини річки Уж, та Реґіонального ландшафтного парку "Надсянський", який є безпосереднім сусідом польського реґіонального ландшафтного парку "Долина Сяну". Таке територіальне положення парків дозволило сформувати у серці Східних Карпат унікальний екологічний комплекс, що забезпечить збереження та відтворення природного біорізноманіття і репрезентативності класичних карпатських ландшафтів.

Надсянський ландшафтний парк створено для того, щоб сформувався однорідний природний комплекс, спрямований на утримання природного гідрологічного режиму річки Сян. Ландшафтний парк розташований на висоті 650-950 м над рівнем моря. Гребні гір покриті численними тріщинами. Найвищими вершинами є Сянковська Кичера (850 м), Кичерка (769 м) і Вершок (815 м). Відсутність промисловості та наявність комунікацій сприяють розвитку рекреації та туризму на території парку.

Типовими на території парку є букові та сосново-букові ліси. Хоча слід зазначити, що під впливом сільського господарства значні лісові площі трансформувалися у пасовища.

Ще не можна не згадати про село Розлуч -- чудове місце літнього та зимового відпочинку. Ще на початку ХХ сторіччя у Розлучі працювало 14 пансіонатів, які були розраховані на 400 гостей. У 1933 році в Розлучі був створений 50-метровий природній трамплін. Зараз тут функціонує кілька баз відпочинку та приватних осель з кімнатами для туристів.

Д. О. СВІДНИК