Вівторок, 24.10.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Слухаємо сесію Турківської міської ради » 2012 » Квітень » 7 » Засідання XVI-ї сесії Турківської міської ради VI-го скликання від 04.04.2012 р.
07.04.2012 (15:40)

   Засідання XVI-ї сесії Турківської міської ради VI-го скликання від 04.04.2012 р.
Аудіозвіт
Доповнено матеріалами засідання 06.04.2012р

Пропонуємо Вашій увазі аудіозапис засідання XVI-ї сесії Турківської міської ради VI-го скликання від 04.04.2012 р.

На жаль, сесія в перший сесійний день не змогла розглянути всі заплановані питання порядку денного.

Інтриги цьому засіданню надавало слухання неординарного питання про недовіру Турківському міському голові Касюхничу Ю.І. , яке викликало тривале обговорення. Результат голосування в сесійній залі 19 -"за" і 6 -"проти". Таким чином рішення про недовіру Турківському міському голові Касюхничу Юрію Ігоровичу не прийнято.

Порядок денний передбачав розгляд 12 питань


1. Клопотання служби у справах дітей
2. Про перенесення святкування Дня міста
3. Про перепоховання воїнів Радянської Армії
4. Про недовіру Турківському міському голові Касюхничу Ю.І.
5. СП «Торгова база»
6. ПАТ «Укртелеком»
7. Затвердження переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.
8. Про приміщення комунального майна по вул.Молодіжна,46/1 в м.Турка.
9. Розгляд заяв
10. Про виділення земельних ділянок
11. Про стан забудови в м. Турка
12. Про роботу спеціаліста по будівництву , квартирному обліку та житлових питаннях.

Прийнято рішення про святкування Дня міста в першу неділю серпня. Стосовно перезахоронення останків воїнів Радянської Армії прийнято рішення вивчити це питання та провести перезахоронення.

Заслухано ще ряд важливих питань.

06.04.12 сесія продовжила свою роботу

Низька продуктивнісь першого дня була пов'язана з поганою підготовкою питань які виносились на розгляд сесії. Апарат міської ради не підготував і не видав на руки депутатам жодного проекту рішень.

Аудіофайли запису сесії та інформцію надав депутат Турківської міської ради Любомир Яворський.

Рішення про дозвіл на проведення аудіозапису в сесійній залі прийнято сесією Турківської міської ради 6 скликання від 10 листопада 2011 року.


Аудіозвіт розділений на частини (файли)
Виберіть частину , яку Ви бажаєте прослухати. В лінійці вибраної частини з'явиться біла точка.
Почати прослуховуванння Ви можете натиснувши на значок "Пуск"     в лівій частині плеєра.
Зупинити прослуховування Ви можете натиснувши на значок "Пауза"   в лівій частині плеєра.
Вимкнути прослуховування Ви можете натиснувши на значок "Стоп"     в лівій частині плеєра.
Крім того, Ви можете розпочати прослуховування з будь якої точки файлу клікнувши в певному місці блакитної полоси прогресу в тілі плеєра.

Прослуховувати файли можна в будь якому порядку клікнувши на обраний файл у плейлисті внизу.

Якщо у Вас повільне з'єднання з інтернетом , для уникнення зупинок під час прослуховування необхідно запустити прослуховування а потім натиснути на кнопку "Пауза".

Під час паузи файл буде завантажуватися далі , про що свідчить сіра полоса прогресу на панелі плеєра , яка буде рухатися зліва направо. Необхідно дочекатися завантаження хоча б половини файла як показано на рисунку.

Після цього можна натиснути на кнопку "Пуск" і комфортно прослухати запис.








Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Слухаємо сесію Турківської міської ради | Переглядів: 1378 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 24
1
23 Victor   (20.04.2012 09:40)
Щоб не перетворювати дану тему в моралізм, маю ідею відносно доріг. Не знаю, наскільки вона розумна і вписується в науку про дороги, але якщо висловлю, то, думаю, сильно битий не буду.
Думаю, що дороги в нашій Державі відносяться до стратегічних об’єктів. Всі організації, котрі забезпечують нормальне утримування доріг – також мають стратегічне значення. Тобто все повинно відбуватися в державному секторі й, по ідеї, ми б не повинні були задіювати для ремонту доріг приватний сектор. На жаль, організації, котрі повинні вирішувати дану проблему, майже розвалені. По чиїй вині, сьогодні не говоримо, але без нас це не обійшлося. Задіюючи приватний сектор, ми переплачуємо в рази, при тому всьому, що немає гарантії на якість. Маємо й іншу проблему – у нас відсутні підземні комунікації, тобто, тільки що відремонтовану дорогу ми можемо в один момент перевернути, проводячи якусь «трубу». Як поєднати дві, ба, навіть три проблеми: відсутність доріг, організацій і комунікацій в одне – якість доріг.
Давайте заглянемо в Європу, або історію нашого міста. Що ми повинні побачити. По-перше: наше місто гірське й ми маємо справи з потоками води, що несуть дорогою купу гравію. Щоб справитися з цією проблемою, наші предки збудували такі підземні каналізації, де могла спокійно ходити людина, прочищаючи їх. Каналізації, вроді «капельниць», для нашого міста не підходять. По-друге: ми повинні мати техніку, котра займається очищенням доріг: полив, порохотяг й таке інше. Адже щебінь на асфальті руйнує покриття мов пісок дзеркало. Без цього наші дороги навіть при якісному покритті більше року не витримають. Ми пам’ятаємо не так давні часи, коли спеціальна машина, поливала й підмітала дорогу. По-третє: Встановивши відповідні каналізації, ми зможемо туди провести трубопроводами воду, туалетну каналізацію, кабелі. Установивши колодязі, ми зможемо ефективно все це обслуговувати. По-четверте: для всього цього ми створюємо організації, де будуть виготовляти П-подібні, або інші ефективні залізобетонні конструкції для підземних комунікацій і організацію для постійного підтримування якості доріг, а це нові робочі місця. Піднімаємо податок на користування дорогою, а це нові надходження в казну міста. Вирішуємо проблеми водопостачання та каналізаційні, чим сприяємо великій кількості людей мати комунальні вигоди й за них платити, це знову ж таки нові надходження. Та найголовніше, маємо місто, в котрому вирішуємо нові проблеми.

0
24 KRAYANYN   (20.04.2012 11:19)
Теоретично це все гарно продумано. А ось практично застосувати нашим слугам не під силу. Приклад: маємо вічну проблему з сміттям. Теоретично схема вивозу сміття давно розроблена і озвучена небайдужими городянами. А сміття і досі по коліна. Як нам громаді, примусити теперішнього власника Турки, (чи слугу народу, я вже сам заплутався), втілювати в життя дієві проекти? Знайдемо такі важелі впливу, тоді буде видно господаря в місті. Приємно що в місті є люди небайдужі, але напевне їх малувато. Сподіваюся що настане час, коли замість міжусобної гризні ми згуртовано, на законних підставах, будемо вимагати створення кращих умов проживання в нашому місті.

1
22 Victor   (20.04.2012 08:42)
«…Ось і віддзеркалюється ця проблема в стінах міської ради. Люди там активні, але в моральній площині в них явні провали».

«Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса» (1Кор.4.5).
Як же спроектувати ці слова Христа на нашу проблему? Є таке поняття – «служіння». «Державна служба», «Церковна служба», ці поняття припускають, що ті, хто приймають участь в цих служіннях, являються слугами, а не власниками своїх вотчин. У нас чомусь завжди виходить неправильний підхід до цих понять. Людину, котру вибирають, чи призначають на посаду, котра має характер «служби», ми розглядаємо як начальника, а сам начальник розглядає себе як власника даної організації. На самому ділі він має зрозуміти, що він слуга, слуга народу, котрий повинен стати рабом для народу, вершачи його законну волю, тобто піклуватися, як про моральний, так і про матеріальній стан. Натомість, людина, котра мнить себе начальником-власником, бачить сере рабовласником, «каво хочет - режет, каво хочет - стріжёт» (із к/ф «Не бійся, я з тобою»). В цьому й вся біда. З одного боку вона може діяти по Закону, а з іншого – бути повним хамом. І взагалі, чи є у нас, у Державі якісь Закони, котрі б вгамовували хіть владолюбства? У приватному секторі власник вимушений грати роль «слуги» й шкірить зуби до клієнта, щоб як найвишуканіше «зняти з нього шкіру», а ось у державному секторі, навіть на це плюють, знаючи, що «клієнт» нікуди не дінеться.

0
21 Для пана Віктора   (20.04.2012 00:25)
Пане Вікторе, ви розумна людина, може і я б теж за вас проголосував на виборах, але дуже хочу попросити вас одне: пишіть ваші записи трохи менші. Ви ж коментуєте статті, а то схоже, що кожен ваш коментар - то власне повноцінна стаття. Зрозумійте, ознака розумної людини - висловлючатися чітко і коротко. Я часто заходжу на сайт і читаю новини і коментарі, але коли бачу ваші дописи, то ніяк не можу дочитати до кінця. І дуже про то жалію, бо може там десь у середині у 100-му рядку було шось корисне, а мене не стало дочитати. У вас багато хороших думок, але якшо всі хочете висловити - попросіть адмінів опублікувати вашу статтю. Без образ, надіюсь і далі чути від вас цікаві речі.

1
19 Victor   (19.04.2012 09:35)
Ех, шановний п.Антибіотик,як кажуть в народі, «колиб я мав рубаночок, то я б був майстром». Три рази в своєму житті я мав справу з народом. Перший раз вів гурток малювання, другий раз – був майстром та дизайнером в фірмі і третій раз – церковне життя. Все це закінчилось конфліктом. Ні, не тому що я нагнітав якусь істерію. Кожен рід занять вимагає й відповідного морального підходу, який не завжди зрозумілий збоку, або й самим учасникам процесу навчання, виховання, співпраці – тай просто життя. Мав пропозицію йти майстром в училище, але маючи досвід відповідних відносин – відмовився: не потягну рутини й відносин з верхами там, де вимагають результату при відсутності матеріальної бази. Я практик: ось матеріал, ось інструмент, ось знання та досвід. Ті люди, котрі приходили до мене в цех, самі приходили, сідали за робоче місце і вже за півроку випускали продукцію. Тут же зовсім інша ситуація. В навчальний заклад прийшли люди, котрим нікуди дітися. Щоб збудити в них якусь творчу уяву, відчуття – потрібні зовсім інші відносини, спосіб життя й т.д., все, що може переломити в них внутрішні стереотипи, світогляд, поведінку. Сам процес виховання й навчання не часто вписується в догми, спущені зверху. Оскільки християнське виховання, педагогіка, досить часто розходиться зі світським. А, те, про що Ви говорите, стоїть навіть за межами моїх розумових можливостей. Чому? У нас створена система, попадаючи в яку, людина може, або зійти з розуму, або дістати якийсь психоз, або просто – продати душу дияволу й почати вити по вовчому. У нас немає чітко вираженого державного й приватного сектору. Відносин в них та між ними. Все це породжує корупційні відносини. Людина, втягуючись в такі відносини, втрачає совість й входить в сферу вседозволеності. Практично вона стає місцевим царьком з необмеженими пільгами. Щоб ввійти в контакт з божком, потрібно й самому мати пільги, тобто й самому трішки бути, якщо не божком, то хоч ангеликом-пуциром, що літає кругом цього божка, підтримуючи його німб, вибачте – роги. Тут своя аура, свої відносини, тобто свій психоз. Він розвивається на ґрунті повного економічного розвалу, особистого невігластва в даній сфері діяльності й особистої моральної деградації. Один над одним шукає влади в тумані інтриг. Чи можливий вихід з цього? Можливий, якщо всі, хто об’єднані єдиною справою в управлінні містом, почнуть бодай хоч трішечки поважати один одного, прислухатись до думки співрозмовника, відсікати свої амбіції й т.д. Ви слушно завважили – людині потрібна самоосвіта, адже вищий навчальний заклад не робить людину професіоналом, він тільки дає їй поштовх до навчання, а дальше починається сам процес: життя (духовне та світське) – самоосвіта – практика. Все це пов’язано одне з одним. Як тільки ланцюг перерваний, з нього випадає якась ланка, людина починає дебиліти, тобто ставати більш тілесною ніж духовною. Вона не помічає зла спочатку в собі, а потім зовні, й все її життя перетворюється в суцільне беззаконня. Людям важко порозумітися в храмі, то звідки ж спроектувати благодать на Міську Раду? Ось у цьому вся наша біда, нездатність жити в соціумі, попри все те, що ми, будучи душевно мертвими, один одного вітаємо: «Христос Воскрес!» Аж коли ми воскреснемо внутрішньо, то тоді дійсно, в світлі небесної любові один до одного й будемо відповідати: «Воістину Воскрес!», і все в нас буде по Божому.

0
20 KRAYANYN   (19.04.2012 17:23)
Дуже добре сказано про людей які не мають куди подітися. На превеликий жаль серед молоді таких все більше і більше. На даний момент жодна з виховних інституцій з даною проблемою не справляється. Хто в наш час може взяти на себе виховання молоді? Ось і віддзеркалюється ця проблема в стінах міської ради. Люди там активні, але в моральній площині в них явні провали.

0
18 Антибіотик   (18.04.2012 05:07)
Шановний п.Victor! Нам дуже цікаво читати Ваші коментарі, які насправді мають глибокий моральний, релігійний та науковий підтекст. Хоча Ви говорите, що були "поганим "учнем, та я не вірю в це! Щиро бажаю всім нашим депутатам, та в першу чергу нашому меру, знайти в собі сили та заставити себе більше читати різноманітної літератури. І тоді , якщо громада побачить хоча б у їхніх словах ( бажано на ділі) світлу думку, чесність та відкритість, а не окозамилювання та лукавство, то у громади з"явиться зерно надії . А , наразі, моя особиста надія та щире бажання побачити очільником нашого славного міста Турки саме Вас , ШАНОВНИЙ VICTORE!!!

1
17 Victor   (17.04.2012 10:03)
П. Борис. В даній темі обговорюється сесія Міської Ради. Маєте бажання дискутувати на рахунок шляхетності, шляхти і т.д., відкриваймо тему на форумі й доказуймо один одному про вибраність. Апостол Павло був юдеєм, він же був і римським громадянином. І це, і це йому давало деякі привілеї, але все це він мав за ніщо, оскільки став християнином. Шляхтич не завжди був буржуєм, багато шляхтичів були «з голим задом», зате «гонорові». Це щось на кшталт європейських обідраних рицарів, що снували Європою, чванячись своїм рицарством. У Росії було багато таких дворян. Російсько-радянська ідеологія мені, за часи шкільної освіти, нічого не втовкмачила, оскільки я ледь-ледь її осягав і закінчив школу, майже забувши таблицю множення, до речі, я її й зараз ледве пам’ятаю. Ось такий з мене учень. Просто не мав справи з числами, а зарплата у мене така, що для її перераховування мені достатньо знати початок таблички. Чи вписується шляхетна толерантна поведінка в християнську мораль? У людини, відірваної від Бога у внутрішньому житті, шляхетність перетворюється на вибраність, сюди доречно привести народну байку про те, як з’явилася шляхта. Пам’ятаєте, як Бог творив людей, простаків ліпив з глини, а шляхтичів з тіста? Можу привести, для сміху, текст, але Ви чомусь ображаєтесь. А ось один із синонімів шляхетності – благородність, це вже зовсім інакше поняття, як «дякую» і «спасибі». Етимологія слова благородність - це причетність Божій благодаті. Благородна людина ніколи не чваниться своєю благородність, оскільки причетність благодаті являє такі риси, як смирення, покаяння і т.д. Благородність світська, як і шляхетність – не що інше, як звичайний гонор, гордість, зверхність. У християнській аскетиці це називається лжесмиренням. Так юдеї відносились до навколишніх народів, так довколишні народи відносились до юдеїв. З нашої історії також можна привести багато прикладів, зверхності один над одними. Хто може докорити Гітлеру в тому, що він не був шляхетним, благородним, чи Сталіну, чи іншим диктаторам? Та Ви поспілкуйтеся з заробітчанами, за кого їх має Європа, а за кого має «Нєпобєдімая» Таджиків і інші народи, котрі приїжджають туди на заробітки? І благородний п.Путін з телевізійного екрану висловив перл, що Росія перемогла фашизм. А як чваняться російські попи над українськими, семінарії над семінаріями, богослови над богословами, православні над інославними? Ось Вам і шляхетство й благородність поза Богом. Як по Вашому, С.Бандера був шляхетним, напевно що був, а скільки загинуло душ в його оточенні в боротьбі за владу? Дворяни гризлися за дворянство, а у хлопів тріщали чуби. Світська толерантність, не що інше, як юдейське фарисейство, як вибілений гріб, наповнений кістками й смородом. Візьмімо Стефана Яворського, як Ви кажете – шляхтича. І що? Почитайте церковну історію й пошкрябаєтеся в потилицю. Наша біда в тому, що ми ніяк не можемо собі уяснити одну річ: «всі люди мазані одним миром», тобто всі згрішили в Адамі, й мають потребу у Христі. Христос же навчає про бачення гріху в собі й його викоріненні через причетність Духу, бо так благоволить Отець. В цьому плані, в плані спасіння ніхто немає ніяких переваг один над одним, чи привілей: ти, ось, сядь вище, а ти – нижче. Ви кажете що я на сайті сховався за образ, а Ви виставили своє фото. Для мене однаково, у кого який аватар, не по ньому пізнається людина, а по своїх думках та ділах. Добре сховатися за образ, коли не маєш свого образу, і мій аватар виявляє мене, як борця зі злом у собі. Це процес духовного життя. Коли Ви мене ганите за відсутність толерантності, то я Вам дуже вдячний і вдячній всякій людині, котра зробить мені зауваження в моїй гріховній поведінці. Тому я й недостойний не тільки світської шляхетності, а й християнської благородності. Вибачте.

1
15 Victor   (16.04.2012 21:40)
«…Тому ви призераєте шляхту. Думаю що вам варто знати що Северин Наливайко був шляхтичем. Значить і ви шляхетного роду».

Я перший раз чую про себе те, що я зневажаю шляхту і що я шляхетного роду і буцімто в моєму роді був дідич. Дякую Вам за інформацію. Але не маю ні під рукою, ні на книжній поличці родової книги, хоча для кожного з нас варто знати свій рід, бодай хоч до 7-го коліна. У мене багато друзів, так званих шляхтичів, багато друзів греко-католиків, зі всіма маю добрі стосунки. Те, що я виставляю тут деякі байки про шляхтичів, це так, для гумору, щоб людина трохи перестала бути бундючною, пихатою, але це ніяким чином не стосується конкретної людини. В творіннях святих отців нічого не сказано ні про дворянство, ні про шляхетство, ні про якусь іншу відмінність один від одного, тобто привілейованість. Тут сказано про правду людську й про правду Божу. Я не прагну до того, щоб якось виділити свій рід і, практично, про нього нічого не знаю, лишень зі слів своїх батьків. Й сьогодні не пишу ніякого свого родового життєпису. Це не те, що я прагну залишити своїм дітям. Людина гола прийшла в цей світ, з нього й відходить голою. Все, що вона може тут зробити для себе й своїх нащадків – це придбати весільний одяг, в котрому вона зможе бути присутньою на Трапезі Господній. Але в цій справі причетність до якоїсь привілейованої касти не грає ніякої ролі. Апостол Павло каже, якщо людина прикликана до Бога в стані раба, то повинна дістати у Христі свободу, а коли прикликана у якійсь привілейованій свободі, навіть якщо ця свобода, чи громадянство куплені за гроші, то повинна стати рабом Христовим і не забувати про те, що всі люди один одному браття та сестри.

0
16 Borys   (16.04.2012 23:34)
Ой Вікторе, Вікторе, це російсько-радянська ідеологія вам втукмачила про бундючність пихатість шляхти, так що і батьки напевно соромляться вам роповідати про ваше походження. Раз шляхтич значить буржуй. З введенням паспортизації багато людей попереписували свої прізвища на придомки щоб не закінчувалися на «ський» боячись сибіру. Для прикладу; Линевич, Косачевич, Юсипович, Зубович, Мартич… , всі вони Яворські. В Ільнику рідні брати мають прізвища один Ільницький другий Рибчич. Стефан Яворський , Андрей Шептицький також вчили християнської моралі і не цуралися свого роду, невже шляхетна толерантна поведінка не вписується у вашу християнську мораль. Чи вони вірять в іншого бога?

0
12 Victor   (13.04.2012 09:37)
Особисто ля мене, то я визначаюся з реалізацією в такий спосіб. В реалізації себе є два моменти, перший стосується сьогодення й включає в себе круглий рік з початку реалізації, другий момент більш глобальний і відноситься до всього життя так званого реалізатора. Конкретне завжди відбувається в світлі загального. Загальне визначає фон, конкретне – образ дії.

Наприклад: На прихід «призначено» священика. Його ціль – реалізувати церковний дух, Церкву як єдину сім’ю, як єдине Тіло Христове. Реалізація церковного духу не може відбуватися поза реалізацією себе як християнина. Якщо священник не реалізовує себе як християнина, а в його житті, як особистому так і церковному, видно лишень кадиломахателя і требовиконувача, а це видно на протязі року: життя, проповідь, відносини з паствою й т.д. й т.п., то він звичайний духовний труп, в духовних трупів він перетворить і церковний прихід. Такого священника потрібно, або зобов’язати вести церковне життя, або ж позбутися його, інакше не уникнути біди.

Щодо міського голови. Маємо матеріальну, політичну, ідеологічну, моральну ситуацію. Спостерігаємо, як діючий голова вирішує всі проблеми, як відноситься до своїх обов’язків, які має відносини з громадою й т.д. й т.п. Якщо на протязі року видно його страсть до владарювання над громадою, грошолюбство та накопичування багатств, тобто не видно його жертовного служіння – гнати його. Інакше кожен, хто з ним буде мати стосунки, буде втягнутий в його спосіб життя й втратить сміливість, втратить голос правди, совісті. Якщо це не відбулося відразу, то видно, що голова виборців задовольняє. Те, що дехто підняв голос проти нього, мають свою позицію. Громада ж має свою позицію, або й немає її, оскільки вона може бути просто маргінальною, як і люди в Церкві. Тому кожному наплювати один на одного. Якась косметика трохи є, щось рухається, а куди і як – наплювати.

Колись читав одну історію, як народ прагнув одного святого зробити своїм священником. Той відмовлявся, а на кінець попередив їх, що він для них стане невигідноносимим ярмом. І що ж? Став він священником і так зобов’язав народ до християнського життя, що люди, не витримавши таких відносин, зв’язали його, поклали на пліт і пустили долі річкою. Люди ж то звикли вести паразитичний спосіб життя, а тут на тобі – святість. Та пліт поплив проти течії. Там, де він пристав до берега, народ прийняв святого, зробив його своїм пастирем й спасався в богоугодному житті.

Коли прийде другий голова, якби багатьом підлабузникам не прийшлося репетувати в інший бік.

0
13 KRAYANYN   (13.04.2012 11:17)
Теперішній міський голова царює вже більше року. Матеріальна і моральна ситуації явно не пройшли на відмінно. Все має межі допустимого. А з нашим менталітетом вони явно перебільшені. Але навіть при перебільшених межах допустимого, міняти самовільно прийняті рішення депутатами, купувати за космічними цінами для міста камери вуличного спостереження,замовляти проект ремонту фасаду ратуші, який виходить дорожчим за сам ремонт? Думаю депутати булиб більше неправі якби на це все закрили очі і покірно мовчали. За попереднього голови також не все гладко було. Чуємо з аудіудіозвітів, що багато непорозумінь виникають зараз, через колишні прийняті рішення. Але такого наглого хамства зі сторони голови все рівно не було. Думаю не даремно лісове підприємство не продовжило з теперішнім мером, а тодішнім своїм працівником контракт на співпрацю. На передвиборчих дебатах пролунало саме таке питання: чому не продовжили з Вами контракту? Відповідь була: бо не продовжили. Хіба це не хамство? Ще раз повторюся, я був дуже здивований результатами виборів. А питання імпічменту потрібно довести до кінця. І дуже добре що не вдалося це зробити з першого разу. Бо чим гостріша боротьба, тим більша відповідальність падає на наступника престолу. Принаймі він вже не дозволить собі відбитися відповідями на зразок: "бо не продовжили", або: "Вам потрібні цифри? Ідіть подивіться там вони є. Де там? Там є ідіть подивіться". Конкретики ніякої. Ні самих цифр не вказує, ні місця їх перебування. Відмазка "достойна" голови міста, та нажаль вона дуже часто лунає з уст саме нашого голови. Так що шановні турківчани вибір за нами. Або ми підтримаємо депутатів і допоможемо їм довести справу до кінця, або далі будемо самі собі гадити і шукати винуватого.

0
10 Victor   (12.04.2012 08:59)
«А наразі турківчани, які обирали міських депутатів, хочуть, щоб в газеті «Бойківщина» були надруковані прізвища тих, хто голосував «за», так і тих, хто голосував «проти»».

Цитата взята з «Бойківщини» №14 за 7-ме квітня 2012 року. Напевно, все ж таки, турківчани мають бажання відкрити сезон «полювання на відьом». Думка навіяна деякими депутатами-ревнителями, щоб всі побачили так званих «іуд», а найголовніше –«праведників-патріотів». Мало того, дехто з депутатів дозволяє собі нагнітати в міській громаді істерію відносно чинного голови. Шановні! Дайте час голові себе реалізувати, щоб побачити всі «за» і «проти», а то у нас так виходить, - ще не встигла людина зійти на престол, як її відразу, або хвалять, або ж – картають.

З аудіозвіту видно, як ви, шановні, «топите» людину, вимагаючи від неї прийняття нерозумних рішень, при тому, що «юридично цей чоловік правий» (із слів депутата). «Переконаний» (цитую приснопам’ятного п.Ющенка), коли б діло торкнулось використання ваших коштів у ваших же справах, то ви б рахували кожну копійку, ба, навіть «гнали б за копійку блоху в Бориню», а тут пропонуєте голові укладати асфальт, возячи цей асфальт з іншого кінця області, а 100 тисяч просто «спустити» «туди-сюди» (із слів депутата). Ви напевно собі на будову возили шутр з Волині? І в яку копійку обійшлась вам будова? По ваших мірках, асфальт мав би бути в Турці золотим. При такому хазяйнуванні депутатом, чи головою, може бути любий лайдак.

Те, що ви не являєтеся депутатами в реальному депутатському житті, видно з того, як ви «самовисувалися». Люди вас не вибирали на цю посаду, їм би і в голову не прийшло, висувати когось із вас, ви самі приходили до людей і пропонували свої кандидатури, промиваючи народу мозки. Поставивши кожному «клізму на голову», ви пропхалися в цю сферу діяльності не для, і не ради людей, а щоб пасти себе самих.

В цій же газеті є стаття п. Анатолія Дейнеки – «Як шукати слуг народу». Просьба до адміністратора: Виставте, будь-ласка, цю статтю на сайті, щоб ми змогли її обговорити.

0
11 KRAYANYN   (12.04.2012 14:32)
Пане Віктор, а скільки часу потрібно голові, щоб себе реалізувати? Попередньому не вистачило двох термінів, хотів іти на третій, так невдячні городяни не обрали. А шкода, бо думаю, що підготовчий період якраз пройшов і будучи обраним втретє людина змоглаб себе реалізувати талановитим господарником. Та на превеликий жаль людське життя не вічне. Своїми затяжними підготовчими періодами, а я думаю, що ніхто і не планував себе реалізовувати, горе-керівники змушують людей проживати своє єдине і неповторне життя в помийній ямі. Вам свого життя не шкода? Як мінімум 15 років воно пройшло в міських умовах дуже-дуже далеких від мінімального комфорту. Напевне вже пора робити якісь зміни у місті. Наразі зміни ініціюють саме депутати. Звичайно що без помилок не обійдеться. Для цього і потрібна думка городян. Ви як людина всесторонньо розвинута їм дещо підкажіть, можливо ще хтось підключиться з конструктивними пропозиціями і тоді депутати і голова будуть бачити, як хочуть жити турківчани, і яких дій вони від них чекають. Наразі більшість дописувачів пропозицій і перспективного бачення розвитку міста не подають. Натомість маємо тільки підколки, і викладання нічим не перевірених фактів, тобто пліток. Можливо саме таких керівників ми і заслуговуємо. Тоді дійсно, чогож ви хлопці причепилися до того мера. Людина ж на своєму місці.

0
8 Центуріон   (11.04.2012 14:32)
Сесія міської ради— театр одного актора!

0
7 Мирослава   (11.04.2012 11:32)
Коли продавали приміщення одному із депутатів міської ради за 20 тисяч грн. колишнього кафе "Молодіжне" під податковою - громадське обгоіворення не проводили. Депутати міської ради позитивно для себе вирішують тількі свої питання та питання своїх друзів, а щось інше тільки через громадське обговорення. Коли роздали приміщення готелю під магазини то обговорення з громадою чомусь не проводили. Совість треба мати шановні депутати.

0
9 KRAYANYN   (11.04.2012 19:24)
Чисто щоро-Український підхід. Є маса люду невдоволеного діями місцевих депутатів. Але звернутися у відповідні органи немає кому. Якщо Ви володієте такими даними, то ЗОБОВ’ЯЗАНІ повідомити, інакше автоматично стаєте співучасником. Слова не підтверджені документально залишаються звичайними плітками. В мене склалося загальне враження з коментарів всіх невдоволених дописувачів: на певному етапі свого життя людина почала розуміти, що поїзд повноцінного життя, де вагони тільки першого класу, проходить повз неї. А нікчемні депутати не взяли з собою в цей поїзд. Ось і знайшли ми винуватих у всіх наших бідах? Ні. В своїх бідах винна в першу чергу сама людина. Гадаю саме відсутність активної громадської позиції завадила зайняти гідне місце під сонцем. А щодо не зовсім законних методів деребану, то у всій державі практикуються тільки такі, і наше маленьке і наразі зовсім не охайне, але з оригінальним ім’ям містечко, не може бути винятком у загально державній системі. Зараз набувають популярності схеми рейдерських захоплень. До Турки ще не дійшли. І моліть Бога, щоб не доходили. Бо тоді ми будемо згадувати якими гарними були місцеві хлопці депутати.

1
6 Правда   (08.04.2012 23:40)
Шановний адмін. Чомусь мені здається що ви відстоюєте права місцевих царьків. Поширюєте цензуру. Якщо чиїсь права порушені вони мають право відстоювати їх в суді. Не беріть на себе повноважень правоохоронних органів!!
Відповідь адміна:
Шановний ,Правда !
Для того я тут є , щоб дбати про повноцінне функціонування сайту .
Детально я це описав в коментарі №34 тут
http://turka.at.ua/news/2012-03-23-667#ent2040
Якщо хтось розуміє демократію як вседозволеність , він глибоко помиляється.
Люди ,які отримали попередження, чудово розуміють за що вони були оголошені.
Крім того ,я вказав які саме порушення були.

0
5 Victor   (08.04.2012 20:39)
А ось Богдан Сташинський, український Іуда і напевно шляхтич, Бандери не побоявся. Це не він часом, два роки перед тим, відправив з Мюнхена у потойбіччя Льва Ребета?
Видалено...
Попередження !
Порушення п.2 Правил... http://turka.at.ua/news/2011-07-19-504
Відповідь адміна:
Попередження

0
14 Borys   (16.04.2012 18:45)
Вікторе, в темі про перепоховання воїнів радянської армії ви вказали «У мого дядька по материній лінії є старенька книжка про історію Турки. Там розповідається про рід Саваринів у Турці. Прізвище Саварин являється трансформацією Северин. Син Северина Наливайка, від котрого пішов наш рід, скривався в наших лісах від шляхти, котра самого Наливайка спалила, зажарила в мідному бику у Варшаві. Так це чи ні, легенда це чи правда, але не це робить людину людиною.»

Тому ви призераєте шляхту. Думаю що вам варто знати що Северин Наливайко був шляхтичем. Значить і ви шляхетного роду.
uk.wikipedia.org/wiki/Северин_Наливайко

0
4 Сенека   (08.04.2012 12:25)
Зрозумілий страх.Напевно на генному рівні в жилах міських депутатів циркулює кров їх прямих нащадків.
Видалено...
Попередження !
Порушення п.2 Правил... http://turka.at.ua/news/2011-07-19-504
Відповідь адміна:
Попередження

0
3 Сенека   (08.04.2012 12:15)
Турківські депутати бояться Бандери,як чорт ладана.

0
2 Victor   (08.04.2012 10:01)
Доповню свій вчорашній коментар, оскільки не проаналізував емоційну сторону виступаючих.

Що ж можна сказати про загальний фон. В загальному – безрезультатний гармидер, який вчинили люди, котрі випадково попали в сесійний зал. Та інтригує фінал. Раптом все стихло, мов в «святая святих». Що ж там за дійство відбувається? А там місцеві архієреї-депутати радяться, як погубити Христа. Це той кульмінаційний момент зогнилого в гріхах людства, коли Ірод та Пілат стають друзями, бо до того ворогували, - не могли поділити владу та територію. Відразу вщух гамір, люди відчули себе, як єдину сім’ю, як лев’ячий прайд, готовий вийти на полювання. Ость тут вони виявилися на своєму місці. Це саме те місце, де відбувається торг, сесійний зал перетворився в вертеп, котрий очікує Христа з бичем.

Сьогодні Церква відзначає Вхід Господній в Єрусалим. Та вже завтра настане ціль посту – Страстна Неділя. Про що ж розповідають богослужбові тексти цієї останньої Неділі Великого посту? Про Іуду, а значить і про нас з вами. Варто кожному, хоч раз в житті, торкнутися розсудком цих текстів, щоб задуматися над своїми діями. Нажаль, ми ніколи не вникали в стан Іуди, тому пасхальні дні для нас, це не радісне перебування в світлі Воскреслого Христа, а звичайне чревобісся, від якого тупіє розсудок, розслабляється душа й розпадається в хворобах тіло.

«Поят Пилат Христа и би Его,
И воини, венец от терний сплетши,
Украсили главу Творца веков,
Хламидою, глумясь, покрыли плечи.
И, - радуйся, - глаголаше Ему,
Бияху по ланитома без страха.
Но вопль народа громче этих мук.
- Распни Его, - отвсюду вопияху.
Изыде паки убо вон Пилат,
Глагола им: «Се извожду Его вам,
Да разумев, что Он не виноват,
Измените о Нем свои глаголы».
Изыде Иисус. Венец тернов,
Оплевана багряная препряда.
- Се Человек, - Пилат глаголал вновь.
(Се, о Пилат, поруганная Правда).
Но паки возопил 6езумный мир,
Воюющий на Бога неустанно:
- Распни Его, распни Его, возьми!
- Вопили те, кто вопиял - осанна!
И седе на судищи в час шестый
На месте, что Гаввафа по-еврейски,
Рече Пилат: «Се Царь ваш, Царь Святый.
Царя ли вашего распну злодейски»?
Но пред собою Праведника зря,
Игемону рекли архиереи:
- Мы вемы токмо кесаря царя,
Сей враг царю, распни Сего злодея!
Душе моя, отстани далеко
Благонадежных воплей иудеев.
Цена благонадежности такой
- Пропятие Христа среди злодеев.
Взирай же мир, взирай от рода в род
Туда, туда, к судилищу Гаввафы,
Где этот верноподданный народ
Простер благонадежность до Голгофы!
Так повелось, таков удел чужих,
Им распинать, народы ужасая.
Но предавать - отличие своих,
И предают не только лобызая.
Евангелие - Книга всех веков,
Одна и та же суть, как и когда-то.
Ушел Пилат и заступил другой,
Чтоб уступить теперешним Пилатам,
И тот же мир, безумный тот же мир
На Господа воюет, как и прежде.
И тот же вой - Распни Его, возьми,
Вой иудеев, но в иной одежде.
И тот же сонм, архиерейский сонм
И ныне пред Пилатами толпится.
И вновь благонадежность налицо.
(Душе моя, куда тебе сокрыться?)
Куда бежать? Наверно, неспроста
Вынашиввл в себе я непрестанно,
Что цепи и темницы за Христа
Дороже мне епископского сана».

Ієромонах Роман.

1
1 Victor   (07.04.2012 23:01)
Прослухав 4-й та 8-й пункти.

По 4-му пункту: може якось відрегулювати виступи депутатів, голови? Коли говорять всі відразу, голова починає боліти. В загальному – сумно. Від людини вимагають результату, а з якими затратами коштів, з якою якістю – неважливо. Це питання виникне потім: перерозхід фінансів і брак. Пам’ятаю, як спішили використати кошти, й почали «ліпити» бетоновану огорожу кругом водозбірника під г.Шименка. Все розлазиться. Зробили «асфальт» біля школи №1, витримав пару місяців. Зробили косметику дороги в Горішній Турці – те саме. А водопровід, скільки туди вже «вбехали» капіталу? Головне що? Робота виконана, фінанси використані, був і результат: до першого дощу. Таке собі замилювання очей. Люди сміються. Кожен раз «наступаємо на ті самі граблі». Та попри все це дехто із «слуг народу» урвав собі якийсь кусень. А це вже результат. Ось цей результат є і його видно. Ради того й варто стати «патріотом, царем, святим».

Тепер, щодо перезахоронення. Висловлю свою точку зору. Тут є кілька питань: а) архітектурне рішення; б) ідеологія; в) релігія.

А). З точки зору архітектурного рішення, пам’ятник повинен знаходитися в більш-менш просторому місці: парк, кінець або початок алеї, площа. В даному випадку маємо могилу героїв, через десяток метрів – пам’ятник С.Бандері, ще через десяток метрів – статуя «Богородиці» (виділяю, оскільки без символіки: німб, надпис, символи Приснодівства, Богомаля, - особисто для мене ця фігура – звичайний ідол), все це нагадує пантеон богів. Не знаю, чи є ще десь місто, в котрому, на такому клаптику землі, була б така кількість пам’ятників. В даному випадку тут може бути 1-2 пам’ятники, тим більше, що між ними є композиційна пауза – маленька площа. Подивіться, як гарно і скромно вписався в архітектуру пам’ятник героям-афганцям. Може варто для пам’ятника С.Бандері пошукати в місті більш вигідне місце?

Б). Ідеологічне питання. Забрати могилу воїнам-визволителям і поставити пам’ятник С.Бандері – це прославитися на весь бувший Союз. Подивіться, з якими скандалами все це відбувається. Сьогодні народ розділений ідеологічно, хтось бачить в загиблих окупантів, а хтось бачить в Бандері звичайного терориста. Мій дядько загинув на Чехах, там і лежить, в братській могилі, що знаходиться в місті, чи за містом, на цвинтарі, не так важливо. Але коли вирішили поховати посеред міста, й таким чином увіковічнити пам'ять – честь їм і хвала, оскільки невимовний подвиг героїв завжди буде в пам’яті жителів міста. Особисто я не фанат в цьому плані. Коли народ вирішить перезахоронити – нехай буде й так, але це буде говорити про падіння моралі жителів міста. Жаль, що народ забуває історію.

В). Питання релігії. Пам’ятник героям в центрі міста Церква ніколи не розглядала як маленький цвинтар. Це, навпаки, яскравий приклад для наслідування людям, котрі загинули за віру й свою Батьківщину. Хтось помирав за рідних, а хтось за батька народу, але всі вони мученики, котрі проявили жертовну любов. Приклад цієї любові не варто виносити за місто. Уявімо собі, що з храму винесли мощі святих. Храм перетворюється в звичайну хату з хрестом на даху. Та коли виносять мощі святих воїнів за місто, місто перетворюється в звичайну базарну площу, де все і всіх можна продати, де все і всіх можна кпити.

Особисто для мене, акт перезахоронення, викличе лишень сльози, сльози за гнилу нашу совість.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.