Вівторок, 23.04.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2014 » Серпень » 23 » ЙОГО ДОБРОТИ ВИСТАЧАЛО НА ВСІХ
23.08.2014 (07:21)

   ЙОГО ДОБРОТИ ВИСТАЧАЛО НА ВСІХ
Доповнено 23.08.14

Сонце опустилося за небокрай... Землю оповила ніч. Жителі сіл Розлуч та Явора завмерли в тривозі, стоячи обабіч дороги з свічками та квітами. Поруч вишикувалися більше 70 машин турківського автомайдану. Всі в болючому очікуванні: до рідної оселі, в с. Явора, востаннє, на свято Преображення Господнього, у холодній домовині, щоб залягти тут на вічний спочинок, повертався 19-річний Герой, кулеметник 24-ї бригади Михайло Романович. Ворожа куля обірвала йому життя, яке лише починалося, в зоні антитерористичної операції, неподалік Луганська. Юнак загинув, захищаючи рідну землю, свою сім'ю, всіх нас.

Він, простий сільський хлопчик з багатодітної сім'ї, змалку виростав навченим до будь-якої роботи, був вихованим, ввічливим і товариським. Односельці кажуть, що його доброти було настільки багато, що вистачало на всіх. А тому, як віддяку, в останню дорогу його проводжали з великими почестями, водночас з невимовним болем та стражданнями, не лише близькі, а й тисячі наших краян.

Сивочолі дідусі й бабусі, маленькі діти, які ще й не до кінця розуміли, що коїться, тужливим поглядом проводжали сумну похоронну процесію.

Директор Розлуцької школи, де навчався Михайло, Світлана Савчак, ледь стримуючи сльози, каже: «Важко говорити про нього у минулому часі. Він ніби й зараз серед нас -веселий, усміхнений, доброзичливий, готовий в будь-яку хвилину, підставивши своє плече, прийти на допомогу. Його щирість, приємна усмішка приваблювали оточуючих. У ньому не було лукавства, підлості. Якщо сміявся, то сміявся щиро, якщо плакав, то теж щиро. З дитинства, знаючи, що таке матеріальна скрута (адже в його сім'ї дев'ятеро дітей), він умів поспівчувати, поділитися з нужденним останньою крихтою хліба. Дуже любив сім'ю, батьків, школу. Уже після закінчення часто приходив, запитував, може чимось допомогти, любив посидіти за партою, де проходили його шкільні роки. Для нас він не те що Герой, він - Людина з великої букви, хоч і не демонстрував великих успіхів у науці. Зате мав надзвичайно загострене почуття справедливості та всі найкращі людські чесноти. Направду нам не вистачатиме його».

Практично другою матір'ю, водночас бабусею, вихователькою, добрим порадником для Михайла була сусідка, вчитель початкових класів Розлуцької школи Ганна Овчіннікова. Від першого класу, коли на руках, а коли і взявши за руку, вона щодня, іноді пішки, іноді - автобусом, а останній час і шкільним автобусом, супроводжувала його до школи. В скорботі та сльозах вона розповідає, практично в деталях, про його шкільне та сусідське життя. У школі, як і годиться, Михайло називав її Ганна Миколаївна, а вдома -«цьоцю». Вона ж люб'язно, як і всі односельці та учні, його - «Місьо». Чуйність, щирість і працьовитість юнака завжди ставили у приклад для інших. Він не чекав, коли покличуть щось допомогти, а сам запитував, чим міг би допомогти.

Закінчивши школу, Михайло вступив до Турківського професійного ліцею, здобувши професію зварювальника. Після закінчення жодного дня не хотів байдикувати, а зразу йшов до роботи. Не цурався будь-якої, розуміючи, що уже дорослий - був четвертим у сім'ї, яка чекає на його , в тому числі і фінансову, допомогу. Так співпало, що народився 25 лютого, тоді, коли й видатна українська поетеса Леся Українка. Знаючи про її творчу спадщину, все любив жартома казати: « Я буду таким, як вона».

Коли Михайлу виповнилося 18 років, вирішив піти на контрактну службу. Від грудня 2013-го по лютий 2014-го служив у Яворові, потім - у Сумах, згодом - неподалік Луганська. Часто телефонував Ганні Миколаївні, все просив не переживати, на службу та життя не нарікав, казав, що скоро повернеться.

Останній раз, 13 серпня, розмовляв по телефону з онуком Ганни Миколаївни, Назаром. На завершення сказав: «Бувай здоров. Передавай всім привіт. Уночі в нас має бути велика битва». 13 хв. по сьомій ранку ще заходив в «Однокласники». За декілька хвилин його не стало...

Для місцевого пароха о. Василя хрестини Михайла були першими з часу прибуття його на парафію в Явору. Виступаючи на похоронах, він болісно мовив: «Я думав, що мені доведеться давати шлюб тобі, а вийшло ось як: я мушу тебе хоронити».

Не зміг Михайло виконати прохання своєї сестрички Ані, яка просила його купити їй ляльку, хоча й обіцяв це обов'язково зробити, як тільки повернеться. Правда, лялька в дівчини таки є, але її купили небайдужі люди -щоб мрія збулася. І була пам'ять про брата.

- Смерть Михайла - це велике горе і велика втрата для всього села, - каже Явірський сільський голова Дмитро Гошовський . - Цей світлий, людяний, добродушний юнак завжди був душею компанії. Я не знаю випадку, щоб він комусь у чомусь відмовив. Допомагав щиро, безкорисливо, з дитячою непідкупністю. Думаю, він і воював, не ховаючись за чиїсь спини, а тому загинув як герой.

Щоб допомогти сім'ї, депутати сільської ради зібрали більше 22 тис. гривень, фінансово допомогли й з району. Хочеться вірити, що і в майбутньому місцева влада не залишить наодинці з горем та бідою цю багатодітну сім'ю.

У день похоронів Михайла, здавалося, плакало небо. Падав рясний дощ, ніби оплакуючи разом з багаточисельною громадою цю непоправну втрату, яка болем обізвалася в серці кожного. І дав би Бог, щоб його героїчна загибель була останньою. Вся Турківщина в молитвах благає Господа, щоб Він забрав його душу у Свої оселі, де всі праведні спочивають.

Слава Герою! Вічна йому пам'ять!

Василь ВАСИЛЬКІВ.

Газета "Бойківщина" №34,2014


19.08.14
Пам'яті героя

Романович Михайло Михайлович, солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів) – загинув 14 серпня вночі в боях під Луганськом..

Таке повідмлення чорною звісткою прилетіло в наш Турківський район. Міша пішов служити по контракту, йому тільки 19 років. Він із багатодітної сім'ї (9 дітей).

Тіло героя сьогодні доправлять до місця проживання - станція Жовтнева, с.Явора, Турківського району, Львівської області. Автомайдан збирається о 20..00 год. на вул. Мололдіжній і виїхджає до с.Розлуч. Похорон відбудеться завтра.

Герої не вмирають! Вічна слава герою!





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 1889 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
0
2 ось   (21.08.2014 00:03)
Завтра Гичка співчувати буде

0
1 Антон   (20.08.2014 23:34)
Скоти! Дітей з бідних багатодітних сімей відправляють на фронт під гарантовану смерть. А де синки тих, що карпатські землі поділили? Пекло таким нелюдам має наступити ще на цьому світі.

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.