Вівторок, 21.11.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2015 » Липень » 29 » ЖИВ НА ПАТРІОТИЧНОМУ ПОЗИТИВІ, ЗАГИНУВ ЯК ГЕРОЙ
29.07.2015 (20:00)

   ЖИВ НА ПАТРІОТИЧНОМУ ПОЗИТИВІ, ЗАГИНУВ ЯК ГЕРОЙ
У четвер Турка провела в останню дорогу десантника Юрія Міська

І знову чорною птахою на Турківщину прилетіла трагічна звістка про загибель у зоні АТО, під Маріуполем, ще одного нашого земляка, 27-річного турківчанина, молодшого сержанта, радіотелеграфіста зенітно-артилерійського взводу 79 аеромобільної бригади - Юрія Міська. Спілкуючись з його командирами, зокрема заступником командира бригади полковником Іваном Савкою (до речі, уродженцем с. Лопушанка нашого району), заступником командира батальйону по роботі з особовим складом, в якому служив Юрій, Ярославом Калашником, почув багато добрих слів про його військову службу, бойові будні. Юрій був справжнім воїном, який добровільно пішов на фронт, добре усвідомлюючи свою місію у справі захисту України від ненависного окупанта. Вірив у світле майбутнє нашої держави, хотів, щоб його рідні, знайомі, земляки жили мирно у багатій і справедливій державі. Коли в січні 201S р. він прийняв рішення йти до війська, за плечима уже мав добрий армійський досвід - 3 роки служив за контрактом у Чопському прикордонному загоні, був добре фізично і морально підготовлений до будь-яких несподіванок та випробувань.

Прикро усвідомлювати, що сьогодні його уже немає серед нас. Але в Турці сотні людей все життя пам’ятатимуть його як щиру, надзвичайно порядну, чесну і доброзичливу людину. Своїм особливим оптимізмом, високим патріотизмом він налаштовував оточуючих на позитивні емоції за будь-яких обставин, сам свято вірячи, що у нас все буде добре. Пройнявшись відповідальністю за Україну, визначив для себе фронтову дорогу, щоб з такими, як він, патріотами, вигнати сепаратистську нечисть з нашої багатостраждальної Богом даної землі. На жаль, у цій нелегкій священній боротьбі обірвалося його життя, зупинилося серце, в якому було так багато любові.

У траурі - вся Турківщина. Всі ми у молитовній вдячності за мужність, громадянську позицію, схиляємо голови перед пам’яттю великого Воїна Світла, який пішов від нас у потойбічні світи, там, де всі праведні спочивають, де вже зібралося сотні таких відважних лицарів добра і справедливості, як Юрій.

Проводжали в останню дорогу Героя тисячі турківчан, а чин похорону відслужили більше 40 священиків різних конфесій разом з владикою УПЦ КП Яковом.

Добрі, приємні спогади про Юрія і в його першої вчительки Ольги Хорт. Нам вона сказала: «Юрій був хорошою, доброю, чуйною, слухняною, чесною, і, разом з тим, веселою, життєрадісною дитиною. Знав багато пісень і віршів, яких навчила його мама. Був завжди ініціативним й дотепним. Тому учні ставилися до нього з великою симпатією. На жаль, про все це доводиться говорити у минулому часі».

«Квіти. Лампадки. Тисячі людей. Вервичка автомобілів, що простягнулася на два кілометри. Вже біля церкви помічаю хлопця, який нещодавно демобілізувався після року служби на Сході -кам’яне обличчя, яке вже наче й не здатне на емоцію.

Здавалося, все містечко вже не здатне на емоцію. Настільки вже звикли до такої картини.

Але тут говорить священик, простими словами любові й скорботи - і навіть дужі чоловіки не в силах стриматися. Містечко заливається сльозами горя, скорботи, ненависті до війни ... і вибачень», - написала у своєму Фейсбуці турківчанка Уляна Юренко.

У глибокій скорботі висловлює щире співчуття сім’ї та рідним Героя Турківська районна рада та райдер-жадміністрація. А всі ми просимо у Господа дати силу та витримку батькам і рідним пережити це велике горе.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Василь ВАСИЛЬКІВ.

Газета "Бойківщина" №30,2015


На Львівщині поховають загиблого в АТО Юрія Міська

Учора до Турки Львівської області привезли тіло загиблого у зоні АТО уродженця міста Юрія Михайловича Міська.

Перед тим кортеж машин ГО «Самооборона» та Автомайдану з домовиною захисника незалежності України зупинився у Самборі на площі Пам’яті, на якій встановлено пам’ятник Степану Бандері. Священики відправили панахиду, з новітнім героєм попрощалися представники влади, військові, молодь та жителі міста.

Три дні на теренах Бойківщини на знак поваги та вшанування пам’яті загиблого краянина були оголошені жалобними. Сьогодні в Турці з усіма християнськими та військовими почестями поховають 27-річного українського воїна Юрія Міська, життя якого у розквіті сил обірвалося на неоголошеній агресором війні.

Нагадаємо, на захист незалежності України Юрій Місько був призваний під час мобілізації 27 січня 2015 року. Служив в 79 аеромобільній бригаді, номер обслуги – радіотелеграфіст зенітно-артилерійського взводу аеромобільно-десантного батальйону.

Боєць загинув 20 липня 2015 року в результаті вибуху в районі виконання підрозділом завдань в Донецькій області.

www.zik.com.ua

Турківщина прощається з героєм


.

Фото Олександра Гвоздінського


«ОТА ДИТИНА БУЛА НА САМОМУ ВЕРХУ КУПОЛА, КОЛИ БУДУВАВСЯ ЦЕЙ ХРАМ, А СЬОГОДНІ ВІН ПІД ТИМ КУПОЛОМ ЛЕЖИТЬ», - БАТЬКО НОВІТНЬОГО ГЕРОЯ УКРАЇНИ ЮРІЯ

22 липня Турківщина зустріла новітнього Героя України – Юрія Міська. У храмі Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП у м. Турка відбулася міжконфесійна Панахида за блаженної пам’яті cлугою Божим Юрієм. Нагадаємо, що 20 липня 2015 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув житель м. Турки Місько Юрій Михайлович, 10.05.1988 р.н.

На молитві були присутні священики Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Греко-Католицької Церкви та Української Автокифальної Православної Церкви.

Участь у поминальному Богослужінні взяли капелани Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ – о. Михайло Коліщак та о. Тарас Кусьпісь.

Зазначимо, що минулого, 2014 року, після подій Майдану, громада м. Турки змінила свої конфесійні погляди і перейшла з УПЦ МП в УПЦ КП. У цьому колишньому храмі, УПЦ МП, а, на сьогодні, храмі Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП і відбулася поминальна Панахида за блаженної пам’яті cлугою Божим Юрієм.

о. Михайло Благун, настоятель храму, висловив співчуття родині загиблого воїна і закликав до молитви та пам’яті про Героя України. «Нехай Господь захоронить нас, щоб ми пам’ятали і ніколи не забули пам’ять отих молодих хлопців, котрі за нас із вами пішли не роздумуючи і віддали своє життя не вагаючись. Вони постійно, коли ідуть на фронт і повертаються з фронту, кажуть: «А хто піде, як не ми?», - сказав священик і поділився зворушливими словами батька загиблого бійця. «Отче, Ви знаєте, що ота дитина була на самому верху купола, коли будувався цей храм, а сьогдні він під тим куполом лежить».

Слова співчуття від імені єпископа Самбірсько-Дрогобицького, Ярослава (Приріза) висловив прот. Любомир Митник, віце-канцлер СДЄ УГКЦ. «Єднаючись з усією Україною через спільну молитву за всіх невинно убієнних героїв нашої землі, дякуємо Богові за дар земного життя Юрія, за його великі християнські чесноти віри, надії та любові. Адже, за словами Христа, немає іншої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх. Нехай Господь кріпить сьогодні родину, близьких і друзів у цьому нелегкому випробуванні».

Словами доброї та світлої пам’яті про брата поділилися рідні та близькі родичі Юрія.

Родич: Їх у родині четверо – дві сестри і два брата. Він був найменшим. Вони з батьком робили ремонти по хатах. Юрко був дуже добрим і гарним майстром. Коли не зустріне в місті – завжди запитає: «Де ідете, що робите, може, вам щось треба?».

Cестра: «Він любив маму і сестер, мав багато друзів, був дуже жартівливим. Навіть у 27 років ми кликали його Юрчик. Він був для нас тільки Юрчик. Жодного поганого слова не сказав, завжди мав свій підхід до кожного, ніколи не сварився. Його навіть хлопці в АТО кликали «Позитивчик». Він завжди і тепер, як пішов в АТО, казав: «Все буде «пучком». Все добре».

У дитинстві Юрчик часто хворів і мама «набідилася» з ним. В Армію пішов служити сам, за контрактом. Він, мабуть, хотів показати, наскільки є мужнім і хоробрим, що, незважаючи на всі хвороби, які переніс в дитинстві, все ж таки пішов служити. Ми відмовляли і не хотіли, щоб ішов на війну, але він казав: «Ні, я не можу лишатися осторонь. Мені болить душа».

Він був дуже справедливим. Ми казали, що то погана риса, та він відповідав, що глибоко помиляємося.

27 січня 2015 Юрко поїхав. Ми навіть і не знали точно, де він є. Нічого не казав. Завжди говорив молодіжним сленгом: «Все буде на позитиві, не «парся сеструха», все буде добре».

Цього місяця, 27 липня, Юрко мав приїхати у відпустку. Наш старший брат, Микола, котрий теж є зараз на війні, їздив на впізнання тіла. Він везе нашого брата, Юрка, додому в домовині».

www.spasadrohobych.org.ua





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 2182 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.