Неділя, 20.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2016 » Березень » 8 » Собаче життя (відео)
08.03.2016 (14:19)

   Собаче життя (відео)
Доповнено 08.03.16 - В.Саварин . ПРИСТРАСТІ ДОВКОЛА СОБАЧОГО ЖИТТЯ.

Проблема бродячих собак в місті вже неодноразово підіймалася в інтернеті. Не оминула вона і наше місто.

Судячи з публікацій в соцмережах сьогодні ця проблема може стати загрозливою для мешканців міста. Ось лише декілька повідомлень з соцмереж :

"Зграя собак в бiлий день,в центрi мiста !!!

Звернiть увагу, собаки оточили коляску з немовлям та проявлять агресiю !

Шановна влада мicта Турка,ви так i будете перекладати цю проблему з одних плечей на iншi,аж поки собаки не вiдгризуть котрусь з ваших лiнивих задниць ?!

Шановне керiвництво нашого,на правду,чарiвного мicтечка !

Вам мало слави на ТВ? Ви скучили за репортерами ?

Нi ?!

То зробiть вже щось з тими псами ! "

Юлія Данилюк-Дзондза , ФБ

Зграя собак в бiлий день,в центрi мiста!!!Звернiть увагу, собаки оточили коляску з немовлям та проявлять агресiю!Шановна влада мicта Турка,ви так i будете перекладати цю проблему з одних плечей на iншi,аж поки собаки не вiдгризуть котрусь з ваших лiнивих задниць?!

Андрій Дубравський : та ні, то собаче весілля, бо машина весільна їхала

Khrystyna Yatskuliak : на мою думку, з якою багато хто не погодиться, хай би спершу ті пси відгризли ліниві задниці своїх господарів, які їх не привязали! Там більшість псів мають господарів, а шо влада може зробити дурбелику, який пса не хоче привязати??? Проблема першочергово в людях, недобросовісних господарях, а не владі!

Гвоздінський Олександр : Навіть у великому місті Львів, собачок яких виловили - безкоштовно стерилізували, ненайшовши їм власників випускають із бірками назад на вулицю. Загроза залишається. Все нажаль впирається у ваші людяності, чи готові ви крім себе утримувати відповідно і тварину...Одне побажання для всіх - будьте людьми, робіть добрі справи, і не черствійте від байдужості!!!

Репост!!!!Шановне керiвництво нашого,на правду,чарiвного мicтечка!!!!!Вам мало слави на ТВ? Ви скучили за репортерами????Нi?! То зробiть вже щось з тими псами!!!!!!!!!!!!!

Volodymyr Pytchak : Ми, Юлька,доп..#ся, що вони їх тупо травитимуть, а тоді і домашні улюбленці можуть попасти під роздачу..

Юлія Данилюк-Дзондза : З однiэi сторони це так,а з iншоi,я б не хотiла опинитися в центрi такоi зграi...а якщо iм ,не дай Боже,на шляху трапиться дитина? А якщо це буде моя дитина?! Я, звичайно, люблю тварин,але дiтей люблю бiльше

Volodymyr Pytchak : Безумовно! Та я про те, що дебіли шукатимуть найлегший спосіб...

Юлія Данилюк-Дзондза : Що зробиш...в нас все через ж... робиться(((

Volodymyr Pytchak : Нажаль... Г. Когута знаю з нормальної сторони.. Але поки змін не дуже видно, ліс пи.. #ть, каки в ріку скидають (прямо в центрі), освітлення не є,аптеку -лабораторію одну -єдину закрили (най здишут старики), сміття повсюди.. Ой треба перменганат калію... Ой треба...)))

Гвоздінський Олександр : Навіть у великому місті Львів, собачок яких виловили - безкоштовно стерилізували, ненайшовши їм власників випускають із бірками назад на вулицю. Все нажаль впирається у ваші людяності, чи готові ви крім себе утримувати відповідно і тварину...

Чекаю коментів...

Андрій Орестович Назаркевич : і шо то було

Volodymyr Pytchak : Зграя собак, Андрій! Є таке поняття,"стадний інстинкт "-одне б гаркнуло, і решта кинулись би на дитину.. В ютюбі є приклади..

Андрій Орестович Назаркевич : ок.я так і думав.дякувати богу обійшлось

YonchiGorec GorecYonchi : Пора відкривати шаурму

Андрій Орестович Назаркевич : і на туберкульозну лікарню відправляти.2 в 1

Volodymyr Pytchak : І салон хутра

Андрій Орестович Назаркевич : на салон навратлі,але пару шапок на ато пішло би

Христина Багаи : Страшно що така шайка по місту гасає, в Старому Самборі колись псярня була , треба поцікавитись , оплатити вилов собак і там іх утримувати . І не треба з них шапки і шаурму робити .

Цікаво , які думки виникають у наших відвідувачів з цього приводу ?


08.03.16
ПРИСТРАСТІ ДОВКОЛА СОБАЧОГО ЖИТТЯ.

(По слідах статті «Собаче життя» http://turka-ua.net/news/sobache_zhittja_video/2016-03-05-2755).

«В рай приймають не по заслугах, а за протекцією, інакше б ви залишились за порогом, а впустили б вашу собаку» (Марк Твен).

«Помер чоловік. Його собака лягла поруч і також померла. І ось душа людини стоїть перед воротами з надписом «РАЙ», а поряд душа собаки. На самих воротах написано «Вхід з собаками заборонений!». Не ввійшов чоловік в ці ворота, – пройшов мимо. Ідуть вони разом з собакою по дорозі і ось інші ворота, на яких немає ніякого надпису, тільки поряд сидить старенький дідок. «Пробачте, вельмишановний, скажіть, будь ласка, а що за цими воротами»? – ласкаво запитав чоловік дідуся. «Рай», – відповів той. «А з собакою туди можна»? – невпевнено запитав чоловік. «Звичайно», – відповів старець. «А там, раніше, що за ворота були»? – знову запитав чоловік. «Так це ж ворота до пекла, – відповів старий, – до Раю доходять тільки ті, хто не залишає своїх друзів»» (Притча).

В прадавні часи, коли за свою підлість наші пращурі були вигнані з Раю, вони почали вести кардинально нове життя, пристосовуючись у ворожому для себе, світі. Пошивши собі шкіряний одяг, озброївшись довбнями, кам’яними сокирами, списами, луками та кремнієвими ножами, люди почали життя, яке мало чим відрізнялося від життя тварин, що у великій кількості та різноманітті жили довкола них. Люди не просто жили в цьому тваринному світі, вони пізнавали цей світ і наслідували йому.

Спостерігаючи за печерними левами та ведмедями, люди подібно до них шукали захисту від негоди та хижаків в просторих печерах, намагаючись влаштуватись тут як найзручніше. Вони уважно стежили за тим, якими плодами, злаками, коріннями чи грибами харчуються тварини і наслідуючи їм, починали вживати ті самі дари природи. Наслідуючи деяким тваринам, які майстерно влаштовували кубла чи гнізда, почали й собі будувати житла, помалу виходячи із сирих холодних печер.

Не оминув людську увагу й мисливський хист хижаків, котрі, аби здобути собі харч, гуртувалися в зграї, влаштовували засідки, користувалися напрямками вітру, порами року чи добовими періодами. Але найцікавіше було те, що мисливці-хижаки не нехтували й допомогою інших звірів, які допомагали їм вполювати здобич, аби щось підібрати й для себе з об’їдків загальної трапези. Слабший та хитріший завжди стояв поруч з сильним та витривалим.

Одного разу плем’я древніх людей зібралося загнати до провалля стадо оленів, аби забезпечити себе на довгу і люту зиму достатньо харчами, шкурами та кістками. Покликали сусідів, оточили стадо і розмахуючи смолоскипами та дико репетуючи, почали гнати його до провалля. Але хоч як люди намагалися охопити все стадо, їх було замало. Олені почали розбігатися. Та раптом збоку вихопилася зграя величезних вовків і почала допомагати людям гнати оленів у відповідному напрямку.

Рогаті посипалися з урвища, ламаючи собі шиї, хребти та ноги. На дні провалля було жахливе видовище: кілька сотень тварин лежали величезною кривавою купою, котра хрипіла, ревіла від болю й стікала кров’ю. Загоничі відразу взялися до роботи. Кремнієвими ножами вправно розсікали шкіри й білували тварин. Жадібно пили ще гарячу кров, впиналися міцними зубами в оленячу печінку, серце та тепле ніжне м’ясо. Камінням трощили кістки, аби добратися до кісткового мозку.

Неподалік кривавої трапези крутилася зграя вовків, очікуючи своєї черги. В їхній бік летіли кістки та кавалки м’яса, які вони жадібно підбирали. Помалу пропадав страх і ось зграя вже була поряд з людьми й захланно приймала участь в трапезі, намагаючись тугіше набити свої шлунки.

Кілька тижнів йшла жвава робота. М’ясо коптили, в’ялили і запаковуючи у шкіряні міхи, відправляли носильниками до стійбища, де жінки з ранку до вечора вже трудилися скребками над оленячими шкірами. Вовки не відставали від людей. Вони підбирали все, що ще залишалося відкинуте та непомічене людьми.

В скорім часі гамір помалу вщух. Люди все доправили до свого стійбища і на якийсь час настав спокій і почалося розмірене життя. Час від часу ватаги мисливців вирушали на полювання. Поряд з ними бігли вовки. Мисливці влаштовували засідки, а вовки починали заганяти здобич на них. Після успішного полювання вони діставали свою долю. Таким чином помалу налагоджувався союз тварини з людиною, де шляхом взаємодопомоги можна було полегшити суворе життя.

Проходили тисячоліття й цей союз настільки окріп, що вовк став помічником людини, допомагаючи їй в полювання, охороняючи її життя та житло. Людина намагаючись «вдосконалити» свого помічника схрещувала його з різними породами диких собак і намагалася таким чином створити для себе не тільки вірного друга, а й свідомого раба, готового спасати свого хазяїна, перегризти горло його ворогу й померти від туги за ним.

Сотні письменників анімалістів, натуралістів і просто любителів природи таких як: Джеральд Даррелл, Ернест Сетон-Томпсон, Джек Лондон, Джой Адамсон, Кервуд Джеймс Олівер, Херріот Джеймс та багато інших, описували в своїх повістях відносини людей та диких тварин. Кому не доводилося в дитинстві зачитуватися такими творами як: «Поклик предків», «Біле ікло», «У нетрях Півночі», «Грізлі», «Бродяги Півночі», «Казан, благородний вовк», «Син Казана», «Печерний лев», «Вінніпезький вовк», «Злий дух Ямбую» та інші?

Увагу читача вражає вірність, сила та розум приручених тварин, готових в будь-яку хвилину кинутися на допомогу своєму хазяїну-другу. В своєму захваті від описуваних подій, читач навіть і не помічає, що поряд з такими високими якостями дикого друга, в тварині присутні й дикі інстинкти хижака, готового рвати будь кого, хто тільки наблизиться до її хазяїна, чи її території.

Собаку помилково називають другом людини. Конкретно – це друг хазяїна – не більше. Не хазяїн – її ворог. В собаці ніяким вихованням чи селекційними методами, не можна добитися згасання інстинктів свободолюбного хижака. Мало хто із власників собак усвідомлює, що має справу з грізним хижаком, поведінку якого неможливо передбачити. Для власника собаки – це друг, деколи вірніший за друга людину. Не дивно, що багато власників собак, втрачаючи контакт з соціумом, починають їх все більше любити, і все більше ненавидіти людей, називаючи їх паршивими псами, не помічаючи в них образу Божого.

Таким чином на світ вилазить хворобливий гуманізм, готовий перейматися безпритульними собаками, влаштовувати для них вольєри, харчування, ветеринарний догляд й т.д., і в цей же час зовсім не звертати уваги на людей безхатьків та тисячі тих, хто живе в вічних злиднях. Сотні власників собак навіть не можуть пояснити, для чого їм в хаті пес, догляд за ним та витрати на його утримання в той час, як поряд живуть ті, хто засинає з думкою про те, що завтра він не буде мати кусня хліба для своїх дітей.

Собака – друг. Та собака – і зброя хазяїна, яку він може застосувати проти будь-кого. Собака може мати неадекватну поведінку й сприйняти рух в бік її господаря як напад на нього й кинутися на його захист. Крім того вона може бути просто дурною, агресивною, хитрою й т.д.. Людина, котра на поводку веде містом собаку без намордника, подібна до людини, котра йде містом з зарядженим пістолетом із зведеним курком, або з гранатою в руці. А той, хто виходить з дому в місто, вулицями якого бродять зграї безпритульних собак, повинен мати екіпіровку мисливця, що відправляється в лісові нетрі, наповнені хижаками.

Зграї собак, які гуртуються в місті під час течки у місцевих сук, – це зграї лісових хижаків, які з різних причин втратили господаря, а разом з ним втратили і страх перед людиною. Для них всі довкола вороги і аж ніяк не друзі. В такому оточенні вони готові воювати з ними і між собою за володіння територією як мисливським районом, який забезпечує їхнє виживання. Харчуючись на купах сміття, розплоджуючись у запущених хазяйських будівлях, розносячи різні інфекції та в будь-який момент сказ, нападаючи на людей та свійських тварин, бродячі пси стали безжальним батогом населених пунктів.

Недосконале законодавство нашої держави, вибудуване на фальшивому гуманізмі, нездатне вирішити цю проблему. В місцевих бюджетах не передбачені кошти на харчування, лікування, стерилізацію та утримування цих хижаків. Жителі міста також не поспішають з цих собачих зграй обирати собі друзів. Ба, вони часто намагаються позбутися й своїх друзів, котрі чимось їм не догодили. Згадаймо казку про Сірка, котрий не впильнував добро свого хазяїна й дістав доброго копняка під зад, але через змову з Вовком, знову повернувся до свого хазяїна, аби в шані добувати свого віку, чекаючи Раю.

Що робити з місцевими безпритульними собаками? Питання стало руба. Закон мовчить, хоча й забороняє виводити собаку без намордника, спускати з повідка, відловлювати й усипляти. Він бездіяльний, мертвий, не прикладний через відсутність механізмів реалізації, а тому в своїй законотворчій імпотенції, дозволяє лишень відловлювати, годувати та доглядати за безпритульними собаками. Але грошей на виконання цього закону у нас не передбачено. Можна підняти комунальні тарифи і за частину коштів влаштовувати псам земний Рай. Тоді стоїть питання, чому за ці кошти не можна надати допомогу смертельно хворим людям, чи злидарям, а саме бродячим тваринам?

Проблему можна вирішити й іншим способом. Відстріл! Але наскільки це гуманно не тільки з позиції світського гуманізму, а й з позиції гуманізму християнського? Взиваючи до гуманізму, давайте проаналізуємо, наскільки гуманною являється наша поведінка відносно інших тварин, яких ми утримуємо на своєму хазяйстві.

Ми утримуємо порося, яке годуємо, доглядаємо, лікуємо, тішимося як воно гарно їсть з валова і в захваті від того, як воно швидко набирає вагу. Перед Різдвом чи Паскою беремо в руки ніж і спокійно всаджуємо йому в серце ради того, аби зробити багатим святковий стіл, дістати мудрість від сала та набути сили від буженини та ковбас.

Ми утримуємо козу від якої щорічно маємо кілька гарненьких козенят, які милують око та тішать своїми вибриками. Проходить місяць-другий і ми спокійно перерізуємо їм горлянку, бо наш шлунок волає за ніжним молодим м’ясом, а наші сили, бюджет та обійстя не дозволяють нам їх утримувати.

Кури, які несуть нам яйця; півень, який тішить нас своїм голосним співом; качка, гуска – всі вони можуть переконатися в нашому гуманізмі, відчуваючи перед смертю на своїй шиї лезо нашої сокири. Навіть лінивий кіт, котрий настільки став наглим, що не вважає за потрібне зловити тлусту мишу у нашій хаті, часто дістає порядного копняка чи стусана за свої підлі вчинки.

А наскільки гуманним є те, що маючи що їсти, ми намагаємось в лісі застрілити зайця, косулю, кабана чи оленя? На річці застрілити дику качку чи виловити пів відра риби? Все це наш гуманізм: такий собі трохи недоношений, недорозвинутий як і ми самі.

Ні свиня, ні коза, ні корова, ні курка, ні дика качка, ні олень, ні вовк не загрожують нашому існуванню до тих пір, поки вони не виходять з під контролю людини, котра в свій час їх приручила. На даний час з під контролю вийшли собаки. Або міська влада проявляє гуманізм і виділяє для турківських псів кілька кабінетів у мерії, годує їх там за свої кошти, лікує й доглядає, щоб вони не волочились містом і не жахали його мешканців – тобто стає для них друзями і йде разом з ними до Раю, або просто відстрілює як хижаків, які загрожують здоров’ю громади на рівні епідемії чуми, сказу чи туберкульозу.

Перед тим, як придбати собаку, добре думаймо над тим, для чого вона нам потрібна і як ми будемо відповідати перед Богом та людьми за її поведінку. Бо може статися так, що до Раю наша собака попаде без нас, якщо ми за свою дурну поведінку, просто втратимо протекцію Бога.

Віктор Саварин. м.Турка.





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 924 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 8
0
8 Анекдот   (09.03.2016 12:31)
Логічно! Нехай вище керівництво цим питанням займеться. Але лише після того як мера люструють у смітнику, бо нафіг він тоді такий потрібен. Так можна всіх голів рад в районі замінити головою РДА і райради...

0
7 patriot   (08.03.2016 22:33)
Точно, якщо мер не може навести ладу з собаками, то хай голова адміністрації з головою райради наведуть порядок!

0
6 Майданівець   (08.03.2016 17:07)
А Лабецький куди дивиться!? Смішно було слухати його звіт, бо з того всього він нічого не зробив, а приписав собі. То хай хоть з собаками розбереться. На більше і не спроможний

0
5 Шось те хтіли   (08.03.2016 16:57)
От чим має займатись міська рада - проблемами людей, а не х...ою страдати. Розводять людей як лохів. тіпа заводи будувати будуть. А чи люди вам дозволили на своїй землі їх будувати???? Тай норми жодні не дозволяють в місті це робити. Продадуть земельку, отримають свою частку, та й добре... Не інтереси людей наші обранці переслідують, а інтереси "бариг"-колєг, якими так вдало обклався мер...

0
4 ZOHAN   (07.03.2016 19:49)
псів вистріляти...газдів що випускають своїх підопічних попередити про відповідальність...не поможе - покалічити... у нас по іншому не можна... не розуміють...недавно бачив великого патріота...з машини на дорогу викинув сміття...хоча міг зупинитися і за метрів 5 -6 викинути в смітник. напевно він вважає що за ним повинні прибрати працівники комунальної служби?... МОРАЛЬ: не потрібно винити у всіх гріхах когось 1.. якщо б власники своїх "питомців" думали головою, а не тим на чому сидять , то можливо не заводили б домашніх тварин , яких потім , не маючи можливості прогодувати, випускають на вулицю без нагляду...

0
3 Турківчанин   (06.03.2016 22:28)
На 150 день (десь у червні) перебування мером Турки Когут прозвіітує:"В телефонній розмові з народним депутатом Іриною Сусловою досягнуто домовленості про те, шо у Верховній Раді  буде піднято питання про турківських псів"
До речі - мер, де звіт за 100 днів!!!!!!?????? Вже 120 днів минуло¡!!!!!!!!!!!!

0
2 Карпати   (06.03.2016 22:10)
На жаль Когут не господарник, а популіст і ніц він не зробить вже 5 місяць йде і толку?!Шкода простих людей які повелися на пусті обіцянки, а треба було всім згадати шо Когут вже був 3 місяці заступником голови держадміністрації в 2005 році і втік!

2
1 Victor   (06.03.2016 05:50)
Коли мене покусав пес, я звернувся з заявою в правоохоронні органи. За якийсь час дістав відписку, як в радянські часи: «Складу злочину немає». Пес і далі розгулює містом і кидається на людей.

Зграя псів, яку ми бачимо на відео, тішила суку прямо під пам’ятником С.Бандери. Деякі пси сиділи на трибуні і дивилися зверху вниз. Я зайшов у міську раду, на якій висів бандерівський прапор, щоб повідомити, що прапор, пам’ятник і собача злучка під ним – речі несумісні, оскільки ганьблять владу. І що? І нічого! Йосипович заявив, що моя поведінка була неправильною, бо в той час ішла сесія і я відірвав його від важливих справ, викликавши його на хвилину в коридор. Не знаю, що важливіше: земельні питання на сесії, чи пси на пам’ятнику, але питання собачих зграй в Турці залишається відкритим.

Досить часто можна побачити, як ґазди ведуть своїх улюбленців на поводках без намордників. Реакція влади, правоохоронних органів, громади – нуль. Людина йде містом, а поряд з нею біжить її пес – реакція нуль. Собачі зграї в місті – реакція нуль. Нічого дивного. Нуль в голові – це повна порожнеча, яка не може нічим розродитися. Хоча, ні! Кажуть, що спочатку було ніщо, а потім відбувся великий вибух і утворився Всесвіт в якому в одній з мільярдів галактик є одна: Молочний шлях. Сама в ній, в одному з рукавів сузір’я Оріона, загубилася наша сонячна система. В ній є наша Земля, можливо єдина у всьому Всесвіті, на якій живуть люди, котрим все пох.й.

Чи станеться колись «великий вибух» у головах маленьких богів, чи вони далі продовжать існувати в своїй самодостатній славі? – науковцям поки що невідомо, але відомо одне, що вибух стається там, де є позитивна порожнеча – енергія, а де є вакуум – там марно чекати якогось вибуху.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.