Понеділок, 21.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2016 » Травень » 29 » Як ми пригадуємо неґативні переживання?
29.05.2016 (19:52)

   Як ми пригадуємо неґативні переживання?

Часто неґативні ситуації глибоко закарбовуються у нашій пам'яті, проте обставини, за яких вони відбувалися, тьмяніють. Чому так відбувається, нещодавно виявили науковці за допомогою мозкового сканера.

Результати засвідчили: виною цьому є підвищена активність у мигдалеподібному тілі, що контролює емоції, та знижена активність гіпокампа, який має відтворювати контекст усієї ситуації. Дослідники інформують, що ці механізми можуть пояснити, зокрема, виникнення посттравматичного синдрому.

Лють впливає на наші спогади, як і біль, страх, сум та інші неґативні емоції

Емоції можуть сильно впливати на наші спогади. Дослідження доводять: що емоційніше сприймаєш ситуацію, то чіткішими є спогади про неї. «Про самі події, насичені неґативними емоціями, люди добре пам'ятають, — розповідають науковці, якими керує Джеймс Бісбі (James Bisby) з Університетського коледжу Лондона. — Проте обставини, за яких відбувалися ці події, пригадуються зазвичай дуже нечітко».

Описаний феномен знає кожен: враження від сильної сварки триває довго, але як дійшло до протистояння, ми не можемо пригадати. Які ж процеси в мозку дають змогу неґативним емоціям створювати такі прогалини в спогадах, розшифрували Бісбі з колеґами.

У своїх дослідженнях вони вивчили, як добре люди можуть запам'ятовувати образ певних ситуацій, потім визначили, які реґіони мозку активують зображення цих ситуацій.

Загалом 12 піддослідним демонстрували пари різних зображень. Комбінація містила картинки з нейтральним і неґативним змістом (наприклад, сильно поранену особу). Потім науковці випробували пам'ять учасників дослідження. Їм показували картинки і просили відповісти, чи вже бачили вони зображений мотив на попередніх малюнках. Якщо звучала схвальна відповідь, науковці запитували, з яким малюнком у парі показували впізнаний мотив під час тесту.

Картинку з неґативним змістом піддослідні запам'ятовували набагато краще, ніж із нейтральним. Проте пригадати, яке зображення її супроводжувало, вдавалося відверто гірше, а надто тоді, коли інша картинка в парі була нейтральною.

Чому так відбувалося, пояснила мозкова активність піддослідних. Сканування за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії виявило: коли учасники розвідки споглядали неґативне зображення, зростала активність мигдалини — ділянки в мозку, що передусім опрацьовує емоційну інформацію. Водночас зменшувалася активність тієї ділянки мозку, що відповідає за накопичення контекстів, — гіпокампа.

«Переживаючи щось нове, зазвичай запам'ятовуємо не лише подію, а й причинно-наслідкові зв'язки, пов'язані з нею. У такий спосіб ми класифікуємо ситуації, — пояснюють Бісбі з колеґами. — У напрацюванні асоціацій гіпокамп відіграє вирішадьну роль — і саме у ньому ми виявили зменшення активності».

Науковці вважають, що ця неузгодженість може пояснити й виникнення різних психічних захворювань, зокрема посттравматичного стресового розладу: «Без відповідного контексту неможливо правильно впорядкувати й опрацювати травматичні переживання, так виникають фраґментарні спогади». У тих спогадах пацієнти знову й знову переживають травматичні події як тривожні та яскраві образи, так звані флешбеки.

«Цей ефект виникає, ймовірно, внаслідок посиленого пригадування неґативних аспектів, не прив'язаних до контексту, в якому відбулася подія», — констатують дослідники, передає Збруч з посиланням на німецький науковий журнал.





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 299 | Додав: Today | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (30.05.2016 08:22)
«Цей ефект виникає, ймовірно, внаслідок посиленого пригадування неґативних аспектів, не прив’язаних до контексту, в якому відбулася подія».

Користуючись мозковим сканером та картинками, концентруючись на емоційній складовій душі, науковці й не могли дійти інакшого висновку. На самому ділі все відбувається зовсім по іншому. Давайте розкладемо все по поличках. Беремо одну із трьох складових людської природи – душу. Душа має три сили, енергії: розсудкову, діяльну, чуттєву. В гармонійно розвиненої людини, психічно здорової, вони діють в такому порядку: розсудок-дія-емоція. В психічно нездорової людини вони діють по іншому: емоція-дія, – розсудок залишається незадіяним. В інформативну нішу відкладаються тільки дві позиції. Розсудок, який не приймав в цьому участі, не має змоги проаналізувати подію й зробити висновки. Він просто її не зафіксував, оскільки дія керувалася емоціями, а не розсудком. В процесі згадування будуть відображатися тільки емоції без аналітичного процесу. Як в позитивному, так і в негативному плані, людина залишається в стані «недорозвиненості». Вона живе емоціями без розсудку. Мораль в цьому випадку знаходиться в зародковому стані. Причина психічних захворювань – непослідовне «користування» силами душі. Як виправляється ситуація? Через налагодження зв’язку з третьою складовою людської природи – духом. Дух в кожній людині як еталон, звіщає душі правильну послідовність. Він контролює розсудок через розум, звіщаючи правильну дію, яку «одягає» в емоцію. Людина розумна – це людина, в якій гармонійно працює її природа, а значить вона завжди бачить наслідок. Там, де порушується баланс енергій, духовних, психічних та тілесних, там людина стає твариноподібною. Твариноподібність виражається в одержимості неконтрольованими енергіями, страстями, а звідси – в низькій моралі, осліпленні. Процес згадування, який протікає в її душі, ще більше травмує її через блокування зв’язку з розсудком, який здатен аналізувати. Що таке аналіз? Аналіз полягає в порівнянні з еталоном. Там, де не спираються на еталон, аналіз не дає ніякого результату. З роками психічні розлади стають дедалі агресивнішими, або переходять в інші форми вираження. Через психічні розлади тіло впадає в хвороби, які приводять його до розпаду. Все просто, згідно закону творіння. Тут не потрібен мозковий сканер, картинки та науково-дослідний інститут – тут потрібне нормальне життя, огорнуте чудесами настільки, що їх не здатен дослідити жоден «мілкоскоп», навіть з Університетського коледжу Лондона. Тому в народі й кажуть: «Життя прожити – не поле перейти» і «Вік звікувати – не в гостях побувати». Це тільки дурень в кінці життя може сказати: «Вік звікував – як батогом ляснув». А нам треба «жити просто, то проживемо й років зо сто, а будем лукавить, то чорт нас задавить».


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.