П'ятниця, 15.12.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2016 » Червень » 20 » Я не знаю, кого я там захищав на фронті і чи варто було, - лист солдата, якого побили на фронті за українську мову
20.06.2016 (19:02)

   Я не знаю, кого я там захищав на фронті і чи варто було, - лист солдата, якого побили на фронті за українську мову

Два тижні тому до редакції прийшов лист від колишнього бійця одного з батальйонів у зоні АТО. Зміст листа виявився настільки моторошний, що ми спершу не наважувалися його публікувати.

Але оскільки тенденція зросійщення українців на тлі “російськомовних героїв АТО, які гинуть за Україну” лише посилюється, мовчати не можемо, тому задовольняємо прохання пана Олексія П. (ім’я автора змінене) й друкуємо його розповідь.

“Ми постійно чуємо, що Україну можна любити будь-якою мовою, що російськомовні українці теж патріоти, і все таке. Але ніхто не хоче вголос сказати, що поряд з “російськомовними патріотами” українськомовній людині вижити неможливо.

Я народився і виріс у селі на Вінниччині. Після школи поїхав у райцентр вчитися в училищі, потім працював на різних будівництвах. Увесь цей час говорив здебільшого українською, лише в рідкісних випадках переходив на російську. Завжди вважав, що мовної проблеми в нас у країні не існує.

А потім сталася ця жахлива трагедія – анексія Криму й те, що у нас сором’язливо називають АТО.

Я вважав, що не можу бути осторонь, і пішов служити на схід. Не хочу сказати, що хлопці у батальйоні були погані… Усякі були. Було кілька наркоманів, які кожну вільну хвилину прагнули десь заховатися й накуритися своєї трави. Коли трави не було – могли виміняти її на патрони. Майже всі частенько випивали. Грошей у солдатів мало, тож самогонку вимінювали на одяг, бензин, інше військове майно. Так було завжди.

Я спілкувався переважно з кількома українськомовними хлопцями зі взводу, але вони з іншими завжди переходили на російську, а я не переходив ні з ким. Поступово побачив, що російськомовні хлопці все сильніше дратуються, коли говорю з ними українською. Далі почалися погрози “навчити говорити по-людському” (па-чєлавєчєскі).

Зрештою, однієї ночі мені на голову накинули ковдру, добряче відлупцювали ногами, а наостанок сказали, що коли й далі розмовлятиму телячим язиком, то на передку може й куля ненароком прилетіти.

Так, я перевиховався. Я не герой, щоб померти за мову, я просто виконував свій обов’язок.

Нещодавно я звільнився, і сподіваюся, що від мене більше ніколи нічого не вимагатиме держава, де мене люто ненавидять за мою рідну мову.

Може, ви надрукуєте цього листа. Я не знаю, кого я там захищав на фронті і чи варто було.

Олексій П.”

Український простір





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 583 | Додав: Today | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (21.06.2016 04:38)
«Майже всі частенько випивали».

З цього потрібно було й починати листа. Якщо частенько випивати, то не тільки втрачаєш поняття: чого воюєш і кого захищаєш, але й для чого живеш. Підготовка майбутнього воїна, це, в першу чергу, підготовка психологічна. Зверніть увагу на те, як готували воїнів в різних культурах народів і як вони вели оборонні та загарбницькі війни. Високого результату добивалися там, де була висока дисципліна. Дисципліна внутрішня і зовнішня блокує конфлікт, що, в свою чергу, дозволяє зосередитися на цілі: хто ти – хто твій противник – хто за тобою стоїть. Це формує мужність, гідність, чесність, жертовність. Воїн переставав бути воїном там, де він втрачав внутрішнє самовладання. Він перетворювався на дитину в пелюшках, котра потребувала психологічної допомоги. Цей лист п.Олексія свідчить про його психологічний злом, в якому мовний конфлікт був далеко не першим і не останнім.

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.