Понеділок, 18.12.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2016 » Червень » 26 » Причина смерті - не потрібний!
26.06.2016 (18:06)

   Причина смерті - не потрібний!

Ярик-автобус (Ярослав Лупінський) 25 років прожив в Росії (на батьківщині дружини), виховував доньку. Майдан... серце Патріота не могло бути осторонь подій, які розгорталися на рідній землі. Сім'я, звичайно, не зрозуміла (як так? Зарплата, стабільність, путін) - хочеш? їдь, ти нам не потрібен.

Під кінець Майдану, ми також, по-великому рахунку, стали вже не потрібні. Пішов в "Айдар"... для того щоб підвезти боєприпаси своїм "на нуль", під свинцеву зливу з неба, виїхати не наважувався ніхто...

"Ярик автобус" мовчки грузив свого старенького "пазика" боєкомплектами, зверху прикидав пару мішками муки чи макаронів і їхав ... сам ... там же хлопці, він там ПОТРІБНИЙ. Рік відвоював, тільки прийшов - повістка з військомату. Що ж, він потрібний своїй державі - це його обов'язок. Ще рік пекла.

Демобілізувався, повернувся в село, де все таке з дитинства дороге та рідне... Ніхто не зустрічав, житла - немає, в селі "о прийшов, не знати де його біда носила". Почав заливати ту біль, яка розривала груди, не давала дихати. Порадили, звернутися до голови РДА, ніяковіючи, пояснював, що треба житло, на короткий час, невдовзі планує йти на контракт. Допомогли, через пару днів поселяйся в кімнату гуртожитку, а далі щось придумаємо, в біді не залишимо.

Зайшов до хлопців-атошників з рідного села, одні, які його тут розуміли, випили- строго по 50, попросив щоб підстригли. Йшов стежкою, яку в дитинстві, босоніж, топтав безліч разів.

Глянув в бездонне рідне небо, на рідні верховини - і раптом, зрозумів... яка кімната в гуртожитку, який контракт? так хороші люди є, і хлопці он розуміють, співчувають, але... але для чого це все робив, якщо по великому рахунку, він НІКОМУ НЕ ПОТРІБНИЙ. Щось безжально, пекуче, вжалило в серце...прошепотів... за що?

Через деякий час, ці ж хлопці, виявлять бездиханне тіло Героя... біля дороги, під тином.

Наступного дня, після прощання в Турці, в село вїжджала сумна процесія. Знову ж таки голова постарався: обдзвонив всіх хто під-рукою в Турці атошників; звязався в Львові, з командиром, той ще видзвонив одного побратима;приїхали місцеві атошники на чолі з таким-же сільським головою; напрягнув своїх працівників.

Люди громадили сіно, порали картоплю, добре що погода блиснула ...овва, а це що таке? А це той, що вчора допився, та й під плотом здох... але, ти диви що люда приїхало, може дійсно воював, а ми?... незручно якось вийшло.

Крім згаданих людей, сестри і племінника з Рівненщини, прийшло ще троє-четверо людей з села. Коли труна була вже в ямі - сонце несподівано закрилось темними хмарами - слова Гімну України, які несподівано самі вирвалися, з грудей присутніх, стали тим полегшенням від тягаря, який незрозумілим чином тиснув на груди, стискав скроні...

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
Example Frame

Громадо, я розумію, що вам уже остогидли ці "атошники", "майданівці", "добровольці", тут он "куска хліба немає за що купити". Але зрозумійте - це не наша провина, що поки ми там душу і тіло клали за нашу і вашу свободу, Ви заставляли себе вірити, що то та влада, яку ми хотіли.

Самозомбувалися ящиком - в якому розказували як всі дбають про воїнів; про представників влади, які сіли в крісла просто "з барикад Майдану", мовчки затягували паски, тому що "вгодована пика" з екрану казала, що так треба для наших хлопців. І боялися самі-собі признатися в очевидному, що допоки хлопці там б"ються - вам треба тут вести бій: не давати хабарів корумпованим чинушам, гнати в шию вчорашніх регіоналів, московських попів, ребят медведчука, жити чесно, по-Правді.

Чистити власну домівку, не чекати, що і це повинні зробити ми, ті з нас хто повернеться живим. Зрозумійте, це наша спільна боротьба - побороти найбільшого ворога, того "хруня", який засів у серцях.

Але, людоньки, - можливо, цей діагноз вже лікуванню не підлягає, і єдиний вихід оперативне хірургічне втручання?

Іван Круц, Фейсбук

На електронну адресу сайту "Турка - перлина Карпат" надійшов лист-подяка від рідних Ярослава Лупінського з Рівненської області. Родичі висловлюють вдячність "усім добрим людям, які не залишились осторонь нашої біди і допомогли в тяжкі хвилини фінансово, духовно, морально, коли нас спіткало велике горе - ми втратили дорогого нам батька, брата, дядька, товариша".

ПОДЯКА

Висловлюємо щиру подяку голові Турківської РДА Олександру Мироновичу Лабецькому та апарату Турківської РДА,голові Турківської районної ради,голові Львівської ОДА,голові Сянківської сільської ради Бабиничу Степану Миколайовичу та колективу - виконкому сільської ради,голові спілки воїнів АТО-Майдану,Турківському РВК, Турківському ВП ГУ НП в Львівській області, настоятелям Храмів Божих,організаціям та установам які знаходяться на території Турківського району, добровольцям батальйону "АЙДАР", рідним, сусідам, кумам, бойовим побратимам та усім добрим людям, які не залишились осторонь нашої біди і допомогли в тяжкі хвилини фінансово, духовно, морально, коли нас спіткало велике горе - ми втратили дорогого нам батька, брата, дядька, товариша- Лупінського Ярослава Михайловича.

Хай Бог Вам дарує міцне здоров'я, пошле мир, добробут,с покій, достаток нашій неньці Україні. Хай вертається сторицею за Ваші добрі справи.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

З вдячністю та повагою до Вас велика родина з Рівненської області.





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 911 | Додав: Today | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 АТО   (28.06.2016 14:20)
Ти був потрібний нам, брате! Ти мав бути з нами! Ми мали перемогти разом! Кімната в гуртожитку пуста, ти мав бути поряд з нами: "Разом і до кінця"!
Спочивай в Бозі, ми довершимо нашу спільну роботу і зустрінемся на небі!
Герої не вмирають!

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.