Понеділок, 21.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2016 » Серпень » 18 » «50 відтінків Львівщини»
18.08.2016 (16:47)

   «50 відтінків Львівщини»
Екскурсія народних депутатів по містах, лісах і селах Турківщини

На запрошення міжнародного фонду «Відродження» та «Лабораторії законодавчих ініціатив» на Львівщину приїхали четверо народних депутатів з міжфракційної групи «Єврооптимісти» у Верховній Раді – Вікторія Пташник, Леонід Ємець, Олександр Черненко та Оксана Юринець. Метою поїздки було ознайомитись з частиною проблем, якими живе область - щоб донести ці проблеми до вух офіційного Києва.

Два дні депутати провели у дорозі селами та містами.

Ультиматум пилорамам

– Я думав, ви до Львова вернетесь, а ви в Турку поперли, – незадоволено бурмоче водій автобуса.

Не в саму Турку, але у Турківський район. Водій каже, що востаннє був тут років 20 тому. Тож шлях до Турківського району шукають разом з водієм організатори, журналісти та еколог. Шлях лежить через Самбір, Старий Самбір. Згодом дорога виводить у гори.

Мова заходить за вирубку лісу. Оксана Дащаківська пояснює: те, що ми бачимо, лише видимість лісу. За першими рядами смерек ховаються величезні вирубки.

– У нас та сама проблема, що й в Сколе чи Івано-Франківській області. У мене сьогодні завершився ультиматум, – розповідає голова Турківської РДА Олександр Лабецький. – Місяць тому я їх всіх [хто займається вирубкою] зібрав і сказав, щоб все узаконили. Просто ви в Києві докерувались до того, що адміністрація не має жодних повноважень! Голова адміністрації не має важелів впливу, перевіряючі органи поскорочували. Я мушу, як активіст Майдану, їздити на пилорами і шугати їх. А це погано закінчиться.

Вікторія Пташник перепитує – а що буде після ультиматуму? Олександр Лабецький каже, що буде їздити з громадськими активістами та власноруч перевіряти пилорами. Скаржиться: ані поліція, ані прокуратура не може зайти на їхню територію, бо часто це приватні подвір’я. Тож доводиться звертатись до активістів.


   ГЕС на 120 електрочайників

– Можна брати дані лічильників світла і так рахувати роботу пилорам. Ми так колись робили в обласній раді. Казали, що нічого не вирубують – а по світлу можна було помітити, що на пилорамах збільшуються об’єми робіт, – пригадує колишня депутатка Львівської облради Оксана Юринець.

– Ми маємо приклад, коли приїжджали медіа з Києва знімати незаконні вирубки. Тоді приїхала стрийська самооборона, з бітами – і не пустила журналістів. Приїхав прокурор, приїхали працівники МВС – їх просто не пустили в ліс. Те, що ми маємо – це подвійна легітимність. Голова РДА не має компетенції і бере громадських активістів – але з іншого боку є інші громадські активісти. І ми, за великим рахунком, стравлюємо громаду, - вважає Оксана Дащаківська.

Наступна зупинка – гідроелекстростанція у селі Явора. Це одна з понад сотні малих ГЕС, що працюють в Україні. В Карпатах таких ГЕС поки що небагато. Потужність Явірської ГЕС співрозмірна із 120 електрочайниками. На думку еколога з Всесвітнього фонду дикої природи Анатолія Павелка, такі малі ГЕС просто вбивають річку.

Мала гідроелектростанція на річці Стрий

По один бік греблі – водосховище, по інший – обмілілий Стрий. Річка відновлюється лише за 3-4 км нижче за течією. Гребля доволі вузька. На ній, ніби на капітанському містку, і зібрались депутати.

– Це ще одна з кращих таких ГЕС, бо є набагато гірші – коли води в річках після роботи електростанції практично не залишається. Ідея малих ГЕС полягала в тому, щоб виробляти електроенергію без суттєвої шкоди для річки. Але виникла проблема: для Дніпра ГЕС на 1 мегават – це ніщо. Але для малої річки це може означати смерть. Це як Дніпрогес для Дніпра – вона перекриває течію, не дає змогу ні рибі мігрувати, ні воді самоочищатись», – каже Анатолій Павелко.


   Через будівництво греблі на Стрию утво-
   рилось водосховище

За словами еколога, ця ГЕС є однією з кращих – завдяки громаді села Явора. Коли ГЕС запустили, її гребля була постійно закритою. Через це у період нересту риба не могла піднятись вгору за течією – «хіба перелетіти». Хоча згідно законодавства, у таких греблях мають будувати рибоходи – спеціальні проходи у греблі, якими може рухатись риба. Завдяки ініціативі активістів у Яворі домоглися, що у період нересту на греблі відкриваються шлюзи, тож риба може пройти.

– Але назад мальок вже живий не добереться. Риба потребує багато кисню, а у водосховищі – збіднений кисневий режим. Мальок просто вмирає, - підсумовує Анатолій Павелко.

Еколог каже: разом із колегами вони розробили законопроект про дикі мальовничі рекреаційні річки, які можна захистити від забудови. Папки з проектом закону переходять до рук депутатів.

Залишаємо річку, греблю і водосховище. Протягом наступного відрізку шляху у автобусі всі читатимуть про те, як врятувати річки та рибу у них. Як і в Стебнику, депутати обіцяють розібратись, вивчити, обговорити на фракціях та підключити колег для вирішення проблеми.

«Груба корова не годна по горах лазити»

Уздовж дороги тягнуться села. Будинки переважно дерев’яні. Значна частина тих, що видаються кам’яними, всередині – теж дерев’яні. Обабіч траси пасуться худі руді корови. Кажуть, то така спеціальна гірська порода – «бо груба корова не годна по горах лазити».

Турківський район - це Бойківщина. Село Явора розташоване у середині закрученого гірського масиву Сколівських Бескидів. Дощ, крізь який ми проїхали незадовго до цього, встиг просохнути і лише хмари туману осідали на смереках.


   Вечір у селі Явора

Наступна зустріч – із місцевою громадою, у сільській школі. Школа розташована у колишньому панському маєтку. Щоб дістатись туди, треба піднятись сходами на чималий пагорб. Шкільні коридори завішені численними стендами чи малюнками – із підписами-нагадуваннями не забувати своє бойківське коріння.

Їдальня, вона ж – актовий зал, заповнюється яворцями. Тут і депутати, і вчительки, і просто мешканці. Переважно мова йде про децентралізацію. Обережно оминаючи формулювання «особливий статус» бойки пояснюють політикам – у гірських районах підхід до створення територіальних громад має бути іншим, ніж «у долині».

«Як нам виконувати закон про децентралізацію, якщо до сусіднього села по карті – 15 кілометрів, а реально їхати, об’їжджаючи гору, - всі 40 км?».

Розмова триває понад годину. Окрім Оксани Юринець, яка сама з Львівщини, для депутатів чимало з почутого є новим. Депутати помітно втомлені, але обіцяють з усім розібратись. Невпинно повторюють: надсилайте проекти рішень, пишіть, допомагайте. Разом розглядаємо мапу району: як можуть сформуватись майбутні громади, де краще розмістити опорні школи.

Під кінець гостей з Києва запрошують на вечерю.

– Ми є нащадками білих хорватів і кельтів…, - піднімає тост за Бойківщину голова Турківської районної адміністрації Олександр Лабецький.

Ольга Перехрест, zaxid.net





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 413 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (18.08.2016 22:31)
Щось нагадує Довбуша (1700-1745) з опришками, Кармелюка (1787-1835) і Робін Гуда (XIVст.). На дворі третє тисячоліття. Світ марить штучним інтелектом, спостерігає за квазарами, намагається через червоточину попасти в паралельний всесвіт, а Турка застигла в середньовіччі. Закон мовчить. Де мовчить закон – працюють опришки. Сьогодні на крилах змін хапають злодія, а завтра – просто скрутять шию неугодному. Так починається хаос, який семимильними кроками наздоганяє диктатура з вертухаями при владі. Історія – найвірніший вчитель. Не забуваймо, що найбільше відтінків у болота.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.