Субота, 21.10.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2016 » Вересень » 6 » Ігор Земан: Львівський університет виховав видатних юристів-міжнародників світового масштабу
06.09.2016 (08:55)

   Ігор Земан: Львівський університет виховав видатних юристів-міжнародників світового масштабу

Земан Ігор Васильович - кандидат юридичних наук, викладач Львівського національного університету імені Івана Франка, випускник 2010 року за спеціальністю «Міжнародне право».

2011-12 рр. проходив докторські студії по програмі Еразмус Мундус в Гумбольдському університеті (Німеччина).

2015 р. як мобілізований офіцер проходив службу в Збройних Силах України.

2015 р. лауреат обласної премії талановитим молодим ученим і спеціалістам за значні досягнення в галузі науки, які сприяють подальшому розвитку соціально-економічних перетворень у регіоні й утверджують високий авторитет науковців Львівщини в Україні та світі.

Автор понад 20 наукових публікацій.

Пропонуємо інтерв'ю з Ігорем Земаном про історію міжнародного права у Львівському Університеті та його видатних юристів-міжнародників, що зробили значний вклад у розвиток цієї науки.

-Як ми знаємо з Ваших наукових публікацій, Ви надзвичайно глибоко досліджуєте питання науки міжнародного права у Львівському університеті. Як вийшло, що Вас зацікавила така складна для дослідження тема?

-Цією тематикою я почав займатися з останніх студентських років. Самій ідеї дослідження завдячую завідувачу кафедри міжнародного права професору В. М. Репецькому. Я хотів писати магістерську роботу під його керівництвом, і він запропонував таку тему дослідження. Пам’ятаю, як Василь Миколайович говорив, що матеріал по цьому напрямку дуже розпорошений, і треба використовувати знання іноземних мов для його опрацювання. Визнаю, що на початках я сам побоювався чи вдасться «назбирати» достатню кількість інформації хоча б для магістерки. Коли висловив бажання навчатись в аспірантурі та писати кандидатську дисертацію, В. М. Репецький знову ж запропонував продовжити дослідження історії розвитку науки міжнародного права у Львівському університеті. Хоча часом було дуже нелегко писати окремі підрозділи роботи, але саме та загальна зацікавленість темою, яку маю і досі, допомагала продовжувати та завершити розпочате.

-Чи є певні неочікувані відкриття, які Ви зробили під час дослідження цієї теми? Що було найцікавіше зрозуміти в процесі досліджень?

-Я собі не міг уявити, що діяльність науковців університету з міжнародно-правової тематики впродовж близько півтори сотні років була настільки плідною. Їхні роботи були дуже якісними, професори міжнародного права публікувалися у авторитетних міжнародних періодичних виданнях. Ще для мене стало відкриттям велике число відомих і надзвичайно впливових вчених-міжнародників, які навчались та працювали у Львівському університеті.

На початку дослідження крім інформації про загальні історичні періоди формування університету не мав чіткого уявлення про особливості розвитку міжнародно-правових досліджень. Тому важливо було зрозуміти і дослідити точку відліку таких досліджень та визначити, чи мали вони послідовний спадковий характер. Зокрема, важливим було розібратися, коли саме було засновано кафедру міжнародного права та хто вперше почав досліджувати міжнародне право у Львові. Уже в ході роботи над темою з’ясувалося, що в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. поняття “кафедра” асоціювалася з професором з певного предмету. Тому фактично першим науковцем, який почав наукову роботу з міжнародного права, був Густав Рошковський, він же був і першим засновником кафедри міжнародного права.

-Чи відкрили Ви в процесі дослідження складних історичних моментів якісь цікаві факти про історію Львова та міжнародне право?

-Вважаю, що більша частина роботи – це суцільні відкриття. Дисертаційна робота з юридичної спеціальності повинна мати у своїй основні аналітичне підґрунтя. Потрібно критично аналізувати міжнародно-правові концепції юристів-міжнародників на кожному етапі дослідження та порівнювати їх з поглядами сучасників. Однак, крім того, я ще досліджував особливості навчально-організаційної системи юридичного факультету, оскільки до 1992 р. кафедра міжнародного права була саме в його складі. Велике враження справляють факти про обсяг бібліотечних фондів міжнародно-правової літератури в міжвоєнний період. Кафедра міжнародного права під керівництвом Людвіка Ерліха постійно замовляла іноземні періодичні видання та монографії. Дуже цікаві статистичні дані про кількісний та гендерний склад студентів міжвоєнного періоду. Так, тільки між 1921-1924 роками кількість студентів, що вивчала юриспруденцію зросла з 1500 до 2500 осіб, ну а кількість жінок складала менше, ніж 10 відсотків.

Цікавим є той факт, що завдяки новаторству в міжнародно-правових дослідженнях у Львівському університеті було засновано одні з небагатьох в Європі дипломатичні студії та студії авіаційного права. Виявляється, що під час Другої світової війни Львівський університет діяв у підпіллі. У цей складний та небезпечний період викладачі міжнародно-правових дисциплін продовжували працювати, і навіть відбувався захист дисертаційних робіт.

Завдяки такій темі роботи мені треба було проводити дослідницьку роботу в архівах Львова, відтак я мав змогу досліджувати першоджерела по багатьох маловідомих сторінках історії кафедри міжнародного права та наукових біографіях викладачів нашого університету. Вважаю, що немає більш цінного джерела для історика права, як робота з першоджерелами. Це надає змогу формувати власну об’єктивну точку зору з кожного проблемного питання.

-Очевидно, що дослідження певної науки пов’язане з науковцями, які її створюють. Яких найбільш видатних і відомих у світі науковців системи Львівського Університету Ви б могли відзначити?

-До кола науковців юристів-міжнародників Львівського університету належить значна кількість видатних вчених. Особливо хочу відзначити таких осіб, як: Густав Рошковський, Зігмунт Цибіховський, Станіслав Дністрянський, Людвік Ерліх, Герш Лаутерпахт, Рафаель Лемкін, Луїс Сон, Олександр Марітчак, Петро Недбайло, Валентина Преображенська.

-Який внесок ці науковці зробили в розвиток практики та теорії міжнародного права? Чи є в нас причини, щоб пишатися ними?

-Кожна з перелічених осіб відзначилась в історії університету та здійснила значний вплив на розвиток міжнародно-правових досліджень. Варто відзначити внесок Густава Рошковського в дослідженні міжнародного повітряного права – галузі, яка лише почала формуватися у європейській науці. Його діяльність заклала підвалини утворення львівського міжнародно-правового осередку. Вчений був членом Інституту міжнародного права, авторитетної міжнародної наукової установи.

Зігмунт Цибіховський підготував перший підручник з міжнародного права у Львівському університеті. У цій праці З. Цибіховський висловив цікаву тезу про можливість міжнародної правосуб’єктності індивідів. Також він був автором монографії з міжнародного воєнного права, де приділив значну увагу питанням правового захисту жертв збройних конфліктів. Його запрошували читати лекції в Гаазьку академію міжнародного права.

Цікаво, що погляди цих науковців із багатьох питань були кардинально протилежними. Г. Рошковський сповідував пацифістські погляди, був палким прихильником миру та відстоював ідею абсолютної відмови від війни. З. Цибіховський, у свою чергу, виправдовував сам факт ведення воєн, наголошуючи, що джерелом цього є передусім людська природа. Він підтримував саму ідею війни як основного елементу прогресу людства. Обидва вчені підтримували застосування норм міжнародного права як найефективнішого механізму регулювання законів та звичаїв ведення воєнних дій.

Станіслав Дністрянський порушував питання міжнародної правосуб’єктності в контексті прагнення українським народом своєї державності. Він намагався обґрунтувати наявність усіх необхідних державотворчих традицій та елементів в Україні для того, щоб бути повноправним суб’єктом міжнародного права. Крім того, вчений навіть розробив проект конституції для Західноукраїнської Народної Республіки.

Людвіг Ерліх підготував ґрунтовний підручник з міжнародного права, що був одним з найпопулярніших протягом кількох десятків років на теренах польсько-українських земель. Він писав монографії та статті, присвячені актуальним проблемам міжнародного права (міжнародне правосуддя, суб’єкти міжнародного права, право міжнародних договорів). Ерліх мав великий досвід міжнародного спілкування та хороший авторитет, що засвідчило факт його запрошення суддею ad hoc Постійної палати міжнародного правосуддя. Учений – один з небагатьох юристів-міжнародників ХХ ст. якого двічі запрошували до інституту міжнародного права в Гаазі для читання курсу лекцій в рамках міжнародного публічного права. Ця особистість створила повноцінну та авторитетну школу міжнародного права у Львівському університеті.


   Герш Лаутерпахт

Герш Лаутерпахт як студент Львівського університету зумів у майбутньому стати професором Кембриджського університету, членом Комісії міжнародного права ООН, суддею Міжнародного суду ООН, членом Британської академії наук та Інституту міжнародного права. Його праця «Міжнародний Біль прав людини» лягла в основу прийняття таких визначних міжнародних документів, як Загальна Декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.

Революційний внесок у розвиток сучасного міжнародного права здійснив Рафаель Лемкін. Завдяки глибоким знанням, цілеспрямованості та самовідданості він розробив концепцію геноциду, підготував відповідний проект конвенції та сприяв її затвердженню міжнародною спільнотою. Злочин геноциду, на особливій жорстокості якого наголошував Р. Лемкін, закріплений одним з чотирьох найважчих злочинів у Статуті МКС.


   Рафаель Лемкін

Луїс Сон, розуміючи необхідність реформувати ООН, підготував ще 50 років тому в співавторстві з Г. Кларком книгу, у якій запропонували шляхи здійснення таких змін у структурі організації. Він брав участь в американській делегації з розробки Статуту ООН та Статуту Міжнародного Суду ООН. Як професор Гарвардського університету він був вчителем з міжнародного права провідних політиків та юристів світу, а його учнем був суддя Міжнародного Суду ООН Т. Бюргентал.

Валентина Преображенська, пропрацювавши понад 40 років у радянський період діяльності Львівського університету, залишалась єдиним юристом-міжнародником навчального закладу. Вона писала наукові роботи, що обґрунтовували наявність правосуб’єктності Радянської України, досліджувала право міжнародних договорів та правовий статус Антарктики.

Проаналізувавши інформацію про здобутки визначних працівників та студентів Львівського університету, у мене виникає почуття гордості за наш університет, за якісну освіту, яку маємо змогу тут отримати, та за ті багаторічні традиції, які можемо переймати. Безперечно, здобутки минулих поколінь — більше ніж промовисті. Львівський університет виховав видатних юристів-міжнародників не тільки вітчизняного, а й світового масштабу.

-Яким чином наукова та практична спадщина цих науковців знаходить своє відображення в сучасному міжнародному праві? Чи залишаються їхні доробки актуальними?

-Зрозуміло, що частина наукового доробку юристів-міжнародників минулого стосувалося аналізу проблематики, яка вже минула. Дослідження правового статусу Ліги Націй та Постійної палати міжнародного правосуддя, чим займалися представники школи міжнародного права Л. Ерліха, на сьогодні мають більше історичну цінність, оскільки ці організації припинили свою діяльність.

Однак, чимало теоретичних доробків перелічених науковців Львівського університету залишаються цікавими, актуальними та необхідними і нині. Зокрема, дослідження проблем права миру та війни Г. Рошковським та З. Цибіховським продовжується і сучасними вченими. Як сто років тому, так і сьогодні зберігається проблематика щодо забезпечення захисту жертв збройних конфліктів, скорочення озброєнь та заборони певних видів зброї. Хоча агресивна війна заборонена нормами міжнародного права, однак людство продовжує вести війни, і тому є необхідність регулювати правовими рамками методи ведення військових дій. Написаний у Львові підручник Л. Ерліха з міжнародного права, що мав кілька видань, цитують і донині польські юристи-міжнародники.

Науковий внесок Г. Лаутерпахта в сучасному міжнародному праві полягає не в актуальності його наукових праць, а в розробці цілої галузі права та одного з базових документів, що складають основу сучасного міжнародного правопорядку. Р. Лемкін створив правові рамки для запобігання одному з найжахливіших злочинів – геноциду. Л. Сон своєю працьовитістю та ерудованістю виховав ціле покоління провідних теоретиків та практиків міжнародного права.

-Чи викликає інтерес в іноземних наукових кіл тематика дослідження міжнародного права у Львівському Університеті? Від яких факторів може залежати така зацікавленість?


Філіп Сендс у Актовій залі ЛНУ
ім. І. Франка

-Так, тематика дослідження історії міжнародного права у Львівському університеті цікавить іноземців. Дуже приємно, що цей інтерес закордонних науковців з кожним роком тільки збільшується. Одним з перших іноземних дослідників, що звернув увагу на роль Львівського університету в підготовці юристів-міжнародників, був англійський професор Філіп Сендс. За ініціативи та авторства цього вченого у Львові було проведено кілька публічних лекцій та опубліковано статті про відомих представників міжнародного права, які пов’язані з Львівським університетом. Ф. Сендс в основному зосереджував увагу на особах Г. Лаутерпахта, Р. Лемкіна та Л. Сона.

Інтерес до відомих міжнародників із Львівського університету проявила і кафедра міжнародного права професора Георга Нольте Гумбольдського університету. У результаті роботи, проведеної в наукових бібліотеках Берліна, я мав змогу завершити свою кандидатську дисертацію та підготувати монографію «Наука міжнародного права у Львівському університеті».

Глибоку зацікавленість у дослідженні цієї тематики виявляють і польські колеги з Кракова та Варшави. Минулого року нашим факультетом спільно з Інститутом міжнародних відносин Варшавського університету було проведено міжнародну конференцію, присвячену статусу цивільних осіб у сучасних збройних конфліктах в контексті наукової спадщини Р. Лемкіна.

Також глибоку зацікавленість до минулих надбань вчених-міжнародників Львівського університету проявляє гуманітарний центр дослідження історії центрально-східної Європи університету Лейпцигу. Минулого року за ініціативи цього навчального центру у Львівському університеті також було проведено міжнародну конференцію, присвячену значенню Львова в історії міжнародного права.

Як бачимо, за останні роки міжнародна наукова спільнота дуже зацікавилась такою проблематикою. Причиною цього є дійсно висока вартість таких досліджень. Внесок львівського міжнародно-правового осередку не є надуманим, а цілком ґрунтовним, тому і продовжує зацікавлювати все нових дослідників. Водночас ми не повинні залишатися на місці та все більше працювати у цьому напрямку. Наші викладачі та аспіранти повинні писати нові наукові роботи, у яких наголошуватиметься на актуальності та важливості минулих здобутків Львівського університету. Цим ми вшануємо минулі здобутки та гідно продовжуватимемо високий рівень наукової роботи вчених.

-На завершення, враховуючи довгу і складну історію науки і викладання міжнародного права у Львівському Університеті, виникає питання: які, на Вашу думку, ми маємо зробити висновки з такої історії для сьогодення? Чи можемо зробити нашу історію дороговказом в окремих питаннях?

-Вважаю, що, враховуючи минулі події історії нашого університету, ми повинні навчитися в жодному разі не падати духом та не нарікати. Університетська спільнота, студентство зажди були рушієм прогресу та революційних змін. Г. Лаутерпахт навчався у Львові під час Першої світової війни, зазнавав кпинів та утисків через національну ознаку, але зумів узяти для себе все необхідне, морально загартуватися, щоб стати одним з найвідоміших юристів-міжнародників ХХ століття. Р. Лемкін глибоко переживав такі страшні порушення прав людини його епохи, як-от знищення мільйонів вірменів, а згодом жахіття голодомору і голокосту. Однак, він не був німим спостерігачем тих страшних подій, а хотів вплинути на них. Це є яскравим прикладом того, як одна маленька людина зуміла привернути увагу цілого світу до проблеми та створити правовий механізм для її подолання.

Сьогодні ми живемо в дуже складний час, але повинні брати приклад з діяльності наших попередників. Їхні надбання залишаються найпереконливішим доказом того, що кращі здобутки минулого не просто можуть, а повинні стати дороговказом у сьогоденні.

Розмову вів Роговик Олексій (Free Voice IAC)





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 880 | Додав: Today | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (07.09.2016 06:01)
МОЛОДЕЦЬ! П. Ігорю надхнення у творчій праці, успіхів в особистому житті, здоров’я та благодаті Божої на многая і благая літа!


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.