Вівторок, 22.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2016 » Вересень » 16 » Мирослава Гонгадзе: Кучма має просити прощення з лави підсудних
16.09.2016 (20:20)

   Мирослава Гонгадзе: Кучма має просити прощення з лави підсудних

Мирослава Гонгадзе – про вибори у США, українську війну на двох фронтах та про те, чому не дивиться в очі екс-президенту.

Восени 2000-го Україну сколихнуло резонансне вбивство опозиційного журналіста, першого головного редактора і засновника інтернет-газети “Українська правда” Георгія Гонгадзе. 16 вересня Георгій зник. Його обезголовлене тіло знайшли лише 2 листопада за 100 км від Києва у лісі під Таращею (районний центр Київської області).

Досі убивство Гонгадзе залишається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України. Напередодні 16-ї річниці зникнення Георгія кореспондент “ВЗ” поспілкувалася з його вдовою пані Мирославою, яка після трагедії переїхала до Америки.

Про те, як виглядає Україна з Вашингтона та як ставиться до Мінських перемовин, де Україну представляє Леонід Кучма, – у нашому ексклюзивному інтерв’ю.

— Пані Мирославо, зупинити війну в Україні намагається Тристороння контактна група у Мінську. Делегацію Украї­ни очолює екс-президент Леонід Кучма, людина, яку вважаєте причетною до організації вбивства вашого чоловіка. Наскільки виправдано було посилати у Мінськ Кучму, над яким висить підозра у такому тяжкому злочині? Чи не намагається у такий спосіб влада реабілітувати, “відмити” його, дати йому індульгенцію?

— Не знаю, що намагається досягти цим влада, але, думаю, вони не хочуть бруднити власні руки цими переговорами і посилають людину з репутацією, яку вже мало що може «відмазати». Ні до чого доброго, тим більше, до вирішення конфлікту, це не приведе. Мінські угоди мертві, треба це визнати і шукати нові формати.

— Свого часу мати Георгія, пані Леся, зустрічалася з Леонідом Кучмою… За ці всі роки у вас з ним була бодай коротка розмова?

— Ні, ніколи. А дивитися в очі не я йому маю, а він. І просити прощення у мене і дітей з лави підсудних.

— Мрієте побачити Кучму на лаві підсудних?

— Це було б очищенням для всієї України.

— Часом проводять паралелі між убивством Георгія Гонгадзе і загибеллю у Києві білоруського журналіста Павла Шеремета. Чи бачите зв’язок між цими трагедіями?

— Так, ці вбивства перегукуються, адже і Георгій, і Павло стали сакральними жертвами. Я переконана, що це політичне вбивство, але треба дочекатись результатів слідства. Сподіваюсь, воно триватиме не 16 років, як у справі вбивства Георгія.

— Ви вже тривалий час живете і працюєте у США. З цією країною українці пов’язують великі надії, бо вважають її найпершим, найнадійнішим союзником у військовому протистоянні з Росією. Але чи достатньою є нинішня допомога Вашингтона Києву? Чи співмірна вона із зобов’язаннями, які Америка взяла на себе, вибивши нашу відмову від ядерної зброї, ставши одним з гарантів безпеки України?

— Почнемо з того, що українська дипломатія початку 90-х була, як на мене, вкрай слабкою. Підписаний у 1994 році Будапештський меморандум не містить чіткого розуміння, якими повинні бути гарантії безпеки. Це дає простір для довільного трактування цієї угоди різними сторонами. У цьому – перша проблема. Друга – у Сполучених Штатах немає однозначної позиції, як допомагати Україні. Конгрес дав президенту США право використати усі можливі засоби допомоги, включно з летальною зброєю, але президент Барак Обама ухвалив рішення до останнього використовувати дипломатію та санкції. І поки що утримується від надання летальної зброї. США виділили понад 600 мільйонів доларів на допомогу військовим оснащенням та тренуваннями українському війську. Отже, допомога велика, але, на жаль, в умовах непрогнозованої Росії вона не видається достатньою.

— Побутує думка, що президент Барак Обама не хоче “заїдатися” з Володимиром Путіним, воліє спокійно закінчити свою каденцію, а тому, мовляв, його контрдії на агресію Кремля не такі рішучі, половинчасті…

— Президент Обама на початку своєї каденції заявив, що буде президентом миру. Він вивів війська з Іраку, зменшив військову присутність США в Афганістані, не застосовує наземної військової сили в Сирії, хоча там точиться жорстока війна вже багато років. Отже, питання не лише в Україні, такою є політика Обами, і він, думаю, до останнього буде утримуватись від прямого протистояння з Росією.

— З’явилася інформація, що Захід має план дій на випадок прямого широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Якою може бути ця відповідь з боку Америки? Поява її авіаносців біля берегів Криму? Допомога Києву американськими десантниками, ракетами, іншою зброєю?

— Інформація про план з’яви­лась від мене. Про це в інтерв’ю мені сказав координатор із санкцій Державного департаменту посол Деніел Фрід. Йшлося, знову ж таки, не про готовність до військового протистояння, а про посилення санкцій.

— Як може змінитися поведінка американської влади щодо України після листопадових виборів у США? Судячи з риторики претендентів на крісло у Білому домі, Гілларі Клінтон була б для нас більш бажаним переможцем, аніж Трамп.

— Маємо справу з незвичними президентськими виборами у США. Не пам’ятаю таких виборів, в ході яких кандидат, що прийшов нізвідки більше року тому, – Дональд Трамп – отримав республіканську номінацію. Він дозволяє собі говорити речі, через які інші кандидати змушені були б залишити виборчі перегони. При цьому його політичний рейтинг тільки зростає. Нинішня виборча кампанія суперечить всім експертним прогнозам. З одного боку, маємо кандидата з досвідом і послужним списком – Гілларі Клінтон була першою леді, державним секретарем, сенатором від штату Нью-Йорк, добре знає наш регіон, голосно виступала на підтримку України, була дуже критичною щодо російської агресії.

У той же час вона з команди Обами, який ініціював політику перезавантаження американо-російських відносин. Не можна сказати, що Гілларі Клінтон є ідеальною для України, але Дональд Трамп – це справді небезпека. Він не має досвіду міжнародної політики. Робить заяви, які турбують тих, хто критикує політику Путіна, зокрема і щодо України. Згадаймо і вихваляння Путіна з боку Трампа, який називає главу російської держави «сильним лідером», допускає можливість визнання анексії Криму та зняття санкцій з Росії. Нарешті, у нього дов­гий шлейф радників, таких, як добре відомий Пол Манафорт, Картер Пейдж, пов’язаний з «Газпромом», Майкл Флінн, колишній глава військової розвідки, який разом з Путіним сидів за святковим столом. Все це свідчить про те, що Україні та іншим країнам в регіоні є чого побоюватися, якщо президентом стане Трамп.

— Ви тісно спілкуєтеся з високопосадовцями США, супроводжуєте їх під час робочих поїздок до Києва і, знаємо, замовляєте перед ними слово за Україну. Що думають вони про нашу владу та її роботу? Чи правда, що розчарувалися в ній, махнули рукою?

— Рукою не махнули, але ставлення у них до української влади, як і в українців, очікувано прохолодне і реалістичне. Всі очікують реальних реформ, реальної боротьби з корупцією, і добре простежують бутафорію, якою почасти українська влада намагається замазати свої промахи. Водночас дивляться на Україну з відстані історичної перспективи і зазначають, як серйозно просунулось саме суспільство у розумінні своєї ролі та впливу на владу. Бачать позитиви і вказують на негативи. Україна має багато друзів на Заході і, зокрема, у США. Віце-президент США Байден один із них. Він мені одного разу сказав: «Україна має останній шанс. Вона мусить реформуватись, або настане кінець». Ми всі маємо це усвідомити, ми приперті до стіни, мусимо знайти вихід та вижити.

— Чого, дивлячись з Вашингтона, бракує для швидкого поступу України? За що нас критикують за океаном?

— Головна проблема – у тотальній і системній корупції. Багато разів казала, що Україна воює на двох фронтах – зовнішньому з Росією і внутрішньому з корупцією. Але, думаю, це одна війна. Український суверенітет залежить від подолання корупції та оновлення політичної еліти. Слабкою країною легко маніпулювати.

Якщо хочемо бути суверенною країною, повинні створити правову державу і справедливе судочинство. В країні має відбутися щось на кшталт моральної революції – шлях, який пройшла кожна країна, якій вдалося перебороти корупцію. Все починається з людей, народ має змінити своє ставлення до корупції. Якщо кожен з нас задумається над тим, які зміни можу зробити я, – то держава зміниться.

— І наостанок – про ваших доньок. Нана і Саломе Гонгадзе, як тато і мама, захоплюються великою політикою, мріють зробити кар’єру у ній?

— Соломія цікавиться політикою і робить успішні кроки у цій сфері. Нана цікавиться історією мистецтва, письменництвом. Маємо з нею домовленість, що після закінчення університету напишемо спільно книжку про її батька і нашу боротьбу за справедливість.

— Чи хотіли б ви разом з доньками повернутися жити і працювати в Україну?

— Мої доньки вже дорослі і обиратимуть свій життєвий шлях самостійно. Щодо мене, то не виключаю свого повернення в Україну.

Довідка. Мирослава Гонгадзе – телеведуча, журналістка, юрист. Народилася 19 червня 1972 року у місті Бережани Тернопільської області. Вдова українського журналіста Георгія Гонгадзе. Після загибелі чоловіка Мирослава отримала політичний притулок у США і від 2001 року разом із дітьми живе у передмісті Вашингтона. Член Союзу українок Америки.

Дар'я Бавзалук, "Високий Замок"





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 282 | Додав: Today | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.