Люди усвідомлюють, що вони винні перед АТОвцями, але не знають як їм допомогти, - журналіст - 11 Жовтня 2016 - Турка-перлина Карпат
Неділя, 11.12.2016 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians

Новини Турківщини

Головна архіву новин » 2016 » Жовтень » 11 » Люди усвідомлюють, що вони винні перед АТОвцями, але не знають як їм допомогти, - журналіст
11.10.2016 (21:33)

   Люди усвідомлюють, що вони винні перед АТОвцями, але не знають як їм допомогти, - журналіст
Сьогодні знімали сюжет про те що у селі Гонятичі, це Миколаївський район, засрелився 40-річний АТОвець Степан. Повернувся з війни рік тому. Жив собі із сім'єю: мати, дружина, двоє дітей. Працював, не скаржився, на нарікав. Не бухав. Про АТО волів не говорити з односельцями.

Все було наче добре. Але пост-травматичний синдром дрімав. Як Мінотавр зачаївся у печері... Якась "кpапля" - може остання, а може перша (хто тепер дізнається!?) розбудила монстра в душі людини. O третій годні дня зайшов до хати, взяв рушницю і вистрелив собі в шию.

Чи знав Степан щось про ПТС (посттравматичний синдром)? А його родичі? Але ж мучило його щось! Він і не мав знати. Його мала оберігати від того ПТС-му держава, як агнел охоронець. Ну, і люди. Ті що ближні. Але люди не мають достатньо кваліфікації, бо іноді вислухати то замало. Іноді потрібне навіть медикаментозне лікування.

Один із односельців сказав істинні слова: "проблема в тому, що ними ніхто не цікавиться насправді глобально. Тобто ми махаєм прапорами і все. Насправді ми їм винні, але ну, якось треба зрозуміти як їм то віддавати. Типу як їм помогати. Напевно на то мають бути якісь професіонали, які би мали тим займатися, якось відслідковувати тих людей."

Два з половиною роки! За цей час можна було збудувати ефективну систему надання психологічної допомоги АТОвцям? Можна було! Не самодіяльно на місцях. А на державному рівні.

Спілкувалися сьогодні з психотерпевтом із Львівського психологічного кризового центру Віленою Кіт. Каже: з 46-ти психологів-волонтерів, які зголосилися працювати в 2014-у залишилося шестеро. Шестеро, Карл! Бо то безоплатно. Люди ж не можуть працювати роками безоплатно.

Держава мала створити програму, згідно якої їм хоч мінімально б оплачувалася їхня надважка робота. Бо працювати з АТОвцем дуже важко. Це шалене емоційне вигорання.

Йдемо далі. Багато АТОвців знає про ті центри? А багато звертається самостійно? НІ! Приводять дружини або ротободавці. Ще буває направляє лікар. Так не має бути.

Кожен АТОвець, який повернувся з війни має пройти примусовий курс психологічної реабілітації. Прийшов у воєнкомат якісь там папери здати чи отримати - будь добрий піти до психотерапевна на консультацію. В ідеалі на короткий курс реабілітації. Так у цивілізованих воюючих країнах є.

Пихотерапевти, які працюють з атовцями, вже два роки пропонують державні програми, відсилають їх у ВР. А у відповідь - пустота. Мовчання баранів.

Так не можна. Скільки вже вояків пішло з життя добровільно? Скільки ще самогубств буде?

Продовжуємо "махати прапорами", як сказав наш сьогоднішній співрозмовник....

Вічна пам'ять Степанові!

Вікторія Балицька





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 197 | Додав: Today | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
0
2 Victor   (12.10.2016 06:05)
Та чому не знають – знають. Поміч проста: не закривати перед ними двері в маршрутках; виділити земельну ділянку під будівництво в достойному місці, а не десь у «чорта на куличках»; завезти вчасно дров на зиму; не ховати перед ними ліки в лікарнях; дати роботу; не футболити з кабінету в кабінет й т.д. і аж після цього направляти до психотерапевта, аби той переконався, що з психікою АТОвця все нормально. І навпаки – до психотерапевта потрібно відсилати тих, хто цього не чинить.

0
1 Petro   (12.10.2016 03:44)
Viktoria balyzka pusatu navczusia  wacko cry biggrin

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.