Неділя, 30.04.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2017 » Січень » 25 » СИЛЬНІ ДУХОМ – ПРИКЛАД ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ.
25.01.2017 (10:40)

   СИЛЬНІ ДУХОМ – ПРИКЛАД ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ.
«Тіло покалічено, але я не покалічений.
Я, тобто дух, як і раніше, цілий»
(Джек Лондон).

У кожної людини в житті бувають моменти, коли труднощі навалюються величезною брилою, а руки, здається, ось-ось опустяться. І саме тут варто згадати, або й побачити життя вражаюче сильних духом людей, що живуть довкола нас, які допоможуть зрозуміти багатьом з нас, що можна впоратися з будь-якою ситуацією і при будь-яких життєвих обставинах, головне – повірити в себе та свої сили!

В історії кожного народу є окремі особистості, з яких варто брати приклад. Це історичні герої, легендарні полководці, святі, воїни, спортсмени, політики й т.д., чи навіть прості люди-трударі. Історія й нашої держави багата іменами таких людей, життя котрих – це приклад жертовної любові, міцної дружби, залізної сили духу, дійсної і щирої доброти.

Цього місяця в нашому районі проходили параолімпійські (далі – паралімпійські) ігри – міжнародні спортивні змагання між інвалідами та спортсменами з обмеженими фізичними можливостями. Паралімпійські види спорту з’явилися завдяки німецькому нейрохірургу Людвігу Гуттману. У 1939 році він емігрував до Англії, де за дорученням британського уряду відкрив власний Центр спинномозкових травм, що базувався на Сток-Мандевільському госпіталі в місті Ейлсбері. Вже через чотири роки після відкриття, він вирішив організувати перші ігри для людей, які страждали від ушкоджень опорно-рухового апарату, назвавши їх «Національні Сток-Мандевільські ігри для інвалідів». Ці ігри почалися паралельно церемонії відкриття Олімпійських ігор 1948 року, які на той момент проходили в Лондоні, а самі змагання зібрали велику кількість військовослужбовців, котрі отримали травми під час проведення бойових дій.

.

Саму назву спочатку пов’язували з терміном «параплегія», який означає параліч верхніх чи нижніх кінцівок, так як перші змагання були проведені саме серед людей, котрі страждали різними захворюваннями хребта. З часом до участі в таких іграх були залучені спортсмени з іншими видами травм, а тому й було прийнято рішення дещо переосмислити цей термін і надалі трактувати його як «пара – поруч» з Олімпіадою. Оновлена інтерпретація говорила про проведення різних змагань серед людей з інвалідністю разом і рівноправно з Олімпійськими іграми. Паралімпійські ігри спочатку ставили перед собою мету у вигляді реабілітації та лікування інвалідів, а з часом вони перетворилися на повноцінну спортивну подію вищого рівня.

.

Паралімпійською емблемою стали три півсфери червоного, синього та зеленого кольорів, які називаються агітоси – від латиської «agito» – «приводити в рух, рухати». Емблема символізує Розум, Тіло і Дух. Паралімпійський девіз: «Дух в русі», виражає характер Паралімпійського руху й символізує сильну волю кожного паралімпійця, надаючи спортсменам будь-якого рівня й походження можливості для того, аби надихати й перевтілювати світ через спорт. Цінностями ж паралімпійців являються: Мужність – здійснювати непередбачуване і досягати неможливого, долаючи стереотипи; Цілеспрямованість – долати перешкоди й перемагати несприятливі обставини, максимально розвиваючи свої фізичні властивості; Натхнення – захоплюватися спортсменами-паралімпійцями, використовуючи приклад їх сили духу та досягнень у власному житті; Рівноправність – паралімпійський спорт покликаний стирати соціальні бар’єри, що дискримінують людей з інвалідністю.

.

І хоча Паралімпійські ігри мають масу відмінностей від Олімпійських ігор, але, так чи інакше, вони переслідують одинакові цілі – надихати на підкорення нових вершин. Для всіх людей, котрі спостерігають за цими змаганнями, інваліди, які не опустили руки й не розчарувалися в житі, безумовно являються достойним прикладом для наслідування.

Попри все те, що в нашому районі вперше відбувалися такі видовищні й такі масштабні Паралімпійські ігри, охочих для наслідування виявилася така мізерна кількість, що спортсменам соромно було глянути в очі. Порівнюючи з тим, як приймають такі заходи в цивілізованому світі, коли маси народу стоять вздовж траси, вимахуючи національними прапорами та підбадьорливо вигукують, тут було, практично, повне безлюддя і глибока тиша, яку, час-від-часу переривав звук пострілу біатлоніста, крик сойки та поодинокі оплески і вигуки кількох вболівальників. Що стало причиною такого незрозумілого відношення нашої влади та громади району до цих змагань?

..

Причин дуже багато. В першу чергу, це наша культура, яка важко сприймає чужий, не зрозумілий для неї, світ. Згадаймо собі Бойківські фестини, на які з’їжджаються творчі колективи, що виступають перед публікою з кількох десятків глядачів. Після похапки проведеної культурної програми, починається помпезна розважальна програма, в якій приймають участь тисячі місцевих жителів. Дійство приймає вид татаро-монгольської орди, що розбила табір в степу. Десятки вогнищ, запах смаженого м’яса, дзенькіт пляшок з пивом, винами та горілкою, п’яні вигуки і сумні наслідки.

Розважальної програми, на щастя, тут не було, але з сумом можна відмітити, що не було тут й культурної програми. Чи варто було людям із світу показати свою національну культуру? Звісно що так! Запланувати виступи творчих колективів, огляд різдвяних вертепів, колядки, виставки народних умільців, майстер класи й т.д., – як на Фестинах. Це не просто показ чужим свого – це підтримка, повага й єднання на високому культурному рівні. Це, в деякій мірі, підняття настрою в тих спортсменів, хто не досягнув до поставленої мети в цих змаганнях.

По-друге: чи варто було організувати виїзд інвалідів району, учасників бойових дій, сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, щоб вони, бодай хоч кілька годин спостерігаючи за змаганнями, могли переосмислити своє життя? Але і цього не було. Не було ні національних сувенірів місцевих умільців, які б могли собі придбати на згадку змагальники; ні національної кухні, де б вони могли скуштувати місцевих страв; ні достойної реклами; ні транспортування вболівальників; ні… . Не було нічого, хоча в районі налічується 398 «патріотичних» політичних, громадських і благодійних організацій та їхніх осередків. Лишень по одному «патріоту» достатньо було відправити сюди, аби, чергуючись, створити відповідну атмосферу.

Можливо нам цього всього і не потрібно? Можливо нам, з повними фізичними можливостями, потрібно було весь цей час відлежати з опухлим від різдвяного самогону «ликом» десь в бамбетлі, демонструючи духовні неможливості, коли люди з обмеженими можливостями проявляли на змаганнях чудеса героїзму? Можливо нам потрібна була лишень добра дорога, щоб возити на Закарпаття для продажу свині і крадений ліс, а звідти різний крам для гендлю, аби тиснути копійку до копійки? А може нам просто було соромно перед паралімпійцями за свій спосіб життя, який нагадує 38-ми річне очікування на ґанку розслабленого біля купальні Віфесда, щоб хтось прийшов і опустив нас в неї ради зцілення (Ін.5.1-9)?

Щось, друзі, з нами не те діється. Ніби і центр Європи, а в той же час і кінець географії, периферія культурного світу, дідькові кулички і повний духовний параліч. А може це просто якась свідомо спланована акція в передвиборній гонці?

Як би там не було, а ті люди, котрим вдалося побувати на змаганнях, відзначають високу організацію спортивного заходу і велике невдоволення місцевою владою. Наскільки високе захоплення змагальниками, настільки низьке ставлення до місцевих князьків, повз яких пройшло все це велике дійство і які ще духовно не дозріли до його прикладного значення.

Італійський філософ, Хохре Анхель Ліврага (1930-1991), сказав, що людям потрібно шукати свою суть, свої людські витоки, свої внутрішні сили, свої потенціали. Висота людини залежить не від її фізичного росту, а від грандіозності її мрії. І ті горизонти, які їй відкриваються, окреслюються не горами, а її вірою в себе. Вона молода серцем; вона – носій і хранитель надії, вона володар вічної сили, що дозволяє залишатися оптимістом, ентузіастом й зберігати здатність реалізовувати те, до чого прагне.

Зробивши висновки, кожен з нас повинен кинути невеличкий, посильний виклик самому собі й запитати себе, що ми можемо змінити в своєму житті, починаючи з сьогоднішнього дня, аби принести в нього більше щастя, добра, успіху та повноти.

Не забуваймо, що «те, що є в людині, без сумніву, важливіше за те, що є у неї» – Артур Шопенгауер (1788-1860).

Віктор Саварин. м.Турка.

Автор фото: Роман Комарницький.





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 476 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 20
0
20 Циннік Турківський   (29.01.2017 23:19)
Угу

0
19 Admin   (29.01.2017 23:10)
Марна полеміка.
Будда був правий. sad

0
18 Циннік Турківський   (29.01.2017 23:06)
Як бачите-вболівальники не на трасі а вздовж траси, дотого ж  траси огороджені плюс охоронців
трас там уйма, а наш паралімпійський комітет не такий багатий, щоб виставити
вздовж трас енну кількість охорони.на це все потрібно багато грошей і
волонтерського поту.На разі є так:змагання пройшли безпечно і в подальшому їх
буде в нас  багато.За межами бази підприємці
і митці будуть пропагувати Турківський район як хочуть,а на базі свої правила
встановлює паралімпійський комітет України і ні районна ні обласна ні київська
влада їм не розкаже як проводити змагання.До речі:зараз база запустила два
підйомники і запрошує на катання на лижах.Зовсім недорого,так що користайте
момент поки є сніг і тепер робіть все на повну.

0
17 Admin   (29.01.2017 22:13)
А чому у них ніхто не вибігає на трасу ?



Холменколлен. Чемпіонат світу




Антерсельва . Італійський етап Кубка світу




Антхольц . 6-етап Кубка світу



Швейцарія . Гонка швидкісного спуску на трасі "Лауберхорн".

0
16 Циннік Турківський   (29.01.2017 21:44)
Стандарти і кваліфікаційнівимоги етапу кубка світу не забороняють наявність вболівальників на біатлонних
трасах.
  …???Щось з тим чоловіком діється не добре :біжитьспортсмен  з гвинтівкою і на трасі автор
цієї бздури і що він робить :1.обїзджає його як прапорець2.проситься на англ.мові ,щоб вивільнили трасу3.запихає  йому водне місце щось значно більше,бо за патрони штрафні кола.

0
15 Admin   (29.01.2017 20:53)
Стандарти і кваліфікаційні вимоги етапу кубка світу не забороняють наявність вболівальників на біатлонних трасах.

Постмайданівська "народна" влада , яка намагається показати свою відкритість, а її функціонери між собою міряються патріотичністю (насправді , по-тихому намагаються вибудувати тоталітарне суспільство ), дочекається народного спротиву. І тоді цій владі запхають у всі місця не лише п'ять копійок ,  а й ще  щось значно більше...

0
14 Циннік Турківський   (29.01.2017 16:54)
Угу

0
13 Victor   (29.01.2017 16:30)
А Будда був правий.

-1
12 Циннік Турківський   (29.01.2017 10:57)
Саме так-безпечно провести відповідно до стандартів і кваліфікаційних вимог етап кубка
світу.Це зобов*язання взяли на себе організатори і вони зробили так,як вважали
за потріне.І зі своїми п*ятьма копійками туди влазити?Як кажуть оргазм і
астма-це дві різні речі…

1
11 Victor   (29.01.2017 10:02)
Класна ситуація: організатори відмовились, влада не наполягала, а Сусанін-Саварин завів людей у блуд, бо не знав про договорняк у верхах! Чому ж Ви про цей договорняк не написали в місцевій газеті і не попросили бойків не заважати великій тайні у турківських горах? Чесно кажучи, я би в цей бік і не подивився, бо не люблю пхати ніс туди, де не просять. Війна, чмага, селфі…, а чому Фестини організовуєте, Конгрес, День міста? Зробіть собі це десь по тихому у лісі, аби ніхто не довідався про ці таємниці. Ви можете зрозуміти, що цей договорняк знехтував місцевим народом і вирішив за непотрібне дані змагання використати у виховній акції? То звідки у вас наберуться люди перед артистами, якщо їх лишили поза змаганнями?

Щодо моєї роботи з інвалідами. Я працюю з інвалідами душевними. Є результати і практика у мене не шкутильгає, бо у мене немає ні договорняків, ні намагань щось урвати собі за цю роботу: славу, владу, гроші. А щодо сфер, в які я пхаюся зі своїми міні-знаннями, то у статті я не намагаюся когось вчити ставати на лижі чи робити трасу, для цього є спеціалісти, стаття про те, що спортивний захід пройшов повз місцевий народ. Тепер виявилося, що це був договорняк. Ну, такий договорняк, я, зі своєї моральної позиції, вважаю моральним злочином. Це нагадує Літургію, коли священик дяк і паламар закрилися в храмі і провели Богослужіння, а народ стояв поза храмом, аби не заважати великому Євхаристичному таїнству. Як думаєте, чи об’єднає це Богослужіння церковну громаду з церковним кліром? Отак ви об’єднали громаду району з владою своїми договорняками. А потім скиглите, що влада критикована несправедливо. Вчіться й працюйте, але не забувайте, що попри Ваші професійні лижні навички ще є мораль, без якої лижі можна встромити у купу гною.

0
10 Admin   (29.01.2017 00:55)
Складається враження , що учасники дискусії говорять різними мовами.

На мою думку , автор статті висловив думку про те , що в організації та проведенні цього  змагання дуже слабо був використаний потенціал Турківського району. А якщо точніше - зовсім не був використаний. Це беззаперечний факт.

Знайти тут винних зовсім не важко. Винні всі , і влада і громадськість. Не знайшлося кому пролобіювати це питання.
(Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам… (Від Матвія 7:7))

А зараз найзручніше кивати на організаторів , війну, отруйну чмагу , п'яних на трасі і т.і.

Цитата Циннік Турківський ()
Такі змагання перший раз в Україні, і їх хтось організував,і хтось за них ніс відповідальність і переживав, і хтось забезпечив безпеку, і хтось розчищав дороги,і хтось готував траси і т.д і т.п.

Саме цей "хтось" цілком міг виконати свої обов'язки і при наявності на трасах чисельних вболівальників. Саме цей "хтось" вирішив не заморочуватися і провести ці змагання по-тихому. Адже так спокійніше , не треба "напрягатися".

Звичайно ж можна було організувати зручні рейси комерційних маршруток до місця змагань ( я тут не кажу про якийсь безкоштовний транспорт). Гадаю , в Турці знайшлись би бажаючі подивитися на ці перегони наживо.

А після декількох годин перебування на морозі , напевно знайшлися би бажаючі випити філіжанку гарячої кави , з'їсти шашлик , випити пива. Виїздна торгівля могла би це все забезпечити. Звичайно ж , тут не обійшлося би без тих хто напився "до поросячого вереску". Але саме для того там були ті "хтось" , хто забезпечував безпеку та правопорядок.

А про культурну програму та торгівлю сувенірами і автентичними товарами , на мою думку, і сперечатися не варто. Автор статті достатньо перелічив все те , що можна було зробити, і резонно нагадав про велику кількість громадських організацій , які могли би до цього долучитися. Так , для цього треба було комусь трохи напрягтися. Але ж такі не знайшлися ...

Зауважу , що в ці дні  не всі мешканці Турки знали про це змагання. Врешті-решт можна було провести потужну інформаційну підтримку цих заходів. Це ж не потребує великих матеріальних витрат.

-1
9 Циннік Турківський   (28.01.2017 23:49)
Яволь,пане Віктор:
1.Я знаю,що ви хочете, щоб люди мінялись в кращусторону, тому багато дописуєте,але в цьому випадку ви пофантазували по своєму
через брак інформації.
2.На організаційній нараді з керуючою цією базоюактивно пропонувались різні послуги ,але організатори вибрали тільки те ,що
вважали за потрібне(відкривали наші трембіти,наша ведуча вела відкриття з
перекладачем,а наших артистів в останній день замінили на львівських).Я не буду
все перечисляти-але як не хочуть, то не заставиш.
3.По безпеці було велике прохання:і війна внас,і чмагу виробляють отруйну,і щоб п*яні на траси не вибігали,двома
словами-не мішати.
4.Було виділене місце для вболівальників,але вперші дні погода була холодна і люди в прямому сенсі злиняли.
5.Такі змагання перший раз в Україні,і їх хтосьорганізував,і хтось за них ніс відповідальність і переживав,і хтось забезпечив
безпеку,і хтось розчищав дороги,і хтось готував траси іт.д і т.п. а у вашій
статті всі і вся щось вам винні.
6.Колись хтось вибрав для бази це місце:визнаєте хто це і чому наш район???
7.Ці змагання як і базу можна і требавикористати в розвитку району ,але в межах розумного,  а у вас тільки всі
винні і все пропало.
8.До роботи з інвалідами:це треба робити,але яне думаю,що ви хоч щось колись для них пробували організувати.Як я люблю ці
слова:ЦЕ ВЛАДА ПОВИННА РОБИТИ!А ви покажіть як це зробити...слабо?
9.Ми народ-ми і ВЛАДА.Тому якщо щось не виходитьто ви в цьому також винні.Станьте на лижі,покажіть декілька майстер класів хоча
би для здорових(а ще як і для інвалідів)-вам ціни не буде.
10.За своє життя я бачив багато критиканів-хібащо практика чомусь в них шкутильгає.Ну не виходить у вас бути у всіх сферах
знавцем.Висновок:треба вчитись і працювати.
11.Наші артисти викладались на всі сто назакриттю змагань,а їх  слухали 10-15 людей(і хто винен?) ось так

1
8 Victor   (28.01.2017 20:25)
Ви знову гнете у свій бік. Зверніть, будь ласка, увагу на два останні номери «Бойківщини». В них ні слова про закінчення змагань та про перемогу України. Небажання піаритись на інвалідах? Не думаю! А ось щоб збирати місцевих інвалідів на змагання, потрібно виховувати у людях відповідну культуру життя, яка вища за страх втратити пенсію. Стаття про те, як наслідувати тим, хто не вибрав пасивне сидіння в інвалідній колясці через страх жити повноцінним життям, бути потрібним людям, а не піар на інвалідах. Якщо у Вас глибокі знання, про що я дуже сумніваюся, організовуйте, чи дайте місце професіоналам, а не підтримуйте застій у цій сфері. Місцевим інвалідам не обов’язково ставати на лижі. А ось організувати для них якісь навчальні курси, конкурси й т.д., – все це під силу місцевій владі. Тоді виїзд на ці змагання був би як один з елементів відповідного виховання. Шановний п. Циннік, у вищому богословському закладі, який я закінчував, був предмет «Практичне богослов’я», де розкривалося християнство в соціальному служінні людині. Коли ми впораємося в своїй церковній громаді з деякими запущеними справами, тут буде відкритий релігійно-просвітницький центр для тих, хто потребує підтримки не на словах, а на ділі. Поки цього немає, людей потрібно до змін налаштовувати інформативно. Якщо Ви вважаєте, що я завів людей у блуд, поки мовчали професіонали, то напишіть, будь ласка, статтю і виведіть людей з блуду, довівши, що все, що тут було зроблено з боку влади, було зроблено, не по паперу, а по совісті, на 100%. Дякую і вибачте.

-1
7 Циннік Турківський   (28.01.2017 11:31)
Попробуйте зібрати Турківських інвалідів на якісьзмагання-вам очі видрапають,бо перше що подумають-що ви хочете в них забрати
пенсію.А стаття дійсно про багато що і ні про що:якщо у вас поверхневі знання
про проведення і організацію змагань
 ЛЮДЕЙз обмеженими можливостями-то ні вікіпендія  нітора ні коран ні будда ні Ісус ні критика всіх названих вами ні сам чорт не допоможуть
вам писати розумні статті.ПЕРШЕ-якщо ви когось критикуєте(а багатьох є за
що)-розберіться в всьому на 100%,а така інформація дійсно заводить людей в
блуд.Це вам говорить простий хлоп з Турківського району.Що-що а хто хоче
піаритись на інвалідах-його треба лікувати.

0
6 Victor   (27.01.2017 21:04)
Дана стаття – це враження людини від побаченого та спілкування з людьми і аж ніяк не критика влади чи бойків. Коментар п. Цинніка – це враження від прочитаного. В цій статті є все, але п. Циннік цього не помітив. Деякі пункти просто вражають невіглаством. Останнім часом не маю бажання дискутувати і щось пояснювати.

Якось до Будди підійшов чоловік з проханням довести, що є Бог. Будда навів десять прикладів існування Бога. Чоловік пішов задоволений. Другого дня прийшов інший чоловік з проханням довести, що Бога не існує. Будда навів десять прикладів відсутності Бога. Чоловік пішов задоволений. Учень запитав Будду, чому той так поступив: одному сказав одне, іншому – протилежне? Будда відповів, що кожному сказав те, що той хотів почути, оскільки людям, налаштованим на захист своєї позиції, марно було щось пояснювати чи перечити.

Деколи варта попросити пробачення і подякувати за зауваження, ніж встрявати в довгий процес переливання з пустого в порожнє. Чесно кажучи, коли я бачив у вболівальників на очах сльози і виховна педагогіка змагань проходила повз загал, мене просто шляк трафляв від втрачених можливостей. Це не замінить ніякий «патріотичний» Pizdalgin і Propizdon з трибун, який намагаються вкласти у людські вуха. А тут хлоп ще про якесь селфі з каліками мимрить. Ганьба!

1
5 lvivtech22   (27.01.2017 20:13)
О-го. Віктор здався?

0
4 Victor   (26.01.2017 21:00)
Дякую за роз’яснення та поради, а адміністратора сайту прошу цю статтю ліквідувати із сайту, аби далі не вводити бойків у блуд премудростями.

-1
3 Циннік Турківський   (26.01.2017 13:41)
1.Це не були паралімпійські ігри,а етап кубка світу
2.Організацією і проведенням тих змагань район не займається,а тільки сприяє,що і було зроблено
3.Команди мають своїх лікарів і свою їду,що забезпечує їм результат
4.З місцевою чмагою туди зась
5.Ніхто вам не забороняв показати своє мистецтво,але командам не до цього
6.Безпека змагань-захід міжнародний а в нас війна
7.Бойки розумні-селфі з каліками трохи занадто
8.Інваліди Турківщини бояться публічності-70% з руками і ногами і ще чують і ще бачать
9.Стільки інформації написали-було б хоча пояснити чому паралімпійські а не параОлімпійські
10.Ставайте на лижі...

-1
2 Циннік Турківський   (26.01.2017 13:00)
Забагато премудростей написано які вводят в блуд бойків!

1
1 Victor   (23.01.2017 21:16)
НОВА ПЕРЕМОГА ПАРАЛІМПІЙЦІВ: УКРАЇНА ПЕРША НА КУБКУ СВІТУ-2017 З ЛИЖНИХ ГОНОК ТА БІАТЛОНУ

Спортсмени вибороли 56 медалей – у понад чотири рази більше, ніж у другого місця

Паралімпійська збірна України виборола першість у медальному заліку Кубка світу 2017 року з лижних гонок та біатлону, який завершився у селі Яворів Турківського району на Львівщині, інформує прес-служба Міністерства молоді та спорту України.
Загалом у змаганнях взяли участь представники 18-ти країн, спортсмени 10-ти з них – вибороли високі нагороди.

"Перше місце – у команди України, яка виборола 56 високих нагород – 19 золотих, 16 срібних та 21 бронзова медалі. Друге місце у команди Німеччини, спортсмени якої завоювали 13 нагород – 6 золотих, 4 срібні та 3 бронзові нагороди, третє місце – в команди Франції – 7 нагород, серед яких 6 золотих та 1 срібна медаль", – йдеться у повідомленні.

Наразі паралімпійці розпочинають підготовку до чемпіонату світу з лижних гонок та біатлону, який відбудеться у німецькому місті Фінстерау 10-19 лютого. Кубок світу в Яворові Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України проводив уперше в історії.

http://www.5.ua/sport....hraly-m edalnyi-zalik-136584.html


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.