Вівторок, 23.05.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2017 » Лютий » 16 » Історик Михайло Галущак: Бути європейцем – це бути українцем
16.02.2017 (19:54)

   Історик Михайло Галущак: Бути європейцем – це бути українцем
Поживши тиждень у середовищі українців та іспанців у Мадриді, розумієш, що прості люди – це найкращі посли. За цей час наслухався багато історій про практичну іспансько-українську дружбу.

Починаючи від того, як мадридські праві допомагали українцям зривати проросійські акції про «кризис на востоке Украины», і до того, як українські націоналісти допомагали мадридцям у вуличних боях з місцевими комуністами.

Все це мені нагадало Україну початку 2000-их, коли про політичні настрої тієї чи іншої частини міста можна було дізнатись із політичних написів на будинках. Найбільш екзотичними у моїй пам’яті залишились слова на одному з будинків у Херсоні: «Гитлер, ты был не прав».

Не так уже й давно Іспанія розпрощалась зі своїм останнім диктатором Франсіском Франком, який керував країною з 1939 р. по 1975 р. і, безперечно, це не могло не позначитись на національній пам’яті всіх іспанців, яка сьогодні є доволі різношерстою.

Навіть у ставленні до св. апостола Якова, який окрім того, що є покровителем країни Сервантеса – ще є символом «Реконкісти» (визволення Піренейського півострова від арабських окупантів, що тривало з VIII до  XV ст.). У багатьох випадках св. Якова зображують, як нашого Юрія-Змієборця, тільки замість змії в іспанського покровителя під ногами араб. Сьогодні, за розповіддю місцевих, доволі часто цього араба просто прикривають квітами.

Після Франко у країні відбувся реванш лівих сил, яких він переміг у Громадянській війні 1936-39 рр. У боротьбі проти Франко Іспанську республіку, яка правила країною з 1931 по 1939 рр., підтримував Радянський Союз. Саме тому багато іспанських правих сьогодні підтримують українців у війні проти росіян.

Серед таких і один з іспанських військових, завдяки якому й відбулась моя поїздка. Це той випадок, про який писав Бандера: «Сам стан війни створює багато корисніших для революції ситуацій, ніж мирний час». Захоплення Україною в іспанців почалося з Революції гідності, на якій побував і цей військовий. Однак інформація про сьогоднішню російсько-українську війну замовчується тут, на Піренейському півострові. Про це ми пересвідчились, загугливши War in Donbass.

– Що це за фото? Ніяких емоцій вони не викликають. А тепер введи Maidan Ukraine. Вогонь, дим… Я був на вашій революції. Тоді не було такої інформаційної блокади України, як тепер.

У таких випадках люди – це, справді, найкращі посли. Всі ми розуміємо, що українці, як і всі інші народи, є різними, тому не потрібно робити з цього трагедії. Однак, середовище наших заробітчан (чи тепер вже діаспори), у якому мені вдалось побувати – справді захоплює:

Пан Іван Вовк, який створив в Іспанії свою громадську організацію «Воля» і при кожній нагоді разом з друзями пікетують всі можливі у Мадриді посольства. На Різдвяному ярмарку міжнаціональних меншин організував українську коляду, в якій брали участь десятки українців – від малого до старого.

Сім’я Кметиків, які організували свою українську школу, де під час уроку історії один з учнів сказав до болю правдиві слова: «Якщо б в Україні все було добре, ми б не були тут».

Марія Вертетська, яка всіх учасників сьогоднішньої російсько-української війни називає своїми дітьми. Пані Марія ледь не всі зароблені кошти віддає на допомогу українським воякам.

Оксана Чорна, яка працює, щоб вивчити в Україні свого сина. Будучи філологом за фахом, у вихідні навчає дітей в українській школі.

Оксана Протсак – працює медсестрою у місцевій лікарні і тільки питає у людей слов’янської зовнішності: «Можливо, ви з України?».

Мирослава Голубович – на одній із зустрічі розплакалась, розказуючи про реакцію іспанців на вбитого на Сході українця: «Він мені сказав, що думав, що це громадянська війна. Його ж малий син приніс мені іграшку і сказав, щоб я передала тій дитині, яка вже ніколи не побачить свого батька».

Геннадій Бєлов, який приїхав на різдвяний український вечір до Мадрида за 500 км з півночі Іспанії, де разом з мамою Ларисою Бєловою активно займається волонтерською діяльністю.

Галина Лапинська, яка варить найсмачніший борщ.

Євген Вайдич – місцевий підприємець, який у вільний час вчить українських дітей у мадридському клубі «Сокіл». Пан євген не залишив аеропорт, поки не побачив, що я не пройшов всі рамки контролю.

Бути європейцем – це бути самим собою. Ми нічим не гірші і не кращі – ми українці і цьому світові будемо цікаві лише тоді, коли такими і будемо.

Джерело





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 216 | Додав: Today | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.