Понеділок, 21.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2017 » Серпень » 11 » На гостині у бойків
11.08.2017 (18:32)

   На гостині у бойків

П’ять днів на Турківщині тривали VI Бойківські фестини. На них з’їхалися бойки з усієї Львівщини, Донецької, Одеської та інших областей України. На фестини завітали також численні гості з-за кордону — Сербії, США, Польщі, Чехії, Франції, Англії, Німеччини та багатьох інших країн. П’ятий, заключний день Всесвітнього фестивалю бойків зібрав найбільшу кількість гостей. На Співочому полі виступали найкращі фольклорні ансамблі, троїсті музики та танцювальні колективи з різних куточків Львівщини, Івано-Франківщини та інших областей.

Гостей частували автентичними бойківськими стравами. Директор Старосамбірської центральної бібліотечної мережі Віра Сольчаник розповіла, що смаколики готували всі разом. Страви бойківської кухні — це боляники (або книші, які здебільшого готують з дріжджового тіста, і переважно зі сирною начинкою), їх кожна господиня готує по-своєму. На столі представили для дегустування близько десяти видів цієї страви. Напекли пирогів з картоплею, сирників. Давали спробувати сир, який самі виготовляють. Майстрині ділилися рецептами, які їм передали бабусі і прабабусі. Господиня Марія Свястин зі села Стрілки Старосамбірського району розповіла рецепт книшів, які пекла її бабуся у печі на капустяному листі. Цей смак пані Марія пам’ятає досі, і сама шкодує, що не зберегла піч, бо страви, приготовлені у ній, мають надзвичайний смак.

Спробував страви бойківської кухні і гість фестивалю — найсильніша людина планети Василь Вірастюк. Спочатку він поцікавився, які страви готують на Бойківщині, а потім продегустував. На запитання, чи йому сподобалася бойківська кухня, відповів: “Кухня не відрізняється від нашої прикарпатської. Фактично, усе те саме. Хіба що не куштував таких маленьких вареничків. Це така проста хлопська їжа. Тут немає морепродуктів, бо їх тут нема у горах. Їжа проста, така, як гуцульська. І зроблена жіночими руками”.

Гостею кожних фестин, які відбуваються щочотири роки, є Ніна Гринаш з Великої Британії. Пані Ніна очолює товариство «Бойківщина», яке існує в Британії понад двадцять років. Центральний осередок розташований у місті Ноттінгем. Пані Ніна вважає, що такі фестини — це чудова нагода для зустрічей і спілкування бойків.

Завітали до Явори і бойки з Польщі. Напередодні відбулася символічна акція — зустріч громади двох сіл, української Лопушанки та польського Міхновця. Для цього уперше спеціально на один день відкрили українсько-польський кордон.

Уперше фестини отримали підтримку з державного бюджету. Виділили шість мільйонів гривень, які вирішили скерувати на ремонти народних домів району, на закупівлю музичної апаратури і театральних костюмів.

А далі бойки веселилися, співали, обмінювалися думками. Гордо походжав серед гостей трембітар Миколай Степаник. Він завжди старається відвідувати фестивалі, які збирають бойків. “Фестиваль нам подобається. Бойки трохи були забуті. Тепер це все потроху відроджується, стараємось підтримувати традиції в інші дні. Минулого року в місті Долині був фестиваль бойків. Ми стараємось там теж бувати, щоб передавати мистецтво трембітарства наступним поколінням”, — розповів пан Миколай. Також він додав, що своїх онуків уже навчив грати на дримбах.

Представили бойки свої ремесла. Продавали вишиванки, вироби з дерева. Привезли свої вироби майстри з Гавареччини. Варили куліш, бограч. Зі села Гусне привезли сир. У його виготовленні бере участь усе село, — розповідає представник сироварні “Газда” Омелян Ільницький. Фірмовий сир називають “Гуснянський”. На смак він не гірший за італійську моцарелу. На ярмарку продавали мед, медовуху, багато інших виробів. За 100 г шашлику правили 65 грн. Бограч коштував 50 грн. за тарілку.

Голова міжнародної громадської організації «Світовий Конгрес Бойків» та організатор фестин Петро Косачевич розповів: “Намагаємось і робимо відродження звичаїв та обрядів етнографічної спільноти бойків. Зараз культура бойків забувається, а ми хочемо зберегти автентику фольклорну, яка в нас є. У кожному населеному пункті стараємось створювати ансамблі, збираємо давні речі, облаштовуємо музейні кімнати для збереження нашого минулого. Візьмімо для прикладу трембіти. Старі майстри уже вмирають, і треба передавати це мистецтво молодим”.

У планах бойків — влаштувати на Співочому полі Музей архітектури і побуту. Петро Косачевич ділиться планами: “Ми би сюди завезли бойківські двори, автентичні будівлі, які уже руйнуються під впливом часу, і зробили б тут осередок етнографії. Цей фестиваль важливий ще й у сенсі зміцнення морального духу. У стані війни треба все робити, щоб ворог бачив, що ми не падаємо духом, що ми сильні та відповідальні і маємо змогу постояти за себе і свою землю”.

…Відгриміли VI Бойківські фестини, на завершення яких яскраво запалала ватра. Далі бойки вирішили зібратися тут, на турківській землі, через три роки – на Четвертий світовий конгрес бойків.

Через п’ять років вони проведуть у цій живописній місцині, яку ще називають українська Швейцарія, Сьомі бойківські фестини.

Ірина Дмитрів

wz.lviv.ua

Фото автора

с. Явора Турківського району





Теги:  

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 463 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.