Понеділок, 19.02.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2018 » Січень » 26 » Шанувальники Висоцького відзначають його 80-річний ювілей
25.01.2018 (23:02)

   Шанувальники Висоцького відзначають його 80-річний ювілей

25 січня радянському актору та автору-виконавцю Володимиру Висоцькому виповнилося би 80 років.

У цей день рівно 80 років тому народився поет і актор Володимир Висоцький. За все його творче життя його жодного разу не показали по радянському телебаченню, пісні не крутили на радіо, проте, його пісні і ролі знала вся країна.

Перу Володимира Висоцького належить понад 800 поетичних творів, включаючи пісні і вірші.

Перші пісні Висоцького з'явилися на початку 1960-х років. До 1965 року він їх виконував тільки у вузькому колі друзів, однак, записані на магнітофонні стрічки, вони швидко поширювалися по країні.

Творчість поета відрізняла така щирість і правдивість, що на тлі офіційного радянського мистецтва воно сприймалося як ковток свіжого повітря. Висоцького-актора мало хто бачив на сцені, та й в кіно - до виходу фільму "Місце зустрічі змінити не можна", але його надривний голос знали всі.

Володимир Семенович Висоцький — знакова постать свого часу, поет, актор і автор пісень, які він виконував на семиструнній гітарі. Він був кумиром мільйонів , і досі його пісні знають і люблять.


Володимир Висоцький в дитинстві

Дитинство і юність Володимира Висоцького

Володимир Висоцький народився 25 січня 1938 р. в Москві, у великій комунальній квартирі на 1-й Міщанській вулиці. Його батько був родом з Києва, полковник і ветеран Великої вітчизняної війни. Мама працювала перекладачем-референтом.

У віці чотирьох років, коли почалася війна, Володимир разом з мамою поїхав в Оренбурзьку область, де вони прожили два роки.

Після евакуації, Володимир Висоцький з Уралу повернувся в Москву. Через два роки після закінчення війни батьки Володимира Семеновича розлучилися, проживши в шлюбі 5 років.

Батько знову одружився, і в 9-річному віці разом з батьком Володимир потрапив в окуповану післявоєнну Німеччину. Враження артиста навіть здалеку не нагадували життя його однолітків у повоєнній столиці. Тут він брав уроки гри на фортепіано.


Володимир Висоцький, випускний клас

Мама музиканта також вийшла заміж вдруге. Володимир Висоцький спілкувався і з вітчимом, і з мачухою. Проте відносини з першим склалися гірше, ніж з другою.

У 1949 році, повернувшись з Німеччини, Володимир Семенович оселився в центрі Москви з новою дружиною батька на Великому Каретному провулку.

Там Висоцький і «заспівав» з компанією міської молоді 50-х років, чиє дитинство проходило в воєнні роки. В юності Висоцького в моді була блатна романтика. У кожної дворової компанії була гітара і під неї співали жалісливі пісні про Воркуту, Колиму, Мурку. І саме в цей час у Висоцького почався «роман» з гітарою.

Навчання Володимира Висоцького


Володимир Висоцький з Ігорем Кохановським

10-класник Володимир Висоцький почав ходити в драматичний гурток у Будинку вчителя. Але він не одразу зрозумів, що хоче стати актором. Після школи майбутній артист вступив до Московського Інженерно-Будівельного інституту, і кинув його через півроку. Несподіване рішення він прийняв у новорічну ніч 1956 року.

Він разом зі шкільним другом Ігорем Кохановським вирішив зустріти Новий рік за виконанням креслень, без яких вони не змогли б здати сесію. Одразу після бою курантів студенти взялися за справу і за дві години покінчили з кресленнями. І тут Висоцький раптово став поливати тушшю свої папери зі словами: «Все. Буду готуватися, є ще півроку, спробую вступити в театральний. А це — не моє…».

Володимир Висоцький вступив в Школу-студію при Мхаті на акторське відділення. Через три роки він зіграв свою першу роль у навчальному спектаклі «Злочин і покарання» і вперше потрапив на телеекран. Він зіграв невелику роль в картині «Однолітки».

Театральна кар’єра Володимира Висоцького

Після закінчення МХАТУ Висоцький працював в театрі імені Пушкіна. Правда недовго. Потім він перейшов в Театр мініатюр. Грав у епізодах, масовці і особливої радості від сцени не отримував. Він також намагався пробитися в театр «Современник»


Володимир Висоцький на сцені Театру на
Таганці

«Свій» театр Володимир Семенович знайшов у 1964 році. Ним став Театр на Таганці. Саме в цьому театрі Володимир Семенович пропрацював до самої смерті.

Юрій Любимов згадував, як Висоцький прийшов до нього влаштовуватися на роботу. Артист запропонував послухати кілька своїх пісень і Любимов, замість планових п’яти хвилин, слухав барда півтори години.

На Таганці Висоцького чекала ціла палітра образів – Гамлет, Пугачов, Галілей, Свидригайлов. У театрі, втім, справи йшли не дуже гладко. Любимов часто по-батьківськи закривав очі на проступки Висоцького, чому заздрили колеги. Але тут у нього були і друзі — Валерій Золотухін, Леонід Філатов і Алла Демидова.

Разом з акторами Театру на Таганці Висоцький їздив з гастролями за кордон: у Болгарію, Угорщину, Югославію, Францію, Німеччину, Польщу.

За тиждень до своєї смерті Володимир Висоцький зіграв свою останню роль — образ Гамлета в однойменній постановці за Шекспіром.

Творчість і пісні Володимира Висоцького


Володимир Висоцький — Балада про Любов

Володимир Семенович вважав своїм вчителем Булата Окуджаву. Саме його творчість пробудило у Висоцького інтерес до авторської пісні. Після він присвятить Окуджаві «Пісню про Правду і Брехню».

Перші композиції артист написав на початку 60-х. Це була «дворова романтика». Її не сприймав всерйоз ні сам Висоцький, ні перші слухачі. Вважається, що першою піснею, написаною Висоцьким, була «Татуювання». Рік написання — 1961, місце — Ленінград. Але тільки через кілька років після цього творчість музиканта набула більш зрілих форм. У 1965 році співак написав свою знамениту пісню «Підводний човен», яка, за заявою його друга Ігоря Кохановського, ознаменувала закінчення творчої юності поета.

Баллада о любви

Когда вода всемирного потопа
Вернулась вновь в границы берегов,
Из пены уходящего потока
На берег тихо выбралась любовь
И растворилась в воздухе до срока,
А срока было сорок сороков.

И чудаки - еще такие есть -
Вдыхают полной грудью эту смесь.
И ни наград не ждут, ни наказанья,
И, думая, что дышат просто так,
Они внезапно попадают в такт
Такого же неровного дыханья...

Я поля влюбленным постелю,
Пусть поют во сне и наяву!
Я дышу - и значит, я люблю!
Я люблю - и, значит, я живу!

И много будет странствий и скитаний,
Страна Любви - великая страна!
И с рыцарей своих для испытаний
Все строже станет спрашивать она.
Потребует разлук и расстояний,
Лишит покоя, отдыха и сна...

Но вспять безумцев не поворотить,
Они уже согласны заплатить.
Любой ценой - и жизнью бы рискнули,
Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить
Волшебную невидимую нить,
Которую меж ними протянули...

Свежий ветер избранных пьянил,
С ног сбивал, из мертвых воскрешал,
Потому что, если не любил,
Значит, и не жил, и не дышал!

Но многих захлебнувшихся любовью,
Не докричишься, сколько не зови...
Им счет ведут молва и пустословье,
Но этот счет замешан на крови.
А мы поставим свечи в изголовье
Погибшим от невиданной любви...

Их голосам дано сливаться в такт,
И душам их дано бродить в цветах.
И вечностью дышать в одно дыханье,
И встретиться со вздохом на устах
На хрупких переправах и мостах,
На узких перекрестках мирозданья...

Я поля влюбленным постелю,
Пусть поют во сне и наяву!
Я дышу - и значит, я люблю!
Я люблю - и, значит, я живу!

Володимир Висоцький написав безліч пісень до кінофільмів, в яких знімався. Як людина різностороння і творча він брав активну участь у створенні кінострічок. Його пісні звучать в таких фільмах як «Вертикаль», «Втеча містера Мак-Кінлі», «Небезпечні гастролі», «Я родом з дитинства» та інші.


Володимир Висоцький — Коні вибагливі

Репертуар Володимира Висоцького складається з більш ніж 600 пісень та 200 віршів, які досі залишаються популярними і не втрачають актуальності. На його концерти приходило величезна кількість людей. Він заряджав усіх своєю енергетикою, щирістю, його пісні були близькі майже всім верствам суспільства і не залишали нікого байдужим. Він для всіх був «своєю людиною», в його піснях відображалися різні теми — військові, блатні, гумористичні, казкові, романтичні і ліричні пісні, казки або пісні-діалоги.

За життя артиста було випущено всього 7 міні-альбому по 4 пісні, а так само десь 11 пластинок зі збірниками пісень різних виконавців, на яких були записані і його композиції, в основному саундтреки до фільмів.


Кони привередливые

Вдоль обрыва по-над пропастью,
По самому по краю,
Я коней своих нагайкою
Стегаю погоняю.
Что-то воздуху мне мало,
Ветер пью, туман глотаю,
Чую, с гибельным восторгом
Пропадаю, пропадаю.

Чуть помедленнее кони,
Чуть помедленнее,
Вы тугую не слушайте плеть.
Но что-то кони мне попались
Привередливые,
И дожить не успел,
Мне допеть не успеть.
Я коней напою, я куплет допою,
Хоть немного ещё постою на краю.

Сгину я, меня пушинкой
Ураган сметёт с ладони,
И в санях меня галопом
Повлекут по снегу утром.
Вы на шаг неторопливый
Перейдите, мои кони,
Хоть немного, но продлите
Путь к последнему приюту.

Чуть помедленнее кони,
Чуть помедленнее,
Не указчики вам кнут и плеть.
Но что-то кони мне попались
Привередливые,
И дожить не успел,
Мне допеть не успеть.
Я коней напою, я куплет допою,
Хоть немного ещё постою на краю.

Мы успели, в гости к Богу
Не бывает опозданий,
Так что ж там ангелы поют
Такими злыми голосами.
Или это колокольчик
Весь зашёлся от рыданий,
Или я кричу коням,
Чтоб не несли так быстро сани.

Чуть помедленнее кони,
Чуть помедленнее,
Умоляю вас вскачь не лететь.
Но что-то кони мне попались
Привередливые,
Коли дожить не успел,
Так хотя бы допеть.
Я коней напою, я куплет допою,
Хоть немного ещё постою на краю.

Вже після смерті Володимира Семеновича з 1987 року була випущена серія грамплатівок «На концертах Володимира Висоцького» на 21 диску. А в 1993-1994 роках компанія «Апрелівка Саунд Інк» записала 4 пластинки з рідкісними піснями.

Володимир Висоцький і зйомки у фільмах

Кіно і театр проходили в житті Висоцького паралельно. У 1961 році Володимир Семенович зіграв невелику роль в картині «Кар’єра Діми Горіна».


Фільм Володимира Висоцького «Вертикаль»

У той час акторові діставалися невеликі сірі ролі другого плану, порожні і нудні. Втіху Висоцький почав знаходити в пияцтві. Це стало причиною розладу на роботі та в сім’ї.

Успіх прийшов до Висоцькому в 1967 році. На екрани вийшла картина «Вертикаль». Особливо полюбилися глядачам пісні з фільму, написані артистом.

Володимир Висоцький в кінці 60-х років багато знімався. Він працював над фільмами «Короткі зустрічі», «Інтервенція», «Служили два товариша», «Хазяїн тайги», «Небезпечні гастролі».

В цей час в СРСР почали поширюватися магнітофони. Неофіційні записи Висоцького стали з’являтися практично в кожному будинку. Артист став справжнім кумиром, але він став неугодним радянській владі. Висоцького часто не затверджували на ролі, а пісні не допускалися на радіо.

Тому в 70-ті роки Висоцький знімався мало. Але все ж на екранах можна було почути його пісні та пісні на його вірші: в драмі «Сини йдуть у бій», фільмах «Контрабанда» і «Одного разу один», драмі «72 градуси нижче нуля». Були і ролі в кіно: «Погана хороша людина», «Розповідь про те, як цар Петро Арапа женив».

У театрі на Таганці Висоцькому то дістаються головні ролі, то виганяють з роботи за п’янку. Артист не раз побував на волосині від смерті – він потрапляє в реанімацію через напружену нервову діяльність, хворе серця і зловживання алкоголем.


Фільм з Володимиром Висоцьким «Місце зустрічі змінити
не можна» — суперечка Жеглова і Шарапова

Володимир Висоцький і Гліб Жеглов

Найбільш значну роль Володимир Висоцький зіграв у 1979 році. Це був Гліб Жеглов у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна». Це була та сама улюблена роль актора. Однак від неї Володимир Семенович відмовлявся, кажучи, що йому мало залишилося і не хочеться витрачати рік життя на Жеглова.

До речі, в «Місці зустрічі» Висоцький спробував себе в якості режисера. Він зайняв місце Станіслава Говорухіна, коли той поїхав на фестиваль.

В цьому фільмі Володимир Семенович не співає, хоча спочатку хотів. Проти був режисер, який вважав, що образ співака затьмарить образ оперативного працівника.

Нереалізовані ролі Володимира Висоцького

У Володимира Висоцького досить не зіграних ролей. Так, він міг би зіграти Степана в «Андрії Рубльові» Андрія Тарковського. Коли режисер збирав інформацію про Рубльова, то дізнався, що він навчався іконопису в монастирі Висоцького. Тарковський любив містичні збіги і вирішив знімати в картині Висоцького. Однак, цього не сталося. За однією версією, не дозволили чиновники Держкіно, за іншою – Висоцький запив.

Не затвердили Висоцького і на роль у картинах «Над Тисою» та «Аннушка». У 1969 році Висоцький сам попросився до Ельдара Рязанова в «Сірано де Бержерак». Однак той відмовив, посилаючись на те, що йому треба знімати поета, а не актора.

Намагався Висоцький потрапити і в картину «Софія Перовська», пригодницький фільм «Зухвалість» та мелодраму «Дорога додому». Режисери різними способами намагалися пробити в Держкіно дозвіл знімати актора. Однак чиновники боялися артиста як вогню.

Особисте життя Володимира Висоцького

На першому курсі Володимир Семенович познайомився зі студенткою Ізою Жуковою. Вона стала його першою дружиною. Вони одружилися навесні 1960 року. Правда шлюб був недовгий, з дружиною артист посварився, і вона покинула Москву.


Володимир Висоцький і Марина Владі

Через рік Висоцький на зйомках фільму познайомився з актрисою Людмилою Абрамовою. Вона стала його другою дружиною і народила Висоцькому двох дітей – Аркадія і Микиту. У 1968 році вони розійшлися.

Третьою дружиною Володимира Висоцького стала Марина Владі (Марина-Катрін Володимирівна Полякова-Байдарова). Вона з’явилася в житті артиста в 1967 році. Володимир Семенович закохався в неї після фільму «Чаклунка». Дивився стрічку кілька разів в день і мріяв про актрису багато років.

Знайомство відбулося в ресторані СОТ, куди Висоцький прийшов після спектаклю. Мовчки взяв руку Марини Владі, сів навпроти і не зводив очей з коханою. Через кілька років, в 1970 році вони одружилися. І були разом 10 років.

Марина Владі ввела чоловіка в коло європейських знаменитостей. На заході Висоцький випустив кілька платівок. Вона була його музою і надійною опорою.


Похорон Володимира Висоцького

Смерть Володимира Висоцького

Життя Володимира Семеновича несподівано обірвалося 25 липня 1980 року в 4:10 ранку. Артист помер уві сні, в своїй московській квартирі. Точна причина смерті не встановлена досі, тому що не було проведено розтин на прохання близьких. За однією версією, причиною смерті був інфаркт міокарда, з іншого — асфіксія, задушення, як наслідок надмірного застосування седативних засобів.

В цей час в Москві проходили літні Олімпійські ігри, тому були надруковані лише дві статті про смерть артиста. Над віконцем театральної каси було вивішено оголошення: «Помер актор Володимир Висоцький».


Останній концерт Володимира Висоцького

Актор похований на Ваганьковському кладовищі. В день похорону, здавалося, на кладовище прийшла вся Москва. Люди збиралися біля театру, щоб попрощатися зі своїм кумиром.

Як це часто буває, визнання до Висоцькому прийшло вже після його смерті. У 1986 році Володимиру Семеновичу було посмертно присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР.

А ще через рік присуджена Державна премія СРСР за образ Жеглова в телевізійному художньому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» і авторське виконання пісень.

У 1989 році було прийнято рішення відкрити музей Володимира Висоцького у Москві за підтримки Радянського фонду культури, Міністерства культури СРСР, Мосміськвиконкому і громадськості.

За матеріалами інтернетвидань.





Теги:  ювілей, Висоцький

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 523 | Додав: Admin | Теги: ювілей, Висоцький | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.