Понеділок, 19.11.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » » 2018 » Квітень » 20 » Лариса Когут: «...не називайте їх АТОшниками»
20.04.2018 (07:30)

   Лариса Когут: «...не називайте їх АТОшниками»

Як капелан (військовий священик) я більше 30 разів бувала в зоні АТО. Я спілкуюсь там і тут, на мирній території, із ветеранами війни. Тема, яку я хочу розкрити: порозуміння демобілізованих із суспільством. Я хочу трішки розповісти про них, аби ви зрозуміли, як вони мислять, чому вони такі “дивні”, агресивні, чому у ЗМІ так багато пригод за участі учасників АТО.

Трішки статистики. 58 тисяч американців загинули у в’єтнамській війні. Згідно з різними джерелами, протягом наступних 10 років 60 тисяч демобілізованих вчинили “суїцид”.

50% ветеранів різних війн, в яких брали участь американці, які повернулися, мають алкогольну та наркотичну залежність, 25% – вчинили суїцид, і лише 25% вливаються в суспільство, тобто це люди, які можуть соціалізуватися. І це при тому, що там такий соцпакет, така повага до ветеранів! По Україні поки що немає статистики, але вже зараз відомо більше як про 500 фактів суїциду військових, що брали участь в АТО. Кожне 10 подружжя – розлучається.

Ніколи не забувайте, що наші військові – це герої! Вони тримають мирне небо над нами, щоб наше місто могло розвиватись, а ми в ньому жили спокійно, щоб наші дітки могли ходити в дитячі садочки та школи.

Людина, яка повернулася з війни, ніколи не буде такою, якою вона туди йшла. Війна залишається назавжди. Як і контузія.

Він начебто повертається з війни, але травма, яку він там отримав, може інколи зрівнятись із травмою, яку він отримує при поверненні. Один вояка якось сказав: я знаю, як перемогти ворога, але не знаю, як жити серед своїх.

У них відбувається дуже сильна переоцінка цінностей. Багато з них втратили побратимів на війні. Вони не розуміють, чому суспільство таке матеріальне. “Чому ви труситесь, що євро піднялось? Тут мій товариш загинув…” У них зовсім інша картина життя – і це вже назавжди. Коли він повертається, в нього дуже багато руйнується мрій, сподівань, бо вони не бачать позитивних змін.“За що ми воювали?” – думаю, вже всі чули цю фразу. Це їхній біль.

Ветерани, які повертаються, не бачать півтонів: у них або чорне, або біле. Або ворог, або друг. Або добре, або погано. Я колись була на “нульовці” – і там усе зрозуміло, ворог навпроти – він стріляє. Але коли стріляє місцеве населення у спину – це дуже важко. Я коли приїжджаю в зону АТО, завжди питаю про ставлення місцевих. Дехто мені показував автівки постріляні. Вдень посміхаються, а вночі стріляють. Колись на один блокпост дідусь приніс мед – і той зірвався…

На війні вони живуть інстинктами виживання. У них мета: вижити і виконати наказ. Ці інстинкти вироблені назавжди. Вони приїжджають сюди і не знають, як їх пристосувати до мирного життя. Нещодавно один сказав: я боюсь ходити по траві, бо там може бути розтяжка. Я кажу: заспокойся, ти – в мирному місті. А він по кущах дивиться… Вони роками жили в небезпеці!

Багато з них втратили побратимів. Особливо важко, коли загинув хтось поруч, або коли посварились – той загинув, а ти не попросив пробачення, і вже нічого не можеш зробити. І вони повертаються із почуттям провини: чому не я? чому він?.. Багато з них втрачають довоєнних друзів. Їм з ними просто стає нецікаво. Часом вони повертаються пораненими, і друзі їх просто кидають. Для них це дуже важко.

Вони бачать нічні жахи, через це не сплять ночами. Багато в кого посттравматичний психічний розлад. Це дуже ускладнює життя на мирній території.

Не дивуйтеся, якщо побачите на вулиці воїна, який зупинився посеред міста і загубився. Це буває на запах солярки чи крові, або коли місце на щось схоже… І його перемикає. Він бачить флешбек, не розуміє, де перебуває. Він може бути посеред нашого чудового міста і бачити картину війни.

Бувало, приходить дружина ветерана з синцем. Питають: звідки? Не подала бронік уночі… Така реакція. То вони дружин “в окопи стягують”, то ще щось, кричать вночі. Їм дуже складно! Втрачається порозуміння у сім’ях. Дружина жила окремо, він – жив окремо. У них різні сподівання. Вона думає: ну от, повернеться, картоплі накопає, дітей у школу водитиме, гроші будуть, перекриємо стріху… А він думає: повернусь додому, нарешті поїм нормально. Хай мене тільки ніхто не чіпає. Доводиться вчитися наново жити разом. Ще одна проблема: інколи діти їх не впізнають, не сприймають. Багато ветеранів закриваються у собі – не хочуть спілкуватись ні з ким.

Але є і позитивні зміни після повернення: особиста зрілість, близькість до Бога, цінність військового братерства і родини, народження нових дітей, вступ до вищих навчальних закладів – на щастя, є спеціальна програма.

Кілька порад:

  1. Ніколи не називайте їх “АТОшниками”! В усьому світі їх називають ветеранами. Давайте не будемо знецінювати їхній подвиг. Навіть якщо він випивший. Він таким чином стрес знімає… Пам’ятайте, що війна – це дуже страшно.
  2. Не питайте їх нічого про війну і про політику. Ви знову їх повертаєте у цей стрес. Якщо заговорив сам – постарайтеся їх почути. Не сперечайтесь! Просто вислухайте. Не дратуйте. Будьте щирими! Ветерани, що повернулись із АТО, бачать тебе вздовж і впоперек.
  3. Салюти і петарди. Вже не знаю, як з цим боротись… Я часто буваю в зоні АТО – цей звук настільки схожий! Я підлітаю на ліжку! А хлопці просто ховаються під диван і кричать усій сім’ї: лягайте! Для них це дуже важко.
  4. Не жалійте їх, а просто поважайте. Якщо це інвалід без кінцівки – не треба жаліти. Їм це не подобається. Просто поважайте і допоможіть їм.
  5. Не робіть різких звуків і ніколи не підходьте до них зі спини. Не можна стукати по плечу ззаду! Хочеш щось сказати – обійди, подивись в очі і скажи. Тоді він тебе почує. Інакше він може просто вдарити.
  6. Головне – терпіння, повага і любов. Вони – герої, і вони цього заслужили. Давайте прикрасимо їхнє життя і станемо їхніми друзями.

Лариса Когут, капелан, infomist.ck.ua





«УБеДе»

Він зайшов в «маршрутку» на зупинці
І, немов соромлячись себе,
Хлопець, у потертім камуфляжі,
Витягнув з кишені «УБеДе».

А водій, аж вирячивши очі,
Слиною по лобовому склі:
«Як мене вже всі ви задовбали!
Сунете ці «кірки» бойові!

Я пальне купую, запчастини,
Щоб вас задарма весь день возить?!
Почекаєш! Через півгодини
Сядеш в іншу. Якщо пощастить.»

Поряд дід поправив окуляри,
І мовчить як в рот води набрав.
З уст тонких не випустить і пари –
Його син ніде не воював.

Мужичок, навпроти мене мнеться,
(Видно похмелитися б йому).
Тільки гляне, зразу ж відвернеться.
Він не захотів йти на війну.

Ззаду он прищавий ПеТеУшник,
До вікна з байдужістю припав,
І спокійно поправля навушник.
(Татко «відкосив», не воював).

Збоку жінка, й хлопчики-політки:
«Ну то що ми їдемо, чи ні?!»
В неї чоловік на заробітках
У Росії, а не на війні.

Не здригалась, як дзвонив «мобільний»,
Не молилась потай від дітей.
Бо у неї «чоловік – цивільний».
Він заробить для сім’ї грошей.

І «маршрутка», що мовчала доти,
Загула. Хто цитькав, хто кричав.
Не сказавши навіть слова проти,
Хлопець вийшов. А я …. Промовчав.

Я боявся сварку розпочати,
Я оце цькування попустив.
Я боявся захистить солдата,
Що мене на Сході захистив.

Я дивився через скло на нього,
Чуючи як в скронях аж гуде.
А АТОвець, став біля дороги
І поклав в кишеню «УБеДе».

А мені аж вдарив жар в обличчя,
Я себе картав і зневажав,
Що не вийшов і не став в узбіччя
З хлопцем що за мене воював.
.........................................................................

‎Виктория Вольская‎ , FB




Теги:  називайте, АТОшниками», Когут:, Лариса, «...не

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Переглядів: 662 | Додав: Admin | Теги: називайте, АТОшниками», Когут:, Лариса, «...не | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
0
2 Victor   (22.04.2018 19:55)
«…протягом наступних 10 років 60 тисяч демобілізованих вчинили суїцид... 50% ветеранів різних війн, в яких брали участь американці, які повернулися, мають алкогольну та наркотичну залежність, 25% – вчинили суїцид,... вже зараз відомо більше як про 500 фактів суїциду військових, що брали участь в АТО...».

Відколи на Землі існує людство, не пройшло жодного дня в його історії, аби воно не воювало. Воюючи з різних мотивів, воно стає свідками маси смертей своїх друзів, родичів, знайомих, просто – людей. За весь цей агресивний період його існування, воно повинно було б спитися, повіситися, абож стати пацієнтами божевільні. Біблія мовчить про те, що якийсь процент ізраїльтян, котрі воювали з довколишніми народами – вчиняв суїцид. Древня історія будь-якої держави мовчить про те, що після хрестових походів відповідний процент хрестоносців вчиняв суїцид. Не чути було і про те, аби у Запорізькій Січі козаки, повернувшись з військових походів, вчиняли суїцид. Дві Світові війни – це ж половина тих, що залишилася, повинна була б вигубити саму себе, але цього не відбулося. То що ж змінилося сьогодні? Чому люди, повертаючись з сучасних війн, вчиняюь суїцид? Ми стаємо свідками відовідного знамення: людство в своєму розвитку перейшло на інший щабель співіснування – мирний. Там, де еволюція ще не торкнулася якихось народів і вони відстали в своєму розвитку – там пропагуються агресія, війна, насильство. Співіснування агресора і миротворця – ось проблема земної цивілізації. Не вирішивши її, будемо мати суїцид, наркотичну залежність, розлучення...

Готуючи воїна-захистника, а його потрібно готувати з колиски, мало приділяти увагу його фізичним та псевдо-розумовим якостям. Більшу увагу потрібно звертати на його психіку. Шлях воїна – самодисципліна людської природи, в якій розкриваються найвищі якості людини, її духовні сили. Це образ життя – його оновлення. Досягнути стану воїна не так легко. Це революція, переворот у свідомості. Це правильне володіння внутрішніми енергіями-силами, втрачаючи які через аморальні вчинки: до війни, на війні і після війни, – людина убиває саму себе – спочатку духовно, а далі – фізично.

0
1 Victor   (20.04.2018 20:46)
"Зашел седой солдат в автобус"

https://www.youtube.com/watch?v=QafukrfKivw

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.