П'ятниця, 21.09.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2018 » Серпень » 13 » «Птах душі» з перебитим крилом
13.08.2018 (17:13)  

   «Птах душі» з перебитим крилом
Після скандалу через майбутній фільм про Василя Стуса складається враження, що за тих 33 роки, відколи легендарний поет і дисидент помер у тюремному карцері за «ворожу літературну діяльність, що порочить радянський державний і суспільний лад», в сучасній Україні не змінилось нічого.

Скільки б не відбулося революцій, ми геть ніяк не можемо викорінити зі своїх мізків отой пострадянський погляд на світ, погляд заляканих і зацькованих людей.

Чого тільки варті виправдання режисерів фільму «Стус» (перша назва «Птах душі»), які вирізали з сюжету сцену про суд над Стусом за участі Медведчука, бо, мовляв, картина виходитиме в прокат у розпал передвиборчої кампанії, відтак вони «не хотіли робити пам’ять про велику людину інструментом політичних впливів та аргументів».

Ця сцена – про останній суд над Стусом, де Медведчук був його адвокатом (попри те, що від адвоката поет відмовився). Тоді товариш Медведчук не допоміг Василю Стусу. Мені якось невтямки, про що взагалі йде мова? Чому таку людину як Медведчук продовжують захищати?

Невже нам мало того, що влада допустила кума Путіна представляти нашу державу в Мінському переговорному процесі?! Хто свідомо дозволяє цим людям вкотре виходити сухими із води?

Медведчук продовжує свою політичну (без)діяльність щодо українських інтересів так само, як тоді, 1980 року у кріслі підставного адвоката для Стуса. Та, зрештою, з цим усе ясно. От тільки як зрозуміти позицію єдиного сина українського дисидента, який прокоментував скандал з приводу майбутнього фільму так: «Те, що адвокат повівся неадекватно – сумнівів нема, але в тих умовах себе вели неадекватно дуже багато людей, бо якби то був тільки адвокат, це б ні на що не вплинуло…» Невже цими словами Дмитро Стус хоче підтвердити свою позицію «блудного сина»? «А щодо сина поета: у мене ніколи не було вибору, я таким народився, таким живу», – розповідає він в одному зі своїх інтерв’ю.

«Бач, сину, я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере не з одного єгипетського глечика – поки й ґеґне. А чи була вона людина?..» (уривок з «Листів до сина» В. Стуса).

Уся ця ситуація таки пролила світло на багато прихованих речей. І від цього робиться боляче. Чомусь нас вкотре хочуть обманути та зробити так, щоб ми почувалися як ті, кого зрадили найближчі. А прогнозувати, коли усі злочинці врешті будуть покарані, за цієї влади поки важко.

Нехай слова Василя Стуса стануть для всіх пророчими:

Сховатися од долі — не судилось.

Ударив грім — і зразу шкереберть

пішло життя. І ось ти — все, що снилось

як смертеіснування й життєсмерть.

Тож іспитуй, як золото, на пробу

коханих, рідних, друзів і дітей:

а чи підуть крізь сто твоїх смертей

тобі услід? А чи твою подобу

збагнуть — бодай в кінці життя?

Чи серцем не жахнуться од ознобу

на цих всебідах? О, коли б знаття…

Та відчайдушно пролягла дорога

несамовитих. Світ весь — на вітрах.

Ти подолала, доле, слава Богу.

На хижім вітрі чезне й ниций страх.

Василь Чорний, викладач Львівського національного університету ім. Івана Франка

Дивись.Інфо





Теги:  крилом, перебитим, душі», «Птах

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 118 | Додав: Today | Теги: крилом, перебитим, душі», «Птах | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (16.08.2018 08:25)
Життя мов море, зверху вирує, кипить хвилями, затихає, щоб знову завирувати від подувів вітру. Внизу ж – повна тиша. І чим глибше, чим більша товща води та темряви, куди не проникає сонячне світло, тим тихше. Так і наше серце. Зверху кипить, вирує патріотизмом, чесністю, святістю, а трохи глибше – шукає користі, страху, підлабузництва… Ще глибше – шукає підлості і зради. Не просто розпізнати людину за її вчинками та словами. Тому, аби розкрити її утробу, дай їй владу, гроші та славу. Відразу звітріє весь патріотизм, десь щезне святість, чесність та совість будуть заховані у скриню з нафталіном, а назовні вийде глибинний монстр-виродок.

Вже неодноразово наголошувалося, що шанування героїв без преображення свого життя – ганебне лицемірство. Поклоніння їхньому жертовному подвигу без преображення – найвища підлість, на яку здатна людина. Преображати своє життя надбанням статків – плювати на їхні надгробки. Тримаючись за статки, це триматися за свою золоту клітку. Сидячи в ній, волати про патріотизм, чесність та святість – це рабство душі та тіла. Раб з раба окови не зіб’є, особливо, якщо вони золоті. Тому, коли між рабами відбуваються якісь збурення, це не означає, що вони шукають волі. Вони шукають для себе рабів. Коли раби шукають Бога, це не означає, що вони шукають Живого Бога, вони шукають бога різьбленого, аби перед ним святкувати свої п’яні свята. Чи можна це якось змінити? Можна, але тільки починаючи з самого себе!

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.