Четвер, 18.10.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Новини Турківщини

Головна архіву новин » Новини » 2018 » Жовтень » 2 » Олег Тягнибок: Пам'яті Юрія Калинича...
02.10.2018 (22:21)  

   Олег Тягнибок: Пам'яті Юрія Калинича...
Поховали в неділю одного із перших членів ВО«Свобода» Юрія Калинича. Сам родом із Закарпаття, але на Львівщину приїхав уже маючи правильні українські переконання – був ідейним націоналістом. Спершу навчався в Стрию, а згодом перебрався у Турку, де й познайомився з майбутньою дружиною Мирославою, яка так само мала праві погляди.

Згодом обоє очолювали націоналістичний рух в районі. Мирослава займалася більше політично-просвітницькою роботою, а сам Юрій – силовими структурами.

1989-91 рр. Юрій Калинич очолює найбільший осередок «Варти Руху» – силового крила РУХу, яке забезпечувало охорону мітингів та інших акцій. Іще задовго до розпаду СССР організація готувалася до силового відстоювання майбутньої держави, бо на той час ніхто не вірив у можливе безкровне здобуття незалежності. Юрій, будучи на чолі Турківської «Варти руху», яка налічувала близько 300 членів, брав участь у таборуваннях, агітаційних виїздах по всій Україні, силових акціях. Разом зі ще двома хлопцями в Турці скидав червоний і встановлював перший синьо-жовтий прапор. Слідом за большевицьким знаменом було скинуто й пам’ятник їхньому вождю – Лєніну.

Валяти лєнінів хлопці з «Варти руху» їздили автобусами й по сусідніх областях. Почасти доводилося вступати в протистояння з «правоохоронцями». Так, в один із райцентрів Закарпаття на перешкоду націоналістичному акту декомунізації з усієї області з’їхався «ОМОН» – тодішні попередники «Беркута».

Коли в жовтні 1991 року було створено СНПУ (колишня назва ВО «Свобода»), однією з співзасновниць якої стала «Варта руху», Юрій Калинич очолив її Турківську районну організацію. Керівником районної організації пробув більше 10 років. Згодом осередком почала керувати його дружина, а він – допомагав. До останнього вів активну політичну діяльність, не цураючись жодної роботи. Брав участь у акціях, працював у виборчих комісіях, щовихідних роздавав газети…

«Він робив усе, як би мав робити кожен партієць. У нього не було упереджень. Пам’ятаю, як я був ще малим, ми з Татом ішли вночі зустрічати з електрички тираж листівок – просто 1 аркуш, яку потім розповсюджували по селах», – пригадує його син Іван, активний свободівець. Водночас каже, що з таким батьком і з таким середовищем, інакше аніж націоналістом вирости не міг.

Усе життя Юрій Калинич пропрацював майстром і інструктором водіння в СПТУ №51. Через життєві обставини довелося також їздити й по заробітках. Водночас мав справу, якою захоплювався довго й віддано – радіо- та супутниковий зв’язок. Тому в його хаті завжди був запах каніфолі й паяльника.

Ще на початку 90-х, коли про супутникові антени в околицях ніхто й не чув – він виготовив її аналог власноруч. Це було десь року 1991 чи 92-го. Поява пристрою одразу викликала інтерес у співробітників КҐБ. Домівка Калиничів розташована по сусідству з районним управлінням міліції, а тому «на розмову» Юрія викликали раніше, аніж він встиг встановити «тарілку» на дах. Каґебісти сприйняли її одразу як спеціальний засіб зв’язку для передачі інформації. Пояснення що й до чого затягнулося на дні. Проте зрештою антену таки було встановлено.

Син розповідає також, що батько любив висоту й зовсім її не боявся.

«Він був висотником. І я розумію, що моя любов до висоти – це швидше за все від нього. Тато без проблем піднімався на дахи, коли треба було комусь підключити чи налаштувати антену. Він тримав під пахвою маленький телевізор, а в іншій руці – антену, аби знати, де краще встановлювати. До речі, їздив налаштовувати їх по всьому району. Він був у цій справ першовідкривачем, бо люди про те взагалі не знали. Потім приходили просили налаштовувати по всіх установах», – каже Іван.

Коли син ішов на війну – благословив. Вважав, що правильно його виховав.

«Я спокійно їхав на війну, бо знав, що Тато на місці й він тримає тил. Узагалі Тато нас із сестрою виховував так, аби уже нас дорослими не засуджували люди. Говорив, що можна по-людськи вийти з будь-якої ситуації, – наголошує Іван. – Я зараз є націоналістом, бо Тато показав мені це своїм прикладом. Інакше не могло бути, бо я малим бачив, як він боровся за ці цінності тоді, як він приїжджав і відлежувався після бійок з «ОМОНом», як їх вишукували омонівці й кагебісти... Саме тому я не міг вирости іншим і мати інших поглядів».

Вічна пам‘ять! Співчуття родині.

Олег Тягнибок





Теги:  Тягнибок:, Пам'яті, Калинича..., Олег, Юрія

Схожі матеріали :

Оцінка--> 
Категорія: Новини | Переглядів: 200 | Додав: Today | Теги: Тягнибок:, Пам'яті, Калинича..., Олег, Юрія | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.