Весняно-польовий пейзаж - Природа Турківського району - Фотоальбоми - Турка-перлина Карпат
Вівторок, 28.03.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Фотоальбоми

Головна » Фотоальбоми » Природа Турківського району » Весняно-польовий пейзаж




Допомога в користуванні слайдшоу

Теги:  зелень, поле, травень, Турка, дерево

Переглядів: 1023 | Розміри: 1024x683px/929.5Kb
Дата додання: 24.07.2012 | Теги: зелень, поле, травень, Турка, дерево | Додав: KRAYANYN

Оцініть це фото по 5-бальній "зірковій" системі натисканням на відповідну зірочку
Рейтинг: 5.0/1

Всього коментарів: 7
0
7 Victor   (27.07.2012 08:25)
Навіть такий бараба як я, й то пробую «ґаздувати». Але сьогодні створена така система життя, що діяльність людини на землі, практично, заблокована. Тому й не дивно, що такі запустілі й здичавілі поля. У нас є кілька полів по 10-ть соток. Моє, та два тестя. Тесть тримає дві кози. Тепер він немічний і покосами на тих полях займаюсь я. Поля на Осовні. Так от, щоб скосити, посушити, скласти в островки та забрати, потрібно разів з 10-ть їхати УАЗом на поле. Бензин дорогий. Садили ми і картоплю. Вивезти гній, посадити, обробити, викопати, привезти – все це також поїздки і кошти на бензин. Плюс сама праця та ремонт машини. Ось і виходить ця картопля та сіно золотими. Викопаєш картоплю, видоїш козу, сядеш за стіл і не знаєш з якого боку братися до такої дорогої їжі. Кожного року, оглядаючи з Шименки людські поля, бачу, що з кожним роком на них все менше зеленіє картопляна матина, та стирчать островки. Зате все більші прогалини на горах від вирубаного лісу, та більш смердюча річка. Лісових куточків, куди б могли прийти туристи, з кожним роком стає все менше. Здичавіли від грошей князі, біля них здичавіли і ми самі. Станеш з людиною поговорити, - тема одна: гроші, пиво, дівки. Не дивно, чому ми так бідуємо. Людина настільки «зачухана» життям, що в ній поступово згасають останні іскри якоїсь душевності, духовності. Ніби кругом всього вдосталь й ніхто не помирає з голоду, але життя поставлене так, що той, хто працює своїми руками, - являється вічним бідаком. Нічого не міняється під сонцем. «Ті, хто має гроші, житниці, колесниці – завжди благословенні Богом, хто цього немає – проклятий Ним». Так мислить народ, відірвавши своє життя від життя Божественного. Тому й прагне кожен мати всього вдосталь, щоб один перед одним похизуватися наявністю Божої благодаті. То невже в нашому матеріальному статку присутня в нас благодать? Навпаки – гонитва за матеріальним, це ознака відсутності благодаті. В безблагодатнім житті людина поступово стає звіром й винищує одна одну, та все довкілля. Вона нищить життя в собі, розпинаючи в своїм серці Бога.

0
6 KRAYANYN   (26.07.2012 10:29)
Дякую за чудову екскурсію! І чому ми так бідуємо на такій нашій землі? Бо справжніми господарями ми на ній так і не були. Верхи не хочуть, а низи не можуть організувати достойне життя. Комусь потрібно розірвати це ганебне замкнуте коло.

0
5 Victor   (26.07.2012 09:41)
«Вінець», або «Явірський верх», хто як називає. З лівого боку бачимо тільки підніжжя, а вдалині явірські гори. Між ними серпантин, «вісьмка шосе», якраз на підніжжі «Вінця». Підніжжя явірських гір – «Заломленики», потім шосе на Явору і р.Стрий. Під Заломлениками б’є джерело високоякісної джерельної води. Стоїть статуя Богородиці. Сюди приїжджають всі, хто має можливість, набирати воду. В підніжжі «Вінця» б’ють мінеральні джерела. Є тут одне містечко, де знаходяться поряд три джерела і з кожного з них б’є різна, за мінеральним вмістом, вода. Дуже гарні місця. Багато яфинників, малинників, ожинників. На полях вдосталь лікарських трав. Ту виріс березовий гай. В перемішку зі смереками, та ще й восени – краса неописана. Якось, ранньою весною, йшов до товариша. В лісі побачив таку картину. Повалена смерека, а на її гіллі величезне кубло вужів. Одні розляглися на гіллі, а інші лежали купою і грілися на сонці. Завбачивши мене, - за кілька хвилин розлізлися. Є тут багато птаства, а в потоки заходить нереститися форель. Ось така наша земля.

0
4 KRAYANYN   (26.07.2012 08:38)
Ціла екскурсія на такому маленькому клаптику. Бачу там почали будуватися. Скоро будемо мати там цілий мікрорайон. А де гора "Вінець".

0
3 Victor   (26.07.2012 08:04)
Це підніжжя г.Осовні, на котрій колись стояла стара телевізійна вишка. По-ліву сторону шосе: Львів-Ужгород, а внизу - Турка. По-праву, внизу – Завадівка й дорога на Мельничне. З цього місця, де зроблений кадрик, є польова дорога на Мельничне. Нею колись ходили люди в Турку. За Осовнею, вдалині, по-праву сторону, бачимо Берду, гора за р.Стрий та початок гірського хребта з вершиною Менчол (Сухаристий верх) над Лосинцем. За цією вершиною стояв старенький дерев’яний храм. По ліву сторону починається польова дорога, вздовж г.Шименки, в Турку, нею також ходили мельничани, а з дальнього кінця села йшли через Шименку. Стежка збереглась і до сьогодні, оскільки ми її часто обновлюємо. В далині бачимо підніжжя Дністровського бескиду та Явірські гори. За бескидом (Явірським верхом) – Співоче поле, де ми будемо в скорім часі веселитися. Позаду нас г.Шимінка, шосе, котре проходить через розкопану гору. Над нами – рідне небо, й хоча по ньому пливуть хмари, надіємось на скору його безхмарність та наше, бойківське, щасливе життя.

0
2 KRAYANYN   (25.07.2012 08:56)
А як називається ця місцевість? Напевне багато турківчан не знають де це є.

0
1 Victor   (25.07.2012 07:32)
Два дні тому був біля цього місця. Збирав цинтурію.

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.

Схожі матеріали