Субота, 27.05.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

На Турківщині, в с.Верхнє, будується Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів

Добрі справи

Валерій Сушкевич: Мене тішить те, що проекти, спрямовані на покращення життя інвалідів, об’єднують президента, прем’єра та парламент

Відсутність умов для ведення звичної життєдіяльності, як наприклад, недоступність міських будівель, громадського транспорту тощо, робить навколишній світ для інвалідів досить таки незручним. Не говорячи вже про те, що ці люди повинні мати відповідні умови і місця, де вони можуть проводити активний відпочинок або займатися спортом.

Вже більше двох років на Львівщині у Турківському районі будується Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України. Його основна функція – забезпечити інвалідам хорошу, сучасну базу для реабілітації, відпочинку і спорту.

Детальніше про майбутній центр розповів народний депутат України, президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич. Саме він і його команда допомагає сьогодні неповносправним адаптуватися до повноцінного життя.

Розкажіть, будь-ласка про центр: напрямки спеціалізації центру, на скільки осіб він розрахований, для чого він створюється…?

Центр передбачає два основні напрямки: це реабілітація засобами фізичної культури і спорту з підключенням питань соціальної реабілітації, психологічної реабілітації, оздоровлення і, крім того, центр орієнтований на те, щоб забезпечити розвиток зимових видів спорту параолімпійських і дефлімпійських. Він орієнтований на оці два напрямки. Центр буде національного рівня, тому фінансується з державного бюджету. Планується, що прийматиме одночасного приблизно 300 чоловік. Пропонується цілорічна експлуатація центру і в літку, і зимою, щоб забезпечити всі процеси пов’язані з реабілітацією і спортом. Є маса реабілітаційних заходів: спеціальні тренування, фізичні вправи, чи спеціальні табори активної реабілітації.

Я б звернув Вашу увагу на назву центру. Вона принципова. Західний реабілітаційно-спортивний центр Національного комітету спорту інвалідів України. Тобто мова йде не тільки про спорт. Фізична культура і спорт, на мою думку, є одним із надзвичайних засобів реабілітації інвалідів. І дуже ефективним засобом, в умовах, коли держава поки нездатна виконати у повному обсязі законодавство України по відношенню до інвалідів, у зв’язку з дефіцитом фінансування. Потрібно обдумати і ефективно задіяти механізми, котрі забезпечать самодостатній рівень існування, виживання і просто дієздатності інваліда в світі здорових людей, щоб він зміг прорватися в світ здорових людей. А для цього потрібно пройти шлях реабілітації. Він повинен підвищити свою функціональність, дієздатність, психологічну спроможність вистояти в системі тої недоступності, бар’єрності, несприйняття людини з інвалідністю як дієздатної і нормальної людини, яка може себе реалізувати в тому суспільстві. Фізична культура і спорт здатні, в умовах проблем пов’язаних з матеріальною і соціальною підтримкою, допомогти досягти високих життєвих результатів. Я переконався в цьому на власному досвіді і на прикладі багатьох людей. Не йдеться про те, щоб людина була чемпіоном в світі, Європі, навіть області, але вона може стати через фізичну культуру і спорт чемпіоном по життю, підвищивши свою функціональність.

По яких видах спорту спеціалізуватиметься новий комплекс?

Якщо говорити про види спорту, це, насамперед, лижні гонки, лижі, біатлон і гірськолижний спорт. Це трошки екзотично звучить, але повірте мені, сьогодні гірськолижний спорт реальний для інвалідів. Поки що це нове. До речі, концепція центру передбачає те, що вже створено в Національному центрі параолімпійської і дефлімпійської підготовки інвалідів в місті Євпаторія. Новий центр буде аналогом, але в західному регіоні України, з використанням інших природних факторів, в тому числі факторів, котрі допоможуть займатися зимовими видами спорту.

Якщо такого центру сьогодні ще не існує, то як виглядає ситуація з підготовкою спортсменів інвалідів до змагань? Де проводяться тренування, збори?

Сьогодні, якщо говорити про спорт параолімпійський і дефлімпійський зимовий, то наші параолімпійці вимушені виїжджати в Росію, Фінляндію, Німеччину для тренувань, щоб реально забезпечити себе можливостями. В Україні Тисовець непристосований і недоступний для інвалідів. Дуже важко і проблемно займатися там. Хоча параолімційці займаються, але це дуже, дуже важко. Набагато краще це виглядає в Фінляндії. Але кожного року наші команди виїжджають в Фінляндію, витрачають там кошти і готуються до чемпіонатів світу, Європи, параолімпійських ігор. При всьому тому, що можна би було успішно використовувати і застосовувати в Україні. Та ще й тягнучи за собою такого чудового хвоста, звичайних інвалідів, котрі могли б іти за великими спортсменами параолімпійцями і проходити реабілітацію.

Я повинен зазначити суттєвий фактор: ми не збираємося робити в Західному центрі таку радянську, я б сказав, резервацію для інвалідів. От, скажімо, вам санаторій для інвалідів, поставити там стіни, зібрати там інвалідів, от там собі хай каліки, вибачте, будуть в одному місці, щоб їх ніхто не бачив. Ні. В Національному параолімпійському центрі в Євпаторії тренуються сьогодні всі олімпійці, параолімпійці і звичайні інваліди, котрі приїжджають туди, щоб отримати реабілітацію. Це модель сучасного цивілізованого суспільства, де людина з інвалідністю поряд з людиною здоровою.

Виходить, що будуючи такий центр для інвалідів, робиться, так би мовити, послуга для здорових спортсменів. Тобто вони теж зможуть готуватися на нових трасах, в хороших умовах…

Яна Клочкова, Олег Лісогор і інші плавці готувалися до Пекінської олімпіади поряд з Оленою Акопян, нашими плавцями на візках, нашими сліпими плавцями, з просто інвалідами, котрі займалися плаванням як реабілітацією в Національному центрі параолімпійської, дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів в Євпаторії. Яна Клочкова займається там – на сучасній спортивній арені поряд з інвалідами.

Ми підтягуємо їх туди і поряд ми робимо інтеграцію, робимо психологічний варіант реабілітації для інвалідів і робимо усвідомлення для здорових людей, що повинні бути однакові права і можливості. І на таких зразкових базах ми все-таки даємо такі варіанти усвідомлення. Ми подаємо приклад, для створення якомога більше таких закладів на території України. Це дуже важливо.

Ми плануємо, що база на Львівщині буде досить таки спрямована на інтеграцію. Вийшло так, що база знаходитиметься практично в центрі Європи. Всього лише три кілометри до західного кордону України. Тобто ми підтягуємо такий європейський дух. Місце вибиралося досить невипадково. На висоті понад 800-900 метрів над рівнем моря, при цьому до найближчої дороги відстань менше кілометра: траса Київ-Львів-Ужгород, і два кілометри до залізниці.

Яку територію займатиме центр?

Центр займатиме території близько 100-150 га. Питання в тому, що там будуть траси. Самі будинки будуть не так багато місця займати, але інфраструктура це і спортивні зали, лижні траси, гірськолижні, спеціальні прогулянкові території для інвалідів на візках, на протезах, для інвалідів з вадами зору та іншими вадами. Крім того, на території знайшлись цікаві родовища мінеральної води, що було певним сюрпризом. Ми вибрали унікальне місце.

Спорудження такого центру потребує неабиякого фінансування. Скільки коштів загалом потрібно на його будівництво?

Я ще не знаю скільки коштів виділить держава. Кожного року, потрібно вирішувати питання по тому, чи дасть держава гроші з центрального бюджету на Львівщину. Це непросте питання, вирішується воно дуже непросто. Можу вам сказати цікаву ситуацію, що у даному напрямку є поєднання і нормальне сприйняття як Прем’єра, так і Президента. Мене це завжди радує, тому що є точки дотику по яких є об’єднання української влади. Більш-менш нормальне сприйняття даного питання і Верховній раді України. Хоча бувають деякі ортодокси, котрі створюють проблеми. Але в цілому Верховна рада дуже підтримує всі ці проекти пов’язані з інвалідами.

Немає навіть приблизної суми?

Остаточну цифру ми поки що не визначили. Навіть не можу сказати приблизно. Що можна сьогодні по кількості грошей сказати, коли ні долар, ні гривня, ні будь яка інша валюта нестабільна? Спочатку була одна цифра, потім друга, потім третя. Я сьогодні навіть не скажу попередні цифри. Більше того, по факту створення центру, може статись, що раз, і фінансування завершиться. Треба буде шукати додаткові кошти ще десь, щось заморожувати. Я цього дуже боюсь, і боявся, що будівництво буде заморожено у цьому році. Але до честі Кабінету міністрів і парламенту України, все-таки кошти виділені. Я надзвичайно задоволений, що фінансування в цьому році поки що продовжилось.

Однак є те, що заплановано в бюджеті і те, що є по факту, з урахуванням таких кризових явищ. Між цим є велика різниця. Я трошки забобонний, як колишній спортсмен, боюсь щось сказати, щоб воно потім не втратило сенсу. Поки що є підтримка влади і питань немає. Хоча вже є провокації деяких громадських організацій, котрі провокують парламент на те, щоб скоротити видатки по цьому напрямку. Мовляв, сьогодні спорт не потрібний і інвалідам непотрібно реабілітації, фізичної культури і спорту. Давайте заберемо гроші і дамо на інші видатки. Але це провокаційні речі, які робляться непорядними людьми, котрі не відчувають, що стоїть за цим надзвичайно великим напрямком, яким є реабілітація інвалідів.

Скільки коштів було виділено минулого року? І скільки планується цього року?

За минулий рік, якщо не помиляюсь, біля 10 млн. грн. На цей рік - біля 15 млн. грн.

До речі про курс. Наскільки сьогоднішня економічна криза вплинула на процес будівництва?

Дуже серйозно вдарили кризові явища, особливо те, що торкається курсу української гривні. Багато з того, що там робиться має європейський рівень, зокрема у будівництві бере участь одна із фінсько-українських компаній. Для мене було суттєвим, щоб був європейський досвід і рівень. Курс боляче вдарив по зменшенню можливостей вирішення питань будівництва і ми мали критичну ситуацію восени минулого року, коли роботи були на межі зриву. Але викарабкались. Справи ідуть більш-менш. Дещо не вдалось, але більшість минулорічних намірів були реалізовані.

Які сьогодні є перешкоди на шляху реалізації такого проекту?

Що я хочу сказати про Львівську владу всіх рівнів: мені приємно зазначити, що Львівська влада починаючи від губернаторів і, закінчуючи Львівською обласною радою, котра має, начебто такий політизований характер – у вас політичні бурі бувають не менші ніж в парламенті – але Львівська облрада все-таки національно орієнтована. Вона орієнтується на національні інтереси пов’язані з захистом і підтримкою людей, в тому числі інвалідів. Я вдячний всім державним і представницьким інституціям Львівської облдержадміністрації і особисто губернатору, Львівській облраді і її керівництву, і всім фракціям, що підтримують проект. Проблем немає і на рівні Турківської районної ради і райдержадміністрації. До речі також вдячний правоохоронним органам, зокрема обласній прокуратурі, котрі захистили по деяких проблемних питаннях, наприклад, пов’язаних з розкраданням лісу, котрий ми намагаємося зберегти. Також захистили і від деяких «наїздів», а «наїзди» були і є.

«Наїзди»? Хто саме «наїжджав»?

Конкретних суб’єктів не хочу називати, але вони були. В тому числі з боку державних інституцій, але їх зупинили. Були вимагання, спроби шантажу, деякі корисливі «наїзди» і ще різні. Але до честі Львівської влади хочу сказати, що вони цей національного рівня об’єкт всіляко підтримують. Мені здається, що по деяких питаннях я маю більшу підтримку у Львівській області ніж, скажімо, у центральних інституціях.

В цілому і Кабінет міністрів, і Секретаріат Президента, Міністерство молоді і спорту, Міністерство соціальної політики підтримують все, що торкається будівництва і створення Західного реабілітаційного спортивного центру. Але, ви знаєте, все-таки вороже ставлення деяких суб’єктів є. Воно є, але, на щастя, не у Львівській області. Є з боку деяких центральних керівників. Є такий момент у деяких центральних інституціях, зокрема депутатських, як наприклад, небажання фінансувати саме Львівський регіон. Однак в цілому, я вважаю, що на сьогодні немає дуже серйозного проблемного моменту у створені центру. Єдине, що поки є проблемним, це досить високий рівень бюрократизації процесу. Ви собі не уявляєте, який обсяг роботи треба зробити, скільки погоджень, з’ясувань, пояснень та інших проблемних процедурних моментів, на які витрачається дуже багато часу.

Коли можна чекати повного завершення будівництва і введення центру в експлуатацію? Спортсмени зможуть готуватися до Олімпіади в Лондоні?

Тут скажу так, що коли створювався центр у Євпаторії, ми пішли таким шляхом: можна було будувати і будувати, та чекати коли ми розріжемо стрічку відкриття центру, однак ми робимо таким чином, щоб кожен маленький етап будівництва центру, був можливістю розпочати роботу, котра корисна для інвалідів. У нас планується через два роки завершення більшості об’єктів, але у нас мрія, щоб національна параолімпійська збірна зимових видів спорту змогла пізньою осінню цього року провести перші тренувальні збори і певний етап підготовки перед від’їздом у Ванкувер та інші учбово-тренувальні збори за кордоном. Ми б хотіли, щоб вони розпочали деякі можливості підготовки навіть влітку. Але це мрія і потрібні надзвичайні зусилля.

Я сподіваюся, що перший етап початку роботи центру відбудеться десь в жовтні цього року. Однак ще раз повторюю, що це дуже оптимістичний і мрійний варіант.

Хто на Львівщині контролює процес будівництва? Адже з Києва це важко робити?

В нас є Ярослав Грибальський (депутат Львівської обласної ради ). Він є координатором Національної асамблеї інвалідів України з цих питань. Він один із членів виконкому Національної федерації спорту інвалідів України та член ради Національного комітету спорту інвалідів України, відповідає за реабілітацію і має наглядові функції стосовно будівництва центру. В самому містечку Турка створений додатковий офіс представництва Національного комітету спорту інвалідів України, де один із співробітників комітету працює практично на постійній основі.

Я б хотів наголосити, що якщо є фахівці і спеціалісти в будівництві, в організації фізичної культури і спорту, фахівці фінансово-економічної сфери, фахівці в лижному спорті і с питань експлуатації спортивних зимових споруд, фахівці з норм контролю і відділів капітального будівництва, транспорту, готельної справи, щоб вони зверталися до Національного комітету спорту інвалідів України. Особливо ми шукаємо з Турківського, Старосамбірського районів та й з самого Львова.

Богдан Швед vgolos.com.ua
фото gdb.rferl.org
13.03.2009


31 липня 2009 p, депутат Верховної Ради України, Президент Національного параолімпійського комітету Валерій Сушкевич здійснив робочу поїздку у Турківський район Львівської області.

«Основна мета поїздки Валерія Сушкевича – ознайомитися з будівництвом Західного реабілітаційного спортивного центру. Цей об’єкт споруджується у селі Верхнє Турківського району згідно з Указом Президента України і належатиме Національному параолімпійському комітетові», – про це кореспонденту ЗІКу розповів депутат Львівської обласної ради Ярослав Грибальський,

Також Грибальський додав, що у рамках поїздки у Валерія Сушкевича заплановано зустріч із головою Львівської ОДА Миколою Кметем, та проведення наради у Турківській районній державній адміністрації з виконавцями робіт із спорудження Західного реабілітаційного центру.

zik.com.ua


Найкращий у Європі

29/09/2009

Національна параолімпійська збірна України вже наступного року тренуватиметься у Верхньому, де завершується будівництво першої черги Західного реабілітаційно-спортивного центру для інвалідів. Про це повідомив перебуваючи на Турківщині головний тренер української збірної Валерій Казаков. Пан Казаков зазначив, що до цього часу спортсменам-параолімпійцям доводилося тренуватися на непристосованих для потреб інвалідів базах, зокрема в Тисовці сусіднього Сколівського району, або виїжджати на тренувальні збори у Фінляндію. Тепер одним з найкращих для підготовки пара олімпійців із зимових видів спорту в Європі стане Верхненський центр, де планують збудувати лижні та біатлонні траси і навіть стадіон.

Перший із трьох котеджних будиночків, розрахований на 12 пристосованих для інвалідів кімнат, буде завершений вже до кінця вересня, а до початку 2010 року повинен запрацювати один із гірськолижних витягів, обладнаний швидкісним крісельним підйомником.

Зважаючи на це, заступник голови Львівської ОДА Ярослав Кашуба під час свого візиту у Верхнє припустив, що реабілітаційно-спортивний центр може бути внесений до списку об’єктів, які мають намір відвідати перші особи держави, зокрема президент України Віктор Ющенко.

За інформацією Турківського радіо


Розмова з депутатом

Ярослав Грибальський – депутат Львівської обласної ради, член комісії з питань охорони здоров’я, голова правління ЛОВ Українського фонду "Реабілітація інвалідів".

Пане Ярославе, який стан справ у реалізації програми безбар'єрності? Над чим ви зараз працюєте?

Основна тема, над якою я працюю в усіх напрямках, – створення доступності для людей з інвалідністю, їх інтеграція в суспільство. Як представник Національної асамблеї інвалідів України, координатор програм з безбар’єрності з 2001 року на цілу Україну працюю у тому питанні. А воно охоплює всі сфери життя. Люди з інвалідністю теж є учасниками руху: на інвалідних візках чи на автомобілях з ручним керуванням. Тут є ряд конфліктних моментів, які не врегульовані в нашій державі.

Всі напрацювання впродовж останніх років планую викласти у законопроект, який би врегулював ці моменти.

Розкажіть детальніше, як треба врегулювати дорожній рух, враховуючи присутність людей-інвалідів?

Сьогодні постає питання, як трактувати людину в інвалідному візку на проїжджій частині. Адже держава забезпечує інвалідів електричними візками, і вони не можуть їздити по тротуару.

У 2003 році Кабмін затвердив напрацьовану нами програму безбар’єрності. Там є завдання про створення веловізкової мережі. Зараз львівська влада подає ініціативи щодо створення велодоріжок, щоб люди пересіли на велосипеди. Але чомусь ніхто не говорить про веловізкову мережу, яка є в державній програмі.

Є питання, які стосується руху людей з інвалідністю на транспорті з ручним керуванням. Як припаркувати? Де припаркувати? Є нормативи, які мають гарантувати, що людина-інвалід припаркує свій автомобіль у визначеному місці. На жаль, це не цілком виконується. Відсутні штрафні санкції для порушників. У Америці, Канаді, у європейських країнах висить знак – місце для стоянки тільки інвалідів, нижче табличка – штраф 300-500$. Це суттєво.

Ці моменти в нас не є чітко врегульованими. Ми ще живемо за правилами дорожнього руху, написаними за радянських часів. Вони дещо змінювалися, але не в частині, яка стосується людей з інвалідністю.

Навіть, сам інвалідний значок. У світі він називається «міжнародний символ доступності»: на синьому тлі - білі контури людини в інвалідному візку. В Україні немає відповідного стандарту. У наших правилах дорожнього руху є знак, який особисто мене, навіть, ображає.

У Львові безлад із світлофорами. Третина пішохідних переходів ведуть в нікуди. Намальована зебра чи стоїть світлофор, переходиш на другий бік – а там турнікет. Або з одного боку є пониження, а з другого боку пониження нема. Минулого літа ремонтували площу Галицьку. Там, де було пониження на розі з Кн. Романа на вул. Галицьку, зараз - бардюр. Як це можна було допустити? Адже коли проводилися реконструкції, Львівське обласне відділення фонду "Реабілітації інвалідів" давали конкретні пропозиції, як облаштувати ті пішохідні переходи.

Сьогодні немає чіткого стандарту по пішохідних переходах: чи має бути бардюр чи ні, чи має він бути промаркований контрастною фарбою. Для людей з вадами зору він мав би бути промаркований.

Коли ремонтують вулиці і площі, ми звертаємося з пропозиціями. Адже на стадії, коли йде ремонт, це найлегше вирішити. Конкретних державних норм щодо звукових світлофорів немає. Немає твердої позиції.

Я працюю над відповідними змінами до законодавства. За кілька днів я планую подати їх голові комітету Верховної ради з питань пенсіонерів, ветеранів, інвалідів Валерію Сушкевичу. Я готував ці напрацювання, щоб прийняти рішенням сесії обласної ради. Можливо, вони раніше ляжуть в основу закону.

Чи Ви співпрацюєте у цій справі з ДАІ області?

Ці пропозиції виносилися два роки тому на сесію Львівської міської ради, але вони не були прийняті. Зараз, коли я готую це на обласну раду, будемо проводити консультації з автоінспекцією. Треба розділяти, які питання можна вирішити на рівні міста, які - на рівні держави.

Коли ви плануєте подати пропозиції на розгляд обласної ради?

Думаю, що до літа.

Як Львівська обласна рада, зокрема, фракція БЮТ, у якій ви працюєте, вирішують проблеми інвалідів?

Вже другий рік у програмах ОДА, підтриманих облрадою, є підтримка статутної діяльності та фінансування проектів ГО, в тому числі й інвалідів.

Мені особисто трошки прикро, що мало виділяють коштів на ці програми. Півмільйона в рік на всі ГО (не лише для тих, які займаються проблемами інвалідів) – це мало. Коли мені приходилося в комісіях відстоювати бюджет, я завжди порушував ці питання.

Щодо освіти. Обласною програмою передбачені підтримка центрів дітей з вадами зору "Левеня", підтримка центру реабілітації дітей з ДЦП "Джерело".

Зараз на нашій фракції ми розглядаємо питання підтримки власними силами освітніх програм, зокрема щодо створення та забезпечення так званих опорних шкіл, щоб не розпилювати кошти. Ми плануємо забезпечити доступність для дітей з інвалідністю до цих опорних шкіл, щоб був пандус, туалет на першому поверсі. Плануємо кілька автобусів по програмі «Шкільний автобус» дообладнати для перевезення дітей в інвалідних візках до цих базових шкіл з околиці.

Треба дати можливість дитині з інвалідністю здобувати освіту, щоб вона могла в подальшому сама на себе заробити.

На сесії облради 26 лютого начальник управління містобудування, архітектури і просторового розвитку Львівської ОДА Степан Лукашик доповідав, що Західний реабілітаційний центр, який будують у Турківському районі, має шанс попасти у перелік об’єктів до «Євро -2012». Розкажіть про цей центр.

Відповідно до указу Президента від грудня 2006 року "Про розвиток параолімпійського руху в Україні", у селі Верхнє Турківського району вже будується Західний реабілітаційний спортивний центр Національного комітету інвалідів України. Я, як член ради цього комітету, на даному етапі курую цю справу.

Сьогодні в Україні є кілька таких об’єктів, де людина з інвалідністю не почуває себе інакше. Центр буде доступний у всіх архітектурних моментах – людина з будь-якою інвалідністю зможе там нормально почуватися. Це є той самий готель, де можуть зупинятися подорожуючі.

Цей об’єкт має шанс бути в переліку до "Євро-2012". З іншого боку, він забезпечить можливість для реабілітації і для спорту. З осені спортсмени-параолімпійці вже би мали там тренуватися. Досі вони тренувалися на базі "Тисовець". Там умови були жахливими.

Зараз ми працюємо з нашими партнерами - польськими ГО над тим, щоб мати спільні заходи в програмі "Євро-2012". Цілком можливо, що в перервах футбольних зустрічей будуть виступи команд людей з інвалідністю: баскетбол чи регбі на візках. Психологами доведено, що це знімає агресію вболівальників, гасить їх накал під час футбольних баталій.

У кінці минулого року президент виступив з рядом ініціатив щодо підтримки людей з інвалідністю. Які зміни передбачені на Львівщині?

Останній з указів Президента від 18 грудня 2007 року "Про додаткові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності". Ми повинні відпрацьовувати це на рівні області, міста. Він передбачає створення доступності до органів державної влади, до всіх структурних підрозділів: освіти, охорони здоров’я і т. д. Зараз ці галузеві управління готують свої програми, передбачили певні кошти на створення доступності. Не можна в один рік все зробити. Треба, принаймні, почати: одну школу, одну лікарню, один будинок культури. Я з нетерпінням чекаю на пропозиції управління культури. Адже сьогодні культура є недоступною для інвалідів. На нараді 3 грудня президент назвав Львівську область як третю серед найгірших в Україні поряд з Тернопільською та Київською.

На колегії в ОДА 21 грудня я особисто торкався цього питання. Ми хочемо жити з туризму. А що в нас у Львові є доступним у галузі культури для людини з інвалідністю? Наша перлина -- національний оперний театр. Який же він національний, якщо там туалет платний?! Скільки років ми говоримо про Палац мистецтв на Коперніка. Там відбуваються економічний, книжковий форуми. Невже важко чотири сходинки чи шість ліквідувати, дати змогу інвалідам туди потрапити?!

Як реагують офіційні установи на Ваші пропозиції чи зауваження щодо пристосування приміщень до потреб неповносправних?

Часто надають формальні відписки, що в нас то все є. Коли дивишся на місці, там на сходи кинули дві залізяки, два кутника, два швеллери. Тоді ми ставимо питання по-іншому: це не відповідає вимогам, а гроші на це були витрачені. Це нецільове використання коштів.

То Ви ще мусите проконтролювати це?

Проводимо такий моніторинг. Я сам, коли їду по області, зупиняюся в райцентрі і намагаюся пройти до управління соцзахисту чи в райадміністрацію, в райраду.

Які заклади у Львові більш-менш чи повністю пристосовані до нормального пересування людей з інвалідністю?

Новозбудовані об’єкти громадського призначення практично всі доступні. Невирішеною є проблема з державними соціальними страховими фондами. Приміщення, де знаходяться райуправління пенсійного фонду, є недостуними. Загальну інформацію подають, що практично скрізь ці приміщення доступні. Коли дивишся на місцях, це не так.

Минулої сесії я подав відповідний депутатський запит до голови ОДА, Фонду держмайна. Хай держава зі свого фонду надасть під державні інституції такі приміщення, куди б ходили люди. Не все продавати комерційним структурам, банкам і т. д.

Фонд соцстрахування від нещасних випадків. Одне приміщення на другому поверсі на Сахарова, інше - на Чайковського, на четвертому поверсі.

Тут є проблема. Але, принаймні, вже розуміють, що з того "з’їхати" не можна, це потрібно вирішувати.

До Вас, як депутата, активного громадського діяча звертаються люди. Які на сьогодні потреби, проблеми у людей з інвалідністю?

Для прикладу, вчора звернувся чоловік із вадами зору, який має проблему пересування по місту. Він нарікає, що не може перейти конкретну вулицю, бо там немає світлофора. Є міжнародне "правило білої тростини", коли людина незряча свою тростину піднімає, це означає, що всі мають зупинитися, пропустити її. У нас це правило не працює. Потрібно обладнати пішохідний перехід, поставити звуковий світлофор.

Також звертаються люди за інвалідними візками. Людина чекає на відповідний візок і його нема. Це означає, що вона сидить чи лежить в хаті, і до кухні чи в туалет вийти не може, не кажучи вже про її соціальну інтеграцію.

Минулого року через тендери затрималася закупка візків, вибирали такі візки, які не завжди задовольняють користувача. Візок – це як одяг, як взуття. У малих мештах ви не будете довго ходити.

Звертаються за матеріальними допомогами. Особливо, коли я відвідую село Верхнє, де починається будівництво Західного центру. Виявляється, там є багато інвалідів. Коли є загальне безробіття, і в сім’ї, де четверо людей, ніхто не працює, їм потрібна матеріальна допомога, щоб купити паливо, не кажучи вже про ліки.

Звертаються за підтримкою на МСЕКах (медико-соціальних експертних комісіях). Дзвонять і говорять, що важко пройти групу інвалідності, треба заплатити гроші, щоб дістати відповідну до стану групу інвалідності. Звертаються батьки дітей з інвалідністю. Вони переживають, як діти житимуть, коли батьки минуться: як жити, де жити, хто їх підтримуватиме?!

Намагаюся депутатськими запитами допомогти цим людям.

Пане Ярославе, розкажіть трохи про себе. Як так сталося, що ви опинилися в інвалідному візку?

Сталося банально. Переламав хребет, коли вчився на першому курсі. Я закінчив музично-педагогічне училище. Роботи за спеціальністю за радянських часів не мав. Одружився. Народилася донька. Сидів у хаті, працював надомником. Коли розвалювався СРСР, до нас почала доходити інформація, відкриття, що люди інваліди у світі живуть по-іншому. Вони мали можливість бути активними членами суспільства, вчитися, працювати.

У 1991 році я познайомився з інвалідами Німеччини, Швеції, з їх програми реабілітації. У липні 1991 року у Львові утворилася ГО фонд "Реабілітації інвалідів". Ми співпрацювали з Заходом, брали з них приклад. Ініціювали програму підготовки фахівців з фізичної реабілітації, яку розпочав Львівський інститут фізкультури в 1995 році. Кожен рік ми проводили табори активної реабілітації, школи активного незалежного життя людей з травмами хребта. Ті програми сьогодні вже фінансуються за рахунок держави.

Державна програма безбар’єрності, яку ми ініціювали, була прийнята постановою Кабміну. Усі укази, про які я говорив, виходили з нашої громадської ініціативи.

Починаючи з 1991 року, змінився мій спосіб життя. Не маючи спеціальної академічної освіти, завдяки семінарам, курсам, я втягнувся у громадське життя. Бачу, що від цього вже відбулися певні зміни. У Львові в 1996 році, з нашої ініціативи в лікарні швидкої допомоги відкрилися ліжка реабілітації у "гострий" період людей, які отримали травму хребта з ураженням спинного мозку.

У Винниках у госпіталі інвалідів та репресованих розпочався другий етап реабілітації.

Які Ваші політичні переконання? Ви безпартійний?

Я не є принципово безпартійний, я підтримую погляди БЮТу.

Свого часу нардеп Валерій Сушкевич (БЮТ) звернувся до Юлії Тимошенко, щоб до місцевих рад у списки БЮТ включали людей з досвідом соціального захисту у питаннях інвалідності. Мені приємно, що наша фракція БЮТ підтримала цю ініціативу і включила мене у список. Це перша моя депутатська каденція.

Мої колеги по фракції кажуть, що і від мене якась користь є. "Ти собі не можеш уявити, як твоя присутність на нас впливає", - кажуть мені. Я не є надто ангажований у політику. Людські цінності мають бути на першому місці. Біда може бути в кожній сім’ї, і ніхто не відкупиться від неї, не залежно від політичної спрямованості чи від кількості грошей у кишені. Коли ми говоримо про усі ці проблеми, я не раз кажу: "Люди зробіть паузу… і задумайтеся!". Адже, якщо проаналізувати, то нема сім’ї, родини, де б не було неповносправних людей: є старші люди; народилася дитинка; чи, навіть, жінка вагітна вона вже не є повносправною, їй важче даються певні моменти. Навіть, якщо людину "звалив" грип, то вона вже два тижні є неповносправною… Я, радше, займаюся соціальною політикою. Вдячний, що через фракцію БЮТ можу виносити і вирішувати питання соціального характеру.

Розмовляла Наталія Шутка, vgolos.com.ua28.02.2008


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (24.11.2009)
Переглядів: 12633 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
0
3 step   (20.12.2010 12:59)
Було б цікаво коли почнуть ремонт дороги у Турківському районі

0
2 Tur   (27.11.2009 12:48)
Було б цікаво почути про перехід на кордоні в районі Боберки. Коли він запрацює

0
1 Tur   (27.11.2009 12:36)
Було заявлено, що уже в цьому сезоны буде працювати кріселка. Цікаво, чи це правдв.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.