ОСІННІ БАРВИ ТУРКІВЩИНИ – ВОДОСХОВИЩЕ. - Статті - Турка-перлина Карпат
Середа, 07.12.2016 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

ОСІННІ БАРВИ ТУРКІВЩИНИ – ВОДОСХОВИЩЕ.
«А на землі вже осінь догорає,
І до зими усі шляхи ведуть.
У небеса душа моя злітає,
Туди, де мрії чарівні живуть.
Де диво-птахи в синьому просторі
Торкаються до білих хмар крильми.
Ну, а вночі там сяють ясні зорі
І поглядом стрічаються з людьми.
Моя душа захоплена красою,
Що нам земля дарує восени.
Я нею аж засліплена порою…
А на дворі вже голі ясени…»

(«Осіння краса» Надія Красоткіна)
.

Як кажуть в народі: «Безглуздий відпочинок стомлює гірше роботи». А тому перед більшістю городян, котрі проводять тиждень в буденних клопотах, завжди стоїть питання активного, повноцінного відпочинку у вхідні дні, аби відновити свої сили, підвищити працездатність, покращити настрій, укріпити здоров’я, отримати заряд бадьорості, а, можливо, й знайти надхнення для творчої праці, душевного миру, спокою чи просто на мить задуматись над своїм швидкоплинним життям, своїм відношенням до себе, до свого ближнього, до навколишнього середовища.

Спекотне літо прощається з нами і починається спокійний, загадковий осінній період в Карпатах, куди, мов в чарівну казку, входить людина. Природа, готуючись до зими, протягом осені повільно засинає, а кожен її місяць готує для нас свою, особливу мелодію. Тому, напевно, для відпочинку, найкращою порою року й являється саме осінь, яка, заворожуючи своїми барвами, зціляє душу, пробуджуючи в людині відчуття того, що вона також являється частинкою цієї невимовної краси, якої може торкнутися в своєму саду, міському парку, на березі гірської річки чи лісі, що вражають своїми золотавими відтінками та осіннім спокоєм.

«За що я люблю осінь? За це повне умиротворення. За тишу, спокій, безмовність. За це відчуття реальної нереальності, ніби все довкола завмерло, час зупинився, а ти стоїш, вдихаєш морозне, освіжаюче колюче повітря, і на душі так тихо… немов решти світу разом з його проблемами та суєтою раптом не стало» (Тадеуш Яшевич).

Досить часто, вихідними днями, можна побачити в Турці маленького бусика, який тягне за собою причіп з двома човнами в напрямку турківського водосховища. Ще минулого року на причепі було тільки каное, а вже на початку літа до нього додався ще один човен. Технологія виготовлення човнів залишилась тою самою: склейка корпусу з тоненьких фрезерованих рейок, шпаклівка епоксидною смолою, зовнішнє та внутрішнє покриття корпусу склотканиною, ґрунтування, покриття краскою на епоксидній основі, – все, як минулого разу, тільки використовувалися інші шаблони, аби зробити човен більш містким, стійким та безпечним в користуванні.

Якщо каное важить 50-ть кілограмів, то новий човен тягне на всі 80-ть. Зате в ньому спокійно поміщаються четверо чоловік середнього зросту – таке собі річкове судно сімейного типу. До каное приробили уключини і додали до нього два великі весла, що збільшило швидкохідність. До причепа прироблена простенька конструкція маленького крану, що дозволяє знімати човни з причепу без затрати великих зусиль. Все зроблене для того, аби зробити транспортування, вивантаження та завантаження човнів на причеп без особливого клопоту.

І ось ми на річці. Човни, вткнувшись носами у берег, чекають, поки їх власники розведуть багаття, налаштують казан з водою, щоб приготувати гарячого карпатського напою, настояного на осінніх травах. В скорім часі закипіла вода і в казан опустився добрий пучечок дбайливо зібраних трав, гілочок дерев та кущів: м’ята, деревій, ожина, малина, вишня, груша, яблуня, глід, обліпиха, смерека, верба, ліщина…, все що тільки росте поблизу стоянки. Довкілля наповнилося невимовним запахом. Поки напій буде дозрівати, ми сідаємо у човни і відправляємось в плавання по водоймі.

Віктор Цолиган разом з Саварином Василем в своєму човні, а ми з Романом Комарницьким в каное. Я потихеньку веслую, а Роман, з фотокамерою в руках, стежить за двома берегами, пильнуючи за цікавими кадриками. Природа вражає своєю красою. В сонячних променях, на фоні темно-зелених смерек, осінні дерева й кущі переливаються різними кольорами. Береги річки обрамлені пожовклими очеретами, між якими шурхотить перелітне птаство, вишукуючи собі поживу перед далекою дорогою в теплі краї.

.

.

Зібралось тут кілька сотень диких качок та куликів. В осіннє синє небо раптом знялася одинока сіра чапля, яка ще затрималась тут з якось причини. Над головою пролетів великий баклан. Все це попадає в об’єктив фотокамери і фіксується в орнітологічних записниках, що передаються друзям орнітологам. Де-не-де на берегах біліють пні від недавно згризених дерев – це вночі працюють бобри, заготовляючи собі на зиму корм.

Через годину тихого веслування повертаємось на стоянку. Ледь-ледь жевріє багаття. Вистояний в накритому казані карпатський напій вражає кольором та запахом. Кілька скибок підсмаженого на багатті чорного хліба, цибуля, часник – все це складає простенький обід відпочивальників. Спокійно, мов річка, пливе бесіда про те про се: обговорюємо виготовлення експедиційного човна та майбутню річкову експедицію по Дністру, жартуємо та розповідаємо веселі історії. Посьорбуючи, з горнятком гарячого чаю обходжу берег, оглядаю тутешній пейзаж, де осінь досягла межі своєї пишноти, щоб зробити вдалий кадрик на пам’ять про незабутню щасливу мить.

Ось кілька верб та похилених над річкою смерек, а он на іншому березі вербові стовбури створили цікаве склепіння – чудові природні композиції, в які вдало можна вписати човна з відпочивальником.

.

Вечоріє. Понад річкою потягнуло осінньою прохолодою. Допиваємо чудо-напій, витягаємо на берег човни і вантажимо їх на причеп. Вихідний день добіг свого кінця. Завтра звичайні будні, але вже на наступні вихідні ми знову повернемось сюди, щоб милуватися та насолоджуватися тутешнім довкіллям: «Чудова осінь! Моя душа повінчана з нею, і якби я був птахом, я б полетів навколо Землі в пошуках наступної осені» (Джордж Еліот (1819-1880)).

Віктор Саварин. м. Турка.

Автор фото: Роман Комарницький.

Категорія: Статті | Додав: Admin (19.11.2016)
Переглядів: 233 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Християнин   (21.11.2016 22:07)
Передбачай майбутнє, як людина мудра; спостерігай за сьогоденням, як людина смертна.

(Прп. Єфрем Сірін)

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.