Субота, 22.07.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

«ПОМСТА СТАЛІНА», або як Сосновський ґаздує у горах.
«Їдеш день – чия земля? Калитчина!
Їдеш два – чия земля? Калитчина!
Їдеш три – чия земля? Калитчина!
...Диханіє спирає»

(Комедія, «Сто тисяч»).

Майже кожен з нас пам’ятає з шкільної парти комедію українського письменника, драматурга й актора, Івана Карповича Тобілевича – «Карпенка-Карого» (1845-1907), «Сто тисяч», в якій розповідається про сільського багатія-скнару, Герасима Калитку, найвищим авторитетом в житті якого були гроші: «Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власній землі ходить. Глянеш оком навколо – все твоє; там череда пасеться, там орють, там пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…».

В 90-х роках минулого століття, відбулася роздача земель сільськогосподарського призначення всім бажаючим. Народ хапав землю гектарами, як Герасим Калитка, навіть не думаючи як і чим її обробляти. В перші роки на цих землях ще спостерігалося якесь копошіння людей, та з часом, коли зачинилися ворота в кінці тунелю і світло комунізму безповоротно згасло, обробка землі вимагала все більших матеріальних затрат та людських сил. А тому кожного наступного року з гірських вершин було видно все менше оброблених клаптиків землі.

Не так густо вже стояли рядами островки з сіном, тай поріділі стада худоби на схилах гір вже не милували око «Герасима». Землі почали заростати бур’янами, рослинами-шкідниками, кущами, та найактивніше почав розповсюджуватися борщівник Сосновського – кавказький зайда.

Так, «намагаючись» шаленими темпами відновити зруйноване війною сільське господарство, селекціонер П.П.Вавілов (1918-1984), наприкінці 1940-х років переконує керівництво Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна, що найефективнішим та найдешевшим кормом для худоби стане кавказький борщівник Сосновського. З цього приводу ним написана і докторська дисертація, а вже в скорім часі керівництво СРСР запроваджує повсюдне вирощування цього борщівника як однієї з силосних культур, повністю ігноруючи серйозні наукові перестороги.

«Прогресивну» ідею, на жаль, не втілювали на експериментальних ділянках, а відразу розповсюдили, мов комунізм, по всій території більшовицької імперії. Колгоспи отримали насіння, посіяли і…, як виявилося, корови, поїдаючи борщівник, почали давати молоко з гірким присмаком, через що воно було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Програму згорнули. Але не так легко було згорнути те, що посіяли. Покинутий напризволяще, акліматизувавшись, борщівник почав активно розповсюджуватися, захоплюючи все нові і нові території.

Спочатку великі ґазди не звертали на це уваги, не звертала уваги на це лихо і місцева влада, яка була зайнята більш прибутковим ремеслом – суцільними санітарними рубками, які давали файні «гроші, гроші, гроші».

Так, «згідно із статтею 33 Закону України «про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України, знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних та сільських голів, котрі повинні домогтися (цікаво як) від власників земельних ділянок, на яких паразитує шкідлива рослина, її знищення. Землевласники та землекористувачі, які не вживають заходів боротьби з бур’янами, у тому числі з борщівником, «несуть» адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Нажаль закон погрожує тільки на папері, а борщівник вже погрожує захопити саму територію міста, сіл та селищ району. І немає на то ради! Виходиш у ліс, а скоріше борщівникові джунглі з 3-4-х метровими рослинами, ідеш годину – чия земля? Сосновського! Ідеш дві години – чия земля? Сосновського! Ідеш три – чия земля? Сосновського! А ядовите повітря аж диханіє спирає.

.

Чи здатна місцева влада якось вгамувати ґазду-Сосновського, який робить свою справу, не звертаючи ніякої уваги на політичні баталії довкола влади та грошей. Поки народні владики роками приймають земельні реформи кому і як продавати чи віддавати в концесію «Божу дочечку, святу земельку», її непомітно, самовільно захопив пан Сосновський.

Ефект боротьби місцевих людей з борщівником, нагадує боротьбу діда з колорадськими жуками на своєму полі. Перший рік дідо боровся з жуком всілякою хімією. Другий рік дідо боровся з жуком народними методами, а вже на третій рік жук допомагав дідові підгортати картоплю.

Віктор Саварин. м. Турка.

Автор фото: Роман Комарницький.


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (14.07.2017)
Переглядів: 99 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.