Понеділок, 25.09.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

VI ВСЕСВІТНІ БОЙКІВСЬКІ ФЕСТИНИ У РОЗБУДОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Моє бачення: історичний, духовний, культурний та соціально-економічний розвиток Бойківщини - минуле, сучасність та майбутнє

Бойківський край - це Східні Бескиди Українських Карпат - заселяється бойками - вихідцями з передгір’я Бескид, котрі втікали від свавілля бояр на нападів татар у лісисті гори з другої половини ХІІІ ст.. (Грушевський, 1905 р., Крип’якевич, 1990 р.). Територія Східних Бескид окреслюється витоками р. Сян, Вододільним головним хребтом (950-1250 м. над р.м., г. Пікуй - 1408 м), який розділяє Львівську область від Закарпатської до витоків ріки Мізунка, що впадає за селом Вигода (Івано-Франківська область) в р. Свіча. Північно-східні схили опускаються до відмітки 300-350 м над р.м. і відмежовуються від Опілля рікою Дністер, утворюючи передгір’я Бескид. До Бойківського краю відносяться землі верхньої течії р. Сян (сьогодні територія Польщі: села Літовищі, Лип’я, Чорна, Рябе, Гошовець, Рівня, Устрики- Дольні, з яких переселено селян-бойків (1951р.) до СРСР, відповідно угоди між Радянським Союзом і Польщею).

З 1349 року Галичина вдруге попадає під загарбницьке панування польського короля Казимира Великого, в тому числі Бойківський край (Крип’якевич, 1990 ).

Свій побут бойки започатковують мисливством, вирубкою лісів, що дало можливість їм зайнятись землеробством. Бідність суглинистих грунтів, прохолодний клімат дає можливість бойкам вирощувати, після доброго угноєння землі, картоплю, жито, овес. Така перечислена черговість сільськогосподарських культур створила сівозміну, яка збереглась до сьогоднішніх днів. Крутіші схили (більше 20 градусів) використовувались під сінокоси, пасовиська, що дало можливість відгодівлі худоби. Цей напрямок господарства -торгівля худобою, деревиною, експорт її за кордон - приваблює жидів на Бойківщину. Особливо це життя посилюється після першого поділу Польщі - з настанням Австро-Угорської імперії (1772 рік).

Бідність краю, неграмотність, лихварство жидів приводить багатьох бойків до втрати землі й еміграції в Америку. Лише на початку ХІХ століття (1805 рік.) був прийнятий австрійський закон «Політичний шкільний статут» про шкільництво - однопізніше докласове навчання (Береза, 2013 р.)

Духовність бойків відзначається Боговшануванням, своєрідним прийняттям офіри - побудовою пам’ятників-хрестів, капличок на садибах своїх - у знак подяки Господу Богу за здоров’я дорогої людини в сім’ї, добробуту і т. ін. Однак, нерідко можна зустріти людину напідпитку. Особливо це явище почастішало за радянщини (1945-1990 рр.) і продовжується в наш час. Слід відмітити, що радянська влада розгорнула освітянську працю в усіх селах, забезпечила школи вчителями (1-2 класи) - з середньою і старші класи - учителями з вищою освітою. Багато молодих людей одержали вищу освіту, стали відомими людьми. Однак, цілеспрямоване виховання радянського патріота позбавило деяких «активістів» відчуття любові до своєї Соборної Незалежної України, до її розбудови, і вже, приблизно з 1995р., вони, зі сатанинською потугою, кинулись до пограбування народного добра і самозбагачення.

Реформування освіти до сучасних вимог вимагає від учителів, викладачів дати учням, студентам знання програмних дисциплін, але навчити їх самостійно працювати над ними, практично втілювати в життя (Вишневський, доповідь на Всесвітніх Бойківських фестинах), викладати в школах етику, історію України - українську національну ідею (Іванишин, 2014р.)

Селяни під час колгоспного господарювання, з низькооплачуваною працею на землі, втратили інтерес до неї, молоді подались на заробітки в міста і за кордон. Ті, що залишились -люди похилого віку, живуть з городу та пенсії, сильніші обробляють землю до 2-3 га, утримують дві коровини, теля, пару поросят, одного коня або мотоблок. До розширення господарства не наважуються: невигідно - молокозаводи ліквідовані (молоко продати - треба їхати в місто), перекупщики за худобу платять менше половини її вартості.

Відрегулюванням цін на худобу можна заохотити людей до її розведення ( покинуті поля дозволяють на заготівлю кормів і випасання).

Оживити сільські господарства на Бойківщині нам бачиться через організацію на території двох-трьох сільських рад, фермерське господарство, площею 15-20 га, згрупувавши в декількох місцях (5-6 штук) по величині у 4-5 га, з крутизною схилів до 20 градусів - вигідні для обробітку грунту механізацією. Підібрати доброго, порядного господаря, бухгалтера, виділити їм кредит на закупівлю техніки, посівного матеріалу, тварин, корів ( на початках - 5-6 штук з метою розмноження до 15-20 штук - на відгодівлю і молоко). Господарство не оподатковувати упродовж трьох років.

Поля індивідуальних господарів села, розміщені в різних урочищах, сконцентрувати у трьох -п’яти урочищах, в залежності від протяжності села і кількості господарств.

Бойківщина характерна не тільки полями й пасовищами, а й лісами. Основні масиви лісу підпорядковані державним підприємствам - лісгоспам і незначний відсоток - «Галсільлісу». Ліси, представлені смереково-ялицево-буковими насадженнями, у ХХ ст. значно трансформовані у смеречники, яличини. У 1960-1963 роках сільськогосподарські колгоспні неужитки залісені сосною, смерекою. Стиглі деревостани вирубували у воєнні і післявоєнні часи (1946-1953 роки), коли була потреба деревини у відбудові зруйнованих колгоспних приміщень, шахт на Сході України, в Галичині - під час суцільної колективізації (у 1948 році) на побудову колгоспних ферм. Зруби (вирубки) заліснювали переважно смерекою, лише починаючи з 1960 року, крім смереки, садили ялицю, бук. У домішці були посаджені швидкоростучі породи - модрина європейська, зелена дугласія. У 1963 р. колгоспні землі, деградовані невжитки - на вододілах, зарослі біловусником, замоховілі сінокоси, пасовища заліснювали сосною і смерекою - породи, які в перші 10-15 років уже створювали лісове середовище. У період глибокої, затяжної економічної кризи на Україні ( з 1990 року) лісові господарства опинились в тяжкому економічному становищі не тільки на Бойківщині, а взагалі в Україні: скорочується лісова охорона, зменшуються обсяги лісогосподарських робіт, молоді насадження залишаються без догляду, інтенсивно вирубують недороби стиглих лісів, смерекові насадження вже з 50-річного віку, обґрунтовуючи їх як всихаючі ( на це дається наукове обґрунтування Інститутом екології НАН України). Часто задіюються до експлуатації насадження на крутих схилах (більше 25 градусів), котрі, відповідно до правил головного користування, повинні оберігатись як грунтозахисні і водорегулюючі об’єкти.

Як змінити на краще становище у веденні лісового господарства в цей кризовий період:

1. Головне користування (якщо таке ще можливе) проводити поступово - насіннєво-лісосічними рубками, суворо додержуючись селекційного відбору дерев до вирубування в першому і другому прийомах, видержуючи в часі природний лісовідновлюючий процес. Об’єм заготівлі деревини в рік - не більше річного приросту по об’єму. Якщо природне відновлення відбулося однією головною породою, слід зробити доповнення однією-двома головними породами. Для цього потрібно підтримувати лісонасіннєву справу і вирощування садивного матеріалу.

2. Рубками догляду - освітленням, в першу чергу охоплювати молоді насадження головних порід 20-25-річного віку, котрі опинились під наметом другорядних порід, хоча б на невеликих площах, застосовуючи економну технологію, шляхом окільцьовування другорядних порід, товщиною більше 6-8 см, на висоті 1 м від поверхні землі, й повним зрубуванням тонших деревець на висоті 1 м, в тих місцях, де не має збуту деревини: де є можливість реалізувати дрова і рубанці від освітлення -зрубану деревину обліковують, складають у складометри для реалізації.

3. На державному рівні збільшити вартість ділової деревини і дров.

4. Обліковий апарат бухгалтерії скоротити до 2-3 чоловік.

5. Враховуючи комп’ютерну систему зв’язку, звітність лісгоспів прямо підпорядкувати Києву - Державному агентству лісових ресурсів України. Обласні управління лісового і мисливського господарства ліквідувати як проміжну непотрібну ланку. Обласне управління екології і податкова інспекція - достатній контроль для нормального ведення лісового господарства.

Теодор ПОРАДА, інженер лісового господарства, кандидат сільськогосподарських наук.

Газета "Бойківщина" №34,2017


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (04.09.2017)
Переглядів: 98 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.