Понеділок, 18.02.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Геннадій Когут: «Чи було обрізання Господнє, та коли народився Христос?»

Ритуальна система, яка визначає поведінку релігійного іудея в побуті має не менше (якщо не більше) значення, ніж молитви і богослужіння. Один з найраніших і найбільш сакралізованих ритуалів іудеїв – обрізання, ритуальна операція по відсіченню крайньої плоті у хлопчиків на 8-й день після народження. Він символізує союз Бога і Ізраїля, являючи собою знак належності до «народу Божого».

Головним аргументом щодо приналежності Ісуса до «вибраного» юдейського народу є твердження про те, що Ісус був обрізаний згідно юдейських традицій і всі події, пов’язані з народженням Христа були чітко прописані у Старому Завіті. Свято обрізання відзначається у християн, правда у нас воно більш відоме як свято Святого Василя (пам’ятаєте колядку про три празники – а що другий празник святе обрізання ніхто не співає).

Спершу поглянемо як у Старому Завіті говориться про обрізання Аврама і його синів.

24 А Авраам був віку дев’ятидесяти й дев’яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.
25 А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.
26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.
27 І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.
(Бут.17:24-27)
4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого,коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

(Бут.21:4)

Ні в кого не виникає сумнівів у тому, що обрізання відбулося. Про обрізання Ісуса говориться тільки у Луки:

21 Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
(Лук.2:21)

З чисто юдейською хитрістю сформульоване це речення. І вовки ситі, і вівці цілі. І себе не образили, бо не написано, що обрізаний, і нас змусили вірувати, що обрізали. Це не єдине спірне місце, пов’язане з народженням Христа, тому виникає потреба дослідити моменти розбіжності в розповідях про народження Ісуса у Євангелії від Матвія і в Євангелії від Луки і чи правдиві посилання на старозавітніх пророків.

В першу чергу необхідно пригадати, як саме подані ці події у Євангелії від Матвія:

1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,
2 і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.
3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря.
8 І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
10 А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
12 А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
17 Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
18 Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…
19 Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
20 Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
21 І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
22 Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.
23 А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

(Матв.2:1-23)

Спробуємо виділити з цього сюжету основні тези:

  1. Ісус народився у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода.
  2. Мудреці прибувають зі сходу, щоб поклонитися новонародженому.
  3. Ірод хоче хитрістю вивідати місце, де народився Христос, щоб знищити Його.
  4. Йосип, попереджений у сні ангелом, забирає Дитятко та Матір і терміново вночі тікають у Єгипет, де зостаються аж до смерті Ірода.
  5. Ірод вбиває малих дітей.
  6. Після смерті Ірода Йосип з Дитятком та Матір’ю хотіли повернутися в Ізраїль, але змушені були піти до країв галілейських і оселитися у Назареті.

Тепер пригадаємо як про ці події розповідається у євангеліста Луки:

1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…
8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
9 Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…
10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
13 І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили…
19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
22 А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
24 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед всіма народами,
32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
33 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
35 і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
37 удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
38 І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
39 А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.

41 А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
(Лук.2:1-41)

Знову ж таки, спробуємо виділити головні моменти:

  1. Імператор Август, коли Сірією правив Квіріній, наказав зробити препис населення.
  2. Йосип з вагітною Марією змушені йти у Віфлеєм юдейський, бо він походив звідти родом.
  3. Народження Ісуса в яслах.
  4. Ангели сповіщають пастухам про народження Спасителя.
  5. Коли виповнилося 8 днів, щоб обрізати Його, то Дитя нарекли Ісусом.
  6. На 40-й день Ісуса приносять до храму, щоб поставити Його перед Господом.
  7. Пророки Семен і Анна пророкують славу Господню.
  8. Відразу, як виконали обряд, Йосип з сім’єю повертаються до міста свого Назарету.
  9. Дитина росла і зміцнялася духом ніким не переслідувана.
  10. Кожного року батьки ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

Навіть просто перечитавши ці два епізоди, може виникнути логічне запитання про те, яким чином Йосип з Марією і Дитятком могли одночасно перебувати у Єгипті і проходити юдейський обряд у Єрусалимі, як могли залишатися в Єгипті і повернутися в Назарет, звідки були родом, як могли боятися повернутися у Єрусалим і кожного року щасливо туди ходити.

Ще більші розбіжності і ще більше запитань виникають при спробі вияснити коли народився Ісус. Ці дослідження добре прописані в книзі Ігоря Каганця «Пшениця без куколі» і спираються на римські хроніки.

Згідно Євангелія від Матвія, Ісус народився за часів правління Ірода, але Ірод помер у 750 р. від заснування Риму після місячного затемнення в ніч з 12 на 13 березня і перед юдейською пасхою, що відзначалася тоді 12 квітня (4 рік до н.е.). А оскільки він, за повідомленням Євангелія від Матфея, наказав убивати дітей від новонароджених до двох років, то можна припустити, що Ісус Христос народився між 6 і 4 р. до н. е. В основному таку дату народження Ісуса підтримують всі конфесії.

Але в Євангелії від Луки даються зовсім інші історичні постаті і інший час. Чітко говориться, що Йосип з вагітною Марією змушені були йти у Вифлеєм, щоб прийняти участь у переписі населення яке проводилося за наказом імператора Августа, причому уточняється, що Сирією тоді правив Квіріній. Згідно римських хронік Квіріній став правителем (прокуратором, губернатором) Сирії у 6 р. н. е., тобто через 10 років після смерті Ірода Великого.

Отже, якщо Ісус народився за часів царя Ірода Великого, то Він не міг народитися у Вифлеємі, оскільки туди Йосип пішов виключно для участі у переписі населення для упорядкування збирання податків, а такий перепис проводився (згідно Євангелії від Луки) у 6 – 7 роках н.е.

Хочу звернути увагу і на той факт, що дорога з Назарету до Вифлеєму йшла з півночі на південь через гірську місцевість Самарії і Юдеї – віддаль між містами становила близько 170 кілометрів. Брати в таку важку дорогу жінку, яка є на 9 місяці вагітності і везти її на віслюку цілий тиждень без особливих причин – це було би просто знущанням. До того ж «записати Марію у число платників податків, якщо б це було потрібно, Йосип міг і один» (Толковая Библия.Комментарии на все книги Святого Писания под. редакцией професора богословия Александра Лопухина. Том 2.-Минск.: Харвест,2001. с.775).

Якщо ж Ісус народився у Вифлеємі, то це мусів бути 6-7 рік нашої ери, тоді не було Ірода, не було вбивства дітей, не було втечі у Єгипет. Але й відлік нашої ери мав би бути зміщений на 6 років.

Більшість церковників стверджують, що у Біблії немає точної вказівки на рік народження Ісуса. Але це не зовсім так. У Євангелії від Луки сказано:

1 У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,

(Лук.3:1-3)

А далі написано таке:

23 А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія.
(Лук.3:23)

Згідно римських хронік, Тиверій став імператором у 14 році нашої ери, а у 15 рік його панування, тобто у 29 році нашої ери розпочав проповідувати Іван Хреститель. Ісус розпочинає трохи пізніше і на той час йому було років із тридцять. Тобто він народився саме в той рік, який є початком нашої ери.

Але тоді виходить, що і у Віфлеємі Він не міг народитися, тому, що туди Йосип з Марією їхали примусово на перепис.

Ці розбіжності свідчать про те, що в Богом натхненну книгу були з часом внесені, з певною метою, численні правки. Це було зроблено з явною метою – зробити з галілеянина (поганина) Ісуса юдея. Тих, хто це зробив, навіть не дуже хвилювали розбіжності – це потім компенсувалося забороною церкви коментувати самостійно спірні чи не зрозумілі місця. Доля «єретиків» не надихала до подібних вправ.

Для надання цій брехні більшої правдоподібності робиться прив’язка до Старого Завіту (щоб збулося сказане у пророка…).

Давайте звіримо, як у цих двох версіях народження брехня видається за правду, яку провіщали пророки.

20 Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.

(Матв.1:20-23)

Це одна з найбільш недоречних прив’язок до старозавітного пророцтва Ісайї юдейському царю Ахазу з приводу нашестя на Юдею сирійського і ізраїльського царів. Ахаз боїться за своє життя, а Єгова через пророка заспокоює його:

10 І Господь далі говорив до Ахаза й казав:
11 Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!
12 А Ахаз відказав: Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа.
13 І він сказав: Послухайте, доме Давидів, чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?
14 Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.
15 Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати.
16 Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її.
17 Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, спровадить царя асирійського.

(Iс.7:10-17) .

Ця цитата далеко не повна, там ще є про мухи і бджоли, про худобу і будяки… Тільки не зрозуміло яке відношення все це має до Ісуса, якого ні до того, ні після того ніхто Емануїлом не називав.

Розглянемо інше посилання.

3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

(Матв.2:3-6)

Згідно пророцтва пророка Михеї, Месія повинен бути родом із Вифлеєму Юдейського. Я навожу вам цілу цитату, з тим, щоб ви звернули увагу на місію Месії у пророцтві.

1 А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.
2 Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.
3 І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!
4 І Він буде миром. Як прийде до нашого краю Ашшур, і буде топтатись по наших палатах, то поставимо на нього сім пастирів та восьмеро людських княжат.
5 І вони будуть пасти мечем край Ашшура, край же Німрода у воротях його. Та Він від Ашшура врятує, як той прийде в наш Край, і коли буде топтатись по наших границях.
6 І Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він надії не кластиме на чоловіка, і не буде надії складати на людських синів.
7 І Яковів залишок буде між людами, серед численних народів, як лев між лісною худобою, як левчук між отарами овець, що як він переходить, то топче й шматує, і немає нікого, хто б зміг урятувати.
8 Хай зведеться рука твоя на твоїх ненависників, і хай всі вороги твої витяті будуть!
9 І станеться в день той, говорить Господь, і витну Я коні твої з-серед тебе, і колесниці твої повигублюю.
10 І понищу міста твого Краю, і всі твердині твої порозвалюю.
11 І повиполюю чари з твоєї руки, і ворожбитів у тебе не буде.
12 І понищу боввани твої та жертовні стовпи твої з-посеред тебе, і ти чинові рук своїх більше не будеш вклонятися.
13 І повитинаю дерева жертовні твої з-серед тебе, і міста твої вигублю.
14 І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами, що Мене не послухались!

(Мих.5:1-14)

Як бачимо, Месія приходить до вибраного народу з жорстоким і кривавим завданням – очолити вибраний народ і топтати, шматувати, понищити, повиполювати, порозвалювати, повигубляти, повитинати всі інші народи заради одного вибраного. Коли нам читають у церкві, що Христос народився у Вивлеємі Юдейському, щоб збулося сказане у пророків «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.», то наводять лише початок цієї цитати і замовчують, які повноваження щодо нас «невибраних» мав би отримати Месія, прихід якого ще очікують Юдеї.

Пророцтва про прихід Месії до вибраного народу були дуже популярними серед юдеїв у різні часи. Коли розпочав свої проповіді, чудеса і оздоровлення Христос, у юдеїв виникло логічне запитання – чи не є це той самий Месія, про якого казали пророки. Христос поводив себе не так, як повинен би був поводитися їх Месія. Не можна було не визнати надзвичайну силу Христа, його здатність творити чудеса, зцілювати невиліковно хворих, оживляти мертвих, виганяти бісів. Тому багато юдеїв, які стикалися із Христом, зрікалися юдейської віри і йшли за ним. Це не могло не тривожити первосвящеників. Коли ж Христос посягнув на Святеє Святих – на приписи і Закони Старого завіту, він став небезпечним для юдейської старшини.

Ще один удар Христос наніс первосвященикам, коли прийшов у храм і розігнав торгівців і мінял, назвавши храм «вертепом розбійників». Щоби зрозуміти силу удару Ісуса, необхідно пояснити деякі моменти із цієї історії. Згідно із твердженнями юдеїв, тільки у Єрусалимському храмі сходила Благодать Божа на людей (як це схоже на твердження наших окремих конфесій). Тому у часи великих свят, таких як Пейсах, до храму сходилися сотні тисяч паломників – юдеїв з усього світу. Згідно прийнятих норм, юдеї повинні були пройти (за окрему плату) мікву – ритуальне омивання в спеціальному басейні з проточною водою, чи в відкритій водоймі. (Ортодоксальні євреї здійснюють мікву перед всіма релігійними святами, а найбільш благочестиві – щоденно перед ранковою молитвою). Для цього на території храму було до 150 невеликих басейнів. Крім того, необхідно було приносити у жертву тварин, купуючи їх у храмовому комплексі. Ще були і грошові пожертви. Оскільки юдеї сходилися із цілого світу, то гроші у них були різні. У храмі розрахунок можна було проводити тільки срібними храмовими грошима і тому існувало багато обмінних пунктів, де по вигідних для юдеїв цінах ішов обмін грошей. Одним словом – це був дуже вигідний, поставлений на широку ногу бізнес, і він приносив чималий дохід.

Перший удар бо бізнесу, а значить і по вірі наніс Іван Хреститель. Він проповідує, навчає, хрестить і омиває у ріці безкоштовно за 30 км від Єрусалиму. І сходить благодать Божа, і каються люди, і очищуються, і навертаються до Бога поза межами храму. Цього Іванові Хрестителю юдеї не пробачили…

Христос завдає ще страшнішого удару по юдейських принципах – Він каже, що робити з віри бізнес, означає служити дияволу і що Храм Божий – це людська душа, і святим є не храм, а душі віруючих, бо «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.(Матв.18:20)» . Христос не визнає суботи, заперечує фарисейське вчення, проповідує іншого Бога.

Розглянемо ще одну прив’язку до Старого Завіту:

13 Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

(Матв.2:13-15)

Ось продовження цитати порока Осіїї:

1 Як Ізраїль був хлопцем, Я його покохав, і з Єгипту покликав Я сина Свого.
2 Як часто їх кликав, так вони йшли від Мене, приносили жертви Ваалам, і кадили бовванам.

(Ос.11:1-2)

Логічно далі мав би слідувати опис того, як Йосип і Марія з Дитятком «кадять бовванам», щоб збулося сказане у пророка.

Колись, за радянських часів, так підбирали цитати класиків марксизму – ленінізму (вириваючи цитати із контексту) щодо переваги кукурудзи при Хрущові.

Розглянемо черговий юдейський шедевр:

16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
17 Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
18 Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…

(Матв.2:16-18)

Ця цитата, взята із пророцтва пророка Єремії, стосується подій 597 року, пов’язаних із насильним переселенням вавилонським царем Навуходоносором юдеїв у Вавилонське царство після їхньої поразки. Варто сказати, що юдеям там жилося зовсім непогано і власне, знаходячись у вавилонському полоні, юдеї вперше почали займатися лихварством і настільки добре себе почували, що далеко не всі захотіли повертатися у Юдею, коли їм дали таку можливість. А тепер повна цитата:

15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, бо нема їх…
16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!
17 І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!

(Єр.31:15-17)

На жаль, ми не тільки не хочемо досліджувати писання, як про це казав Христос, але й нерідко починаємо нападати на тих, хто не лінується і не боїться це зробити. А в наших церквах і далі проповідується брехня про «вибраний народ» і про те, що Ісус – юдей і син кривавого бога Єгови.

Звичайно, Ісус не був юдеєм і не був їхнім Месією. Найперше це зрозуміли самі юдеї, зрештою Ісус їм сам про це сказав:

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
25 Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
26 Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

(Iван.10:24-26)

Юдейська старшина прекрасно знала, що Ісус не той, кого вони чекали, бо він родом із Назарета із Галилеї поганської. Про це вони самі говорять юдеям, які повірили Христові:

40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.
44 А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
46 Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік…
47 А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
(Iван.7:40-47)
52 Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.

(Iван.7:52)

Якщо би Ви захотіли звірити родовід Ісуса у Євангелії від Луки і у Євангелії від Матвія, то напевно б зауважили, що вони наполовину різняться між собою, тобто є неправдивими, оскільки Ісус ніколи не був сином Давидовим, про що Сам повідомив тих юдеїв, які в цьому сумнівалися:

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

(Матв.22:41-46)

Розп’явши Христа, юдеї не змогли зупинити поширення Христового вчення, залишалося спотворити його, зробити з християнства фарисейство і самим очолити цей рух. А для цього необхідно було, щоб люди повірили у вибраність юдеїв і щоб Ісус мав юдейські коріння. Постала потреба сфальшувати Євангелія і приєднати до них свій Старий Завіт і зробити Ісуса юдеєм. Для цього він повинен був народитися у Вифлеєму.

З цією метою була використана історія про перепис населення, про Ірода, про Єгипет і про обрізання Господнє…

Не так давно довелося прочитати книгу польських авторів Г. і А.Щепанські та Т.Кунди «Святе письмо заперечує навчання свідків Єгови», видане у видавництві Монастиря Монахів Студійського Уставу. На ст.168 цієї книги автори зазначають: «…жиди не визнають жодну з Книг Нового Завіту за натхненні Богом. Вони не включають їх до свого Канону. Жиди називають Новий Завіт «людською історією»».

Зате ми за юдеїв стоїмо горою. Взяти для прикладу 50-й псалом Давида. Його дуже часто використовують на богослужіннях, рекомендують для молитов священики, він включений майже у всі молитовники. Наведу уривок із цього псалма

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів,
2 коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
4 Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
5 бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.
6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
7 Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.

(Пс.50:1-7)

16 Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!
(Пс.50:16)

В першу чергу чітко вказано причину цієї молитви. Нагадаю, що про це пише Біблія:

2 І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива.
3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!
4 І послав Давид посланців, і взяв її. І вона прийшла до нього, і він поклався з нею. А вона очистилася з нечистости своєї, і вернулася до свого дому.
5 І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!

(2Сам.11:2-5).

Далі Ви знаєте, що Давид наказує вбити Урію, пославши його на найнебезпечніший участок штурму укріпленого міста. Після того, як Урію вбили, він спокійно живе з Вірсавією, аж тут приходить пророк Натан і говорить, що Давид прогнівив Господа:

9 І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
10 А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
11 Так сказав Господь: Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця.
12 Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем.
13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш!
14 Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре.
15 І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло.
16 А Давид молив Бога за дитинку, і постив Давид, і входив до кімнати, і ночував, поклавшись на землю.

(2Сам.12:9-17)

Оцей псалом 50-й якраз і є та покаянна молитва. Все ніби нічого, та давайте уважно проаналізуємо слова молитви. Давид визнає свій гріх, але вказує Богові на погану спадковість, адже мати його сама згрішила з кимось, тобто переступила закон. (Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя), тому і йому ця спадковість передалася. А далі, пам’ятаючи, що кров Урії на його руках, він просить «Визволь мене від переступу кровного». Отже це молитва чоловіка, який переспав з чужою жінкою, вбив чоловіка цієї жінки і мама якого «нагуляла» його, зрадивши своєму чоловікові. Нам посилено рекомендують молитися цією молитвою і ми молимося від свого імені, і звинувачуємо своїх матерів у непорядності і себе визнаємо вбивцями. Добре, що наші люди, молячись цією молитвою, абсолютно не думають про що говорять. А може варто поговорити з Христом без юдейських перекладачів і перестати зневажати самих себе через сліпе поклоніння Єгові…

Інший приклад того, як християн змушують вшановувати тих, хто розіпнув Христа – свято святих братів Маковеїв. Брати Макавеї заснували священичий Гасманейський рід, стали фундаторами фарисейської віри і проголосили вірність Торі найвищим законом. Це справді святі, але юдейського народу, бо вони дали ідейну основу для розп’яття Христа. Християнська церква, з подачі юдеїв, почитає «святих братів Макавеїв». У нас достатньо своїх святих і мучеників за християнську віру, яких закатували нащадки Макавеїв і яких варто вшановувати. На щастя, наш народ виявляє знову свою мудрість. Майже ніхто не знає, хто такі Макавеї, лише знають, що це свято, коли треба святити мак. Тобто генетична пам’ять слов’янських свят, пов’язаних із сільськогосподарською обрядовістю, духовний потенціал наших прабатьків нейтралізовують негатив цих юдейських святих.

Геннадій Когут www.lmn.in.ua


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (15.01.2019)
Переглядів: 112 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.