П'ятниця, 24.05.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

АЛЕ – ПРОДАВ
Як ми з вітцьом воли продавали

Взяли втиць палицю, в торбу чіснику, та й сира, ая, та й сира взяли – та й пішли. Пішли в Літовищі з волами.

Гонили їх тамтого тижня в Турку – але нич із ничого. Пятдесят і вісім – та пятдесят і вісім. Ни відступлят ажиби в них цьваки бив. Пригнали втиць воли домів тай стали повідати вже матери: ци ни заяти би їм волів в Літовища.

Нись ся виладили, взяли і мене з собов пігнали.

Красну погодойку дав Господойко Нибесний.

Зайшлисьми у Соколіку, а пак на Тирнову єдну, другу та й у Дзвинячий. Сталисьми вже у Дзвинячім кормити воли у єдного ґазди. Посходилися люди, а далі єден ґазда ізлюбивси тоті воли.

– Та кілько бисте хтіли за тоті воли?

– Сімдисят! Танче ни буде!

– Гм! Дам Вам шістдесят і пять...

– Гет-гет! З того нич! Ци чуєте! Сімдесят, а так як для вас, то няй буде шістдесят і дивять!

– А тот тарча має, бачу, на вочох, – стався єден ґазда призирати волови.

– Ой, ніт, – гварят людойкове збоку, – та тото тілький світ ішло, тай у таку спеку.

– Но! Шістдесят пять!

– Ніт!

Взяв я вітця на бік.

– Тату, – гварю, – биріт гроші!

– Ба – та то ни штука взяти гроші, але тото моя праця. Ба тай сам си так повважай: як мині по селах дают шістдесят і пять – то в Літовищох я взьму більше! Ба-а-я!

– Тату!!! Ніт! Більше ни буде!

Ба – вни старші – та й їх воли. Ни буду з ними ся перети.

Переночувалисьми такой у того ґазди, десьмо зайшли, а врано вкусилисьми троха хліба сьватойкого, напоїлисьми воли – тай пішли. Ранийко вийшлисьми – бо й яловяти легше і чилядникови ліпше йти. Перед полудньом сталисьми в місті.

Волів!!! Мамцьо Божа! Нагнали люди з силів худоби дуже доста, що й іглу би ни втолочив межи тот крам.

– Йо-йой! – гварят втиць, – я втратив!

– Ба та ци ж я вам ни гварив?

– Ану зажди такой ту хвиличку!

Побігли втиць помижи жиди, пішли помижи люди – та й прийшло з вітцьом трьох. Як стали ґанчувати, як стали приповідати, як стали - як стали, ани гроша вам ни відступлят.

– Ґаздо, – стали напирати на вітця, – сорок і дивять.

– Ій, бодай му фай! Та ни робіт си сміху! Жену волів домів!

Взяли ня втиць на бік.

– Єрку, – гварят, – то тілько было з ними клопоту – торопації, ґрейцаря треба, та хоба їх пущу так, як стоят. Ба та анушто дивися – вже й Матій йде, би-м му ґрейцері віддав. Продам!

– Робіт, як си самі знаєте!

Взяли – та й продали за пятдесят!

– Тату, та ци ни ліпше било взяти шістдесят і пять?

– Ба!

Тарас Люлька

«Український Голос», ч. 57, 16 травня 1929 р. – Мовою оригіналу. (Ймовірно, відтворена мова мешканців с. Беньова Турчанського повіту. - Прим. Наталі Кляшторної).

Матеріал надала Наталя Кляшторна.Опубліковано за згодою автора.


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (27.01.2010)
Переглядів: 1468 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.