Понеділок, 27.05.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Хто ми є ? Бойки,чи вже бойківчани?

Бойкиня чи бойківчанка ?

Листаючи підшивку Турківської районної газети "Бойківщина" натрапив на цікаву статтю п.М Романовича про метаморфози в розвитку бойківської говірки. Відчувається щире бажання автора захистити нашу мову від зовнішнього впливу. Але ,на жаль, а може, на щастя, ще нікому не вдалося зупинити час , а з ним і розвиток такої живої субстанції як наша мова.

Тому не можу погодитися з автором в тому ,що нам зараз необхідно намагатися примусити всіх наших краян говорити мовою,яка була у вжитку 100-200 років тому. Напевно,для підсилення ефекту автор застосував штучні неологізми «бойківчани», «явірчани», «турківчани» ( в побуті частіше зустрічається саме "явірци", "туручани", "яблінци" ). Я недаремно назвав мову живою субстанцією, тому що вона, як живий організм , знаходиться в процесі постійного розвитку і так само , як і вся біосфера , еволюціонує. Для цього є ряд об'єктивних причин , на які вплинути ніхто не може.

З другої половини 19 століття розпочався різкий розвиток комунікацій. На даний час в сотні тисяч разів збільшилась швидкість обміну інформацією. Розвиток транспорту спричинив значну міграцію населення, його підвищену мобільність (вибачте ,не втримався похвалити сферу телекомунікацій, в якій працюю багато років :-)). Все це привело до взаємного впливу різних культур. Тисячолітня обособленість етнічних груп зараз дуже розмита.

Не оминули ці трансформації і нашу мову , яка знаходиться в процесі постійного розвитку зазнаючи впливу (позитивного і негативного) різних культур. Багато лінгвістів сходяться в тому , що будь-яка мова на своїй мовній території знаходиться в процесі постійного розвитку. Наявність суржика (який всі не люблять ), неологізмів, різних транскрипцій, свідчить про те , що цей процес відбувається постійно. Цей процес об'єктивний і незворотний.

Не можу погодитися з п.М.Романовичом , що за еталон сучасної бойківської говірки ми мусимо брати мову нашої закордонної діаспори. Низький уклін всім представникам діаспори за кордоном (в США, Великобританії, Канаді, Аргентині, Австралії і т.д.) за те ,що зберегли для своїх нащадків рідну дідівську мову. Але , мова діаспори "законсервована" , вона збереглася у версії часового проміжку певної хвилі еміграції. А повноцінно розвиватися , як я вже писав вище , мова може лише на своїй мовній території. І лише вона може служити еталоном.

Хоча і "гореекспериментаторів" зараз розвелося багато. Ви тільки послухайте телеканал СТБ. Це наруга над нашою співочою мовою. Складається враження , що на каналі немає літеретурного редактора.

Крім того , додам, що ми всі є представниками однієї великої і давньої нації. Не личить нам будувати якісь віртуальні кордони між нами українцями лише із-за того , ЯК вимовляють те чи інше слово в різних селах краю.

Наша мова має дуже потужний механізм самозбереження — фольклор. Треба збирати перли нашої дідівської мови та зберігати їх. Дуже давно мені до рук потрапила збірка І.Франка видана на початку ХХ століття в якій він опублікував зібрані в нашому краї прислів’я та співанки. Дуже колоритний матеріал , включаючи ненормативну лексику. Отримав дуже велику насолоду від знайомства з цією збіркою.

А як приємно почути на весіллі запальну співанку "Ой як я си заспіваю,ой як я си вівкну..". Навіть , якщо хтось з молодих не знає слова "вівкну" , він в контексті на генному рівні зрозуміє цю співанку.

Щодо розвитку мови на мовній території , вважаю цей процес обєктивним і незворотнім. Йому просто не треба заважати. ”Перегнувши палицю” можна досягти зворотного результату. Примусове запровадження якихось мовних традицій , архаізмів , як правило , викликає різке несприйняття сучасниками. Якщо вже намагатися щось запроваджувати , то треба це робити дуже делікатно...

Але то є моя думка. Тому прочитаймо авторську статтю.

Хотілося б почути Ваші коментарі стосовно піднятої проблеми...

В.Ланчак
************

Невідь хто і відколи почав знущатися над нами, бойками, «переохрестивши» нас із бойків - на якихось «бойківчан», а наших миловидних бойкинь - на «бойківчанок». Сумніваюсь, щоби такий, за перепрошенням, слововитвір злабудав наш, не такий вже аж глупий, бойко чи й бойкиня. То нам, переконаний, таку (вибачаюсь перед усіма бойками та бойкинями) мовну безрогу підсунув якийсь забіглий до нас, бойків, надто перевчений «професор», і ми, слідом за ним чи й за ними (бо їх, таких мудрагелів, понабігало до нас цілою ордою, - повторюсь, - і ми теж повторюємо: «моголи, моголи... » (за Т.Шевченком, - М. Р.) Чого гріха таїти, я також був спокусився у своїх віршах цим чудернацьким «слововитвором». А як бути з метаморфозою слова «бойко»? Що, «бойківчанин»? Та це вже повний абсурд! Тоді що, лемко - вже «лемківчанин», а лемкиня - «лемківчанка?», та й лемки вже - не лемки, а «лемківчани?». Тоді давайте візьмемося й за гуцулів, гуцула, «гуцулку Ксеню» (за М.Савицьким, - М.Р.) - най будуть вже «гуцулчани», «гу-цулчанин», «гуцулчанка Ксюша» (ото би'сьмо мали «дяку» на тамтім світі від самого М.Савицького!).

Ось так має бути по-справедливому: а то бойків «вихрестили», а лемків і гуцулів та й залишили «язичниками-нехристами». Перед Богом і перед ученими всі повинні бути рівними і нікому ніякої «недоторканності», яко народним «захисникам» під шкляною банею!

А теперка маю мовити пару слів на суміжну з попередньою тему. Чому турчани стали раптом - «турківчанами», хоча були турчанами з 1341 року по Христі? А мої односельці з недавнього часу замість «явірци» стали «явірчанами». Слава Богу, ця «мовна пошесть» якось проминула вовчан, а то також могли стати «вовківчанами». Але вернуся до «бойківчан». Така назва була би правомірною, якби існувало десь, на нашій планеті Земля хоча невеличке поселення під назвою БОЙКИ. А для підтвердження милозвучності слова БОЙКИНЯ надсилаю редакції вірші, в числі з іншими, до IV Всесвітніх бойківських фестин. під назвою «Ти бойкиня! Ти княгиня!». До речі, ні від кого з учасників Першого світового конгресу бойків я не почув якогось іншого слова, як «бойко», «бойкиня, «бойки». Це про щось також говорить...

А я ж три дні записував їхні виступи, спілкувався з багатьма з них, і відчувалося, що вони з гордістю вимовляють слово БОЙКО, БОЙКИНЯ, БОЙКИ. Бо ці слова (не побоюсь цього сказати) - святі для тих синів і доньок Бойківщини, яких доля-мачуха відірвала від рідної землі. Що ж то заставило понад 80-літніх Василя Шарана (родака наших Комарників) і Теодора Царика (уродженця Болехівщини) приїхати-прилетіти першого - з Канади, а другого - зі Сполучених Штатів, а Марію Ковалишин - теж з неблизької Німеччини? Чи в силі хтось із нас дати відповідь на це просте питання. І ні від кого з гостей я не почув і натяку на нарікання щодо роботи ПСКБ чи на умови, які ми всі мали одинакові у Турці. Бо в нас була одна мета - згуртуватись у міцну бойківську сім'ю. Задля чого було проведено і Перший світовий конгрес, і вже ось наспів час IV Всесвітніх бойківських фетин. І все ж таки я БОЙКО, і всі ми БОЙКИ, а наші чарівні дівчата й жінки - БОЙКИНІ І викиньмо зі своїх бойківських голів не притаманні нам «модерні» слова, бо то гріх наш перед нашими предками і святий обов'язок перед нащадками.

Будьмо довіку БОЙКАМИ і БОЙКИНЯМИ!!!

Михайло РОМАНОВИЧ.


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (28.03.2010)
Переглядів: 1431 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Наталя   (27.02.2010 21:24)
Підтримую Михайла Романовича. Не думаю, що наша стара назва настільки недосконала, що потребує модернізації. Зараз читаю Урізьку Готику Галини Пагутяк. Роман щедро насичений бойковізмами - і від того нич не втратив.
А бойки і бойківчани будуть доти, доки на Бойківщині не сформується літературна традиція.

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.