Субота, 21.10.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Історія свята 8 березня

Міжнародний жіночий день має давні традиції. Виявляється, що ще древні римляни відзначали жіночий день (правда не міжнародний). Серед багатьох римських богинь була богиня Юнона, жінка верховного бога Юпітера, богиня шлюбу, материнства, покровителька успіху і перемоги. В честь цієї богині 1 березня відзначалося свято матроналії. Це свято святкували матрони – вільнонародженні римські жінки, які були в законному шлюбі. В цей день вони отримували подарунки від чоловіків, давали рабиням вихідний і святково одягнуті, з вінкими квітів на головах, йшли чомусь в храм іншої богині - Вести, яка рахувалася богинею домашнього вогнища і берегинею римської держави. Тут для нас є багато незрозумілого. Це було свято на честь богині Юнони, чи на честь жінок? Чому йшли не в храм Юнони, а в храм Вести? В урочистостях брали участь тільки жінки, а що робили чоловіки? Чи було це і їхнім святом також? Втім,жінки завжди були загадкою...

У слов’ян вкоренилась інша традиція — святкувати День матері (який, до речі, нині активно пропонують нам як альтернативу свята 8 березня). У ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища. Згодом і ці традиції відійшли у минуле.

8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик Нью-Йорку провели страйк і демонстрацію — вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної платні. Як і передбачалося, поліція розігнала демонстранток. Що в цьому дивного?! Однак страйкарі й не думали здаватись — об’єдналися в профспілку. На честь цих подій на міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені 1910 року виступила Клара Цеткін…

Допитливі історики навіть з’ясували, що 8 березня 1857 була неділя. Можна передбачити, що жінкам не було чого робити, і тому вони вийшли на вулиці міста. Виявляється, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадував про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і агресивною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США , що дуже дивно, також замовчують цей інцидент. І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не згадував страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.

Натомість Клара Цеткін уже орієнтувалася на американське жіноче свято. Більше того, спочатку вона пропонувала відзначати день жіночої солідарності без відриву від чоловічого колективу — «під час проведення травневих свят». Історія 1 Травня теж, як відомо, зав’язана на страйку робітників у Чикаго 1886 року, і теж на конфлікті з поліцією. У це повірити важко, однак про ту подію тодішня преса писала чимало, резонанс був неймовірний! А демонстрація нью-йоркських робітниць, судячи з усього, є лише міфом. Його створили набагато пізніше: так би мовити, за образом і подобою. Крім того існує ще декілька версій ,повязаних з святом Пурім та днем народження Клари Цеткін ,але вони є доволі сумнівними.

Втім, є трохи фривольна версія, відповідно до якої страйк у Нью-Йорку усе-таки був. Проте на вулиці рідного міста вийшли не скромні текстильниці-взуттєвики, а представниці професії, в якій і текстиль, і черевички потрібні хіба що на попередній стадії справи. Та, погодьтеся, що жінки будь-якого роду діяльності мали право вимагати поліпшення умов праці, підвищення її оплати та скорочення робочого дня. І, до речі, вихідного в неділю! Відомі ще деякі факти:
8 березня 1894 р в Парижі повії влаштували демонстрацію з вимогами признати їхні права,створити профсоюз і т.і.
8 березня 1895 р повії Чікаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити зарплату матросам (у них було найбільше боргів)
8 березня 1896 р аналогічна демонстрація була організована в Нью-Йорку.

1913 року, коли жінки Російської імперії вперше приєдналися до своїх закордонних подруг у прагненні відзначити Міжнародний жіночий день, восьмому березня на європейських календарях у нас за старим стилем відповідало 23 лютого. Що, втім, тоді нікому не здалося підозрілим… В проханні на ім’я міського голови було заявлено про організацію «…наукового ранку по жіночому питанню». Влада надала дозвіл, і 2 березня 1913 року в приміщенні Калашниковської хлібної біржі на Полтавській вулиці зібралось півтори тисячі людей. Порядок денний наукових читань включав питання: право обирати для жінок; державне забезпечення материнства; про дороговизну життя. В наступному році в багатьох країнах Європи 8-го березня або приблизно в цей день жінки організували марші на знак протесту проти війни.

В 1917 році жінки Росії вийшли на вулиці в останню неділю лютого з лозунгами «Хліба і миру». Через 4 дні імператор Микола II зрікся престолу, тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Цей історичний день випав на 23 лютого за юліанським календарем, який того часу використовувався в Росії, і на 8 березня за григоріанським календарем.

Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став не робочим. Існував і його святковий ритуал. Цього дня на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики у відношенні жінок. Поступово Міжнародний жіночий день в країні губив своє політичне забарвлення.

Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня лишився в переліку державних свят України. Відзначається Міжнародний жіночий день і в країнах СНД: в Азербайджані, Білорусії, Грузії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Росії, Таджикистані, Туркменії, як Міжнародний жіночий день; в Узбекистані як День матері; у Вірменії його відзначають 7 квітня, як День материнства і краси.

За матеріалами сайту CITY LIFE та ін.




Таємна історія Жіночого Дня, або Як американський страйк став радянською традицією

Напередодні 8 березня українські жінки часто запитують мене, як американці святкують Міжнародний день жінок. Моя коротка відповідь: ніяк. Але перш ніж хтось образиться, я поспішаю пояснити, що ми маємо дві інші нагоди, аби вшанувати важливих жінок у нашому житті. В День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди на знак щирого кохання). Також на День матері (друга неділя травня) американці вшановують своїх матерів – теж запрошують на обід чи вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, враховуючи, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина та День матері стають тими двома днями у році, коли практично неможливо знайти вільний столик у пристойному ресторані.


Один з ранніх протестів на День жінок

Усі свята звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято на честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, у 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропоновала свято у 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його у національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.

День Святого Валентина має більш давню історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції й Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості та її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (вбитий у 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в народній уяві День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами лише після того, як англійський поет Джеффрі Чосер, натхнений італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на теперішні святкування лише у 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазина свого батька в Вустері, штат Массачусетс. Решта, як то кажуть, вже історія.

А розуміти історію важливо: я майже завжди бачу здивовану реакцію, коли кажу, що саме завдяки американським жінкам в Україні святкують Міжнародний Жіночий День. На відміну від Джарвіс і Гауленд, чиї імена відомі, міжнародний день жінок почався із низки страйків, які проводили 8 березня, чи близько цієї дати, в Нью-Йорку ще в 1857 році невідомі жінки, протестуючи проти низької заробітної плати і поганих умов праці. До 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909 першим Міжнародним днем жінок. Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітня спілка соціалістичних та соціал-демократичних партій та організацій) ухвалив свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році. Наступного року більш одного мільйона чоловіків і жінок по всій Європі взяли участь у мітінгах з нагоди Міжнародного дня жінок. У 1913 і 1914 роках, мільйони жінок по всій Європі, Російській імперії і Північній Америці вийшли 8 березня з протестами проти насування Першої світової війни.

У 1917 році жінки в Петрограді та інших містах по всій Російській імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за старим стилем), закликаючи до «хліба і миру». За тиждень цар Микола зрікся престолу, а Тимчасовий уряд незабаром надав жінкам право голосу. Далі – то вже радянська історія: Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом. У 1965 році Президія Верховної Ради оголосила Міжнародний день жінок (який зараз міцно утвердився 8 березня за новим стилем) офіційним вихідним. І таким він залишається й сьогодні – принаймні в Україні, Росії та низці інших країн колишнього Радянського Союзу.


Революція в Росії почалася в Міжнародний жіночий день, 8 березня 1917 року (22 лютого за старим царським календарем) з масової демонстрації в Петрограді. (Фото: Wiki Commons)

На початку 1930-х років Міжнародний день жінок вже не був насправді міжнародним. США – де він був започаткований – стали однією з перших країн, які відмовитися від свята, оскільки День матері та День Святого Валентина набирали обертів. Більшість країн Західної Європи наслідували цей приклад. Хоча свято є офіційно визнаним Організацією Об’єднаних Націй, лише близько десятка країн за межами Східної Європи визнають цей день офіційним вихідним (до них відносяться Алжир, Бразилія, Буркіна-Фасо, Камерун, Китай, Куба, Італія, Ізраїль, Лаос, Монголія, В’єтнам і Замбія). Але навіть у США ми не зовсім забули про цю дату. У 1981 році Конгрес США призначив тиждень навколо 8 березня Тижнем історії жінок. У 1987 році Конгрес США розширив подію, оголосивши увесь березень Місячником жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми на жінок і їхні численні досягнення.

В Україні День жінок нагадує поєднання Дня Святого Валентина та Дня матері, оскільки необхідність вшановувати «видатні заслуги жінок в комуністичному будівництві», ухвалену колись Верховною Радою, вже забули. Отже, напередодні 8 березня я бажаю всім жінкам в Києві та на решті території Україні прекрасного дня і спокійних тривалих вихідних. Я сподіваюсь, що кожна з вас отримає багато листівок, квітів і цукерок. Але понад усе я бажаю, щоб чоловіки у вашому житті знаходили натхнення приготувати особливу страву для вас. І, можливо, ця традиція вийде далеко за межі лише одного дня на рік…

Ерік Джонсон

usembassykyivukr.wordpress.com


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (07.03.2016)
Переглядів: 2594 | Коментарі: 8 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 8
0
8 правда   (11.03.2015 15:09)
"8 березня - для когось це день прав жінок та рівних можливостей, для когось - свято весни та квітів. Хтось може взагалі не відзначати його. Ми просто хотіли в такий незвичний спосіб ще раз підкреслити роль українських жінок, а особливо в цей складний для країни час. А військові - хотіли сказати дякую тим жінкам, хто поруч та тим жінкам, хто їх чекає."("Право на здоров'я" (HealthRight International) в Україні ) Саме відео за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=T4tOIp21_mo


0
7 Victor   (10.03.2015 07:08)
Будь-яке свято, з плином часу втрачає свій первинний зміст і трансформуючись, одягається в зовсім протилежний образ, все-таки залишаючи в собі прадавні риси. Ось для прикладу християнські свята: всі вони накладені на дохристиянські свята, змінили їхній зміст, втримавши в собі деякі прадавні елементи. Так і свято 8-го березня. Почалося з «подвигу» Есфірі й вбивств, а закінчилося з прославленням жінки, котра дарує життя. Якщо раніше тут пили до втрати здорового глузду та їли «Аманові вуха», то сьогодні дарують жінкам квіти й намагаються якось змінити своє відношення до них, єднаючись в одне тіло. Мусимо визнати, що людство на крок просунулося вперед.

0
6 правда   (09.03.2015 14:32)
"Глава Католицької церкви, Папа Франциск, у своїй недільній промові привітав всіх жінок світу із 8 березня.
Текст виступу понтифіка опублікував офіційний сайт Ватикану.
"Сьогодні, 8 березня, я вітаю всіх жінок! Всіх жінок, які щоденно докладають зусиль, щоби створити більше людяності та дружби", - заявив, зокрема, Папа Франциск.
Він зазначив, що ця дата дає можливість ще раз підтвердити важливість і необхідність їх присутності у житті.
"Світ, де жінки маргіналізовані – це бідний світ, адже жінка не лише дарує житті, але також... надає нам можливість інакше подивитися на світ, відчути його серцем, більш творчо, більш терпеливо, більш ніжно", - сказав Папа Римський."( українська правда)

0
5 Victor   (09.03.2015 08:03)
«спеціальне печиво» – вуха Амана.

«Пурим – весёлый праздник, в который принято пить вино. По словам Талмуда, нужно пить до тех пор, пока человек не перестанет различать, произносит ли он проклятия Аману или благословения Мордохею. На праздник пекут особое треугольное печенье со сладкой начинкой (обычно – с маком или вареньем), называемые гоменташн (идиш - умэнташн или(h)омэнташн, букв. «карманы Амана») или «уши Амана» (на иврите озней Хаман).

На Востоке издавна, чтобы сильнее опозорить врага, отрезали ему уши. Это средство «для позора врага» сохранилось до сих пор у наиболее тёмных и кровожадных мусульман средневековой закваски. На последней русско-чеченской войне чечены, когда издевались над русскими солдатами и офицерами, не только перерезали им горло, но часто отрезали им и уши. «По понятиям» многих мусульман, мусульманина с отрезанными ушами в рай никогда не пустят. Вот именно эта деталь наиболее наглядно демонстрирует родственность всех трех религий – Иудаизма, Ислама и Христианства. Евреи или отрезали уши у живого Амана перед тем, как его повесили, или отрезали уши уже потом у трупа Амана. Может быть, евреи отрезали уши и у сыновей Амана, и у тысяч жителей Персии, которых потом зверски убили. Вот поэтому и появилось такое людоедское название у невинных треугольных пирожков – «уши Амана». Само это название сладких пирожков вызывает у набожного еврея сладкие ассоциации с отрезанными реальными ушами Амана. И пожирают такие пирожки евреи с особым людоедско-садистским удовольствием».

0
4 песиміст   (09.03.2015 00:35)
Більшості з Вас не раз доводилось чути альтернативну назву жіночого свята, яке відзначаємо 8 березня - день Гамана. Особливо часто ця фраза звучить в західних теренах України.

Звідки взялась така дивна назва загальновідомого свята?

Насправді, існує багато українських народних висловів, прислів’їв та приказок, у яких згадується ім’я Гаман. На них, до речі, натрапляємо й у творах класиків української літератури.

Одну з таких приказок наводить наш земляк Іван Франко у своїх тритомних "Галицько-руських народних приповідках”, які виходили протягом 1901-1910 років як окремі томи "Етнографічного збірника” Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Він пояснює, що вислів "Били, як жиди Гамана” – це "натяк на біблійне оповідання про Гамана, жидівського ворога, що погинув через те” (т. 1, с. 31). В поясненні до наведеної приказки Іван Франко пише, "жиди... по місточках на свій празник наймають бідного християнина, перебирають його за Гамана і з радісними криками б’ють його, нераз так сильно, що бідолаха тяжко ся відхорує” (т.1, с. 31).

У Біблії в Книзі Естери (Старий Завіт) описано, як радник перського царя Ксеркса, Аман (мабуть, пізніше - Гаман), через ненависть до Мардохея – юдея, який не хотів схиляти перед ним голову, замислив винищити всіх євреїв, що мешкали в Перській імперії. Він навіть домігся того, що цар прийняв відповідний указ, згідно з яким це мало статися одного дня.

Однак, завдяки цариці Естері задум Амана не тільки провалився, але й став причиною його загибелі. Цар Ксеркс після розмови з Естерою страшенно розлютився на Амана й звелів його повісити. Відтоді євреї відзначають день смерті Амана як свято, коли їхній народ був врятований від загибелі. Воно називається Пурім. Цього дня євреї читають в синагогах Книгу Естери, а також обмінюються подарунками і влаштовують спеціальні вистави.

Українська загальна енциклопедія (т. 1, с. 722), видана у Львові в 1930-х роках за редакцією професора Івана Раковського додає, - того дня євреї не тільки перевдягаються задля участі у виставах, обмінюються подарунками, а й печуть так звані "гаманові вуха” (очевидно, якесь спеціальне печиво).

Хоч про ті єврейські традиції зараз у нас мало хто знає, колись у Галичині ім’я Гаман широко використовували, називаючи так "потвор, недобрих людей, попихачів” (Українська загальна енциклопедія, т.1, с. 722), а саме свято Пурім досить колоритно відзначали в містечках, де мешкало багато євреїв.

А оскільки Пурім відзначають приблизно в той самий час, що й радянський жіночий день, то, мабуть, галичани саме тому пов’язали день 8-го березня з цим єврейським святом, назвавши його по-своєму – днем Гамана.

0
3 правда   (08.03.2015 17:39)
Цей день святкується на різних континентах і головна його ціль у захисті прав жінок.
Дискримінація жінок є дуже поширеним ганебним явищем у багатьох країнах і в Україні так само.
Заперечувати цей день – як заперечувати те, що у людини є права.(c)

0
2 curkalo5093   (19.06.2011 22:52)
А чому називається міжнародний, а святкується тільки в СССР?
Це свято і інші подібні свята треба віднести до категорії "організована масова п'янка".

0
1 Адам   (09.03.2011 16:56)
На жаль це свято придумали промотори світового комунізму і воно не має нічого спільного з нашими народніми традиціями. Хоч ідея гарна, але краще було б придумати щось наше, а не приймати штучно створені традиції за Кларою Цеткін, яка мала з робітниками стільки спільного, що Маркс і Енґельс, які придумали для народів пекло на землі.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.