Середа, 24.05.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Частина 3. ЗИМОВІ ПТАХИ ТУРКІВЩИНИ.
Продовження

«Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій
І тих, що зимують унас».

Птахи, це найчарівніші творіння природи, - многоликий, багаточисельний світ пернатих, який живе поряд з нами – людьми. Це неабияка окраса наших лісів, садів, парків, а тому завжди приваблюють нас своєю можливістю літати, барвами, голосами та поведінкою. Спостерігати за їхнім життям, милуватися їхніми піснями та дивуватися їхній кмітливості – велика насолода для всякого природолюба.

Багатьох з тих птахів, що живуть поряд з ними ми знаємо, а декого не можемо впізнати навіть тоді, коли бачимо зблизька, або почувши спів та щебет, оскільки для того, щоб щось побачити в природі, потрібні елементарні знання про їхнє життя. Давайте згадаємо слова Дерсу Узали, одного з головних героїв книги географа й мандрівника Арсеньєва про людей, котрим бракує знань та досвіду для орієнтації в природі: «Глаза есть, а посмотри нету».

Нажаль, визначення Дерсу Узали сьогодні можна віднести до більшості людей нашого міста, нашого регіону. Особливо сумно те, що багато з тих, хто сьогодні відносить себе до професійного еколога, чи хто розробляє амбіціозні проекти в сфері охорони природи, чи організовує якісь екологічні заходи для молоді, на самому ділі виявляються невігласами в найголовнішому – в знанні біологічного різноманіття й законів, що регулюють його динаміку.

Тому й не дивно, що зникають ліси в нашому регіоні. Все менше птаства тут можна побачити й почути, а ті з них, що ще залишилися, знову й знову спішать до нас суворою зимою, надіючись в цей короткий світловий день, бодай хоч чимось поживитися з нашого столу, або ж зігрітися довгими морозними ночами під нашими стріхами, чи притулившись до теплих димарів, ліхтарів, - перечекати темну, снігову ніч.

СПИСОК ПТАХІВ.


1.1 (34) ВІВСЯНКА ЗВИЧАЙНА (лат. - Emberiza citrinella).

1.2 ВОРОНА СІРА (лат. - Corvus cornix).

2. ГАЇЧКА ПУХЛЯК (лат. - Parus montanus).

3. ГАЛКА (лат. - Corvus monedula).

4. ГОРІХІВКА (лат. - Nucifraga caryocatactes).

5. ГОРЛИЦЯ КІЛЬЧАСТА (лат. - Streptopelia decaocto).

6. ГОРОБЕЦЬ ХАТНІЙ (лат. - Passer domesticus).

7. ГРАК (лат. - Corvus frugilegus).

8. ДЯТЕЛ ЗВИЧАЙНИЙ (лат. - Dendrocopos major).

8.1 (35) ЗЕЛЕНЯК (лат. - Сhloris chloris).

8.2 (36) ЖОВНА ЗЕЛЕНА.

9. ЗОЛОТОМУШКА ЖОВТОЧУБА (лат. - Regulus regulus).

10. ЗОЛОТОМУШКА ЧЕРВОНОЧУБА (лат. - Regulus ignicapillus).

11. КАНЮК ЗВИЧАЙНИЙ (лат. - Buteo buteo).

12. КОСТОГРИЗ (лат. - Coccothraustes).

13. КРИЖЕНЬ (лат. - Anas platyrhynchos).

14. КРУК (лат. - Corvus corax).

15. ОМЕЛЮХ (лат. - Bombycilla garrulus).

16. ПІКОРИШНИК ЗВИЧАЙНИЙ (лат. - Certhia familiaris).

17. ПРОНУРОК (лат. - Cinclus cinclus).

18. РИБАЛОЧКА (лат. - Alcedo atthis).

19. СИНИЦЯ БЛАКИТНА (лат. - Parus caeruleus).

20. СИНИЦЯ ВЕЛИКА (лат. - Parus major).

21. СИНИЦЯ ДОВГОХВОСТА (лат. - Aegithalos caudatus).

22. СИНИЦЯ ЧОРНА (лат. - Parus ater).

23. СИНИЦЯ ЧУБАТА (лат. - Parus cristatus).

24. СНІГУР (лат. - Pyrrhula pyrrhula).

25. СОВА СІРА (лат. - Strix aluco).

26. СОЙКА (лат. - Garrulus glandarius).

27. СОРОКА (лат. - Pica pica).

28. СОРОКОПУД СІРИЙ (лат. - Lanius excubitor).

29. ЧИЖ (лат. - Spinus spinus).

30. ЧИКОТЕНЬ (лат. - Turdus pilaris).

31. ШИШКАР ЯЛИНОВИЙ (лат. - Loxia curvirostra).

32. ЩИГЛИК (лат. - Carduelis carduelis).

33. ЯСТРУБ МАЛИЙ (лат. - Accipiter nisus).



21. СИНИЦЯ ДОВГОХВОСТА (Aegithalos caudatus).



«Хоть пташка и смела,
Она совсем мала:
И то почти весь рост
Приходится на хвост.
Села пташка под калиной –
Как половник с ручкой длинной».
                                              (Загадка).

СИНИЦЯ ДОВГОХВОСТА - маленька пташка, вагою до 10 г. Це нечисленний гніздовий вид Карпат. Оселяється в листяних і мішаних лісах з густим підліском, особливо коли поблизу є струмки, чи озерця.

В природі їх відрізняють за хвостом, довшим за тіло, що робить їх подібними до маленьких черпачків, яких деколи можна помітити в місті, коли вони, підвісившись до гілочок, розшукують комах. Комахи і павучки є їхнім головним кормом, яким вони живляться круглий рік, звільняючи ліс від шкідників.

В холодний період року кочують разом з іншими стайками синиць по лісах і парках в пошуках корму. Це дуже корисні і декоративні птахи, які є прикрасою наших лісів і потребують охорони від численних ворогів.



22. СИНИЦЯ ЧОРНА (Parus ater).



«Пташечка маленька,
Жвава, легкокрила,
У садочок взимку
Зрання прилетіла.
Тенькає завзято
Пташка невеличка.
Як цю гостю звати,
Знаєте?» (Синичка).

Прислів’я про синичку:
«Краще синиця в руці, ніж журавель у небі».
«Синиця в руках, краще за солов’я в лісі».
«Не обіцяй журавля в небі, дай синицю в руки».

Народна мудрість говорить:
«Де багато синичок, там комах немає».
«Синиця пищить – зиму віщить».
«Синичка маленька, а скільки користі приносить».
«Синицю хоч на пшеницю , так не буде толку».

Синиця чорна від інших синиць відрізняється темним, чорно-сірим забарвленням і білою плямою на потилиці. Це одна з найменших і дуже рухливих наших синиць, вагою до 10 г. В Україні це осілі гніздові птахи хвойних лісів Карпат і Криму і Полісся.

У нас синиця чорна чисельний гніздовий вид. Життя синиці чорної тісно зв’язане з високостовбурними хвойними лісами. Вони люблять триматись в вершинах смерек і ялиць, оглядаючи зовнішні частини і кінцеві гілочки крон дерев.

Живлячись, як і інші синиці, павучками, комахами, синиця чорна знищує дуже багато шкідників хвойних дерев. Як осілий птах, вона створює запаси корму, ховаючи насіння смереки в різні шпарини та тріщини кори. Цими запасами, крім самої хазяйки, користуються й інші птахи, котрі живуть в тому ж районі, що й синиця чорна.

Як і синиця велика, синиця чорна з охотою заселяє штучні дуплянки і її можна приваблювати в сади і парки, особливо якщо там є високі ялини і смереки. Це доцільно робити, зважаючи на кількість шкідників, яких ці птахи знищують на протязі всього року.

..



23. СИНИЦЯ ЧУБАТА ( Parus cristatus).



«Пташка сіла на галузку –
Світло-сіра в неї блузка:
Тихо пісенька журчить,
Над чолом чубок стирчить»
                                              (Загадка).

СИНИЦЯ ЧУБАТА - маленький птах , вагою до 12 г., верх тіла якої забарвлено в сірувато-бурий колір, а низ тіла жовто-білий. Голова чорного кольору з білими плямками. На голові у чубатої синиці довгий, загострений чубчик, через який птахи дістали свою назву.

Синиці чубаті звичайні гніздові птахи Карпат. Поселяються вони у мішаних і хвойних лісах. Гніздяться в дуплах, при чому дуже часто самостійно вищипують дупла у м’яких породах дерев. Але не нехтують і старими, покинутими іншими птахами, дуплами, а також розвішеними людиною штучними дуплянками.

Корм чубата синиця переважно збирає в гілках ялини, чи смереки. В їжу йдуть павучки, гусениці, різні жучки, а також насіння хвойних дерев. Ці синиці характерні тим, що вони круглорічно роблять запаси корму, ховаючи в кущиках лишайника, чи між хвоїнками, гусениць, різних комашок, та насіння дерев.

Синиця чубата корисний птах, що потребує нашої охорони.



24. СНІГУР (Pyrrhula pyrrhula).



«Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі...».
                                              (Наталя Данилюк).

Цього птаха влітку побачити досить важко, тому що він живе і гніздиться в глухих місцях хвойного лісу. Зате взимку снігур перебирається ближче до людських осель і тішить нас своїм декоративним виглядом. Снігур невеликий птах, вагою до 37 г. За своїми кольорами, сірою спиною, чорною головою, крилами і хвостом, білими підхвістям і низом черева, а головне червоною нижньою частиною тіла снігур добре помітний на фоні засніженого ландшафту. У самок снігура кольори не такі яскраві. Нижня частина тіла не червона, а буровато-сіра. Це звичайні гніздові птахи Карпат, які зимою зустрічаються на всій території України.

Основою їх харчового раціону є рослинна їжа. Часто можна бачити, як розсівшись стайкою на гілках дерев ясеня, або клена, вони неспішно вилущують з крильчаток їхнє насіння. До харчів снігурів входять і ягоди обліпихи, чи калини, а також насіння різних бур’янів. Деколи вони можуть скльовувати бруньки фруктових дерев, але шкода завдана ними незначна, оскільки користь, яку вони приносять, набагато більша.

..
...



25. СОВА СІРА ( Strix aluco).



«Сидит пернатая, вся сероватая,
Вперед смотрящая, впотьмах кричащая:
Сидит столбом с широким лбом.
Лупоглазый мышеед в шубу серую одет».

«Уночі гуляє, а вдень спочиває,
Має круглі очі, бачить серед ночі».

«Не стулить і на мить очей – вночі полює на мишей,
Зате у день відпочива, ні, це не кішка, це …».
                                               (Загадки).

СОВА СІРА -дуже цікавий птах. Переважно вони ведуть нічний спосіб життя, але прекрасно бачать, літають та полюють і в день. У всіх сов очі розміщені на по боках голови, як в інших птахів, а одне біля одного. Вони нерухомі, але мають великий кут зору, а маючи будову шиї таку, що сова може повернути голову більш, як на 180 градусів, вона прекрасно бачить все довкола себе. Крім зору у сови дуже розвинений слух. Оперення у сов влаштовано так, що гасить звуки, які виникають при польоті птаха і вона з’являється в темноті ночі, а бо в тумані безшумно мов тінь.

Сова сіра досить великий птах, вагою до 700 г. Голова в неї велика, кругла, «лицевий диск» сіруватого кольору. Загальне забарвлення буває сірого, або ж рудого кольору. Це звичайний гніздовий птах всієї території України. У нас вона живе у хвойних і мішаних лісах. Тримається ер важно на деревах.

Харчами для сірої сови, особливо в зимовий період, є миловидні гризуни, а також дрібні птахи. Сова настільки залежить від гризунів, що коли кількість їх мала, то падає і кількість сірої сови, а в роки сильного поширення гризунів зростає і чисельність совів. Зимою миловидні гризуни більшість часу проводять під снігом і совам важче їх вполювати. Вони сидять на дереві, на краю поляни і прислухаються, чи не наближається звірок до поверхні снігу по своєму тунелі. Почувши під снігом рух миші, сова кидається в сніг, стараючись кігтями вхопити гризуна. Як доказ полювання сови, в снігу залишається ямка від її тіла, сліди від заокруглених крил, а деколи і каплі крові спійманої миші.

Великі сови досить часто попадають під постріли мисливців, а також гинуть від дії струму, коли сідають на опори ліній електропередач. Зважаючи на невелику кількість сірої сови і ту користь, яку вона приносить, знищуючи гризунів і слабких чи хворих птахів і дрібних тварин, сова потребує повної охорони.

.



26. СОЙКА (Garrulus glandarius).



«Живет в лесу воровка,
Хохлатая головка.
Есть хохлатая головка,
Что зимой не трусит:
Под пеньком у ней кладовка –
Желудем закусит!
Птица гнезда разоряет,
Но зато дубки сажает».
                                               (Загадка).
«Синих крылышков красу
Разглядеть нельзя в лесу,
По сучкам порхает бойко
С резким хриплым криком ...».
                                               (П.Смолін)

СОЙКА це невеликий птах, вагою до 200 г. Її важко переплутати з будь яким іншим птахом. Завдяки яскравому, строкатому забарвленню і особливо голубо вато-синім забарвленням на крилах. Ці птахи поширені по всій території України, де є ліси, посадки, лісосмуги.

Як звичайний гніздовий птах Карпат, який гніздиться в довколишніх лісах, сойка цікава своїм вмінням передражнювати голоси інших птахів. Вона часто імітує крик канюка, чи тихо щебече голосами інших співочих птахів.

Кормом для сойки слугує різноманітна їжа. В її раціоні велике місце займають горіхи ліщини, які вона визбирує в підстилці під кущами, а також жолуді, букові горішки та різні ягоди. Осінню сойки роблять запаси горіхів і жолудів, якими зимою харчуються, відшукуючи їх під снігом. Крім рослинних, сойки живляться і комахами, може впіймати мишу чи навіть розграбувати гніздо невеликих птахів. Взимку цей птах являється постійним гостем сіл і міст, де завжди чимось можна поживитись.

Сойки допомагають розсаджувати ліс, тому що зимою знаходять не всі свої запаси горіхів, чи жолудів і весною вони проростають. Незважаючи на деяку шкоду, яку вони наносять пташиному поголів’ю, сойки є корисними птахами, які потребують охорони.

...
..
..



27. СОРОКА (Pica pica).



«Одного разу, на світанку,
Знайшла сорока серед ганку,
Чарівний відблиск аметисту,
Нове коштовнеє намисто.
Сорока, враз за те намисто,
Вона ж бо в цьому мала хист то,
Здійнялася і в мить злетіла,
І тільки очі заблистіли.
На гілці вправно походжає,
Хвалиться, що намисто має,
Немов вона така багата,
Та хвалькувата і пихата.
Та все ж не довго красувалась,
Не довго вправно вихвалялась.
За сук намистом зачепилась,
І аметисти розлетілись».
                                               (Антоніна Чернишенко).

Стрекотання сороки, птаха, вагою до 250 г., одягненого в чорно-білі кольори, з довгим хвостом, відомо всім. Цей рухливий птах є жителем лісів, а також наших міст і сіл. Сороки є нашими звичайними, осілими птахами. Крім самих птахів, дуже помітні їхні гнізда, яких є немало на території міста. Це досить великі споруди, кулястої, або ж конічної форми, обов’язково закриті зверху. Будуючи гнізда з різних гілок, в місті сороки люблять вплітати в них куски різних дротів.

Як і всі воронові, для сороки є звичайним, особливо зимою, харчування різними покидьками, а також дрібними миловидними гризунами. Влітку сорока не пролетить мимо гнізда співочого птаха, чи навіть курячого яйця, яке вона не розбивши, майстерно переносить з курячої кладки в затишне місце, де, пробивши шкарлупу, випиває його вміст. Велике місце в сорочин ому раціоні замають комахи, а також рослинна їжа, зерно, паростки молодих рослин.

Сороки приносять деяку шкоду пташиному світу, але зважаючи на їхні функції стерв’ятників, а також кількість гризунів на комах, яких вони знищують, їх потрібно охороняти, але контролювати чисельність шляхом регулювання числа їхніх гнізд в місті.

..
..



28. СОРОКОПУД СІРИЙ ( Lanius excubitor).



Сорокопуд (діалектні назви – чекіт, чекан, пуд, страхопуд, татарська сорока, янчук, терняк) – дослівно перекладається як «той що ганяє сорок» (слово утворене з «сорока» і «пудити» – гнати, лякати).

Видові назви підкреслюють особливості забарвлення (сірий, чорнолобий) або живлення (сорокопуд – жулан). Остання назва пов’язана з давнім словом «жулити» – різати, дерти, шматувати. Дійсно, свою здобич цей птах, як справжній хижак, розриває, розчленовує, шматує.

(Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження.)

СОРОКОПУД СІРИЙ - птах вагою до 75 г., який в малій кількості гніздиться переважно в Передкарпатті, а також в деяких районах Полісся. Зимою зустрічається майже всіх районах України. Сорокопуд сірий забарвлений в сірий колір. Має чорний хвіст і крилами, білий низ тіла і білі плями на крилах. Міцний дзьоб сорокопуда, який закінчується загнутим вниз гачком, заокруглені крила і всі його повадки, видають в ньому птаха, що живе, переважно, з полювання.

Сидячи на гілці дерева, чи на проводі лінії електропередач, або зависнувши в повітрі тріпочучи крилами, сорокопуд сірий виглядає свою здобич, різних великих жуків, ящірок, жаб. Полює він також на миловидних гризунів, які є його головною їжею взимку. Цей сміливий і сильний птах також полює на дрібних співочих птахів, може схопити і таку, досить велику для нього здобич, як кріт.

Сорокопуд сірий є у нас рідкісним птахом, який як винищувач миловидних гризунів є дуже корисним і потребує ретельної охорони.

..
..



29. ЧИЖ ( Spinus spinus).



«Весною Чижик молоденький,
Такий співучий, проворненький,
В садочку все собі скакав
Та якось в западню й попав;
Сердега в клітці рветься, б’ється…
А Голуб бачить та й сміється:
— А що? Попавсь? От тобі й на!
Вже, певно, голова дурна…
Не бійсь, мене б не піддурили,
Хоч як би не хитрили,
Бо я не Чижик! Ні… оце! —
Аж гульк — і сам піймавсь в сильце.
Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся»!
(Байка «Чиж та Голуб». Л.І.Глібов).

ЧИЖ-маленький непримітний пташок, зеленувато-сірого кольору, вагою до 14 г. Самці чижів відрізняються від самок чорною шапочкою на голові.

Це звичайний гніздовий птах Карпат. Головним місцем перебування чижів є хвойні ліси, де вони в’ють гнізда і виводять пташенят. Поза гніздовим періодом чижі зустрічаються в листяних лісах, в вільшаниках по берегах струмків і річок, в парках і садах.

Чижики зерноїдні птахи, їхня їжа насіння вільхи, берези, ялини, а також різних бур’янів. В період вигодовування пташенят, чижі включають в свій раціон комах, якими харчуються самі і кормлять свою малечу.

Ще повністю не скінчилася зима, а чижики вже тішать нас веселою тріскотливою пісенькою. Чижі дуже корисні птахи, які знищують багато шкідників лісу і потребують нашої охорони.

..
.


Список використаної літератури:
1. Воїнственський М.А. ПТАХИ, Київ, «Радянська школа». 1984р.
2. Гніздова орнітофауна басейну Верхнього Дністра. Н. редактор Бокотей А.А. Львів, 2010р.
3. Новиков Г.А. Жизнь на снегу и под снегом. Ленинград. 1981г.
4. Формозов Н.А. Спутник следопыта. Издательство Московского Университета. 1989г.
5. Симкин Г.Н. Певчие птицы. Москва «Лесная промышленность». 1990г.
6. PTAKI Europy «ELIPSA» Warszawa. 1991.

Роман Юліанович Комарницький.


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (10.02.2013)
Переглядів: 8168 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (09.02.2013 21:41)
Любі друзі, як ви вже помітили, на цьому сайті, який представляє нашу рідну Бойківщину, ми стараємось деякі теми одягнути в шати поезії, в світлі якої можна пізнати ще одну з граней творчості людської душі. Розповідаючи про птахів нашого краю, ми додаємо інформацію й у віршованій формі, що вдало поєднується з коротеньким загальним описом. Мені б хотілося додати сюди й вірш Гуцала Євгена: «Дерево поезії під небеса виростає», в якому розкривається глибока любов автора до природи.

«Древо поезії під небеса виростає,
скільки птахів над цим древом завжди пролітає:
голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб.
Винно-рожеві у припутня груди і воло.

Древо поезії — дерево рідного краю,
скільки птахів у гіллі його завжди співає:
дятел зелений. І дятел строкатий. І сивий.
Дятел трипалий. Сірійський. Та ще й білоспинний.

Древо поезії — під голубим небокраєм,
скільки птахів на верхах його гнізда звиває:
дрізд-омелюх. Чорногрудий. Співочий. І чорний.
І чикотень-дрізд. І дрізд білобровий проворний.

Древо поезії — завжди його наслухаю,
бо ні вночі, ані вдень древо не затихає:
голосом ремеза. Сорокопуда. Синиці.
Ластівки. Славки. Оляпки. Та іншої птиці.

Древо поезії — небо вгорі неокрає
з виру блакиті щоднини до нас промовляє:
жайвором сірим. Малим. Польовим. І чубатим.
Жайвором чорним. І жайвором також рогатим.

Древо поезії — скільки ти знаєш і знало,
скільки тобі сповідається і сповідалось:
Пугач. Сова яструбина. І сич волохатий.
Сич хатній. Дрімлюга. Також зозуля чубата.

Древо поезії — ти в небеса досягаєш,
де у майбутнє з минулого перелітають:
чернь білобока. Сорока. І стриж-серпокрилець.
Чирок-тріскунок. Боривітер. Птахи без крилець.

Древо поезії — дерево рідного краю,
скільки птахів у гіллі твоїм завжди співає!
Ті прилітають… Ті з вирію не повертають…
Древо співає в віках, древо не замовкає…».

Запрошуємо читачів до живої участі в темі. Просимо додавати й свої розповіді про птахів, вірші, пісні та фото. Будемо дуже вдячні.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.