Понеділок, 27.05.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Люблю свою я Україну.Поезія.Крись М.М.
Крись ( Шайдич) Марія Михайлівна, 1935 р.н. переселена з с.Бистрого в с.Агафіївка Любашівського району Одеської обл.,де працювала довгі роки вчителем.Зараз проживає в м.Черкаси


Люблю свою я Україну
За її мову солов,їну-
Дзвінкоголосу, колискову ,
Люблю свою я Україну
За її степи , лани і гори,
За безмежнії простори ,
За поля пшеницею багаті
І за свіжий хліб у кожній хаті.
Люблю свою я Україну
За її сади вишневі , яблуневі,
Плакучі верби, квітучі ріки,
Бо все тепер моє навіки.
Народе мій ,
Тобі належить будувати
Міцну державу й нову хату
Демократичну і багату!

****

Під Крутами

Під Крутами, під Крутами
Бій великий стався
300 славних молодців
із світом прощався.
Бились вони мужньо,
Билися завзято,
Щоби свою Україну
Катам не віддати.
Чесно пролили вони кров свою
І всі як один упали в бою.
Ворог страшно лютував
І Муравйов приказав:
«Сікти, рубати
Щоб і сліду не видати»
Низько уклонімся
Борцям за свободу,
Що життя своє віддали
За долю народу.

****


Козацькі могили

Ой вітре- вітроньку,
Ти границь не знаєш
Над полями і містами
Й селами літаєш.

Ти ж полети, мій вітроньку,
В степи України
Розшукай ти позабуті
Могили козацькі.

Щиро з ними привітайся,
Низько поклонися
І від імені народу
Богу помолися,

В тих могилах сплять сини ,
Орли України – славні козаки!
Справа їхня не пропала
Бо Вкраїна вільна стала
Раз і назавжди!

****

Світ краси

Рано- вранці на зорі
Розцвіли квіти усі.
Ти спустися тільки вниз
І побачиш світ краси…

Вся долина вже покрита
Різнобарв,ям кольорів.
Серед них і ти стоїш
І вони шепочуть тихо:

«Ти зірви мене, зірви…
У пригоді тобі стану,
Вилікую тобі рани,
І здоровим будеш ти.
Ти зірви мене , зірви…»

****

Наше село

У яблуневому садочку
На невеликому горбочку
Стояла хатка - чепурненька
Та для нас вона рідненька.

Яка природа, яка краса!
Повітря чисте як роса.
Біля хатки нашої
Потічок- річечка текла.

А як весна прийде
Кругом все ожива.
О боже наш,
Який був прекрасний час!

Сади цвітуть ,
Бджоли гудуть…
А люди в поле-
Працювать ідуть.

Та це було так,
Поки жили ми там.
А як Польща прийшла
Земелька наша рідна
Вся лісом заросла.

****


Моє дитинство

Неначе дивний сон,
Неначе казка то чудова...
Оці гаї, ліси й поля -
Дитинства мого доля.

Оці берізки білокорі,
Оці смереки високорі,
Оці кедри, велетні дуби-
Все це місцевість та
Куди колись ходила я.

У морі квітів польових
Пливли дитячі мрії,
Віночки плели ми із них
На голівки наші милі.

У ліс ходили по гриби,
Яфори й горішки.
Червоніли у руках
З ягодами стрічки -???

Як тільки сонечко сходило
До річки ми ходили.
Купались , бігали , грались,
Рибу й рачки ми ловили.

Щодня корови ми гонили
У Валю, Вівчий , на Долину.
І чути було пісню
Дитячу , ніжну , милу.

Коли вже сонечко сідало
Дитячою юрбою
Веселі, радісні , щасливі
Вертались ми додому.

****

Моє село Бистре

Як згадаю своє рідне село,
То серце радіє.
Між ріками та горами
Воно зеленіє.

У центрі села
Стоїть церква свята,
В ній люди молилися богу
За кращу долю свого народу.

А як Великдень прийде
Всі дзвони гудуть,
Батьки з діточками
До церкви ідуть.

Це свято приносить
Радість у кожен дім.
Христос Воскрес -
Сповіщають ангели з неба усім!

****

Немовля

На світ божий народилось
Гарне немовля
Невеличке, малесеньке
Мамине дитя.

Вона його пеленала
Й молитви шептала,
І долі доброї для нього
У господа благала.

Вона його колисала
Й пісеньки співала,
І найкращим своїм дитям
Його називала.

Рости виростай ,
По світу гуляй
І з радістю для матері
У рідний край вертай.

Прилетіла лебедонька
У рідне село,
А матері на цім світі
Уже не було…

Пішла вона на могилу
Щиро помолилась:
«Прости мені, моя мати,
Що я забарилась».

****

Сільський рай

На пагорбі під дорогою
Хатина стоїть
І вікнами своїми
До сонечка блистить.

Коли прийде весна -
Кругом усе цвіте,
І білі китиці акації
У вікна заглядають,

І своїм запашним ароматом
Весь дім наповняють -
Солов.їна пісня лине у саду…

От й зозуля прилетіла
Із своїм « Ку-ку-ку
Я Вам дощику несу,
Щоб грядки були в порядку
І насіннячка в достатку!»

А ж тут дятел тук та тук
Всіх повідомляє,
Що дерева вже лікує.

І в саду усе гаразд.
Будуть сливи ,
Будуть груші,
Буде славний урожай!

Голуби собі воркують
І гніздечко вже будують
Діток в хаті забавляють
Віщі сни їм посилають.

Мати в хаті
Укладає діток спати
І пісеньку їм співає :
«Спи, дитино, спи,
Вічка зажмури,
Над тобою твоя мати
Шепче молитви».

Спів пташиний не вгаває,
Серце й душу звеселяє…

Ну,а батько так працює,
Щоб в сім,ї було всього
І всього було багато.

Ось й сорока прискакала
І новини розказала.
А горобчик ,славний хлопчик,
Вість з полів усім приніс,

Що пшениця та ячмінь,
кукурудза та фасоля,
Ще й гречиха дуже в полі зародила.
Щедрий буде урожай,
Бо багатий весь наш край!

****

Журавка

Прилетіла журавочка -
Сіла на калину,
Заспівала сумну пісню
Про життєву днину.

Бо полетів її журавлик
Тай на чужину,
Знайшов собі журавочку
Кращу молоду,

Він із нею розмовляє
І щиро кохає,
А про свою журавочку
Вже й не вспоминає.

І живе вона одинока
Цілу свою вічність,
Бо не хоче притоптати
Журавлину вірність.

****

Переселення (чужий рай)

Ой, як тяжко було нам
Покидати рідний край.
Рідну землю, рідну хату
І збиратись в чужий рай.

Навіть сади сумували,
Гілля своє прихиляли,
Бо в останній раз прощались
Із господарем своїм.

Люди на колінки припадали,
Вугли в хаті цілували,
І порогу поклонились,
Щиро богові молились

Людський стогін так лунав,
Що ліс, гори і долини -
Голови свої схилили.
Бо по наказу із Москви
Людей усїх виганяли
З рідних місць в чужі краї.

А земелька так тремтіла ,
Наче ріки гуркотіли,
А корови так ревіли,
Бо напевно відчували
Що ведуть усіх туди,
Де сонцем спалені степи.

Тиша зимна наступала,
Чорна хмара насувалась,
Темінь село оповила…

Люди на коліна упадали ,
Рідну землю цілували,
Бо вже знали , що вони
Не повернуться сюди

****


Калина

Край дороги , при долині
Калинонька пишна
Білим цвітом розквітала
Як тая невіста.

Повз калину дівчинонька йшла
І про свою сумну долю
Їй розповіла.

Я без батька і без неньки
Між людьми зростала
І частенько своє личко
Слізьми умивала.

Милого забрали у Чечню служити,
Тяжко було, важко
З діточками жити.

Пише він листа додому:
« Моя дорогенька,
Бережи ти діток наших,
Бо вони маленькі.

Сам не знаю чи повернусь
Я колись додому
Щоб зустрітись з діточками
А також з тобою…»

****

Матеріал надала Ольга Крись


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (13.03.2010)
Переглядів: 1688 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
0
2 Людмила Крись   (21.02.2011 12:38)
Гарні вірші))))))Бабка молодець.Ми гордимосся нею))))

0
1 Наталя   (17.03.2010 11:45)
Пані Олю,
дякую за чудові вірші Вашої мами! Хай дає їй Бог здоровя і наснаги!

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.