Рекреаційний потенціал гірських сіл Турківського району - Статті - Турка-перлина Карпат
Понеділок, 24.11.2014 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД
Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

Рекреаційний потенціал гірських сіл Турківського району

Питання сталого розвитку гірських територій стає в останні роки все більш актуальним. Гірські райони відзначаються особливою вразливістю до антропогенного впливу через свої природні особливості, водночас вони володіють значним природним потенціалом та відрізняються культурним, історичним та етнічним розвитком.

Все більше спостерігається значний туристичний інтерес до гірських сіл Львівщини, тому зростає актуальність належної оцінки їх рекреаційного потенціалу та прогнозування його використання.

Турківський район Львівської області є гірським і має свої унікальні особливості. На цій території спостерігається висотна ландшафтна зональність; відповідно, соціоекономічні, демографічні, етнокультурні та комунікаційні характеристики мають відбиток такої зональності, що спричинює потребу в особливих підходах до вирішення проблем сталого розвитку у цьому районі, зокрема приділення особливої уваги збереженості не змінених людиною ландшафтів та невідновних природних ресурсів. Серед видів соціальної та економічної діяльності, придатної для сталого розвитку регіонів, повинні бути такі, що максимально зберігають природні, історичні та культурні особливості гірської території. Тому велика увага має бути приділена розвитку туризму та рекреації як видів соціальної та економічної діяльності в межах сталого розвитку території.

Деякі автори відносять гірські сільські території до депресивних, з малорозвинутою інфраструктурою та слабким соціальним розвитком, що відображено у Законі України про статус гірських населених пунктів [1]. Раціональне використання рекреаційного потенціалу гірських сіл дасть змогу частково вирішити економічні проблеми цих територій, зокрема, проблему зайнятості населення, а також сприятиме збереженню їх природної та культурно-етнографічної самобутності. Ряд науковців [4; 7; 10] відзначають рекреаційне використання та особливо розвиток сільського туризму як пріоритетні шляхи для створення такої стратегії розвитку регіону.

Наша мета - окреслити рекреаційний потенціал гірських сіл Турківського району в контексті їх використання для потреб сільського туризму та виділити найбільш туристично атракційні села як із природної, так і культурно-історичної точок зору.

У Турківському районі розміщено 65 гірських сіл, які рівномірно розподілені по території району. Всі села району мають статус гірських, тобто становлять туристичний інтерес як гірські території, однак певні групи сіл значно відрізняються між собою, залежно від типу ландшафту, ступеня антропогенної зміненості території, соціального та економічного розвитку та інших факторів.

Пріоритетним видом рекреаційної діяльності для цієї території є розвиток сільського туризму, який дає можливість використовувати наявну інфраструктурну базу гірських сіл і не потребує значного перетворення сільської місцевості, яка разом із збереженою традиційною культурою виступає основним фактором рекреаційної привабливості цього села.

Відповідно до покомпонентної оцінки рекреаційного потенціалу гірських сіл із використанням факторного аналізу [5; 6, 155] є можливим виділення певних складників потенціалу, зокрема: природні умови території; соціальний розвиток та стан інфраструктури, культурна та історична спадщина; екологічний стан території.

Насамперед відзначимо, що екологічний стан усієї території Турківського району можна вважати задовільним для розвитку сільського туризму. Не існує критичних відмінностей між селами або окремими сільрадами в екологічному стані. Серед зареєстрованих екологічних проблем - три несанкціоновані звалища сміття великого розміру, п’ять джерел скидів забруднених вод у річки та одна станція заправки сільськогосподарської техніки, що забруднює ґрунт. Нами також відмічені масові вирубки лісу приблизно у двох третинах сіл та забруднення річок і ярів побутовим сміттям майже в кожному селі. Однак ці досить важливі екологічні проблеми не створюють на сьогодні безумовних перешкод для відпочинку в селах, оскільки радикально не спотворюють ландшафт. Лімітуючим показником екологічної перешкоди для розвитку сільського туризму можна вважати повені, які особливо небезпечні для сіл, розміщених уздовж ріки Стрий.

Щодо природних особливостей території, то на першому етапі села можливо умовно поділити для відпочинку на дві великі групи з точки зору природних умов та естетичності пейзажу відповідно до ландшафтного районування території [8, 64; 9, 18]:

1. Турківський верховинський ландшафт у східній та південній частинах району, в якому перемежаються низькогірні міжріччя під буково-ялиновими лісами та межиріччя широких древніх долин. Цей ландшафт займає основну частину території району і є достатньо прохідним та сприятливим для туристичної активності.

2. Орівський бескидський ландшафт у західній частині району, що включає середньогірські крутосхилі межиріччя під буково-ялиновими лісами. Ця частина району майже повністю заліснена. Цей ландшафт є менш прохідним для туристів і менш антропогенно зміненим. На цій території розміщена невелика кількість сіл зі значними відстанями між ними (Ластівка, Ясениця, Головське, Зубриця, Багнувате, Риків). Такі села можуть становити інтерес з точки зору більш тривалих туристичних переходів і більш складних маршрутів.

В естетичному плані велику роль відіграє наявність водних об’єктів, які значно урізноманітнюють пейзаж. Слід відзначити, що естетичність села часто залежить також від його величини, типу забудови та її розташування, розміщення доріг, і тому її неможливо оцінити лише за природними факторами. Серед найбільш естетично привабливих сіл району - села, розташовані вздовж ріки Стрий (Явора, Ільник, Нижнє та Верхнє Висоцьке, Комарники, Матків, Мохнате), а також невеликі села на периферії району (Беньова, Івашківці, Красне, Зубриця, Ластівка, Лопушанка, Хащів та ін.).

Особливу роль у туристичній привабливості сіл відіграють природні пам’ятки, в тому числі геологічні, ботанічні, геоморфологічні, зокрема виражені гірські хребти: Верховинський Вододільний, Розлуцький, Високий Верх. Великий туристичний інтерес викликають села, з яких здійснюють походи на г. Пікуй (найвищу вершину Львівської області), - Верхнє Гусине, Сянки, Кривка, Івашківці, Красне, а також села поблизу витоку р. Дністер - Розлуч, Лімна, Вовче, Жукотин, Бережок, Дністрик-Дубовий.

Значну рекреаційну цінність становлять джерела мінеральних вод, якими багатий Турківський район. Одні з найвідоміших таких джерел є у селі Розлуч. Села Мохнате, Сянки, Нижній Турів, Бітля теж відомі своїми джерелами вод, зокрема залізистого типу. У селі Нижня Яблунька містяться джерела торфогрязей та розсолів для лікування [2].

Серед інших природних пам’яток поблизу гірських сіл району - заказник білої ялиці (с. Розлуч), витік р. Сян (с. Сянки), ялино-букові праліси (с. Бітля), болотні території з ареалами журавлини (с. Боберка, Шандровець), водоспад Явірний (с. Явора) [2; 3].

З точки зору розвитку інфраструктури найбільш привабливими для туристів є села з більшою кількістю населення і часто розташовані вздовж лінії залізниці. Серед таких сіл можна відзначити насамперед Розлуч, дуже відомий завдяки фестивалю традиційної культури „Бойківські Фестини” та розташуванню поблизу гірськолижних витягів; село Сянки (велика транспортна станція, наявність зв’язків із польськими туристами).

Транспортна доступність сіл (зокрема сполучення їх зі Львовом) є досить неоднорідною. Легкодоступними є села по лінії залізниці й поблизу міста Турки та смт Бориня. Транспортна доступність значно ускладнена для сіл на периферії району, особливо невеликих, де маршрутні автобуси приїжджають 1-2 рази на день (Дністрик-Дубовий, Івашківці, Ліктів, Зубриця та ін.). Стан доріг також значно погіршується поблизу невеликих сіл, особливо на території лісового масиву в Орівському ландшафті, де доріг із твердим покриттям майже немає (села Зубриця, Багнувате, Риків, Ясенка-Стецьова та ін.). Однак ці села можуть викликати значний туристичний інтерес через їх віддаленість та незміненість території, збереження традицій.

Культурно-історична спадщина району становить великий інтерес насамперед з точки зору збереження у селах бойківської культури [2], а також наявності пам’яток старовинної архітектури. У гірських селах Турківського району налічується 24 архітектурні пам’ятки, включені у Державний реєстр культурного надбання, та 13 пам’яток місцевого значення. Це в основному дерев’яні церкви та дзвіниці XVI-XIX століття. Серед сіл, відомих такими пам’ятками, слід назвати Нижнє Висоцьке, Либохору, Верхню Яблуньку, Комарники, Мохнате, Ісаї, а також село Розлуч.

За нашими дослідженнями, старовинні традиції та культура найбільшою мірою збережені у віддалених селах району: Івашківці (збережено традиції ткацтва), Ластівка (плетіння із соломи), Либохора (традиційне вівчарство), Жукотин (тут діє відомий фольклорний колектив), Мохнате (традиційне вівчарство та вирощування коней), Матків (традиційне вівчарство), Верхній Турів (традиційне плетіння килимів), Риків (накриття хат соломою), Біньова (ткацтво, автентична кухня), Боберка (плетіння з лози), а також села Вовче, Бітля. Велику роль у збереженні народних традицій відіграють сільські клуби, які активно діють на території району, зокрема у селах Сянки, Розлуч, Либохора.

Історична спадщина району представлена також багатьма іншими пам’ятками, зокрема Ужоцьким перевалом (поблизу розміщені села Сянки, Яворів, Верхнє, Бітля та ін.), перевалом Руський Путь (села Либохора, Гусиний Верх), Верецьким перевалом (с. Красне). На території району знайдені залишки військових городищ і сторожових поселень часів Київської та Галицько-Волинської держави, зокрема поблизу с. Верхня Яблунька. Історичною пам’яткою є місце першої присяги підрозділу УПА на вірність Україні (село Свидник). Об’єктами туризму можуть стати нафтові копальні в селах Лімна і Мала Волосянка, срібна штольня (село Івашківці).

Особливо цінними в рекреаційному плані є села, де поєднуються кілька складників рекреаційного потенціалу, зокрема природні фактори, культурна спадщина та розвинута інфраструктура, що важливо для певних груп відпочиваючих. Серед таких сіл можна назвати насамперед Розлуч, а також Сянки, Верхнє Гусине, Вовче, Нижнє Висоцьке, Явора. Для інших груп туристів цікавими можуть бути села з малорозвинутою інфраструктурою, але великим природним та історико-культурним потенціалом (Біньова, Івашківці, Бітля, Ластівка, Завадівка, Ільник, Красне, Мохнате).

Загалом відзначимо, що гірські села Турківського району володіють значним рекреаційним потенціалом, який виражається насамперед у високому рівні збереженості природних умов та культурно-історичної спадщини. Певну проблему складає недостатній розвиток інфраструктури для рекреаційного використання периферії району.

Для сталого рекреаційного розвитку району необхідними є подальший детальний опис та інвентаризація пам’яток природи, матеріальної та духовної культури у гірських селах, активне інформування про можливості рекреаційного використання окремих сіл району, моніторинг потреб відпочиваючих та потенційних відпочиваючих у гірських селах та створення відповідної інфраструктури відповідно до їх вимог.

Т. О. Коберніченко - кафедрa раціонального використання природних ресурсів та охорони природи Львівського національного університету імені Івана Франка


Література:
1. Закон України „Про статус гірських населених пунктів в Україні” II Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1995. - № 9. - С. 58-59.
2. Гайда Ю. І. Турківщина : природа і люди : монограф. опис I Ю. І. Гайда. - Ужгород : Патент, 199S. -391 с.
3. Гайда Ю. І. Розлуч. Туристичні ворота Турківщини I Ю. І. Гайда, Б. І. Москаль. - Ужгород : Патент,2005. - 144 с.
4. Жук П. В. Рекреаційний потенціал Українських, Карпат і перспективи його використання I П. В. Жук, В. С. Кравців II Українські Карпати : проблеми і перспективи : матеріали міжнар. наук.-прак. конф. - Л., 1993. - С. 111-121.
5. Игнатенко Н. Г. Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез I Н. Г. Игнатенко, В. П. Руденко. - Л. : Вища шк., 1986. - 164 с.
6. Коберніченко Т. Підходи до методики оцінки рекреаційного потенціалу гірських територій I Т. Коберніченко, М. Сиротюк II Вісн. Львів. ун-ту. Серія : Географічна. - 200S. - Вип. 35. -С. 155-158.
7. Концептуальні засади сталого розвитку гірського регіону I [Гнатів П. С., Козловський М. П., Марискевич О. Г. та ін.] ; за ред. М. А. Голубця. - Л. : Поллі, 2007. - 288 с.
8. Муха Б. П. Ландшафтна карта Львівської області масштабу 1:200 000 I Б. П. Муха II Вісн. Львів. ун-ту. Серія : Географічна. - 2003. - Вип. 29, ч. 1. - С. 58-65.
9. Муха Б. П. Ландшафтная карта. Масштаб 1:1 000 000 I Б. П. Муха II Львовская область. Атлас. - М. : ГУГК, 1989. - С. 18.
10. Рутинський М.Й.Сільський туризм : навч.посіб. I М.Й.Рутинський, Ю.В.Зінько. - К.: Знання, 2006. - 271 с.

Категорія: Статті | Додав: admin_Lan64 (02.10.2013)
Переглядів: 645 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 1
1 Victor   (06.10.2013 09:51)
Товариш був у польських Карпатах, буквально за хребтом, який ми бачимо з Шименки. Так ось, там діє вузькоколійка, і дизельок з маленькими вагончиками розвозить туристів по селах, готелях та цікавих місцях. Чи не варто було б тут, в районі відродити вузькоколійку? Це було б вигідно як для жителів багатьох сіл, так і для туризму. А перевозячи ліс, не нищили б лісовозами дороги. На Франківщині можна це диво ще побачити, але воно чомусь там відмирає.




Додайте свій коментар:
Им'я *:
Email*:
BB-коди     Завантаження зображень
   Правила спілкування на cайті
Код *:
Якщо погано видно цифри коду,натисніть на картинку і вона обновиться. Натискайте ,поки не побачите чіткий код.