Четвер, 24.05.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Статті

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І БОЙКІВЩИНА
До 204 річниці від дня народження поета

Шевченко став останнім кобзарем і першим великим поетом нового Слов’янського світу.
А.Григорьєв[1]

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Кирилівка (Карелівка) Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї кріпаків Григорія Грушівського (Шевченка) і Катерини Бойко.

Коріння Тараса по батьківській лінії було одвічно кріпацьким. Коріння по материнській лінії походить з Галичини, з Бойкіщини. Прадід Тараса (дід Катерини Бойко) Іван Бойко народився в селі Радловичі (тепер Ралівка), поблизу міста Самбір на Львівщині, в сім’ї священника[2]. Іван Бойко був активним учасником опришківського руху в Карпатах під проводом славнозвісного народного ватажка Олекси Довбуша. Після смерті Довбуша почався занепад і придушення опришківського руху. Народні месники змушені були тікати з Карпатського регіону у козацький край.

Дід Тараса, Яким Іванович Бойко (1751-1833), родом з Бойківщини, ріс і виховувався в с.Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (Черкаська область) в родині козака Михайла Цапенка[3]. Очевидно, батько Якима, Іван Бойко, знався з козаком М.Цапенком і, усвідомлюючи всю небезпечність свого життя і боротьби в опришківському русі, залишив свого сина Якима на виховання побратиму Михайлові Цапенку.

Саме від прадіда і діда, опришка і козака, перейшов до Тараса на генетичному рівні бунтарський дух.

Звідси і:

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

Або:

... Добра не жди,
Не жди сподіваної волі -
Вона заснула: цар Микола
Ії приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.

Або:

...Возвеличу
Малих отих рабів німих,
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

За свій бунтарський дух, як писав про Шевченка російський поет Микола Некрасов:

- Все он изведал: тюрьму петербургскую,
Справки, допросы, жандармов любезности,
Все - и раздольную степь Оренбургскую,
И ее крепость. В нужде, в неизвестности
Там, оскорбляемый каждым невеждою,
Жил он солдатом с солдатами жалкими.

Мама Тараса, Катерина Бойко, донька козака Якима, одружившись з кріпаком Григорієм Грушівським (Шевченком), і сама стала кріпачкою пана Енгельгардта. Згодом Тарас, згадуючи своїх батьків, писав:

Там матір добрую мою,
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..

Мама Тараса була музично обдарованою жінкою. Виховуючи шестеро дітей, у тому числі і Тараса, вона співала їм колискові співанки, які дехто з дослідників творчості Т.Шевченка вважають коломийками.

Бойківські коломийки бувають: співані, грані, співані і грані, грані і танцьовані, співані, грані і танцьовані. Грані і танцьовані коломийки мають двохчастинну форму. Коломийка і обертанка (обортанка, як кажуть бойки), або тряска, і коломийка.

В селах Турківського району, які розташовані під головним вододільним хребтом басейнів рік Дунаю і Дністра, а також попри державний кордон з республікою Польща, поширена коломийка й обертанка. В селах, які розміщені далі від головного вододільного хребта, поширена тряска і коломийка. Обертанка так поширена серед бойків, що її часто тлумачать як коломийку.

Коломийка є танець гуртовий, і танцюють його колом. Граючи коломийку, музики постійно збільшують темп виконання. Зрештою, темп набирає такої швидкості, що втриматись в колі гуртового танцю стає трудно, і навіть неможливо. Тоді загальне коло танцюючих розпадається на парний танець, і танцюючі обертаються навколо себе. Це і є обертанка. Темп обертанки значно прискорюється, і мелодія змінюється порівняно до коломийки.

Тряска не має окремої мелодії. Це коломийка, яку грають на початку забави у дещо сповільненому темпі. Стоять люди, музика грає, ніхто не танцює. Аж тут починають рухати плечем, потім другим, потім притоптують присідаючи. Так бойки набирають охоти до танцю. Потім махне бойко рукою, посміхнеться і каже: - Пішли.

І вже танцюють, гуляють, як кажуть бойки, коломийку.

Співана коломийка одночастинна, і дослідники народної творчості надають їй чотирнадцятискладової структури, з ритмічною формулою 8-6.

- Розмір сеї вірші, як бачимо, відповідає двом основним вимогам коломийкового складу: кожний рядок має чотирнадцять складів і ритмічну форму 8 - 6 [4].

Так Іван Франко визначив структуру коломийки. Такої ж думки дотримуються і сучасні дослідники, серед яких Олександр Дей[5], Михайло Хай[6] і багато інших дослідників народної творчості минулих часів і сьогодення.

Усе це є класичні приклади бойківських коломийок.

Дослідники Шевченкової поезії Г.К.Сидоренко і Н.П.Гамата у статті «Шевченківський вірш» зазначають:

- Форми ритмічної організації українського вірша розроблені Т.Г.Шевченком на основі народної пісенної традиції і силабо-тонічного віршування. Під Шевченківським віршем звичайно розуміють найпоширеніший розмір поезії Шевченка - 14-ти складовий вірш, який походить від народнопісенного силабічного 14-складника (4+4+6), що його часто називають коломийковим віршем[7].

Порівняймо сказане вище з визначенням коломийки Іваном Франком.

- Кожний рядок коломийки має чотирнадцять складів і ритмічну форму 8-6.

У поезії Т.Шевченка жодного разу не зустрічається чотирнадцятискладового рядка. При тому Шевченко ніколи не розробляв форми ритмічної організації українського вірша. Він творив живу поезію.

Використана Шевченком форма вірша (8 - 6)2 існувала задовго до народження поета, вона була і є дуже поширена в Карпатах, і взагалі в Галичині у вигляді співанок.

Із сказаного логічно випливає запитання: а що ж таке співанка?

В українській фольклористиці є слова (терміни), які мають подвійне значення. Наприклад: слова «Дунай» і «дунай». Дунай - одна з найбільших рік Європи і «дунай» - як вода взагалі. У першому випадку - це власна назва ріки, і писати її треба з великої літери. У другому - це загальна назва, яка може означати потік, річечка, ріка, озеро, став, і навіть болото, якщо там постійно є вода. У цьому випадку слово «дунай» є загальна назва, що означає вода, і писати його треба з малої літери.

Недарма в народних піснях зустрічаються такі слова:

Тиха вода, тиха вода, тиха на бистрині,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горах, на високих всі хліби покосить.
Ні Янічка, ні Павлічка - нікого не хочу,
Я до мого Василечка дунай перескочу.

Це зовсім не означає, що дівчина поїде десь до Австрії чи до Чехії скакати через ріку Дунай. Дунай велика ріка, і її не перескочиш, та й милого її там нема. Вона перескочить через потік і побіжить до свого коханого, який мешкає на другому кінці села, або у сусідньому селі. У цьому випадку «дунай» не є власна назва.

Таке ж подвійне значення має слово «співанка». У широкому розумінні слово співанка означає все, що люди співають. А у другому, вузькому значенні, це є прошарок коротких пісень, що є між коломийкою і латканкою. Такі пісні зберігають коломийкову форму (8 - 6)2, а сам спів є ближчим до латкання, і не чотирнадцятискладовий рядок, а власне (8- 6)2. Буваючи в експедиціях і записуючи співанки, завжди питаю в інформантів: -Це коломийка?

У відповідь чую:

- Ні, співанка, як коломийка, подібна до коломийки.

Співанки, як і латканки, виконуються тільки жінками.

Найбільш поширені співанки є короткі колискові пісні, які дуже популярні на Бойківщині, а також короткі пісні старших жінок, які співаються на празник Святого Андрія Первозваного 13 грудня, і купальські співанки.

Якщо коломийки є жваві, запальні, веселі і виконуються переважно молоддю і людьми середнього віку, то співанки виконують переважно старші за віком жінки.

Співанки є спокійні, повільні, мрійливі.

Колисочка новинейка (8)
В хаті хитаєся, (6)
А малейка дітинойка (8)
В ній колихаєся. (6)

Колисойко новинейка (8)
З нового явора, (6)
Та я си в ній виколишу (8)
Малого сокола. (6)

Я повішу колисойку (8)
На дуба, на дуба, (6)
Та я си в ній виколишу (8)
Сивого голуба. (6)

Я повішу колисойку (8)
На дуба старого, (6)
Та я си в ній виколишу (8)
Голуба сивого. (6)

Коби спала не плакала (8)
Дітина малейка, (6)
Була би їй від Богойка (8)
Доля щасливейка. (6)

Коби спала, не плакала, (8)
Росла, не боліла, (6)
Ні ручейки, ні ніжейки, (8)
Ні білейке тіло. (6)

Ой, спи, дитя, без сповитя (8)
Та без пеленочок. (6)
Прийде мати і полонини, (8)
Спів’є тя в листочок. (6)

В усіх випадках тут зберігається форма (8 - 6)2. Саме з такими колисковими співанками, з молоком матері увійшла в Тараса на підсвідомому рівні мелодика бойківської поезії, яка і склала більшу половину його поетичного доробку.

Саме про Тараса О.Кониський писав такі слова:

- У цілому світі не можна вказати другого великого поета, щоб був таким, як Шевченко, близьким до народа, таким зрозумілим народови. Хоча в Шевченкових творах вельми багато таких, де він геть-геть висше витає над людським світоглядом в сфері гуманности і загальнолюдських ідеалів; але й там, як і скрізь, він нігде не відчахуєть ся від народа, не відриваєть ся від народности: він скрізь, завжди та ще й преглибоко зістаєть ся суще народним національним. Се через те, що він і єго муза родили ся і зросли на грунті народної української історії: він згуртував в собі усі національні і добрі і лихі сторони; усі радощі і скорботи колективної душі народної. Тим то його найменя і твори придбали собі такої ваги і популярности, яких не досягав під сільською стріхою жоден з великих поетів».[8]

Петро Зборовський


Джерела інформації:
1. О Кониський. «Дитинний вік Т.Г.Шевченка», Записки НТШ, Т.1, ч.1, С.87
2. М.Пушик. Шевченківський збірник, випуск 5, С.246, Київ, 1989.
3. Шевченківська енциклопедія в 6-ти томах Т.1, Київ, 2012.
4. І Франко . Зібрання творів в 50-томах, Т.39, С.239.
5. О.Дей. «Перлини карпатського краю». Вступна стаття до книги - «Коломийки» Г.Нудьги, Львів 1962р.
6. М.Хай. «Українська інструментальна музика усної традиції», Київ-Дрого-бич, 2011, С.19
7. УРЕ. С.387
8. О.Кониський «Дитинний вік Шевченка»: Записки НТШ Т.1, ч.1, Львів, 1892, С.87-8.

Газета "Бойківщина" №7,2014


Схожі матеріали :

Категорія: Статті | Додав: Admin (08.03.2018)
Переглядів: 1350 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.