Середа, 26.04.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

В категорії материалів: 204
Показано материалів: 1-15
Сторінки: 1 2 3 ... 13 14 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарях · Переглядах

03.04.2017 (10:57)

Влітку 2017 року на Турківщині пройдуть Всесвітні Бойківські фестини. На цей раз - уже шості.

Під час проведення цього найбільшого етнічного свята бойків, вже стало традицією вшанування визначних постатей нашого краю, які в різний спосіб прислужилися своєму народу, вклали свій гідний внесок в питання культури, духовного і національного відродження віками гнобленого українського люду.

На розгляд оргкомітету Бойківських фестин і на суд широкої громадськості пропоную дві постаті: батька і сина - Миколу та Івана Боберських - з порівняно невеликого, але славного села в підніжжі гори Магура - Лопушанки Лехневої.

Одним з найбільш відомих священиків кінця ХІХ ст. - початку ХХ століття в нашому бойківському краї був Микола Боберський, виходець із с. Лопушанка Лехнева Турчанського повіту.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 138 | Додав: Admin | Дата: 03.04.2017 | Коментарі(0)


05.03.2017 (23:37)
Штрихи до творчого портрета заслуженого діяча мистецтв України, поета-пісняра, радіопубліциста, громадсько-культурного діяча Йосипа Фиштика - із нагоди 50-річчя його творчої діяльності.

Всевишній наділяє певним талантом кожного, хто з’являється на світ Божий. А вже від того, як людина розпорядиться цим небесним даром, - чи розвине і примножить його щоденною копіткою працею і постійним самовдосконаленням, а чи змарнує через лінощі і недбальство, - залежить, який слід залишить вона, йдучи по землі. Хліборобові вклоняється золоте колосся. Садівника вітають плодами виплекані дерева. Лікар повертає хворим радість повноцінного життя. Тепло затишного житла дарує людям будівельник. А митець зворушує, надихає, спонукає, звеселяє і хлібороба, і садівника, і лікаря, і зодчого, залишаючи у серці кожного невимовні почуття піднесення й одухотвореності...

ЗОЛОТІ ЗЕРНА НЕБЕСНОГО ОБДАРУВАННЯ

Ця розповідь - про невтомного трударя творчої ниви, яку він ось уже півстоліття дбайливо засіває золотими зернами небесного обдарування, помноженого на виняткову працелюбність і самовіддачу. Чи встиг уже читач ближче познайомитися з головним редактором Дрогобицького регіонального радіо «Франкова земля» Йосипом Фиштиком - заслуженим діячем мистецтв України, членом національних спілок письменників і журналістів, діячем естрадного мистецтва України, членом правлінь Львівської обласної організації НСЖ України та Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини», віце-президентом Дому Європи у Києві, поетом-піснярем, переможцем багатьох творчих конкурсів і пісенних фестивалів, володарем низки почесних вітчизняних та міжнародних відзнак і водночас винятково скромною, доступною, доброзичливою, щиросердечною людиною, що випромінює найшляхетніші людські чесноти - порядність, скромність, доброту?.. Коли ж такі думки не встигли зігрітися сонцем, вельми бажаними в часі будуть рядки, які самі просяться на аркуші ще не дописаного паперу.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 129 | Додав: Admin | Дата: 05.03.2017 | Коментарі(0)


09.12.2016 (18:48)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)

Майже 39 років проповідує Боже слово, навчаючи християнських чеснот, настоятель храму Дмитра Солунського с. Вовче о. Роман Кавчак, який у неділю , 4 грудня, відзначає свій день народження. Зараз він з відповідальною місією у Києві. Відповідно до рішення Священного Синоду УПЦ КП від 8 липня 2015 року, священики виконують свою капеланську місію в зоні проведення АТО. Отець Роман, разом з о. Володимиром Федаком з Комарників, о. Романом Ролем з Нижнього Висоцького та о. Романом Москалем з Верхнього в столиці проходять співбесіди, медичні огляди, щоб після цього відправитись на місяць, до 1 січня, в зону АТО, зокрема в Луганську область. Це вже 17-а ротація. Телефоном о.Роман повідомив нам, що в Києві їх гостинно зустрів депутат Верховної Ради України Андрій Лопушанський, який також неодноразово бував у зоні проведення АТО й постійно допомагає нашим воїнам. Зрештою, як і духовенство та парафіяни Турківського деканату, збираючи продукти харчування, кошти для армії.

Народився о. Роман в селі Велика Сушиниця, що на Старосамбірщині. Там закінчив восьмирічну школу, а середню освіту здобував у Хирові. Після успішного закінчення десятирічки вступив на навчання до Львівського університету на історичний факультет, та на третьому курсі бажання стати священиком взяло верх і він полишає навчання й проситься до війська. В цьому йому допомогли тодішній сільський голова Великої Сушиниці, ветеран війни, Герой Радянського Союзу Василь Горун та військовий комісар Старосамбірського...


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 248 | Додав: Admin | Дата: 09.12.2016 | Коментарі(2)


29.08.2016 (21:17)

Сьогодні досить часто на вулицях міст та сіл ми бачимо мужчин, а нерідко й жінок, у комуфляжних одностроях з орденами та медалями. Не важко здогадатися, хто вони. Наші Герої- учасники війни на Сході України. У кожного з них своя життєва доля, свої болі та печалі, породжені війною.

Серед Героїв, учасників АТО, є знаний на Турківщині Микола Коноваленко, з яким я познайомилася буквально напередодні й мала довгу цікаву бесіду.

Народився Микола Миколайович в с. Малинівка Чугуївського району на Харківщині. До 1987 року жив у Харкові, а коли одружився, переїхав у м. Турка й назавжди залишився тут жити. На роботу влаштувався у райвідділ міліції уповноваженим відділення карного розшуку. Дослужився до начальника цього підрозділу. Звідти пішов на пенсію.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 575 | Додав: Admin | Дата: 29.08.2016 | Коментарі(1)


29.08.2016 (21:04)

Перший державний прапор над українським парламентом замайорів у вересні 1991 року. Привіз його до столиці чоловік з Карпат, зі села Мшанець Старосамбірського району на Львівщині, -Михайло Нагина.

Про події тих днів, про своє життя і боротьбу пан Нагина погодився розповісти в інтерв’ю сайту «Народні герої».

- Той прапор посвятив кардинал Мирослав Любачівський, - починає свою розповідь пан Михайло. - Улітку 1991 року ми були на вшануванні пам’яті замордованих в урочищі Саліна у Добромилі. Там була жінка, яка продавала по 25 радянських рублів синьо-жовті прапори, пошиті з американського шовку. Мала небагато - не більше 10 штук.

Я купив один, вже перед тим посвячений кардиналом Любачівським. І вже на всі мітинги, інші патріотичні заходи їздив саме з тим прапором, бо до того їздив з простим, пошитим вдома.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 219 | Додав: Admin | Дата: 29.08.2016 | Коментарі(0)


29.08.2016 (21:00)

Роки невблаганні. Трудовий шлях пролетів як одна мить - у постійних клопотах, планах, завданнях... І ось зупинка. Не треба поспішати на роботу, дорогою складаючи намітки. У Володимира Редика, людини знаної і шанованої в Турці та за її межами, зараз новий статус - ветеран праці. Все логічно: за більш як сорок років самовідданої і благородної праці в галузі лісового господарства, заслужив відпочинок.

Не раз довелося розмовляти з людьми, які пов’язали свою долю з лісом, зі справжніми професіоналами-лісівниками. Зробила висновок: лісову справу не можна нав’язати. Її треба увібрати на генетичному рівні, як мовиться, з молоком матері. Треба народитися таким - люблячим шелест трав, гомін лісів, плин ріки, шепіт вітрів; любити землю, яка дає тобі снагу до життя, сонце над нею, свій рідний край.

Дитинство Володимира Васильовича асоціюється з мальовничою природою Хмельниччини, а особливо рідного с. Терешівці, розташованого на похилому пагорбі, що знаходилось зовсім недалеко від обласного центру, де часто босоніж по скропленій вранішньою росою траві бігав, бавлячись з сільськими хлопчаками, околицями села, купався у теплих водах тутешніх ставків.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 306 | Додав: Admin | Дата: 29.08.2016 | Коментарі(1)


27.08.2016 (22:31)

Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Видатний український поет народився 26 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині.

Всі ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, але, попри це все, він був також людиною, людиною цікавою та неординарною.

Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 1060 | Додав: Admin | Дата: 27.08.2016 | Коментарі(0)


14.07.2016 (16:37)

Пригадується, як 10 років тому я гостював у поважного, усіма шанованого ветерана Другої світової війни, ветерана праці, жителя с. Ясінка, Миколи Бонтея. Зустріч була напередодні його 80-річчя. Микола Іванович за чашкою чаю довго, пригадуючи різні подробиці та цікаві життєві ситуації, розповідав про прожите, про успіхи та невдачі, ніби малюючи на білому листі паперу пройдені шляхи, якими зазвичай йшов поруч з добрими людьми, подарованими долею. І де б він не був, з ким би не зустрічався, завжди високо цінував довіру, з якою відносилися до нього, добре розуміючи, що, втративши її, ніколи не повернеш і не купиш ні за які гроші.

З часу цієї приємної зустрічі минуло уже 10 років. Сьогодні карпатські зозулі щедро накували Миколі Івановичу 90! У житті йому довелося побачити чимало. Добре пам’ятає, як на наших теренах панувала Польща, злиденне, невільницьке життя односельчан, переслідування усього українського. Не кращою була й радянська окупація, де, як і за попередніх поневолювачів, жорстоко переслідували інакодумство, релігійні почуття українців, які впродовж багатьох років мріяли про вільну, незалежну, справедливу державу. А коли нарешті на початку 90-х ми таки здобули волю, Микола Іванович щиро, по-дитячому, радів, вірив і сподівався, що діти та онуки, і він разом з ними, заживуть мирно, багато й щасливо. Зараз, аналізуючи 25-річну історію незалежності України, душа болить у ветерана від несправедливості, що панує у нашій державі, брехні та лицемірства. Серце обливається кров’ю , коли бачимо, як зневажають простих людей, доводячи їх до зубожіння.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 221 | Додав: Admin | Дата: 14.07.2016 | Коментарі(0)


07.07.2016 (17:48)

Роки летять і їх не зупинити. Але все ж приємно час від часу душею і думками повертатися у вічні животворні джерела свого дитинства. Де немає смутку і турбот, а лише радість і безтурботність, море мрій, багато друзів, а ще п’янкий запах м’яти біля хати, теплі батьківські долоні і ніжні та ласкаві, мудрі та повчальні слова матері - простої сільської жінки, трудівниці, прибиральниці місцевої школи, колишнього остарбайтера. Мирослава й досі пам’ятає їх: «Діти, вчіться, любіть працю, не ображайте людей, допомагайте один одному, прощайте усім - хто у вас каменем, ви йому - хліба». І тому в сім’ї Мирона і Софії Павликів із Завадівки ніхто не боявся роботи - ні хатньої, ні в полі. Миросі було 6 років, коли помер батько. Увесь тягар робіт ліг на материнські плечі, старшої доньки Люби та на руки молодших дітей. І, попри все, кожна дитина старалася добре вчитися, на втіху матусі, бути вихованою, доброю, слухняною. У вільний від роботи чи навчання час багато читали. Настільними книгами у домі служили «Біблія» і «Кобзар», з яких, як з бездонного джерела, усі черпали мудрість.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 395 | Додав: Admin | Дата: 07.07.2016 | Коментарі(1)


15.06.2016 (14:09)

Нещодавно в редакцію завітали учень і його тренер - гарний, скромний, спортивної статури юнак і убілений сивиною, енергійний, охочий до спілкування мужчина.

Представились. Так і познайомились ми з наймолодшим майстром спорту України з лижних перегонів Іваном Марчишаком (1996 р.н) і його вчителем, першим тренером Василем Костишаком. Розговорились, з розповідей гостей стало зрозуміло, що обоє з дитинства люблять лижі і до безтями закохані в лижний спорт. Ніби й не личить писати про лижі влітку, але тільки в цю пору року Іван знайшов можливість побувати в рідному селі. Взимку у нього на відвідини близьких часу обмаль -надто насичений графік спортивних змагань.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 288 | Додав: Admin | Дата: 15.06.2016 | Коментарі(0)


28.05.2016 (21:39)

о.Остап Нижанківський, життя і смерть якого набули людського символу, стали визначальними для цілої соціально-культурної доби Галичини, а у важких роках минулого століття допомагали формувати світогляд та менталітет нації. Це особистість великого духовного потенціалу і бурхливої діяльності, а до того, це людина добра і скромна. Близькі, рідні, друзі називали отця людиною лагідною і тихою.

“Можу сміло ствердити, що Остап ніколи нікого з товаришів не образив. Він заєдно тактовний і ввічливий, ставився до всіх зичливо, а тільки в хорі домагався послуху і карности. Через те ми всі його сердечно любили” – пише Кирило Студинський, а в іншому місці рукопису твердить, що Отець Остап “зі своєю лагідною вдачею не повинен був мати ворогів... нікому ніколи в прилюдному житті кривди не заподіяв, а навпаки, робив багато добра”.

Отець Остап прийшов у світ, як і кожен з нас, з високою місією власного буття на землі – робити світ і людей кращими, добрішими, сіяти зерна краси, світла на свою прадавню землю. І він цю місію сповнив, бо здійснював свою справу натхненно й з великою любов’ю, став будівничим нових світів у людських душах та у їхньому житті.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 395 | Додав: Admin | Дата: 28.05.2016 | Коментарі(0)


27.04.2016 (11:07)
26 квітня - 30-а річниця аварії на Чорнобильській атомній електростанції

В історії нашого народу багато трагічних дат. Одна з них -26 квітня 1986 року, коли над квітучими садами України піднялася в небо радіоактивна хмара з четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції Вибух реактора, найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, приніс багато горя і людських втрат.

Гіркоту чорнобильського полину відчує на собі ще не одне покоління.

Що далі час відносить нас від 26 квітня 1986 року, дня найбільшої ядерної катастрофи ХХ сторіччя, то більше усвідомлюємо, з лабетів якого монстра вирвалися.

Спільними зусиллями героїв-чорнобильців вдалося запобігти загибелі планети.

Не було б їх - не було б нас.

У цей сумний для всієї України день хочеться побажати, щоб таке страшне лихо більше не повторилось!


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 255 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2016 | Коментарі(0)


27.04.2016 (11:06)

Цими теплими весняними днями Турківському професійному ліцею виповнюється 50 років з дня його заснування. Викладачі та учні закладу готуються славно його відсвяткувати, запросивши на зустріч тих, хто працював і вчився тут у різні роки, хто віддав училищу свої знання, здоров’я, сили, досвід і натхнення, частинку свого життя.

Напередодні я зустрілася з тими, хто стояв у першоджерел його створення, кому випала на долю нелегка ноша в організації на Турківщині професійно-технічної освіти. Першою у цьому списку є повна енергії, мудра, творча, збагачена досвідом людина, прекрасна жінка - турківчанка Богдана Леньо - нині викладач спецдисциплін Турківського професійного ліцею. Цьогорічної весни вона святкує 50-ліття своєї професійної діяльності на ниві профтехосвіти, яку розпочала, після успішного закінчення Львівського університету ім. І. Франка, одержавши професію механіка- аеродинаміка великих швидкостей. Але, як бачимо, доля розпорядилася так, що Богдана Володимирівна застосувала свої знання не на авіаційному заводі «Антонов» (до речі, тут вона була на практиці і навіть мала можливість бачити генерального конструктора знаменитих «АНів»), не в конструкторському бюро його імені, а у своєму рідному містечку Турка. Тут вона знайшла не тільки роботу, а й разом із досвідченим електриком, шанованою у районі людиною Мироном Леньо, створили гарну і міцну сім’ю, вивели у світ дітей і дочекалися онуків. До слова, Мирон Прокопович став другою людиною і, насамперед, надійною опорою та підмогою своїй дружині у той час, коли створювалося перше в нашому районі професійно-технічне училище. Сьогодні подружжя пригадує той далекий 1966-й рік.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 372 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2016 | Коментарі(1)


13.04.2016 (12:05)
Щоб люди ніколи не знали біди,
Щоб квіти цвіли коло хати
І щедро родили сади.

(Уривок із вірша Оксани Павлик
з її збірки «Чар-зілля з Карпат»).

Мало хто знає, що в минулому працівник Турківської райсанепідемстанції Оксана Павлик, нині знана громадська активістка - член президії ВГТ «Бойківщина ХХІ століття», не тільки має талант до поетичної творчості, а є відомим травником Турківщини. Коли і як появилося в Оксани Володимирівни це дивовижне та унікальне захоплення квітами, травами, ягодами, іншими безцінними дарами матінки-землі?


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 345 | Додав: Admin | Дата: 13.04.2016 | Коментарі(0)


07.04.2016 (22:07)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)

З висоти прожитих літ та у праці надбаних життєвих премудростей, на схилі літ, людина досить часто складає для себе іспит пройденого шляху: що вдалося зробити, а що ні. Тим більше, коли зозуля накувала 80!

Саме така поважна дата 3 квітня прийде до турківчанина, добре знаного в місті, та й в районі загалом, в недалекому минулому досвідченого господарника Михайла Деньковича. Для старших людей він не потребує особливого представлення, про його добрі справи яскраво засвідчує трудова біографія. А для молодших, скажімо, ровесників нашої Незалежності, таки варто бодай коротко розповісти про Михайла Йосиповича.

Його можна вважати людиною трьох епох. Народився 3 квітня 1936 року в с. Задільське, тодішнього Боринського району. В цей час Галичина була під протекторатом Польщі. У рідному селі здобув семирічну освіту, а згодом -середню - в Борині. А дальше було військо, суворий клімат Далекого Сходу, навчання у корпусній школі. Через три роки демобілізувався офіцером.


Твої люди, Бойківщино ! | Переглядів: 345 | Додав: Admin | Дата: 07.04.2016 | Коментарі(2)