П'ятниця, 18.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

МЕРЕЖИВО ЖИТТЄВОЇ СТЕЖИНИ

З висоти прожитих літ та у праці надбаних життєвих премудростей, на схилі літ, людина досить часто складає для себе іспит пройденого шляху: що вдалося зробити, а що ні. Тим більше, коли зозуля накувала 80!

Саме така поважна дата 3 квітня прийде до турківчанина, добре знаного в місті, та й в районі загалом, в недалекому минулому досвідченого господарника Михайла Деньковича. Для старших людей він не потребує особливого представлення, про його добрі справи яскраво засвідчує трудова біографія. А для молодших, скажімо, ровесників нашої Незалежності, таки варто бодай коротко розповісти про Михайла Йосиповича.

Його можна вважати людиною трьох епох. Народився 3 квітня 1936 року в с. Задільське, тодішнього Боринського району. В цей час Галичина була під протекторатом Польщі. У рідному селі здобув семирічну освіту, а згодом -середню - в Борині. А дальше було військо, суворий клімат Далекого Сходу, навчання у корпусній школі. Через три роки демобілізувався офіцером.

Змінивши військовий однострій на цивільну одежу, довго не відпочивав, а влаштувався судовиконавцем у Боринський народний суд. Після укрупнення районів, працював інспектором по пенсіях в рай-соцзабезі Турківського району. Відчувши потяг до наук, вступив до Вишнянського сільськогосподарського технікуму, а закінчивши навчання, після чергової адміністративно-територіальної реформи, був скерований в управління сільського господарства Старосамбірського району. Коли знову відновили Турківський район, став старшим агрономом управління сільського господарства. Одночасно вступив на заочне відділення Львівського сільськогосподарського інституту.

Побачивши в молодому спеціалісті хист керівника, в 1969 році його призначають головою колгоспу «Перемога» смт. Бориня. Господарство тоді було в досить занедбаному стані, але, завдяки діловій хватці Михайла Йосиповича, дуже швидко ситуація покращилася. І вже в 1972 році його переводять керівником колгоспу ім. Маяковського, до якого тоді входили 4 села: Завадівка, Мельничне, Лосинець та Ясінка. І знову ж таки господарство довелося витягати з боргової ями. 700 тисяч - довгострокових позик та 300 тисяч - короткотермінових. Люди не отримували зарплати. Надої на одну корову складали 1000-1200 літрів молока на рік. Картоплі збирали з гектара 80-100 центнерів. А тому, як кажуть, засукавши рукави, Михайло Йосипович знову взявся до роботи. Швидкими темпами було побудовано 2 тваринницьких комплекси, сінажні споруди, склад мінеральних добрив, комбікормовий завод, багато закладів соціально-культурної сфери. Були завезені всі деталі для будівництва цегельного заводу, але не судилося - металеві конструкції продали на металобрухт, а залиті анкери так і залишилися незадіяними. Уже в 1976 році всі позики були погашені, а на початок 90-х колгосп мав на рахунку в банку 200 тис. рублів. У господарстві працювало 220 штатних працівників. Надої молока становили 2800 кг, з гектара збирали по 187 кг картоплі. Колгосп 7 разів був переможцем, як тоді називали, соцзмагання. Виконував й 5-річні норми, за що Михайло Йосипович, зрештою, як і механізатори та тваринники, отримували нагороди. Сам керівник господарства був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Багато уваги господарство приділяло й будівництву соціально-культурної сфери. А це школа, магазини, заклади охорони здоров’я. Як досвідченого керівника, у 1994 році Михайла Йосиповича обирають заступником голови районної ради. Одночасно - начальником управління сільського господарства. Відпрацювавши на цій посаді 2 роки, він пішов на пенсію, а згодом, з 2003 по 2005 рік, був директором гуртівні «Львівхолод», врятувавши приміщення колишньої «Сільгосптехніки» від руйнації.

Сьогодні Михайло Йосипович жалкує за тим, що багато — об’єктів, збудованих в часи Радянського Союзу, зруйновані, Як і за тим, що не довелося добудувати школу в с. Мельничне, де практично було зведено перший поверх.

3 риємністю настоятелі церков с. Мельничне та м. Турка згадують його допомогу в будівництві храмів, а мало хто здогадується, що кожну неділю в храмі Покрови Пресвятої Богородиці м. Турка закликає на літургію дзвін, на якому викарбовано «Д.М.». Це Михайло Денькович заспонсорував його громаді, де він й до сьогоднішнього дня є активним прихожанином.

Василь ВАСИЛЬКІВ.

Газета "Бойківщина" №14,2016


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (07.04.2016)
Переглядів: 394 | Коментарі: 2 | Теги: Денькович | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 2
0
2 Victor   (13.04.2016 08:25)
З Михайлом Йосиповичем познайомився ближче, коли разом з парафіянами храму Покров Пресвятої Богородиці, їздили в церковних справах до львівського єпископа. Дорога туди й назад пройшла в цікавих дискусіях на різні теми. Чесно кажучи, таку людину, як Михайло Йосипович, котра б так глибоко цікавилася релігійним життя, не так вже й часто зустрінеш. В ньому відчувається великий життєвий досвід. Це будівничий життя, котрий без сліз на очах, не може дивитися на сьогоднішніх руйнівників. Колись в таких людей питали поради. Але ті часи вже минули давно, тому поради сьогодні питають у тих, хто ще вчора ссав мамину цицьку, за гроші дістав освіту і втратив всяку орієнтацію у житті. А як хочеться хоч раз почути про зустріч сьогоднішньої влади з «старими кадрами». Про їхні поради, настанови… . Але ні! «Ми наш, ми новий мір построїм, – хто був нічим, той стане всім»!

0
1 ide   (12.04.2016 15:49)
Многая літ!


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.