Субота, 24.06.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

КАЛИНОВИМ ЦВІТОМ ШЛЯХ ЖИТТЯ РЯСНІЄ

Роки летять і їх не зупинити. Але все ж приємно час від часу душею і думками повертатися у вічні животворні джерела свого дитинства. Де немає смутку і турбот, а лише радість і безтурботність, море мрій, багато друзів, а ще п’янкий запах м’яти біля хати, теплі батьківські долоні і ніжні та ласкаві, мудрі та повчальні слова матері - простої сільської жінки, трудівниці, прибиральниці місцевої школи, колишнього остарбайтера. Мирослава й досі пам’ятає їх: «Діти, вчіться, любіть працю, не ображайте людей, допомагайте один одному, прощайте усім - хто у вас каменем, ви йому - хліба». І тому в сім’ї Мирона і Софії Павликів із Завадівки ніхто не боявся роботи - ні хатньої, ні в полі. Миросі було 6 років, коли помер батько. Увесь тягар робіт ліг на материнські плечі, старшої доньки Люби та на руки молодших дітей. І, попри все, кожна дитина старалася добре вчитися, на втіху матусі, бути вихованою, доброю, слухняною. У вільний від роботи чи навчання час багато читали. Настільними книгами у домі служили «Біблія» і «Кобзар», з яких, як з бездонного джерела, усі черпали мудрість.

Завадівська школа, Івано-Франківський університет ім. Стефаника, перше місце роботи - Вовченська середня школа, пізніше - Боринська середня школа... Це ті зупинки, які стали міцним фундаментом на сходинках до вершин людської поваги і шани для героїні моєї розповіді, директора Турківського районного центру зайнятості - Мирослави Павлик. Більша частина життя віддана школі, вихованню молодого підростаючого покоління. Тому й педагогічного стажу у Мирослави Миронівни назбиралося чимало - аж 32 роки.

- Можна сказати, що путівку у життя мені дали у Боринській середній школі, - з гордістю пригадує сьогодні роки праці в Борині п. Мирослава. - Зокрема, багато в чому завдячую директору школи, вчителю і людині з великої літери, світлої пам’яті Івану Височанському, чудовому організатору Марії Дудурич, прекрасному вчителю-організатору Ганні Дребот та багатьом-багатьом іншим педагогам, з якими мені довелося працювати. По сьогоднішній день я тримаю тісний контакт з людиною прекрасної душі і серця Ганною Дребот. Багато досвіду і знань запозичила у Софії Багай, директора БДЮТу, коли працювала організатором з виховної роботи у Завадівській школі. Добро ніколи не забувається. Усі ці люди - добрий приклад у моєму житті.

Мирослава Павлик постійно у громадській роботі. До неї звертаються люди за порадою чи за вирішенням тієї чи іншої проблеми.

- Наш великий недолік в тому, що ми швидко опускаємо руки, якщо щось не виходить у житті, -каже Мирослава Миронівна. -Але найбільш вірний шлях до успіху - спробувати ще раз. Не потрібно падати духом. Ніколи не здаватися - це урок, якому слугую усе своє життя. Пригадую, безліч корисних справ ми тоді зробили з однопартійцями, багатьом допомогли, серед яких й багатодітній сім’ї (13 дітей) Дреботів із Бітлі. Їм придбали житло. У цьому напрямку працюємо й зараз і чи не найбільше допомоги надаємо захисникам нашої землі, учасникам АТО. До речі, два представники РО ВО «Батьківщина» воюють на сході України. До того ж я входжу в склад координаційного центру надання допомоги учасникам АТО та їх сім’ям. Щомісяця збираємо нашим хоробрим воїнам кошти, які йдуть на придбання усього необхідного - одягу, взуття, ліків, військового спорядження. Та й за місцем роботи, доводиться зустрічатися з людьми, долі яких обпалила ця жахлива гібридна війна. Повірте, вони просто хочуть щирого розуміння, щоби їх вислухали, розрадили, порадили. Нещодавно в мій кабінет зайшла жителька Бітлі Анна Решетар. Зайшла і ні з того, ні з сього - розцілувала. За що? А за те, що у центрі зайнятості відносяться до її сина по-людськи, уважно вислухають, що приїздить звідси додому завжди у піднесеному настрої, з прагненням до життя. На численні звернення учасників АТО, громадська організація «Учасники АТО Турківщини» висловлює щиру подяку Турківському районному центру зайнятості, зокрема директору М.М. Павлик, начальнику відділу надання соціальних послуг О.І. Беседін, а також кожному структурному підрозділу за плідну співпрацю з колишніми воїнами АТО, котрі користуються послугами центру зайнятості. «За 2015-2016 роки послугами Турківського районного центру зайнятості скористалися 50 учасників АТО. За сприяння центру зайнятості деякі демобілізовані воїни відкрили власну справу і ведуть підприємницьку діяльність, брали участь у громадських та інших тимчасових роботах, проходили професійне навчання за сприяння служби зайнятості у Львівському центрі професійно-технічної освіти та після закінчення навчання були працевлаштовані. Громадська організація «Учасники АТО Турківщини» вдячна службі зайнятості за сприяння в організації акції «Під одним дахом», де колишні воїни АТО мають змогу одержати змістовні та компетентні відповіді та консультації від представників державних установ та організацій», йдеться у подяці.

Неодноразово на районному рівні Мирослава Павлик, як депутат районної ради та голова комісії з гуманітарних питань, засобів масової інформації та культури, заявляла, щоби в районі був створений реабілітаційний центр для учасників АТО, в якому би працювали фахові психологи, чуйні, щирі і добрі люди, Щоби учасник АТО разом із своєю сім’єю міг у спокійній обстановці відпочити, набратися сил, оздоровитися. Адже у таких осіб дуже ранима душа, яку потрібно виводити із стресового стану місяцями, а то й роками.

Дбає п.Мирослава й про затишок в сім’ї. Трьом своїм дітям -Тарасу, Ользі та Софії - мама прищепила любов до педагогіки. Її дуже тішить те, що схвально відгукуються про доньку Ольгу, яка нині працює на місці матері, у Завадівському НВК. «Приємно, коли діти стоять вище нас, батьків, більш досконалі, активніші. Так і має бути», - стверджує Мирослава Миронівна. Ще вдома на неї завжди чекає онучка Марічка - бабусина потіха і радість. І Мирослава Миронівна у щоденних молитвах просить у Господа для усіх своїх рідних миру і щасливої долі.

Не так уже й багато - всього два роки працює на посаді директора Турківського районного центру зайнятості Мирослава Павлик.

- За цей час мені доводилося спілкуватися з директорами Самбірського, Старосамбірського, Трускавецького, Стебницького, Яворівського та інших районних центрів зайнятості. Це хороші люди, справжні колеги. Велику підтримку маю з області -від директора обласного центру зайнятості Василя Барилюка, його заступника Оксани Іванчук. Якщо виникають якісь проблеми, я завжди до них звертаюся. Залюбки допоможуть, підкажуть, порадять. Велике їм спасибі. Щиро вдячна колективу, який очолюю, особливо своєму заступнику Жанні Яцкуляк, начальникам відділів Ользі Беседін, Василю Чолавину, Василю Шепіді. У нас панує взаєморозуміння, підтримка, тепла, товариська атмосфера, - ділиться думкою Мирослава Миронівна.

У Мирослави Павлик ще багато планів, ідей, задумів. Хороших, потрібних, очікуваних. Тож, хай здійсняться усі вони так, як цього бажає ця активна, наполеглива у своїх прагненнях, добра горянка. Успіхів Вам, Мирославо Миронівно, на життєвій стезі!

Ольга ТАРАСЕНКО.

Газета "Бойківщина" №27,2016


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (07.07.2016)
Переглядів: 435 | Коментарі: 1 | Теги: павлик | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 Victor   (08.07.2016 06:07)
П.Мирославі щастя й здоров’я, а за ідею створення в районі реабілітаційного центру для учасників АТО, особлива подяка і многая літа!


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.