Неділя, 20.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

Михайло Нагина: «ХТО ДО ЧОГО БУДЕ ЙТИ, ТОГО І ДОСЯГНЕ»

Перший державний прапор над українським парламентом замайорів у вересні 1991 року. Привіз його до столиці чоловік з Карпат, зі села Мшанець Старосамбірського району на Львівщині, -Михайло Нагина.

Про події тих днів, про своє життя і боротьбу пан Нагина погодився розповісти в інтерв’ю сайту «Народні герої».

- Той прапор посвятив кардинал Мирослав Любачівський, - починає свою розповідь пан Михайло. - Улітку 1991 року ми були на вшануванні пам’яті замордованих в урочищі Саліна у Добромилі. Там була жінка, яка продавала по 25 радянських рублів синьо-жовті прапори, пошиті з американського шовку. Мала небагато - не більше 10 штук.

Я купив один, вже перед тим посвячений кардиналом Любачівським. І вже на всі мітинги, інші патріотичні заходи їздив саме з тим прапором, бо до того їздив з простим, пошитим вдома.

День 4 вересня 1991 року 84-річний пан Михайло пам’ятає у деталях: перераховує найменші дрібниці: і як тривало засідання Верховної Ради, і скільки було міліції і військових. Для них пан Михайло купив ящик молока у магазині, щоб молоді підкріпилися. Пригадує також, що Лариса Скорик відчинила вікно у будівлі парламенту, а вже через нього залізли хлопці. Потім до мітингувальників вийшов Михайло Косів, аби трохи заспокоїти і підбадьорити.

- Я стояв за 2 метри від Косіва, за парканцем. Він мене знав в обличчя з мітингів у Львові, - продовжує свою розповідь пан Нагина. -То Косів почав декламувати тоді вірш Івана Франка «Супокій», а я продовжив, бо знаю напам’ять майже всю поезію Івана Франка, Тараса Шевченка і Лесі Українки, я на них виріс. Як я був ще малим, мій тато «бавився політики», як у нас в селі казали. Його різні влади часто арештовували, і постійно вечорами до нас до хати приходили мудрі інтелігентні люди поговорити. Так я і виріс.

А ще з юних років панові Михайлові Нагині снився часто один і той же сон: нібито він їде на коні до Києва воювати з росіянами, у правій руці шабля, а в лівій - синьо-жовтий прапор.

Після підняття синьо-жовтого прапора над Верховною Радою цей сон перестав снитися панові Михайлові. Каже, що має за життєву мудрість з юних років просту фразу «Хто до чого буде йти, того і досягне». Тоді, 4 вересня 1991 року, на мітингу під Верховною Радою були й інші люди з прапорами. Але з різних причин вони не підходили: деякі були запрості для такої події. Деякі навпаки - дорогі, оксамитові, важкі. На прапор пана Нагини впав погляд тодішнього нардепа Івана Зайця, який сказав: - Беремо отой. Він - найкращий.

Прожиті роки пана Михайла не були легкими: навчання в ФЗО, важка праця, військова служба у Владивостоці, за читання творів Богдана Лепкого потрапив у поле зору КДБ і вже не мав спокою від їх пильного ока аж до проголошення незалежності України. Добре затямив, що коли збиралося 10 чоловік, то серед них було 3 «стукачі».

- А вже як стала Україна, то мені стало легше, - каже пан Нагина, - зміг говорити на повні груди. Але ми, українці, дуже м’які, тому ще нема справжньої України.

У свої 84 роки пан Михайло, попри недавно перенесений інсульт, не полишає громадської діяльності: продовжує збирати дані про односельців, які були в ОУН-УПА чи співпрацювали з підпіллям, і яких вивезли до Сибіру чи вбили. Має вже цілий зошит таких записів, які хоче оприлюднити, щоб зберегти пам’ять для нащадків.

Каріна МАКОГОНЧУК.

Газета "Бойківщина" №34,2016


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (29.08.2016)
Переглядів: 281 | Теги: Нагина | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.