Понеділок, 24.07.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

ПОКИ ЖИВІ БАТЬКИ, ТО ДІТИ МИ!
«…Добро до нас іде від чесних дій,
Від зла душа завжди у неспокої.
Мої думки мене втішають навіть тим,
Що зла нікому я в житті не скоїв.»

Йосип Фиштик

Добрий день, шановна редакціє! Дуже приємно читати на сторінках вашого видання розповіді про чудових земляків, які по-справжньому вболівають за долю нашого народу, його майбутнє… Читаючи такі нариси, радісно стає на душі від усвідомлення того, які великодушні люди живуть у нашому бойківському краю – щирі, трудолюбиві, наполегливі, справжні патріоти… До таких людей я з гордістю можу віднести і мого дорогого тата - Михайла Євстаховича Сенькова, який проживає у селищі Бориня. Епіграфом до своєї розповіді про мого батька я взяла уривок з вірша Йосипа Івановича Фиштика не випадково. Ці чудові рядки характеризують і його як людину… На початку трудової педагогічної діяльності у Верхньовисоцькій середній школі, сьогодні відомий своїм поетичним талантом на весь світ Йосип Фиштик був учнем Михайла Євстаховича, чим наш батько дуже-дуже пишається!

Як справжній чоловік, батько своїми руками збудував дім, виростив двох дітей, допоміг виростити та виховати онуків, та посадив чимало дерев! А також, майже на протязі 40 років педагогічної роботи, навчав і виховував гарним прикладом не одне покоління дітей у нашому краї. Педагог у цей час завжди повинен був бути на висоті, і він не мав права зробити нічого такого, що могло б підірвати репутацію цього почесного звання!

Наш батько – добра, скромна, щира душею людина. За хороші професійні якості, відповідальність, пунктуальність його поважають колеги по роботі та односельчани, а колишні учні з повагою та подякою згадують свого вчителя, шлють вітання. Наш тато – надзвичайно трудолюбивий і непосидючий. Безмежно закоханий у свій рідний край, де народився, і ні на який інший нізащо не проміняв би! Дуже любить природу, а спів у церковному хорі, домашні тварини, дерева, ліс та бджоли – це ті важливі речі, які дають йому сили, енергію та бажання жити! А ще скрипка! Так-так, скрипка! У нього їх декілька. А грає він на ній так віртуозно, наче навчався у консерваторії! І ще одна дуже важлива річ - незважаючи на примхи погоди, дощ, сніг чи спеку - у неділю та святковий день тато намагається відвідати церкву.

Наші батьки все життя пропрацювали в школі, виростили та виховали двох дітей. Ми з братом дуже вдячні їм за те, що завжди були для нас достойним зразком в усьому. Зерна духовності, посіяні в наші душі ще в дитинстві, проросли паростками мудрості, людяності, доброти і чуйності…

Зараз у кожного з нас виросли свої діти. І дивлячись на них, ми згадуємо своє дитинство, добрі татові руки, лагідні очі, корисні поради, які завжди підтримували нас. Тату, мені дуже пощастило, що я стала ТВОЄЮ донькою. Низький уклін Тобі за щасливе дитинство, за мої впевнені кроки на життєвому шляху, за те, що Ти завжди знаходив для мене час. Інколи я згадую наші з Тобою прогулянки, походи в ліс за грибами та ягодами, катання на лижах, навчання грі в шахи, пам’ятаю, як я, незважаючи на всі Твої неймовірні старання та зусилля, так і не змогла навчитися плавати! А ще - як Ти хотів, щоб я, як і Ти, полюбила скрипку та навчалася грі на цьому дивовижному інструменті... А потім, коли стала трішечки старшою і почала малювати, Ти дуже пишався мною, бачив у мені великого художника і весь час старався виконати за мене дрібні хатні обов’язки, щоб у мене було більше часу для малювання. Знаю, що Ви з мамою досі зберігаєте мої «картини», учнівські зошити з творами та щоденники… Знаєш, це - найсвітліші та найприємніші спогади в житті! І, мабуть, кожна людина багато чим пожертвувала б, щоб хоча б на мить повернутися у цей дивовижний час! Саме Ти пояснив мені, що добре, а що погано, як жити і залишатися людиною, що головне в житті та що потрібно цінувати... А зараз Ти живеш онуками, яких дуже сильно любиш. Ти їм, як і нам колись, даєш мудрі поради, привчаєш до праці на землі, прищеплюєш любов та повагу до людей, своїм прикладом Ти кожен день викладаєш уроки мужності, сміливості, мудрості та доброти… Ти дуже хотів, щоб онук Андрійко також пов’язав своє життя зі спортом. Ти пишаєшся ним, адже він, будучи студентом коледжу не спортивного профілю, гарно навчається, приймає участь у обласних змаганнях та займає перші місця по гирьовому виду спорту, бігові на довгі дистанції, стрибках у довжину, піднімає штангу більше 100 кг лежачи. На сайті коледжу красуються його фото з почесними грамотами та медалями як кращого спортсмена коледжу. Він - цього року випускник коледжу - Твоє виховання, продовження і Твоя гордість, Тату!

Нехай же Твій позитив і життєва енергія ніколи не вичерпуються, а тільки прибувають з кожним новим днем народження! Спасибі Тобі за Твою величезну любов, за терпіння і розуміння. Пам’ятай, я дуже сильно люблю Тебе і пишаюся Тобою! Таточку, живи, будь-ласка, довго-довго!

23 червня у нашого дорогої людини ювілей! Я рада, що можу поздоровити Тебе, Татку, з чудовим святом! За Твоїми плечима довге, насичене життя. У цей день Тебе вітатимуть дружина, дорослі діти, онуки та правнучка, всі рідні. Ми всі бажаємо Тобі богатирського здоров'я, тим більше, що Ти своє трудового життя присвятив фізичній культурі та спорту, а значить, ще довго будеш в строю. Ми всі дуже любимо Тебе й завжди будемо поруч! Ми всі бажаємо Тобі щастя! Нехай його в Твоєму житті буде побільше! Хай нагородить Тебе Бог мінімум сотнею років життя, а Ангел-Охоронець завжди крокує поруч!

Дорогі мої батьки! Я доросла Ваша донька, а ще - мама, дружина, теща і вже щаслива бабуся. Я проживаю далеко від Вас, люблю свій бойківський рідний край особливою любов’ю, я полюбила і Полтавщину, де вже довгий час проживаю разом із сім’єю. Ви навчили мене шанувати людей, цінувати дружбу, вибирати друзів не за статусом чи посадою, національністю чи за принципом, на якій мові вони розмовляють... Тому я завдяки Вашому вихованню поважаю в людях достойні якості та вчуся у них, якщо є чому. Я вдячна долі за кожне знайомство, що було і буде в моєму житті, тому що впевнена, що вони не випадкові! Я вірю в Бога, люблю свою родину, свою роботу, а також люблю писати вірші, співати, створювати красиві речі своїми руками і дарувати їх людям, яких поважаю і ціную. Я щаслива, дорогі мої батьки, бо завдяки Вам і Богу, живу в гармонії з собою і людьми! І найбільше моє бажання - щоб всі мої рідні були живими і здоровими та проживали у рідній країні, де немає війни! І всім цим я завдячую Вам, мої найрідніші! А також я безмежно вдячна Вчителям Боринської середньої школи - педагогам від Бога, найкращої школи, яку я завжди згадую з великою подякою і любов’ю. А ще в душі я - великий романтик з легко вразливою душею, і маленька дівчинка зі своєю крихітною долонькою у сильній батьківській руці. І я хочу відчувати себе такою ще багато десятків років, а це значить, що

ПОКИ ЖИВІ БАТЬКИ, ТО ДІТИ МИ!
ДАЙ БОЖЕ МЕНІ ЩЕ ДОВГО БУТИ ДИТИНОЮ!

З повагою і подякою -
Оксана Сеньків-Білокопита
Бориня-Полтава
23.06.2017 р.


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (23.06.2017)
Переглядів: 144 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.