Субота, 16.12.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

ВІН ЖИВ НЕ ДЛЯ СЛАВИ

    Мирон Утриско

Народився Мирон-Тадей Утриско З0 серпня 1908 року в м. Львові, у свідомій українській родині. Його батько - Олександр Утриско (з родини Прухніцьких) родом з міста Комарно. З 1900 року батько замешкав у Львові, звідки походила мати Мирона. Був одним із засновників театру "Руська бесіда". Після відходу директора Садовського, очолив театр і керував ним до 1911 року. Цього ж року Олександр Утриско разом з сім'єю переїхав до Турки.

Малому Мирону було всього три роки, коли він побачив Турку. Брати - Олександр, Богдан та Євген - були на рік-два, три старшими від Мирона, сестра Ірина - молодшою. В такій дружній сім'ї зростав Мирон. Все наступне життя він братиме приклад з батька, який виховував в своїх дітях вірність національній ідеї, вчив бути дисциплінованими і працьовитими. Перебравшись до Турки на посаду інспектора повітового відділу, батько Мирона Олександр Утриско поринув в організацію громадського життя. Спільно з директором школи Прокопом Шереметою та катехитом отцем Іваном Федевичем творить українські товариства та громади.

Олександр Утриско проявив себе як організатор культурницької роботи - створив хор і керував ним, заснував театральну дружину, яка охоплювала своїми виступами не лише Турку, але й навколишні села та містечка, приймав активну участь у заснуванні осередків "Просвіти", очолював мисливське товариство "Тур".

Повернувшись з австрійської армії, в якій воював в Першу світову війну, спільно з доктором Всеволодом Ріпецьким і директором школи Прокопом Шереметою очолював комісаріат з 1 листопада 1918 року до червня 1919. Комісаріат керував містом і повітом. "З упадком Львова і приходом армії Галлера українська армія мусіла відступати на схід. Для Турки зачався період польської окупації", - напише пізніше Мирон Утриско в статті "Історія Турки над Стриєм"


  Хор та драм. гурток народного
  дому   Просвіта.   В центрі 1-го
  ряду:   отець   Іван   Федевич,
  поруч - Олександр Утриско

На схід разом з д-ром Всеволодом Ріпецьким Олександр Утриско виїхав 7 червня 1919 року. Біля Надвірної на них напали польські жандарми. Д-ра Ріпецького тоді було вбито, Олександра Утриска поранено. Річне перебування в концентраційному таборі Домб'ю не зламало волі патріота, і після повернення в Турку спільно з українською громадськістю Олександр Утриско береться за розширення Народного Дому (добудову залу).

Було це в 1922 році. Знову оживає культурницьке життя в місті. Арешт весною 1941 року Олександра Утриска і дочки Ірини більшовицьким режимом й ув'язнення в Самбірській тюрмі мало не коштувало їм життя, як і тисячам в'язнів.

"Але, - писала Галина Утриско, - врятувала їх від розстрілу одна буква "о". Сексот написав прізвище як Отриско. Для українського патріота перебування на зайнятій території стало неможливим. Олександр Утриско переїжджає в Целестів, біля Варшави, де і закінчує у 1956 році своє життя.

Маючи перед собою самовідданий приклад батька, сини Олександра Утриска теж перебрали на себе місію провідництва.

Навчаючись в гімназії, Мирон загартувався духовно і фізично в організації "Пласту". Закінчив у Львові торгівельну Академію, право і дипломатичні студії. Навчання у Львові поєднував з організацією громадського життя в Турці.

"У тридцятих роках в місті Турка над Стриєм для нас, гімназистів, Мирон був націоналістичним організатором та провідником,- згадував Семен Іжик. - Завдяки йому Турківщина - далека закутина Бойківщини - пробудилась зі сну, стала свідомим тереном".


  Футбольна команда м.Турка
  1925 р.   У верхньому   ряду
  третій зліва - Мирон Утриско.

Працюючи в Турці в адвокатській конторі Гавсмана, вів справи так, щоб захищати інтереси знедолених, якими найчастіше були бойки. В тяжкій скруті вони ставали легкою здобиччю корчмарів та лихварів. На перешкоді визискувачам стали освічені українці, якими були в різний час в Турці Дмитро Великанович, Мирон Кондрат, Дмитро Марців, Іван Федевич, Василь Бабій, Адріан Левицький, Михайло Гав'як, Михайло Козловський. Всі вони входили в легальну партію УНДО -Українське національно-демократичне об'єднання.

Та найрадикальнішою в діях і поглядах була Організація Українських Націоналістів. Створена в 1932 році на Турківщині як маленька клітина лише з трьох чоловік, вона протягом короткого часу переросла в повітову організацію, яка діяла підпільно і практично керувала процесами в різних легальних об'єднаннях та організаціях, таких як "Просвіта", "Відродження", "Луг", "Січ", різних українських кооперативах. Очолював повітовий провід ОУН Мирон Утриско, який отримав псевдо: спочатку Буйтур, пізніше Беркут. Турківська організація підпорядковувалась безпосередньо Львівській організації.

"Життя українського патріота було нелегке, - писала в своїх спогадах дружина Мирона Утриска Галина. - За Польщі Мирон був арештований за націоналістичну діяльність, сидів в Бригідках, звідки мама постаралася про його звільнення. Другий раз,вже перед війною взяли його до Берези Картузької".

Лише пильність і підтримка товаришів дали йому можливість уникнути арешту від рук більшовиків. Нікого не влаштовувала діяльність, яку помимо своєї роботи вів Мирон Утриско, як український інтелігент.

Товариство '"Відродження", - згадувала Галина Утриско, -було протиалкогольне і мало на меті, відтягнути наших людей від споживання алкоголю, який часто руйнував родини і майно бойків. Це була сумна сторінка, і навіть трагічна. Внаслідок акцій "Biдpoджeння" багато корчм по селах було ліквідовано. Філії товариства були по всій Галичині, а Турківську очолив Мирон Утриско. Закладання кооперативів збагачувало наших людей, засновано багато гуртків "Сільського господаря" - для вивчення кращого використання землі селянами. Колись наш "Маслосоюз" успішно конкурував своїм маслом з польськими виробами...


   Мирон Утриско - пластун

Закладання кооперативів, чи кооперативних банків - найкраще знаряддя в руках доброго господаря, і тут клич: "В єдності - сила народу" - виправдав би себе у нашій економіці, в моральній і політичній кризі . 3а просвітянським запалом і практикою ми ішли на еміграцію, в чужину незнану, втікаючи на захід, де нас ніхто не запрошував і не ждав біженців в своїй державі. Ми опинилися в Австрії, а пізніше в Німеччині, як небажані біженці в програній у війні державі. Та завдяки Божій опіці нами заопікувалися по війні міжнародні організації. Помістили нас в бараках, а ,навіть ,в зручних помешканнях, дали харчі, а відтак , змогу на дальшу еміграцію.

В переселенчих таборах в Німеччині дали нам нагоду на власну адміністраційну свободу. Біженці намагалися групуватися за національностями. В таборах ми зорганізували українські школи, гімназії, церкви, шпиталі, театри, молодечі організації, кооперативи, навіть таборову газету мали, митці робили іконостаси до каплиць, заснували курси вивчення іноземних мов, опановувались спеціальності медсестер, кравців, шевців, вишивальниць.

Коли опинилися в Америці, то треба було заробляти на хліб насущний, але разом з тим з просвітянським запалом почали організувати українське культурне життя. Створили собі мініатюрну Україну на чужині з надією повернення на рідну землю, та тут нас і застала старість. І нема вже коли і кому вертати".

Організовується товариство "Бойківщина", яке об'єднувало вихідців з нашого краю. "На еміграції опинились колишні жителі всіх частин української території, - писав Мирон Утриско. - Вони везли з собою не лише любов до України і своєї вужчої Батьківщини - рідних сторін свого походження, але теж знання і зразки своїх племінних вікових культурних надбань, переданих їм їхніми предками... Завдання всіх нас, що опинились на нових місцях поселення у вільному світі - відтворювати і зберігати багатство української культури, різноманітної віковими надбаннями українських племен та показувати чужинецькому окружению цю многогранну нашу культуру".

Культурно-масові та просвітянські заходи об'єднували вихідців з Бойківщини, не давали загубитися в чужинецькому морі. Виникла необхідність продовжити видання "Літопису Бойківщини", започаткованого до II світової війни в Самборі (вийшло 11 номерів). Протягом 1968 року видано циклостилем 4 числа "Бюлетеня Бойківщини". За 10 років вийшло 28 чисел "Літопису Бойківщини" (до 1979 р.).13 номерів вийшли без участі Мирона Утриска, після його смерті. В кожному прижиттєвому номері проявлявся Утриско як журналіст і організатор. В більшості номерів -короткі його замітки та дослідницькі статті. Зокрема, "Досліди етнографії Бойківщини", "Про назву "Бойки", "Історія Турки над Стриєм", "Дрогобиччина - частина Бойківщини".


   Галина та Мирон Утриско

Великою подією в житті бойківської діаспори в 1980 році стало видання "Монографії Бойківщини" на 521 сторінку. Ще раніше – в 1969 році вийшла книга "Літературна Бойківщина". В ній поміщено відомості про 54 авторів, вихідців з краю. В монографій "Мистецтво Бойківської Церкви" зібрано світлини майже всіх старовинних церков на теренах краю.

Живучи у Філядельфії, Мирон Утриско видавничу діяльність поєднував з громадською роботою, заснував радіопрограму для українців, працював в релігійних, політичних, молодіжних організаціях.

З проголошенням Україною незалежності ім'я Мирон Утриска стало відоме на його батьківщині. Ентузіасти народного музею "Бoйкiвщинa" міста Турки в 1997 році оголосили перший аматорський конкурс його імені . 2010 року відбувся XIV конкурс, в якому прийняли участь 143 автори. Кількість бажаючих прийняти участь у цьому заході зростає: від 18 авторів, які представили 46 праць на І конкурсі до 143 учасників та 197 робіт на Чотирнадцятому. Учасники нагороджуються іменними дипломами .Вісник конкурсу ім.Мирона Утриска "З вершин і низин" знайомить читачів з представленими творами. Оголошено П'ятнадцятий конкурс.

Отже, бойки мають власний конкурс. Дата 30 серпня - день народження автора, вибрана для презентації чергового конкурсу .

Строк подачі творів до 10 серпня 2011 року, презентація - 30 серпня 2011 року.

Віра Бончук


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (19.11.2011)
Переглядів: 1107 | Теги: Утриско | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.