Понеділок, 24.07.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Твої люди, Бойківщино !

ВІН ТЕЖ НАБЛИЖАВ ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Від центральної дороги, що веде з Ільника на Радич, зразу ж за мостом через річку Стрий, до хати ветерана Другої світової війни - Івана Туринського - рукою подати.

- Але, - зауважує невістка господаря дому - Марійка, - не завжди цю відстань можна подолати легковою автомашиною. “Швидкій” ця дорога також не під силу. Тому батька, якому 17 вересня минулого року (за документами) виповнилося 89 років, нам треба до машини, щоб довезти до лікарні, ранньою весною, пізньою осінню та взимку, нести від хати на руках. Він сердиться на владу. І справедливо. Каже: «Невже я даремно кров проливав у боротьбі з фашистами, пів-Європи пропішакував, щоб до мого подвір’я і машина не могла доїхати? І така невтішна ситуація триває ось уже 70 років. Кожного разу, коли звертаюся до керівників району з проханням вирішити цю проблему, обіцяють виділити грейдер і вирівняти дорогу, зробити підсипку гравієм. Але час іде, змінюються керівники, а невирішена проблема так і залишається проблемою».

Сам господар після привітання пояснив: «Мені уже 90 виповнилося. То польський писар, у Мельничному, де я народився, допустив помилку, записавши мене на цілий рік молодшим. А в Ільнику я уже живу 65 років».

У родині Турянських, звідки походить Іван Михайлович, було дев’ятеро дітей. У 1944му, його, найстаршого з дітей, забрали на фронт. Спершу проходив вишкіл у Бітлянському навчальному центрі, де вчили володіти різними видами стрілецької зброї. Сам ветеран, згадуючи про цей період, каже: «Добре готували тут вояків. Протягом місяця кожного з нас навчили прицільно стріляти із карабіна, автомата, кулемета. Крім цього, володіти прийомами рукопашного бою».

Кулеметник Іван Турянський у першому бою з фашистами брав участь на Закарпатті, де проявив мужність та героїзм. За це був нагороджений Подякою Верховного головнокомандувача. “Спостерігаючи, як я вибирав на передовій вогневі позиції, однополчани наголошували: не лізь чорту в зуби. Невже тобі життя - не дороге, - згадує пережите фронтовик. - А я віджартовувався. Дітей -не маю. Дружини - теж. То ж і плакати за мною буде нікому.”

Особливо запам’ятався ветеранові бій за чеське містечко Лібава. Тут фашисти, крім безперервного артилерійського та кулеметного обстрілу, який вели по позиціях стрілецького полку, надумали затопити окопи українських вояків водою, загативши річку. “У холодній березневій воді, що сягала нам в окопах під груди, - каже Іван Михайлович, -ми сиділи, відстрілюючись, протягом трьох діб. Ще й тепер дивуюся: ніхто з наших у таких важких умовах не захворів, не залишив вогневих позицій. Напевно, додавала сил і енергії єдина мета: за будь -яких умов перемогти ненависного ворога.”

За цей бій, в якому був поранений у праву ногу, його нагородили медаллю “За відвагу”. Згодом, з боями, зі своїм полком, він дійшов до Берліна.

Повернувшись з фронту, відважний воїн зразу ж включився у відбудову зруйнованого війною народного господарства України, влаштувався працювати на заготівлю і вивезення вузькоколійкою лісу. І перша ділянка, де Іван Турянський працював у бригаді лісорубів, була в урочищі Каменець, де він зараз живе. Тут і зустрів свою майбутню дружину, Полюсю, з якою зразу ж і одружився. Про неї, найріднішу, найвірнішу, залишилися у чоловіка до сьогодні найкращі спогади. “А яких прекрасних дітей ми виховали, гарний будинок побудували, - каже голова сімейства. - Троє дітей здобули вищу освіту, п’ятеро -середню спеціальну. А головне - за працьовитість, людяність їх усіх поважають люди.”

Гордиться ветеран Другої світової війни і 30 своїми онуками, 25 - правнуками. А вся його родина, яка недавно зібралася на славний Ювілей тата, діда, прадіда, налічує 95 чоловік. Ледве в хаті усі помістилися. І усі вони дуже гордяться найстарішим представником роду Турянських і люблять його щиро.

- У сьогоднішні, складні для України дні, - сказав, аналізуючи події на Сході Іван Михайлович, - усім нам треба бути патріотами і вболівати за її долю. І щоденно робити свій посильний внесок у нашу Перемогу. Лише так ми збережемо нашу Незалежність, нашу Україну.

Володимир БАБИЧ.

ГАзета "Бойківщина" №19,2015


Схожі матеріали :

Категорія: Твої люди, Бойківщино ! | Додав: Admin (13.05.2015)
Переглядів: 61 | Теги: Туринський | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.