П'ятниця, 18.08.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Християнські свята. Звичаї,обряди.

ЗА КУЛІСАМИ ПОСТУ.

«Нам, росіянам, хліба не треба: ми один одного їмо і від того ситі буваємо», – так російський державний діяч і дипломат, А.П.Волинський (1689-1740), висловлювався, коли ставав свідком ворожих відносини між людьми своєї національності, котрі вважають себе єдиними на Землі хранителями православної віри. А преподобний, Іоанн Кассіан Римлянин (IV-Vвв.), казав: «Ми повинні знати, що труд тілесного утримання ми звершуємо для того, щоб цим постом досягти сердечної чистоти. Втім, все це можна звести нанівець, якщо, знаючи мету, ми не прагнемо її досягти. Тому краще буде утримуватися від забороненої їжі для душі (тобто від гріхів і вад), в якій відбувається пожирання братів».

То що таке піст і як він взагалі ввійшов у життя людини? Поняття посту двояке: піст як утримання, який починається від периферії людської природи – тіла і веде до духовної – образу Божого, і піст як преображення, який іде від образу Божого і проектується на периферію – душу та тіло. Для прикладу можна взяти людську общину, в якій є люди тілесні, тобто ті, котрі живуть за тілом, душевні та духовні. В кожної людини є і відповідна поведінка через яку один являє плоди плоті, інший – плоди душі, а ще інший – плоди духу. Для духовної людини піст, це природній образ життя, який диктує владу духу над плоттю. Піст – як наслідок духовності. Такий піст не потребує визначення якихось конкретних пісних днів чи періодів, він є постійним як і молитва. Для плотської людини піст, це важке ярмо, яке вона звалює на себе в прописані дні згідно статуту про піст, аби хоч трохи «уподібнитися» духовній людині. В більшості випадків такий піст не досягає своєї цілі.

У Старому Заповіті ми бачимо пророків та духовних людей і їхнє розуміння посту, а також маємо змогу ознайомитися з поведінкою плотських людей та їхнім законницько-ритуальним розумінням посту. Юдей розумів піст в сенсі повного утримання від їжі з ранку до вечора і піст розглядався, насамперед, як жертва: «Ось, Боже, я пощуся, в мене убожіє плоть моя, в мене зникає жир. Прийми це як те, що спалюється перед Тобою на жертовнику» (Талмуд). Людина розглядала піст як деяку компенсацію людської жертви, де в жертву приноситься не вся людина, а тільки її частина – жирові відкладення. Якими були плоди такого посту? Про це сказано у пророка Ісаї:

««Навіщо ми постимось, коли Ти не бачиш, впокорюємо душі свої, а Ти не знаєш?» – Ось, в день посту свого ви чините волю свою, і вимагаєте важкої праці від інших! Тож на сварку та заколот постите ви, щоб безстрашною руко бити інших. Ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани неправди, пута ярма розв’язати й пустити на волю пригноблених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб відламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості зміцнить твої, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!» (Іс.58.3-11).

Як бачимо розуміння посту було двояким, одні через маніпуляції з продуктами харчування, попелом та веретою намагалися досягнути Бога, Котрий чомусь не бачив їхнього посту, а інші просто являли діла милосердя поза всякими лицемірством, і це був Богоугодний піст.

Новозавітна Церква успадкувала дві форми юдейського посту: повне утримання від їжі і духовну ціль. В «Пастирі Єрма» говориться: «Зберігай піст таким чином: перш за все утримуйся від всякого дурного слова і злої хіті й очисти серце твоє від всіх суєт цього світу. Якщо виконаєш це, піст буде праведним. …В той день, в який постишся, нічого не вживай, крім хліба та води, а підбивши витрати, які б ти зробив в цей день на їжу, як в будні, відклади і віддай вдові, чи бідному сироті…». Тут ми бачимо характерну рису древньохристиянського розуміння сенсу посту: будучи майже повним утримуванням від їжі, він переходить в благодійність як любов до Бога, а в Ньому і до свого ближнього. Церква знала пости строгі, але не довготривалі.

В ІІ столітті відбулися дисциплінарні реформи, через які плотські люди намагалися досягнути духовності через букву, обряд та тілесні вправи: піст, поклони, лежання на землі й т.д.. Пости стають більш тривалими, багатоденними. На плечі вірних накладається законницьке ярмо, про яке ні Господь, ні Апостоли не мали і гадки. В результаті ми прийшли до того, що маємо на сьогоднішній день від 178 до 212 днів у році пісних, статут про піст та купу приписів, порад і тлумачень до нього, залишивши далеко позаду старозавітного законника юдея з його священною Торою та Талмудом.

Практика посту, яка складає сьогоднішній статут про піст, пов’язана з двома монастирськими статутами – Єрусалимським та Студійським. Саме цими монастирями фанатично захоплювалися в часи класичного Середньовіччя (XI-XIVвв.) і які мали на всіх неабиякий вплив. Встановлені ці статути були конкретно для цих монастирів. За їх межами ніяких статутів про піст не існувало і кожна християнська община опиралася на свої звичаї, можливості та сили.

Рекомендована сьогоднішніми статутами люта пісна практика, зі вказівками в календарі днів, коли можна «вкушати єлей», тобто соняшникову олію, а коли не можна, відноситься до пізнього Середньовіччя, тобто до XVI століття. Через жорсткість статуту, який не могли виконувати не тільки «миряни», а й самі монахи, в XVIІ столітті ввели послаблення.

У зв’язку з цим можна помітити кілька цікавих речей. Для нас, перенесення пісної практики Східного Середземномор’я – практики греків, сірійців, жителів Святої Землі – це нонсенс. Адже нам набагато важче притримуватися пісного статуту через кліматичні умови та дорожнечу риби, овочів і фруктів високої харчової якості – всього того, що на Сході знаходиться у великій кількості. Та попри все те ми ухитряємося зберегти в календарі піст, який у греків взагалі вийшов з ужитку. Це деколи довгий Петрів піст. Він існує тільки в Російській Церкві і там, де вона має свій вплив.

Ніде немає, а в наших монастирях є ще один, крім середи та п’ятниці, пісний день – понеділок, який називається «архангельським». Ніхто не знає, звідки взялася ця традиція, з якого апокрифу і який архангел його встановив, але люди намагаються створити для себе ще жорсткіше правило, щоб через маніпуляцію з продуктами харчування досягнути Бога.

У фанатичному намаганні жорстко зберігати піст, Церква доходила до повного абсурду. В 70-ті роки ХХ століття, офіційний церковний календар друкував нагадування, що в Лазарову суботу та канун Благовіщення дозволяється «вкушати» рибну ікру, що було повним знущанням над «прихожанами». Хто і де міг в цей час дістати рибну ікру? А в ЦК КПРС, де ікри було вдосталь, постів не дотримувалися. Приблизно так сьогодні виглядають церковні календарі з вказівками, коли дозволяється вживати оливу, а коли їсти «тісний» хліб (пісний) і воду печалі (не розбавлену щедро вином).

Наша древня душевна хвороба – замість того, щоб прагнути до звершення чогось посильного, потрібно заламувати неймовірні норми, в тому числі й для самого себе, і з них постійно зриватися. Це відобразилося, між іншим, і на нашій монастирській практиці. Законницький старозавітний юдаїзм повністю заполонив свідомість новозавітних християн. Без фундаментальних знань, без відповідного світогляду, людина звалює на себе те, в чому немає найменшого поняття і перетворює піст в безглузде діяння, яке розпалює страсті, виховує фарисейство, провокує психічні розлади та робить людину жорстоким, агресивним релігійним фанатиком, віддаляючи її від Бога та ближнього.

Якщо піст Христа в пустелі (Мф.4.1.11; Мк.1.12-13; Лк.1.1-13), був явленням влади над людською природою та дияволом, то наш піст являє владу диявола над нами. Ось що про піст говорить Архієпископ Херсонський і Таврійський, Інокентій (1800-1857): «Постімося постом приємним, благоугодним Господу!» Значить, є піст неприємний і неблагоугодний Господу! Який же це піст? Той, коли ти не вкушаєш звичайної, а можливо, й ніякої їжі, зате своїм гнівом і норовистістю з’їдаєш душу і тіло твоїх ближніх. Той піст, коли ти в храмі падаєш на землю і просиш собі відпущення гріхів, кажеш, щоб вони були прощені так само, як ти вибачаєш всі гріхи проти тебе; а вийшовши з храму, підеш у суд, щоб переслідувати бідного боржника твого, стягнути з нього до останньої лепти, посадити його в іншому випадку в темницю, розорити весь будинок і його сімейство. Той піст неблагоприємний Господу, коли ти по зовнішності як нібито смиряєш себе і кажеш, що ти перший з грішників, а внутрішньо, не знаючи міри своїм уявним перевагам, ставиш себе в думках вище всіх, робиш з себе суддю вселенського, готового судити і обсуджувати всіх і все. Той піст неприємний і неугодний Богові, коли ти хочеш і чекаєш, щоб за малі поклони і кілька твоїх зітхань відкрились для тебе всі скарби благодаті Божої, зцілені були всі язви твоєї совісті, щоб тебе ввели на саму царську вечерю і наситили Тілом і Кров’ю Христовою; а сам, при всіх стогонах і лементах бідних братів твоїх, не прагнеш приділити їм і малої частини від надлишків твоїх, холоднокровно залишаєш без всякої допомоги хворих і стражденних, гаєшся ввести під твій дах мандрівників, скупишся розділити з голодними – не тіло і кров твою, (нехай вони залишаються з тобою), а ті гори і пагорби харчів, від яких ледь не розпадаються комори твої. Той піст неприємний і неугодний Господу, коли ти боїшся піднести до вуст твоїх чашу гарячої води; а не боїшся, що з цих вуст продовжують, як і раніше, виходити, як дим з печі, слова пусті і гнилі, глузування гіркі і язвиті, натяки, повні спокуси і зарази душевної. Всі такі і їм подібні пісники хай не насмілюються сподіватися милості від Господа; піст їхній не просто нечестивий, але, за висловом Пророка, огида перед лицем Божим.

Краще б ти вкушав що завгодно, але в той же час годував тих, котрі і не в піст ледь не вмирають від голоду; краще б ти продовжував прикрашатися твоїми одягом, як і раніше, але в ту ж пору зайвим, що марно висить й пропадає від молі вбранням твоїм, прикрив наготу убогих братів, які стогнуть від холоду; навіть краще, коли б ти не переривав звичайних твоїх забав і веселощів, але, прохолоджуючись сам, доставляв би втіху і відраду тим, які давно забули про якусь радість на землі».

А святитель Василій Великий говорить: «Бережіться вимірювати піст простим утриманням від їжі. Той, хто утримується від їжі, а веде себе неналежно, уподібнюється дияволу, котрий хоча і не їсть, проте не перестає грішити».

Після таких слів вчителів Церкви, якось досить безглуздими виглядають блюзнірські «запусти» напередодні посту; бігання по крамницях в пошуках риби, овочів, фруктів; поклони та багатослівні молитви, залишені й натяку на преображення; вихваляння благодатністю та канонічністю (адміністративністю), залитих кров’ю у «священних» війнах; і всякі статути про піст, котрі регламентують вживання їжі, статеві стосунки й т.д..

На сьогоднішній день досить багато достойних пастирів Церкви, висловлюють тверде переконання, що статут про піст – як і коли поститися – існує тільки для монастирів. А для нас, християн, котрі живуть звичайним буденним життям, піст – це преображення в Бозі, а вже звідси й міра хліба та води на столі після того, як наш ближній не помирає від голоду, холоду та хвороби під нашим порогом.

Віктор Саварин. м.Турка.


Схожі матеріали :

Категорія: Християнські свята. Звичаї,обряди. | Додав: Admin (13.12.2016)
Переглядів: 248 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
0
1 Християнин   (17.12.2016 20:38)
Різдвяний піст - це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і продовжується до 7 січня. Говіння триває 40 днів і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. Оскільки заговини на піст припадають на день пам'яті святого апостола Филипа, то його ще називають Филиповим. 

    Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на древні християські часи. Уже з І\/століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують у своїх творіннях Різдвяний піст. В V столітті про древність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, єпископ міста Риму 

   Спочатку Різдвяний піст у різних християн мав неоднакову тривалість: найчастіше від семи днів і більше. На соборі 1166 року, що відбувся при Константинопольському Патріарсі Луці та візантійському імператорові Мануїлі, було прийнято постанову для всіх християн дотримуватися посту протягом сорока днів перед великим святом Різдва Христового. 

    Різдвяний піст припадає на зимовий час, і слугує він нам для освячення четвертої пори року таїнственним обновленням духовної єдності з Богом і приготуванням до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: „Саме утримання позначає чотири пори року, щоб ... ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищені і що при життєвій розсіяності, нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, що примножується тлінністю плоті і нечистотою бажань”. 

   За словами Льва Великого, Різдвяний піст - це і наша з вами жертва Богу за зібраний урожай та плоди землі, які Він нам дав. „Як Господь ущедрив нас плодами землі, - пише святитель, - так і ми під час цього посту повинні бути щедрими до бідних”. 

   А преподобний Симеон Фесалонікійський говорить, що піст різдвяної Чотири-десятниці - це символ говіння Мойсея, який постився сорок днів і сорок ночей і отримав на кам'яних скрижалях Божі заповіді. А ми, коли постимось сорок днів, бачимо і приймаємо живе Слово від Діви, написане уже не на каменях, але таким що прийняло тіло і народилося, ми залучаємося до Його Божественної плоті. 

   Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого що явився в світ, і щоб окрім звичайних дарів і жертв принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його вченню. 

    Піст тілесний, без посту духовного, нічого не приносить для спасення душі, а навіть навпаки, може бути і духовно шкідливим. Трапляється це тоді, коли людина, утримуючись від їжі, проникається почуттям власної зверхності від усвідомлення того, що вона поститься.Істинний піст пов'язаний з молитвою, покаянням і утриманням від страстей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст не ціль, а засіб - засіб смирити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою. Сутність посту виражена в слідуючій церковній пісні: „Постячись від їжі, душе моя, а від страстей не очищаючись, - даремно втішаєшся неядінням: тому що, якщо піст не принесе тобі виправлення, то як фальшива будеш зненавиджена Богом, і уподобишся злим демонам, які взагалі ніколи нічого не їдять. 

                                                 Проповідь Блаженнішого Митрополита Володимира
.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.