Понеділок, 20.08.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Християнські свята. Звичаї,обряди.

В категорії материалів: 115
Показано материалів: 16-30
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 7 8 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарях · Переглядах

15.11.2015 (18:06)

Перед тим, як вести розмову про Церковні Таїнства як процес, їхню роль в духовному преображенні людини, потрібно розкрити саме поняття Церкви, в котрій вони звершуються, а саме – що являється Церквою, і що нею не є, оскільки від цього буде залежати наша розумна участь в християнстві як Богоодкровенній релігії.

Термін «церква», з грецької мови – «екклезія», означає «зібрання», «об’єднання», «собор», «єднання»… . То кого і що об’єднує Церква у собі? Догматичне богослов’я дає нам таке визначення Церкви в її земному аспекті:
а) Церква – це від Бога установлена спільнота віруючих, об’єднаних вірою, священноначалієм і таїнствами;
б) котра очолюється й управляється Самим Господом Ісусом Христом по волі Бога Отця;
в) всі члени цієї спільноти з’єднані з Господом, як зі своїм Главою, і в Ньому друг з другом, а також з небожителями;
г) спільнота ця одухотворяється, живиться й освячується Святим Духом.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 666 | Додав: Admin | Дата: 15.11.2015 | Коментарі(0)


11.11.2015 (00:33)
(богословсько-аскетичний аналіз)


«Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода» (2Кор.3.17).

В історії людства, тема рабства та свободи, піднімалася неодноразово. До неї були прикуті великі уми не тільки світських просвітителів, а й релігійних. Немало аналітичних праць написано на цю тему, та ще більше розрослося довкола неї різних спекуляцій, доводячи на основі священних текстів будь-якої релігії, що рабство, як релігійне так і світське, досить-таки корисне для відповідного прошарку народу, а свобода, навпаки, шкідлива. Гарячі дебати породжують наступне питання: що з’явилося на світ першим – рабство Богу, чи рабство, як фізична, економічна, соціальна й юридична форма закріпачення людей, яка межує з повним безправ’ям та крайнім ступенем нерівності? Дана стаття про рабство, яке пнеться в Рай.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 880 | Додав: Admin | Дата: 11.11.2015 | Коментарі(0)


01.11.2015 (21:30)

Кожен вірянин Церкви досить часто використовує в своєму лексиконі слово «таїнство», яким передається його участь в священнодіях Церкви. Та не так вже й багато з тих, хто відчув на досвіді чудо релігії, може сказати, що будь-який дотик благодаті вже таїнство, таїнство зустрічі та єднання з Богом. В світлі історичного аналізу богословських ідей, привитих богослов’ю схоластикою (раціональним мисленням), вже давно виявлено, що більшість догматів Церкви розглядалося в далекому від православ’я (православний – той, хто розкриває славу Бога своїм життям) ключі, в тому числі й вчення про Таїнства Церкви.

Історична критика показала, що Церква не знає вчення про «сім і тільки сім» Таїнств. Грецьке слово «містеріон» (таїнство), яке досить часто використовується в богослов’ї святих отців, не ізольовано й не відноситься до якогось конкретного числа дій Церкви, оскільки містеріон – це саме життя й її досвід, і всі священнодії Церкви невіддільні від цього досвіду й стоять в контексті самого її життя як таїнства і чуда Нового Заповіту. В кінцевому результаті, всі священнодії являються священнодійством чогось. Що ж священнодійствується Церквою, як не таїнство нашого спасіння? Як зазначив видатний сербський богослов Іустин Попович: «Все в Церкві вважається святим таїнством. Будь-яке священнодійство – вже святе таїнство. Навіть найнезначніше? – Так, кожне з них глибоко спасенне, як і сама тайна Церкви, оскільки й «найнезначніше» священнодійство в Боголюдському організмі Церкви знаходиться в органічному, живому зв’язку зі всією тайною Церкви й Самим Богочоловіком Господом Ісусом Христом».


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 599 | Додав: Admin | Дата: 01.11.2015 | Коментарі(0)


11.10.2015 (14:50)

Занепад духовності в Церкві найбільше проявляється в занепаді євхаристичної свідомості віруючих, у їхньому відношенні до Таїнств, а тому питання про дійсність Таїнств для багатьох благочестивих християн виглядає досить-таки блюзнірським.

Чи можна взагалі ставити питання про те: чи звершилася Євхаристія, чи звершилося Хрещення й т.д.? Адже чи можна в принципі сумніватися в дійсності того, що звершує Сам Бог?

Кожна церковна людина повинна мати певну тверезу відповідь на ці запитання, адже відсутність критерію для такої відповіді у більшості з нас, свідчить лишень про низький рівень нашої духовної свідомості, що викликано об’єктивною причиною – відсутністю мінімально необхідної духовної освіти та євхаристичної культури, яка, нажаль, знаходиться в повному занепаді ще з ІІ-го століття.

Говорячи, наприклад, про Хрещення, через яке люди дістають спасіння, ми повністю нехтуємо питанням віри, оскільки саме через неї здійснюється спасіння. Хрещення, це вже наслідок і втілення наявної віри, акт віри: «Хто увірує й охреститься, буде спасенний, а хто не ввірує засуджений буде» (Мк.16.16); «Ви бережені силою Божою через віру на спасіння» (1Пет.1.5); «Ми ж не з тих, хто хитається на загибель, але віруємо на спасіння душі» (Євр.10.39). То яка ж якість сьогоднішньої віри?


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 599 | Додав: Admin | Дата: 11.10.2015 | Коментарі(0)


28.09.2015 (21:34)

Наступною темою кількох статей, буде розкриття богословського змісту церковних Таїнств, а також їхньої профанації кліром та народом. Щоб ясніше розкрити це питання й конкретизувати кожне Таїнство, у вступних статтях ми ознайомимося з загальними поняттями на цю тему й вияснимо, яке місце займають Таїнства в житті Церкви. Для цього потрібно відповісти на кілька питань: в чому полягає новизна Нового Заповіту?; чому він називається Новим?; чим в принципі відрізняється християнська Церква від всіх інших релігій та моральних вчень, що в ній саме нового?

Якщо поглянути на християнство з позиції загальнолюдської моралі, то тут ми не побачимо нічого нового, адже в більшості релігій ми бачимо ті ж самі моральні стандарти: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мф.7.12; Лк.6.31). Але у християнстві, на відміну інших релігій, мораль слугує лишень засобом наближенням до Бога, до Христа, являючись умовою Богоєднання. Для людини недостатньо бути тільки моральною істотою, її ціль – стати богоподібною, а мораль відіграє тут один з підготовчих щаблів сходження до цієї вищої цілі.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 700 | Додав: Admin | Дата: 28.09.2015 | Коментарі(0)


21.08.2015 (10:20)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-3 !)

Не торкаючись увагою богоодкровенної сторони Біблії, яка має прямий зв’язок з євангельським духом і розкриває Бога Отця Старого Заповіту, як Отця Сина, Котрий укладає з людством Новий Заповіт, ми продовжуємо, в даній статті, розкривати людський фактор в Біблії, який для багатьох, не тільки релігійних фанатів, а й для спритних політично-церковних ідеологів й надалі залишається богоодкровенним, незважаючи на те, що його дух не відповідає духовним властивостям Бога Творця.

І так, тема расизму в Біблії. Теорія расизму існувала задовго до утворення Ізраїлю як нації. Розросталася вона на ґрунті гордині й ієрархічних внутрішньо-родових відносин. Це переростало у відносини між племенами та державами, котрі прагнули підкорити сусідні народи й перетворити їх в своїх рабів. Людина-раб, в світлі расової теорії, розглядалася на рівні домашньої худоби, призначеної приносити користь та достаток її володарю. Не дивно, що Церква, в лиці своїх «богословів», довший час намагалася дійти думки про те, чи раб взагалі має душу, адже керуючись Біблією, її людською стороною, це було досить-таки важко визнати.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 693 | Додав: Admin | Дата: 21.08.2015 | Коментарі(3)


16.08.2015 (15:32)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-4 !)

«Жив собі багатий чоловік. Мав він вдосталь рабів та слуг, котрі працею своїх рук, примножували його багатства і котрих він не особливо жалував: бив, знущався, тримав у злиднях, голоді та страху. Але попри все те дуже любив Церкву. Збудував три пишні храми; з добрий десяток каплиць; кілька іконостасів; жертвував на церковні дзвони та золотив оклади (золоті, або срібні шати) ікон. Священики щоденно ревно поминали його ім’я за богослужінням, оскільки він не шкодував грошей і для них.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 915 | Додав: Admin | Дата: 16.08.2015 | Коментарі(4)


17.07.2015 (15:00)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)

З рукою Ездри, в Біблію входить інше поняття її авторства. Якщо раніше тут автором був Бог, а співавтором людина, то коли за неї взялися юдейські книжники та законовчителі, Бог відразу зайняв тут статус співавтора, автором ж стала людина, котра своїм «я» повністю витіснила не тільки ініціативу Бога, а й сам Його образ. Бог з Його властивостями повністю був похований в надрах людського мудрування, яке створило образ бога, відмінного від Бога Одкровення. Кілька столітнє втовкмачування народу цього образу, привело до того, що народ не розпізнав Бога, Котрий прийшов до Свого народу. Вони чекали політичного лідера, войовничого вождя, очільника кривавого месіанства, до якого вони звикли, натомість прийшов Бог, котрий Своєю святістю, вченням та життям – жертовною любов’ю довів, що той бог-батько, якому служить Його народ – диявол: «А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу» (Ін.8.42-45).


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 615 | Додав: Admin | Дата: 17.07.2015 | Коментарі(2)


07.07.2015 (00:12)

Другим місяцем літа в Україні вважали липень (хоча південні слов'яни називали "липнем" або "липаком" шостий місяць року - наш червень). Назва ця походить від лип, якими українці здавна обсаджували свої поселення та супутніх промислів. Цвіт липи був цілющим лікарським та медоносним засобом, а деревина - сировиною для художнього та господарського різьбярства. Саме в липні пасічники приступали до липового медозбору, а цей мед називали "липцем". Паралельно вживали й назву "июль" (від імені римського імператора Юлія Цезаря,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 3030 | Додав: Admin | Дата: 07.07.2015 | Коментарі(0)


07.07.2015 (00:10)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-4 !)

Як оповідає Євангеліє (Лк. 1, 57 - 80), праведні батьки святого Іоанна Хрестителя - священик Захарія та його дружина Єлизавета, що жили в древньому місті Хевроні, досягли старості, але не мали дітей, бо Єлизавета неплідна була. Одного разу святий Захарій здійснював богослужіння в Ієрусалимському храмі і побачив Архангела Гавриіла , що стояв по правиці кадильного жертвенника. Він возвістив, що у Захарія народиться син, який буде предтечею очікуваного Старозавітною Церквою Спасителя - Месії. Захарій зніяковів, на нього напав страх. Він засумнівався, що в старості може мати сина, і просив знамення. Воно було дано йому, будучи одночасно і покаранням за зневіру - Захарій був вражений німотою до часу виконання слів Архангела.

Свята Єлизавета зачала, і, боячись глузування над пізньою вагітністю, таїлась п'ять місяців, поки її не відвідала Преблагословенна Діва Марія, що приходилась їй дальньою родичкою,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 1555 | Додав: Admin | Дата: 07.07.2015 | Коментарі(4)


07.07.2015 (00:03)
Папороті цвіт ще до світання
В насолоді свій завершить шлях.
Не забуду я квітку кохання,
Ніжний шепіт на твоїх вустах.

Кожного року, 7 липня, ми відзначаємо Різдво Хрестителя Господнього Івана. Найколоритніше та найцікавіше свято пов’язане з містикою, незвичайними обрядами традиціями та забобонами українського народу. Та варто згадати й про те, що в давнину, ще до Християнської віри у цей день відзначали язичницьке свято або свято молоді – Купало, або Купайло, що уособлює чоловіче (сонячне) божество.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 666 | Додав: Ivanka(UA) | Дата: 07.07.2015 | Коментарі(0)


06.07.2015 (22:44)

Коротко оглянувши ключові моменти авторства Біблії, ми підійшли до аналізу тексту, який умовно можна розділити на дві частини: те що дано людині Богом і те, що написане людиною поза Богом, поза Його волею, але приписане Богу. І так – Закон.

Законом у Біблії називається вся сума заповідей Божих: «Написав Я йому (Ізраїлю) важливі закони Мої» (Осії.8.12), зміст яких зводиться до любові до Бога, благоговінню перед Ним, та любові до ближнього, а також до основних етичних принципів: «Людино! Господь роз’яснив тобі, що таке добро й чого Він вимагає від тебе: діяти справедливо, любити милосердя й смиренно ходити перед Богом твоїм» (Мих.6.8). Одначе, людина вирішила поправити Бога й «вдосконалити» Закон, одягнувши його в хитромудру систему правил, які охопили своїми повчаннями не тільки простенький культ, а й сімейне, побутове та суспільне життя. І хоча цілі були благими, вони повністю профанували Закон, оскільки людина засвоювала лишень формальну сторону правил, повністю нехтуючи їх духовним змістом. Таким чином старозавітне пастирство повністю втратило своє наповнення, силу. Обрядова сторона після реформи Ездри та його сподвижників, почала нагадувати поганські обряди.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 578 | Додав: Admin | Дата: 06.07.2015 | Коментарі(0)


20.06.2015 (13:00)

В минулій статті ми розповідали про умовну теократію, боговладдя, а також про інститут суддів-спасителів народу, котрий теоретично визнавав над собою владу Бога, а практично був непокірним божественному Закону. В цей період Ізраїль являвся протодержавою, тобто союзом племен, котрі були на шляху переходу від родового устрою до державного й де не було розділення сфер на світську та духовну, тобто соціальне регулювання тут було досить-таки синкретичним й реалізовувалося вождями, жерцями, суддями, пророками на основі мононорм, в основі яких одночасно лежали моральні, релігійні та правові вимоги. Влада в племені сприймалася як провідник Божественної волі. Розвиток органів політичного боговладдя тут ще не досягнув структуризації державного апарату.

З переходом до монархічного устрою, змінюється й система теократії. Влада Бога тут підміняється владою духовенства. Відтепер теократична влада дістає політичне забарвлення. Теократія стає політичним боговладдям, де влада інституалізується в структури, які нагадують державні установи, а в деяких випадках і саму державу. Теократична організація владних відносин передбачає наявність інститутів управління й контролю, які за допомогою ...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 570 | Додав: Admin | Дата: 20.06.2015 | Коментарі(0)


14.06.2015 (12:28)
«…ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного» (1Кор.8.4)

З першої глави Священного Писання, ми маємо змогу ознайомитися з біблійною доктриною світобудови, де розповідається про те, як в шостий день творіння Бог створив людину за Своїм образом та подобою (Бут.1.26). Що ж це за образ Божий та Його подоба? Образ Божий, як «частинка» Бога, відображає в людині духовні властивості її Творця, такі як свобода, жертовна любов, милість й т.п., а подоба – це життя по образу, котре виражається в двох заповідях: люби Бога і в Ньому люби ближнього так, як Бог полюбив Своє творіння – люби жертовно.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 876 | Додав: Admin | Дата: 14.06.2015 | Коментарі(0)


20.05.2015 (12:05)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-3 !)

В даній статті ми будемо говорити не стільки про авторство пророка Самуїла, як про події, які відбулися при ньому й мали вплив не тільки на подальшу історію Ізраїлю, а й формування його месіанської ідеології та псевдо-теократії, поданої в Священному Писанні «під соусом» Божественного Одкровення.

Явилася любов Божа, любов вічна. Не та, якою любить людина, а та, котрою її полюбив Бог. В світлі цієї любові Бог вибирає Собі народ, щоб через нього звістити Свою любов до людства. Віра Ізраїлю явилася не в тому, що ізраїльтяни були особливо віруючими людьми, чи найбільш здатними з поміж усього людства до сприйняття істини, – цього якраз і не було, – а в тому, що Він відкрив Себе цьому народу, вибравши праотця Авраама, пастуха з Ура Халдейського. Віра Ізраїлю в її богоодкровенності. Бог Авраама – Бог, Котрий реально явився людям, а не бог чуттєвий, видуманий, чи філософський. Подібно й любов Ізраїлю не в тому, що ізраїльтяни якось особливо любили Бога, а в тому, що Бог полюбив їх: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас…» (1Ін.4.10).


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 555 | Додав: Admin | Дата: 20.05.2015 | Коментарі(3)