Субота, 20.10.2018 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Християнські свята. Звичаї,обряди.

В категорії материалів: 115
Показано материалів: 31-45
Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 7 8 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарях · Переглядах

04.05.2015 (20:30)

Після загально-короткого ознайомлення з поняттям авторства Біблії, ми звернемо увагу на конкретних ключових її співавторів: Мойсея, Самуїла та Ездру.

П’ятикнижжя, з єврейської мови – Тора, являє собою комплекс, який складається з п’яти старозавітних книг, об’єднаних загальним сюжетом та задумом. Це наріжний камінь Біблії. Тут закладені основи старозавітної релігії й християнство черпає звідси свої віроповчальні, законодавчі та моральні начала. Саме тому Христос Спаситель, як юдей по плоті: «…і від них же тілом Христос…» (Рим.9.5), звертаючись до учнів, сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Мф.5.17). То що ж це був за Закон, котрий «…через Мойсея був даний…» (Ін.1.17), і який виконав Христос?

В П’ятикнижжя входять наступні книги: Буття (Генезис), Вихід (Ексодос), Левіт (Левітікон), Числа (Нумері) та Повторення Закону (Дефтерономион). За кілька віків до Різдва Христового склалася думка, згідно якій П’ятикнижжя повністю було написане одним співавтором – Мойсеєм (1392-1272рр. до Р.Х., за іншими версіями – XV-XIIIвв. до Р.Х.). Ця думка перейшла і в християнство,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 684 | Додав: Admin | Дата: 04.05.2015 | Коментарі(1)


18.04.2015 (12:00)

Кілька наступних статей ми присвятимо першій частині Біблії – Старому Заповіту й постараємося вирішити проблему «нестиковки» його духу з новозавітним духом.

При тому всьому, що Старий Заповіт являється хранителем неминущої цінності в царстві духовних цінностей, цінності, яка дістає своє розкриття в світлі Нового Заповіту та в загальному контексті церковного розуміння шляхів спасенного Божественного Промислу, ми констатуємо простий факт – факт месіанського геноциду, який мав місце не тільки в дохристиянський період, а й вдало пристосувався в новозавітній Церкві, знайшовши тут для свого процвітання щедрий ґрунт.

Сотні «святих» християнської ери знаходили тут виправдання своїм безумствам та безглуздим актам релігійного фашизму, наслідки яких ми не тільки пожинаємо сьогодні, а й стаємо прямими учасниками цього релігійного фанатизму, незважаючи на те, що християнство широким кроком вже ввійшло в третє тисячоліття. То що ж це за така «хитра» свята богонадхнена Книга книг – Біблія, «вивчаючи» яку, людина помалу перетворюється в чадо диявола, стаючи готовою ради Бога вбити не тільки свого ближнього, а й Самого Бога?


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 588 | Додав: Admin | Дата: 18.04.2015 | Коментарі(0)


04.04.2015 (11:25)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)

Являючись адептом, тобто ревнивим послідовником християнського вчення тої, чи іншої традиційної Церкви, «прихожанин» храму навіть і не підозрює того, що може являтися звичайним сектантом, котрий в своєму релігійному фанатизмі залишив далеко позаду консервативну ортодоксію. Сектантом може бути не тільки звичайний раб Божий – мирянин, а й навіть представник духовенства – від диякона до Патріарха. Питанню, як стають сектантами в Церкві і як в секту перетворюється сама Церква, й присвячується сьогоднішня стаття.

Проблема сектантства стосується не тільки християнства, вона присутня у всіх світових релігіях. Ми ж будемо вести мову про сектантство в рамках Священного Писання, на сторінках якого ми можемо побачити, як зароджується та живе своїм однобоким життям сектантство в Церкві. Починається воно з протистояння зовнішнього – внутрішньому, з протистояння букви та обряду – духу. З того часу, як був встановлений старозавітний священичий інститут, так відразу, часто далекі від харизми (Божого дару) жерці-ієреї, почали робити акцент на обрядовій релігії та культі жертвоприношень, які не вдосконалювали ...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 754 | Додав: Admin | Дата: 04.04.2015 | Коментарі(2)


02.04.2015 (19:24)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-15 !)
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф.7.21-23).

Церква активно «допомагала» Богу, вишукувати та знищувати тих, кого, на її думку, Він «ніколи не знав». Її караюча рука торкнулася і чаклунів. В пам’ятнику XII-го століття, «Слово про злих духів», написаному митрополитом Кирилом, розповідається про необхідність покарання чаклунів церковним судом. Їх просто палили в зрубах. Не відставав від нього й Київський митрополит Іоанн, котрий вважав, що такий метод покарання увергне народ в страх і відверне його від богопротивних справ. Володимирський єпископ Серапіон говорив: «Якщо ви прагнете очистити місто від беззаконних людей, то очищайте його за прикладом пророка і царя Давида в Єрусалимі, котрий викорінював всіх злочинців – одних убивством, інших тортурами, а ще інших ув’язненням».


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 1030 | Додав: Admin | Дата: 02.04.2015 | Коментарі(15)


26.02.2015 (19:24)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-4 !)
«Найбезглуздіший з усіх деспотизмів, найбільш принизливий для людської природи, самий безтолковий та найшкідливіший – це деспотизм священиків»
(Вольтер).

Втрачаючи всякий зв’язок з реальністю, привласнюючи собі право розпоряджатися людським життям на свій розсуд, церковна ієрархія уявила себе караючим мечем Господнім, хоча жодного санкції від Бога на це не отримувала. Канонізація насильства в новозавітній Церкві відбувається під впливом спотвореного богосприйняття, яке вона успадкувала від Старого Заповіту. Не благодать стає головною діючою силою в Церкві, а старозавітний закон, який у свій час підмінив собою Декалог: «люби Бога і люби ближнього», було замінено на «око за око». Бог Саваоф, як Творець сил, посередництвом котрих Господь піклується про життя світу, перетворився в людській уяві на бога воїна, котрий з небесними силами ополчається на людство за ідеї свого народу. Обраний народ, месіанський народ, так і не дорісши до педагогічної цілі заповідей, – розніс поміж довколишніми народами ідею бога-різника. Апогеєм його месіанства має стати син бога – м’ясник,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 794 | Додав: Admin | Дата: 26.02.2015 | Коментарі(4)


31.01.2015 (16:10)
«Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує» (Мф.6.24).

То чи можна бути одночасно святим і грішним? Питання досить таки риторичне. При поверхневому читанні Старого Заповіту, людині мимоволі нав’язується пропагандистська ідея, що вона, в своїй фанатичній любові до Бога може бути навіть кровожерно святою. Сприймаючи Бога Любов, як ненависника всього гріховного, людина завзято допомагає Йому викорінювати зло та проповідувати «любов» вогнем та мечем. З часом в релігійній общині складається й образ святого – голова на фоні німбу, за плечима ангельські крила, а в руках каральний меч та смолоскип.

Господь приніс іншу святість, дійсну, не фальшиву. Та ця святість не довго протрималася в серцях Його послідовників. Через кілька століть вони знову повертаються, мов той пес на свою блювотину, до фальшивої святості. Бог сприймається не як Цілитель, Спаситель, Учитель – а як грізний суддя, тобто в категоріях юридизму. Церковна ієрархія не терпить інакомислення, яке може зашкодити чистоті віри, яку вона взялася сповідувати. З того часу починаються утиски тих, хто став на дорозі святої Церкви,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 804 | Додав: Admin | Дата: 31.01.2015 | Коментарі(0)


25.01.2015 (12:47)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)
«Не називайте нікого отцем на землі,
бо один вам Отець, що на небі»
(Мф.23.9).

Коли в одного митрополита запитали, як до нього звертатися, то він відповів: «Звертайтеся до мене просто – Ваше Високопреосвященство».

«Отче», «святий отче», «всечесний отче», «Владико», «Ваше Високопреподобіє», «Ваше Блаженство», «Ваше Святійшество, Святійший Владико»… – ось далеко неповна палітра химерних титулів церковного духовенства, феномен етикету сьогоднішньої церковної субкультури, який заслуговує досить-таки серйозного аналізу. Звідки ці титули з’явилися в Церкві, хто їх узаконив і що за ними стоїть – тема сьогоднішньої статті.

Знайомлячись з історичним шляхом людства, ми не побачимо жодної людської спільноти, котра б не була очолювана вождями та жерцями, інститут яких регулював общинне життя. Ради ефективнішого впливу на суспільство, людям нав’язувалася думка про те, що влада легітимна лишень тоді, коли вона успадкована від Бога, чи богів, «зв’язок» з котрими постійно підтримувався через жрецький інститут. Не дивно, що жрець та вождь сприймалися масами як правонаступники богів – їхні діти, або ж самі втілені боги, аватари.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 941 | Додав: Admin | Дата: 25.01.2015 | Коментарі(2)


20.01.2015 (19:23)

Крім проблем з Філіокве та маріальними догматами, люди вирішили створити немало й інших. Адже відомо, що людський розсудок знаходиться в постійній пізнавальній діяльності, це його природна властивість, тому він, мов ті жорна, перемелює в собі все, що туди інформативно попадає з середини, або зовні через тілесні, чи душевні органи чуття. Засиплеш туди зерна пшениці, тобто добрі думки – він їх перемеле і видасть муку для хліба. Засиплеш сміття, тобто лукаві думки, злі, страсні – розсудок видасть кукіль, нездатний животворити власника цього млина. Це стосується, в першу чергу, богословів, котрі пробують цим інструментом «копирсатися» в духовних сферах та «радувати» церковний світ своїми пізнавальними досягненнями. Ось так люди і взялися досліджувати людську природу своїх прародичів, Адама та Єви, від котрих вони успадкували й свою природу. І, о горе!, вони прийшли до різних висновків, які розділили їх на дві ворогуючі партії. Давайте поглянемо, як це відбувалося.

Відомо, що вчення про первородний гріх, відіграє неабияку важливу роль в християнській теології, оскільки саме воно описує суть відпадіння родоначальників людства, Адама та Єви,...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 629 | Додав: Admin | Дата: 20.01.2015 | Коментарі(0)


14.01.2015 (10:43)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-6 !)
(історичний нарис)
«Суверенній державі – суверенну Церкву». Чому в Україні ведеться багатовікова боротьба за незалежну Церкву і яким статусом володіє сьогодні «віртуальна» УПЦ? – тема даної статті.

І

Для того, щоб проблема стала яснішою, кілька слів з історії життя Церкви. Перші християнські общини, які були засновані учнями Христа, апостолами, були незалежними одна від одної ні в адміністративному, ні в духовному плані. Очолювалася община єпископом, при якому служили диякони, а з часом і пресвітери. Об’єднані общини були Духом Святим в одну Церкву вченням Христа через мандрівних апостолів, пророків та вчителів і свідчили вони, основуючись на Христі, про Істину під одною главою Христа. Це була Церква, в якій діяв пастирський інститут. З приходом в Церкву владного священичого інституту, пастирство припиняє своє служіння, оскільки починає функціонувати влада. Церква розділяється...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 778 | Додав: Admin | Дата: 14.01.2015 | Коментарі(6)


03.01.2015 (15:08)

Коли людина втрачає живий зв’язок з Богом і її духовне життя припиняється, й вона починає підміняти ходіння перед лицем Божим грою, театральними виставами з релігійним присмаком. Так з’являються свята в честь Бога та Його святих, де Бог та Його святі зовсім непотрібні людині в наслідуванні їх вченню та життю. Людина воліє зіграти перед лицем Божим одноденний святковий спектакль вшанування Божества, ніж прийняти Його в серце та жити Ним.

Кожне свято облагороджується не тільки обрядовим мистецтвом: гімнографія, іконографія, спів, ритуали та ін., а й глибоким вченням, котре перетворюється, або у філософські дебати, або в богословські суперечки, які трансформуються подекуди навіть і в догмати без всякої теологічної підтримки, тобто догмати поза Божественним Одкровенням. Так в Церкву входить «релігійне» життя, котре придумане людьми, а просто кажучи християнство без Христа.

Центральним та визначальним моментом віроповчальних розбіжностей між Сходом та Заходом, являється питання про самий розвиток церковного вчення. Схід керується виключно догматичними встановленнями та рішеннями семи...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 658 | Додав: Admin | Дата: 03.01.2015 | Коментарі(0)


02.01.2015 (21:56)

Два десятки кілометрів на захід від Львова, дорогою Страдч-Мшана, над невеличкою річкою Верещиця, височить Страдецька гора. На її вершині виблискує куполами парафіяльна церква (колишня Василіянська). За кільканадцять метрів від неї - відома страдецька печера, сторінки якої написані кров'ю мучеників. У 1243р. на цьому місці сталася страшна трагедія. Від татарської навали у печері сховалося майже 2 тис. людей. Виявивши їх тут, загарбники розпалили вогонь у головному вході до печери і димом стали душити тих, хто в ній ховався. Ченці, які на той час поверталися зі служби, почали благати не робити цього, та роз'ярений хан вигукнув, що кров'ю погасить той вогонь, і дав наказ підлеглим ножами вирізати усіх ченців. За давніми переказами, після цієї страшної трагедії зійшла з неба Божа Мати і стала плакати над знищеною земною обителлю. З усього вціліла тільки ікона Божої Матері. Та й далі, під час усіх воєн, тільки ця чудотворна ікона Пречистої залишалася незнищенною.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 728 | Додав: Admin | Дата: 02.01.2015 | Коментарі(0)


27.12.2014 (02:09)
  АКТУАЛЬНО ! ( Коментарів-2 !)
«Пам’ятайте, що земна Батьківщина з її Церквою, являється порогом до Батьківщини небесної, тому любіть її щиро й будьте готові віддати за неї своє життя»
(Св. Іоанн Кронштадтський ).

Останні події в Україні та її відносинах з Pociєю, не залишили байдужими й вірних багатоконфесійної Української Церкви. На жаль, як виявилося, нахабно-агресивна політика Kpeмля з благословення Mocкoвськoї Патріархії, знайшла тут своїх ревнивих прихильників. Як нами, псевдо-християнами, українцями, зраджується Батьківщина через вірність Третьому Риму – тема сьогоднішньої статті.

Церква з самого першого дня свого існування стала антиподом (протилежністю) Вавилонської вежі, коли через гординю єдиний народ з єдиною мовою, раптом почав розмовляти на різних мовах й в результаті все людство розділилося на багато народів та націй (Бут.11.1-9). Церква – це місце, де люди повинні знову об’єднатися в одне Тіло незалежно від своєї національності, мови та культури. Тому Апостол й говорить нам: «Всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися! Нема вже юдея, ні язичника; нема раба, ані вільного; нема чоловічої статі, ані жіночої; бо всі ви – одно у Христі Ісусі!» (Гал.3.26-28). Вселенська Церква – Тіло Христове, складається зі всіх народів, племен та націй, котрі стали одним Божим народом по вірі в Ісуса Христа.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 890 | Додав: Admin | Дата: 27.12.2014 | Коментарі(2)


21.12.2014 (19:23)

В попередніх статтях, в яких ми знайомили читача з історією древньої Церкви, ми мали змогу ознайомитися з процесом централізації влади в Церкві, який привів не тільки до втрати свободи окремих общин, а й до найбільшої трагедії християнства – розколу Церкви на так звані патріархати, де глава-первосвященик кожного патріархату намагався стати главою Вселенської Церкви. Звісно, що до євангельського життя це не мало жодного відношення, але люди вже давно почали будувати свою «духовність» поза євангельською правосвідомістю, а тому й боротьба за владу в Церкві набула правового священного статусу, який розродився кількома плодами-догматами про главенство та непомильність римського первосвященика.

Для вірян Західної Церкви, верховна влада Папи над Церквою, абсолютно незаперечний факт, який займає центральне місце в системі їхніх релігійно-ціннісних установок. Віряни Східної Церкви тут вбачали узурпацію влади. Коли Римська імперія розпалася на Східну та Західну, між ними почало розростатися політичне, соціально-економічне та релігійне протистояння. В результаті Схід прийшов до цезаропапізму, де цар керував у Церкві, а Захід – до папоцезаризму, де Папа втручався в державні справи


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 810 | Додав: Admin | Дата: 21.12.2014 | Коментарі(0)


30.11.2014 (15:23)

Після того, як ми ознайомилися з проблемами Церкви, які виникали в древності, і які не перестають виникати ще й по сьогоднішній день, – настав час розглянути найскладнішу проблему: єднання Церкви. Саме цьому питанню й буде присвячено кілька наступних статей.

Аналізуючи історичне минуле, ми можемо побачити деякі головні причини, котрі привели до розколу Церкви, як єдиного Тіла Христового, на багато конфесій, а їх, в свою чергу, ще більше сект. Будучи об’єднані Священним Писанням, вірячи в одного Бога, Творця неба та землі, повчаючи з амвонів про єдність та любов, Церква Христова до сьогоднішнього дня знаходиться в розчленованому Тілі, де окремі члени не тільки існують один поза одним, а навіть умудряються знайти ще й причини для ворожнечі. В результаті нерозуміння один одного й небажання прислуховуватися до позиції іншої сторони, поступово між ними виросли високі стіни, ізолювавши общини одна від одної, та створивши в кожній з них шляхом богословських мудрувань та фантазій, поєднаних з фанатичним аскетизмом та релігійним невіглаством, особливий консервативно-коконний (замкнутий) мікроклімат. Весь цей догматичний, обрядовий, традиційний, владний, соціально-економічний, етно-культурний, політико-правовий та месіанський гармидер, який зчинили...


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 729 | Додав: Admin | Дата: 30.11.2014 | Коментарі(0)


18.11.2014 (21:58)

«У вас немає благодаті! А у вас? У нас є! А в них? В них тільки часткова благодать! А у вас? А в нас повнота благодаті! То ви будете в Раю? Так! А вони? В пеклі! А де будуть ті, в кого часткова благодать? ???»

Ось такі, досить безглузді, суперечки про благодать можна почути не тільки між умовно-церковним народом, але навіть і між самим духовенством. Терміном «благодать», значення якого сьогодні мало хто знає, а ще більше мало хто має з ним онтологічний (природний) зв’язок, сьогодні спекулюють на всі боки, намагаючись довести свою святість та гріховність опонента, святість своєї Церкви, та порочність іншої. Щоб покласти край цій церковно-політичній словесній грі довкола «благодаті» й присвячується сьогоднішня стаття.

Благодать – нестворена Божественна енергія, сила чи дія, в якій Бог являє Себе людині, котра з її допомогою перемагає гріх та досягає єднання зі своїм Творцем.


Християнські свята. Звичаї,обряди. | Переглядів: 631 | Додав: Admin | Дата: 18.11.2014 | Коментарі(0)