Неділя, 23.07.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Древній рід Драго-Сас

„ТОВАРИСТВО РУСЬКОЇ ШЛЯХТИ В ГАЛИЧИНІ” І ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ

Стан дрібної української шляхти почав формуватися у Галичині вже після падіння Галицько-Волинської держави. Суспільне і економічне становище цієї шляхти визначали її невеликі володіння, найчастіше обмежені одним або кількома поселеннями. Згодом, починаючи передовсім з ХVІІ ст., ця власність постійно дрібнилася, а її володільці повільно, але цілеспрямовано денаціоналізовувалися. Маєтково дрібна шляхта практично зрівнювалася з селянством. Однак, суспільно ж намагалася складати окрему громаду та зберігати свою шляхетську окремішність.

Процеси національного відродження, спричинені йосифінськими реформами, дещо пожвавили в Галичині суспільну активність, яка особливого піднесення набула в першій половині ХІХ ст. У цей час українське будительство представляло переважно духівництво, більшість якого вийшла передовсім з дрібної шляхетської верстви (М. Гарасевич, І. Могильницький, Д. Зубрицький, А. Любич-Могильницький, В. Подолинський та ін.).

Для національного українського руху Галичини наприкінці останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. характерною була посилена організація громадсько-культурного життя. Виникали і активно діяли численні товариства. За таких умов на початку ХХ ст. самоорганізувалася раніше суспільно пасивна дрібна українська шляхта, яка утворила своє перше „Товариство рускої Шляхти в Галичині”.[1]

Діяльність цього товариства в літературі не знайшла ще належного висвітлення. Невеликий нарис І. Филипчака[2] є, швидше, вступом до постановки проблеми. Дослідник у своїй праці навів і прокоментував чотири документи („Відозви” від 4 лютого 1909 р. і 24 лютого 1910 р., офіційний лист до керівництва товариства його першого голови від 25 жовтня 1909 р. і офіційне звернення чиновника Галицького намісництва до керівництва товариства з приводу його діяльності від 11 березня 1909 р. Цінність наукової розвідки І. Филипчака ще й у тому, що опубліковані ним документи (крім „Відозви” від 4 лютого 1909 р.) не збереглися.

Цікавою є невелика стаття Л.Сливки, яка подала загальні відомості про основні напрями діяльності товариства, використавши при цьому статтю І.Филипчака і деякі невідомі архівні документи, зокрема з фонду Галицького намісництва[3].

Більшість же документальних матеріалів, які стосуються діяльності „Товариства руської шляхти в Галичині”, зберігається у фонді товариства „Бойківщина”. Серед них повні списки членів з зазначенням поштової адреси, статут, звіт голови правління за перший рік роботи, анкета-питальник, яка стосується дрібної галицької шляхти та деякі інші документи. Деякі матеріали є у фондах Галицького намісництва, Наукового товариства ім. Шевченка, окремих особових фондах.

Мета даної статті – на підставі виявлених нових документальних матеріалів систематизувати відомості про утворення „Товариства руської шляхти в Галичині”, подати основні напрямки його діяльності як громадської і культурно-освітньої організації, з’ясувати суспільно-політичну орієнтацію членів товариства, їх освітній і культурний рівень, зв’язки з іншими організаціями.

Під цим кутом зору особливо цінним для аналізу є зауваження, наведене у „Відозві” з приводу скликання других Загальних зборів „Товариства руської шляхти в Галичині”. У цій „Відозві”, зокрема, зазначено, що товариство є

„чисто проствітнє, не політичне, не партійне і має тоту велику ціль, щоби нашу руську шляхту, що розкинена по цілім краю, в собі злучити, її піднести, освідомити, та до добробуту і більшого значіння допровадити. При тім маємо на ціли допомагати нашій шляхоцкій шкільній молодіжи в змаганю до висшої науки і красшого виховання та здвигнути для неї шляхоцкий інститут в Самборі. Таким чином надіємося зберегти наші гарні шляхоцкі традиції, в користь і славу нашого руського народу”[4].

Заснуванню товариства передувала копітка підготовча робота. Зокрема, самбірський учитель Т.Біленький 28 квітня 1905 р. так писав до відомого львівського історика і громадсько-політичного діяча О.Барвінського:

„Бажав я піднести квестию організациї шляхти нашої ходачкової, бо ж о них мусимо подумати серіозно і не гаятись. Оскілько я міг спостеречи шляхта ся ніби наша – ніби ні. Наша остілько, що держить ся віри і по декотрих селах в більшости уживає руської мови і не наша. Бо традициями горнесь до вольностей, яких уживала, в душі шляхтич наш Панок і хто загра єму на струні шляхетства, особливо маєтніший шляхтич, той го має ... Самбірщина, Старосамбірщина, турччина густо засіяні селами шляхотськими... Наколи б та маса дрібної шляхти могла станути лавою по нашій стороні, то зиск був би значний... Можна б на Конференцию запросити деяких виднійших і впливових Русинів з поміж шляхти і висвітлити, оскілько така організація надавала би ся”.[5]

З листів цього ж Т.Біленького, писаних до О.Барвінського в 1905–1906 рр., відомо, що ініціативна група кілька разів подавала на затвердження владою статути шляхетського товариства. Однак, урядовці постійно їх повертали з вимогами внесення уточнень. З цього приводу письменник і громадський діяч А.Чайковський[6] 6 грудня 1906 р. у листі до голови ініціативної групи священика з Білини Великої Петра Погорецького писав:

„Відсилаю Вам перероблений шляхоцкий статут. Гадка дуже добра. Коли прийде затверджений статут, треба післати артикул до „Діла” аби виказати хосенність того товариства для нашої справи... Будьте приготовані на то, що політика скорше позволить на 100 хлопських товариств, чим на одно шляхоцке”[7].

Установчі збори товариства відбулися у Самборі в травні 1907 р. У представницькому зібранні взяли участь більше 200 осіб (всього членами товариства записалися 248 шляхтичів). Серед них були священики Петро Сас Погорецький, Гипполит Сас Погорецький, Іван Татомир, Дмитро Гординський, Стефан Білинський та ін., учителі, як працюючі, так і пенсіонери (Йосиф Сілецький, Яків Білинський, Яків Топольницький, Олександр Жеребецький та ін.), студенти (Франц Гординський та ін.), державні службовці як працюючі, так і пенсіонери (Василь Яворський Сас, Михайло Кобилецький), землевласники (Антін Попіль Кіщак). Учасником-засновником записаний також член австрійської Палати панів (райхсрату) Володимир Федорович[8]. Своїх представників на установчих зборах товариства мали просвітянські читальні (Білина Велика, Луки, Гординя та ін.), громадські уряди (Ортиничі, Лозина та ін.).

Широкою була географія місця проживання членів товариства (Самбірський, Рудківський і Турківський повіти; населенні пункти з поштовою адресою у Львові (2), Стрию (2), Яворові (1), Добромилі (1), Новому Сончі (1), Ярославі (1).[9]

Безперечне зацікавлення викликає родове походження цієї шляхти. Переважна більшість із записаних уживали родові придомки. Найбільше було Сасів (Погорецькі, Жеребецькі, Яворські, Баранецькі), Лебедів (Ортинські), Одинаків (Луцькі), Слотил (Білинські), Труньків (Чайковські), Мацейчаків (Городиські) та ін. Бандрівські уживали придомок „де Новосільце”. Серед Кульчицьких були „Густи”, „Вачиничі”, „Дашиничі”, „Цмайли”, „Штокайли”, „Туліоки”. Один з Гординських мав придомок „Федькович” (див. додаток 3, 4). Установчі збори обговорили і прийняли Статут. Його текст підготувала ініціативна група у складі Петра Білинського, священика з Білини Великої, Йосифа Кульчицького, судового радника в Самборі, Олександра Баранецького, нотаріуса в Самборі, Франца Сілецького, учителя-пенсіонера в Самборі, Алоїза Добужлу, ц.-к. радника крайового суду в Самборі.

Статут складався з 18 параграфів. Перший з них фіксував офіційну назву „Товариства руської шляхти в Галичині”. У другому і третьому параграфах формулювалися мета товариства („консолідація рускої Шляхти в Галичині в цїли обезпеченя і піднесеня єй національних, культурних і економічних інтересів”) і засоби до її досягнення. Четвертий параграф визначав місто Самбір місцем осідку товариства, а п’ятий – матеріальну основу об’єднання. Шостий – десятий парарафи реґулювали питання членства, права і обов’язки учасників. Решта параграфів стосувалися інших організаційних питань (керівних структур, вирішення внутрішніх суперечок, ліквідації товариства).[10] Загальні збори обрали голову товариства – Петра Погорецького, секретаря – Франца Сілецького і членів комітету (Виділу).

12 березня 1908 р. керівництво „Товариства руської шляхти в Галичині” ухвалило звернутися з проханням до єпископа Сотера Степана Ортинського вступити в члени товариства і взяти його під свою опіку. Мотивом до такого звернення став факт походження єпископа з середовища дрібної шляхти[11]. Текст цього прохання підготував Петро Погорецький. Єпископ дуже прихильно поставився до пропозиції підкарпатської шляхти, прислав своє архієрейське благословення і грошову допомогу (1 000 доларів США; ці гроші привіз з Філадельфії священик Симеон Чижович з Лужка Долішнього).

4 лютого 1909 р. у Самборі відбулися другі загальні збори товариства „Руської шляхти в Галичині”. Їм передувала св. Літурґія, яка почалася о 9 год. ранку. Після її завершення члени товариства о 10.30 год. зібралися у приміщенні „Руської бесіди”. Вони були представницькими: із 248 членів на збори прибуло більше 200. Обговорювалися такі питання: звіт голови, звіт ревізійної комісії, вибори нового комітету, запис нових членів товариства, членські внески та ін.

Звіт голови, який зачитав Петро Погорецький, охопив усі напрямки діяльності товариства. Зокрема, однією з найважливіших сфер було ознайомлення української галицької шляхти з метою товариства. У зв’язку з цим, за звітний період керівний комітет організував 16 народних зібрань (віч) у Турківському, Самбірському, Рудківському і Львівському повітах. Щодо інших теренів, то інформація про товариство і його завдання ширилася при допомозі письмових відозв. Це пояснювалося відсутністю освічених членів, які змогли б організувати належним чином шляхетські віча. Такі заходи дали позитивні результати, внаслідок чого чисельність товариства значно побільшала. Організації шляхти сприяло відкриття в селах шляхетських касино. Серед перших своє касино утворила 7 січня 1909 р. шляхетська громада Чайкович. Цей факт особливо виділяли на зборах, промовці підкреслювали, що касина „розвиваються, освідомлюють та стягують загонову дрібну шляхту до гурту”.[12] Другі загальні збори прийняли ухвалу про заснування в Самборі „Шляхетського інституту”[13]. Його завдання полягало у вихованні шляхетської учнівської молоді Самбора. З цією метою Михайло Ортинський, катехит учительської семінарії і водночас директор бурси ім. св. Володимира, пообіцяв надати в бурсі певну кількість місць для дітей загонової шляхти – членів товариства.

Збори прийняли ряд інших важливих ухвал, які стосувалися освітньої і культурної діяльності товариства. Зокрема, на пропозицію викладача учительської семінарії Олександра Жеребецького ухвалено заснувати „Інститут для шляхетських дівчат”, які навчаються у Самборі. Священик Омелян Погорецький, катехит з Ярослава, запропонував вести так звану Золоту книгу, куди б записували прізвища тих шляхтичів, які зробили найбільший внесок у справу заснування і розбудови обох цих інститутів. О.Жеребецький запропонував утворити у всіх шляхетських селах філії товариства „Руської шляхти в Галичині”. Це дало б можливість не лише ширше інформувати про діяльність товариства, але й розширювати його склад новими членами.

Цікавою сторінкою роботи зборів товариства було обговорення питання написання історії дрібної української шляхти,

„але історію правдиву, не лише з похвалами для героїв, яких видала наша шляхта, але з нап’ятнуванням тих одиниць, що причинилися до упадку загонової руської шляхти”.[14]

Після нетривалих дискусій було ухвалено звернутися до галицьких істориків підготувати таке дослідження, а також надіслати подяку В’ячеславу Липинському за написання історії дрібної української шляхти в Україні.

Другі загальні збори товариства обрали нове керівництво у складі дев’яти осіб: Петро Погорецький (голова), Франц Сілецький (секретар), Олексій Баранецький, Дмитро Гординський, Малецький, Лавр Кульчицький-Поливка, Йосиф Білинський (члени), Петро Городиський, Теодор Кульчицький-Штокайло (заступники членів).

Загальні збори, які відбулися 4 лютого 1909 р., доручили президії надіслати офіційні вітання від імені дрібної української шляхти товариству „Просвіта” з приводу 40-річного ювілею його утворення, привітальну телеграму австро-угорському імператору Францу Йосифу І з нагоди 60-річчя сходження на престол.

У роботі зборів взяв участь і виступив посол до австрійського парламенту від Самбора адвокат Данило Стахура[15]. Він, зокрема, зазначив, що „Товариства руської шляхти в Галичині” тісно пов’язане з життям і потребами українців краю. У своєму виступі Д.Стахура також підкреслив, що дрібна українська шляхта повинна бути активнішою у політичному і громадському житті через свою участь у повітових радах та інших установах. Шляхті доцільно зініціювати будівництво в Самборі „Руського народного дому”, записуватися членами „Руської позичкової каси”.

Впродовж усього 1909 р. керівництво товариства активізувало роботу в напрямку організаційного зміцнення і розширення членства. Франц Сілецький організував ряд шляхетських віч у селах Дрогобицького і Стрийського повітів (села Винники, Улично, Унятичі та ін.). У цих зібраннях брали також участь Петро Городиський і Йосиф Білинський-Слотило, витратні кошти яким були компенсовані з каси товариства. До шляхти Стрийського повіту (села Корчина, Крушельниця, Хромогорб) надіслали спеціальні відозви. У них вказувалося, щоб шляхта цих сіл визначила на свій розсуд час проведення спільного віча, на яке прибуде голова товариства Петро Погорецький. Такі заходи до певної міри пожвавили зацікавлення шляхти Дрогобицького і Стрийського повітів справами і діяльністю товариства, багато стали його членами.

Водночас, такою активною діяльністю товариства руської шляхти зацікавилася місцева влада, яка спробувала взяти всі шляхетські заходи під свій контроль. Так, 11 березня 1909 р. радник Галицького намісництва Кєшковський надіслав на ім’я Франца Сілецького офіційний документ, у якому звертав увагу керівництва на обов’язкове інформування влади про всі заходи товариства і його документацію:

„Честному Товариству руської шляхти в Галичині, до рук п. Францішка Сєлецкого в Самборі, до предложення по виполненю залученого виказу в переступнім терміні до 5 день а то під загрозою наступств правних. ц.к. Радца Намісництва Кєшковскій”[16]

Восени 1909 р. настали зміни у керівництві товариства. Через хворобу горла з посади голови за його власним бажанням було увільнено П. Погорецького:

„До Світлого Виділу „Товариства Руської Шляхти” на руки Впр. Отця містоголови Димитрія Д. Антонович Гординського. Понеже через довшу слабість горла, не можу тепер брати діяльної участи у працях Товариства – складаю сим мій уряд голови Товариства в руки Світлого Виділу – з запевненням, що яко Єго член буду і дальше по змозі попирати наші товариські ціли. Всі книги і печать товариства суть в руках п. Секретаря, а фонд наш в руках п. Скарбника Товариства.

В Білині Великій дня 25 жовтня 1909 р. З глибоким поважанєм о. Петро Сас Погорецький”[17].

Слідом за відставкою Петра Погорецького посаду скарбника залишив Олександр Баранецький[18], комісар фінансового відділу в Самборі. У зв’язку з цими організаційними змінами було вирішено скликати 24 лютого 1910 р. треті Загальні збори. З цього приводу керівництво „Товариства руської шляхти в Галичині” опублікувало спеціальну відозву. У ній, зокрема, було зазначено, що дрібна українська шляхта

„хоче жити і мусить жити своїм таки шляхетським житєм руським, хоче заховувати свої хвальні обичаї і звичаї, хоче на рідній земли тільки з рідними поплакати і забавитись!

Але хоче також научитися шанувати дорогу народну честь, хоче пізнати, що може дотепер з присоню деколи поступала хибно. Проте бажає і такої школи, в якій моглаби свобідно згадувати про свою бувальщину, научатися своєї найгарнішої на сьвіті української-руської історії а з неї і наших старих а гарних шляхотських чеснот і таким чином підносити не свій шляхотський рід, але своє шляхотське поведенє так вдома як і поза домом”.[19].

Напередодні Зборів були вперше виготовлені величезні афіші. Їх розіслали до всіх шляхетських громад, а також наліпили на мурах будинків Самбора. Афіші мали такий зміст:

„Зазив до Руської шляхти. Високоповажані Панове Браття! Днесь т. є в четвер 24 лютого 1910 р., о годині 12½ з полудня, в комнатах Товариства „Руської Бесіди” в Самборі відбудуться Загальні Збори Товариства Руської Шляхти в Галичині з таким порядком нарад: 1) Привитання членів. 2) Відчитання протоколу з послідних Загальних Зборів. 3) Звіт в уступаючого Виділу з діяльности і рахунків за 1909 рік. 4) Звіт ревізийної комісії та уділення абсолюторії. 5) Вибір нового Виділу. 6) Вибір ревізийної комісії. 7) Внесення членів. 8) Вписи і прийняття нових членів. Загальні Збори попередить Торжественна Служба Божа з Литією о 11 годині рано в Самбірській церкві. Уклінно проситься о як найчисленнішу участь так в Богослуженню, як і в Загальних Зборах. Тільки дальше з Богом, до діла любі панове браття, а руська шляхта буде жити, бо жиє і хоче жити таки своїм шляхотним руським життєм”[20].

У переповненій залі „Руської Бесіди” зібралося понад 200 осіб шляхти. Збори відкрив заступник голови Д. Гординський, а священик Михайло Попіль з Комарник відчитав звіт. Вшанували вставанням пам’ять померлих членів товариства. Далі розгорнулася дискусія з приводу заслуханого звіту. Виступаючі відзначили як позитив діяльності товариства той факт, що до нього почали вписуватися також жінки-шляхтянки Скебанович, Антоніна Кульчицька Волчко, Анна Городиська Мацейчак. Оплесками учасники зборів зустріли звістку, що на Збори прибули шляхтичі з віддаленого Турківського повіту, зокрема з Комарників.

Петро Городиський з Гордині закликав шляхту щоб „не стидалася того, чим наші діди величалися, а то своїх гербів і придомків, які кров’ю окупили на побоєвищах”.

Він також наголосив, щоб шляхта доходила своїх шляхетських легітимацій, а через освіту знову зміцнила свої суспільні позиції і вела за собою весь український народ.

Після виступу Ф.Сілецького розгорнулася дискусія з приводу заснування в Самборі „Інституту для шляхетських дітей”. Збори обрали новий склад правління: священик Дмитро Гординський, парох Кульчиць (голова), священик Петро Погорецький (заст. голови), Франц Сілецький з Самбора (скарбник), священик Юліан Татомир з Самбора (секретар), Микола Комарницький Дружбович з Комарник, Петро Городиський Поливка з Кульчиць і Лев Луцький-Одинак з Луки (члени правління), Григорій Баранецький з Кульчиць, Михайло Білинський Слотило з Луки і Петро Кульчицький Поливка з Кульчиць (заступники членів правління). До новообраного правління звернувся Лев Лопатинський[21] зі Львова. Він закликав гаряче забратися до культурної роботи та впливати на всю шляхту; твердо трималася віри і мови предків.

У 1911–1912 рр. керівники товариства проводили віча в окремих шляхетських селах Самбірського (Городище, Ступниця, Сілець) і Добромильського повітів. У Чайковичах відбулися збори „Шляхоцького Касина” для шляхти з Чайкович, на яке прибула також запрошена шляхта з сусідніх сіл. У Кульчицях пройшло велике віче в честь гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного за участю делегатів запрошеної шляхти з далеких околиць. На місці, де стояла хата гетьмана, поставлено пам’ятний хрест. Значну допомогу у проведенні цього свята надала шляхетська читальня „Просвіти” в Кульчицях.

Щоб шляхетську ідею зробити в найширших масах більш дійовою постановлено скликати Загальні збори не до Самбора, а до найважніших осель шляхти. Так, у 1913 р. скликав голова товариства Д.Гординський Загальні збори до села Луки. На той час у Луках були повітові суд, фінанси і нотаріят, мешкало кілька лікарів та кілька адвокатів-українців. Луки були ніби центральним пунктом для околичної загонової шляхти. Звідти вийшло чимале число української інтеліґенції. Тому не випадково саме в Луках 14 травня 1913 р. скликано загальні збори шляхетського товариства. Але затяжні дощі не дозволили прибути туди багатьом делегатам, так що в зборах взяло участь близько 50 осіб, переважно з Лук, Білини, Ортинич, Гордині і Кульчиць.

На тих Зборах уперше було вибрано „Легітимаційну комісію”, яку очолив священик Д.Гординський, парох Кульчиць. Та комісія мала перевіряти шляхетські документи і надавати їх тим людям, які їх втратили, але були потрібні для різних практичних цілей: при військовій службі, щоб старатися за шляхетські стипендії для молоді і за посаги для шляхетських дівчат з фундації Скржинського.

Оскільки ідея написання історії дрібної шляхти залишалася ще не зреалізованою, то П. Погорецький запропонував знову, щоб Виділ порозумівся з провідними українськими істориками для написання історії загонової шляхти. При цьому в дослідженні мала бути відображена генеалогія і заслуги поодиноких шляхетських родин. П. Погорецький звернув також увагу на те, щоб шляхта пильнувала своїх придомків, що може в майбутньому стати дуже важливим прецедентом в окремих випадках громадянського життя.

Не вичерпавши порядку денного, на пропозицію Іллі Кульчицького засідання були перенесені на 29 травня до Самбора. Там предметом дискусії були ті самі справи, що і в Луках, переважно завдання „Легітимаційної комісії”. Було вибрано членів нового Виділу, до якого увійшли: Дмитро Гординський, Петро Погорецький, Франц Сілецький, Юліан Татомир, Теодор Штокайло-Кульчицький, Ілля Кульчицький, Іван Городиський і як заступники Олекса Ріпецький та Петро Городиський. Цей склад комітету уконституювався лише на засіданні 22 жовтня 1913 р. Головою вибрано знову священика. Петра Погорецького, який на той час виздоровів, заступников голови став священик Юліян Татомир, касиром – Франц Сілецький, а секретарем – Ілля Кульчицький. Дмитро Гординський залишився й надалі головою „Легітимаційної комісії”.

6 листопада 1913 р. комітет товариства ухвалив провести статистичний облік загонової шляхти в Галичині. У зв’язку з цим виготовлено квестіонар (питальник) і розіслано його всім виднішим організаторам в краю. Питальник містив 14 пунктів, які стосувалися кількості шляхетських сіл у повітах Галичини, чисельності шляхти у них, їх національної свідомості, ставлення шляхти до селян та ін. В архіві товариства збереглося кілька анкет питальника з відповідями. Вони були заповнені в Старосамбірському, Бучацькому, Богородчанському і Долинському повітах. У Старосамбірському повіті цю роботи виконав священик зі Стрільбищ Іван Яворський, у Бучацькому – В.Носковський, у Богородчанському – адвокат М.Новаковський, а в Долинському – нотаріус І.Грабовенський. Наведена у них інформація є сьогодні важливою для написання історії окремих населених пунктів Галичини, виявлення національної самосвідомості мешканців напередодні Першої світової війни, наявність у селах громадсько-культурних організацій та їхній вплив на суспільне життя тощо. Зокрема, з питальника, заповненого у Долині 22 липня 1914 р., дізнаємося, що у Долині шляхта мешкає у 30 будинках, а у селах повіту всюди є просвітянські читальні, гуртки „Сільського господаря” та ін. Зазначено також, що національна свідомість у всіх селах досить висока, політично мешканці більше тяжіють до радикалів, меншою мірою – до національних демократів. При характеристиці майнового стану підкреслено, що села дуже бідні, але шляхта дещо заможніша[22].

Важливі відомості почерпуємо з питальника, заповненого 27 липня 1914 р. у Стрільбищах, який стосувався населених пунктів Старосамбірського повіту. Подана статистика сіл Бачина, Росохи, Лібухова, Терло, Топільниця, Лопушанка, Тур’є, Волишиново, Біличі. Підкреслено наявність у цих селах шляхетської громади, яку очолює префект (селянську громаду очолював війт).[23]

У всіх питальниках респонденти на пункт „Ставлення шляхти до селян у громадському житті і побуті” написали одностайно: „стороняться від селян”. Позитивно відповідали на питання „Чи розійшлася б між шляхтою “Історія України з огляду на історію шляхти”, зазначаючи при цьому, що потрібно лише „піднести шляхетську самосвідомість”[24]. Ухвалено також нав’язати контакт з Степаном Томашівським[25] і просити його написати „Історію України” для шляхти, а також видавати популярні монографії кожного шляхетського села.

З огляду на столітній ювілей від дня народження Т.Шевченка ухвалено інтенсивно усвідомляти шляхту під національним оглядом і просити її, щоб взяла численну участь в ювілейних урочистостях у Самборі і Львові, а по можливості утворила свій окремий виділ. З цього приводу П. Погорецький організував групу вершників зі шляхти для участі у крайовому з’їзді „Січей” і „Соколів” у Львові, який проходив 28 червня 1914 р. Однак, самбірська шляхта у цих заходах участі не взяла. Як згадував пізніше П.Погорецький, основною причиною цього були адміністративні перешкоди. Також до цієї ідеї неприхильно поставилися деякі українські громадські діячі, які таку організацію шляхти вважали „зацофанням” і „анахронізмом”[26]. Щодо сплати внесків, ухвалено для бідніших шляхтичів знизити на 50 грошів річно.

Останнє засідання комітету відбулося 18 травня 1914 р. У ньому вперше взяв участь письменник Андрій Чайковський. Він у своєму виступі вказав на два напрями роботи в Товаристві, а саме: поширення ідеї Товариства серед шляхти через відчити по селах і видавництва, через збирання історичних матеріалів, шляхетських дипломів для наукових публікацій і пообіцяв свою участь в роботі Товариства.

В справі збирання шляхетських дипломів і іншої старовини, Д.Гординський проінформував про лист Іларіона Свенціцького[27], який зазначив, щоб ті цінні речі зберігалися в Національному музеї у Львові. По довшій дискусії, яка на цю тему розвинулася, ухвалено на пропозицію Ю.Татомира передати справу збирання матеріалів „Легітимаційній комісії”, а Андрія Чайковського вважати постійним членом комітету і просити його, щоб обговорив зі С.Томашівським справу написання історії загонової шляхти.

Ухвалено також дві пропозиції А.Чайковського. По-перше, щоб Виділ старався видобути матеріали до історії села Гордині від п. Гординського. По-друге, щоб збільшити фонди Товариства, він запропонував за грошу видавати членам Товариства грамоти, охайно видані в старовинному стилі. На наступне засідання запланував голова П.Погорецький заслухати реферат про старовинний шляхетський одяг та однострій. До цього часу А. Чайковський обіцяв виготовити відповідні рисунки. Як виявилося, засідання 18 травня 1914 р. стало останнім в житті Товариства. У повоєнні роки воно вже не змогло відновити своєї діяльності. Як зазначав пізніше П.Погорецький,

„повоєнна атмосфера не була пригожа для якої-небудь діяльности, особливо в перших повоєнних роках, коли давався виразно відчувати ворожий настрій до реактивування „Товариства Руської Шляхти”. Була то велика помилка...”[28].

Проте діяльність цього товариства не минула безслідно. Про нього знали, ним цікавилися. Зокрема, до досвіду його діяльності зверталися пізніше, зокрема при спробі утворити „Товариство української шляхти у Львові”. Л.Сливка у своїй статті цитує такий уривок з листа до П.Погорецького від 16 квітня 1937 р.:

„Пересилаючи запрошення на перші сходини членів основників товариства „Української шляхти у Львові” хочу підчеркнути, що ініціативному кружкови дуже залежит на ласк. Присутности Вашої Всечесности на тих сходинах. Ми знаємо, що Ваша Всечесність вже перед війною заходилася, щоби основати „Товариство української шляхти ходачкової”[29].

Назагал же, перше об’єднання дрібної місцевої шляхти в українському Підгір’ї стало спробою самоорганізації на початку ХХ ст. до цього пасивної частини українського суспільства. Воно сприяло втягненню її в загальний культурно-освітній рух українців Галичини. Чільні діячі товариства у своїй діяльності намагалися вийти за локальні межі і поширювати програмні ідеї в межах цілої Галичини. Важливе значення і в тому, що впершке була спроба зробити статистичний опис української галицької шляхти під кутом зору її самосвідомості.

Серед членів товариства була місцева інтеліґенція, зокрема священики, учителі, державні службовці. Значну увагу вони приділяли вивченню свого краю, традицій, популяризації шляхетських ідеалів, вихованню молоді в цьому дусі, вели просвітницьку роботу серед людей свого середовища. Більшість з них послідовно дотримувалася своїх переконань, а їх діяльність, життєва позиція заслуговують на увагу, пошану і наукове вивчення. Адже культурно-просвітницька і краєзнача діяльність будь-якого об’єднання та його членів – це частина нашої культури.

Михайло КРІЛЬ

Опубл.: „Товариство руської шляхти в Галичині” і його діяльність // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Коло, 2006. – Вип.10. – С.702–733.



1 Така назва зафіксована у Статуті товариства і вирізьблена на його печатці. У даній статті послуговуватимось назвою „Товариство руської шляхти в Галичині”.
2 Филипчак І. Товариство „Руської шляхти в Галичині” // Український Бескид. – 1939. – Ч.31–34.
3 Сливка Л. Товариство руської шляхти в Галичині (1907–1914 рр.) // Україна соборна. – Київ, 2005. – Вип. 2. – Ч.3. – С.238–246.
4 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО), ф. 1245, оп. 2, спр. 23, арк. 1.
5 Цит. за: Сливка Л. Товариство руської шляхти в Галичині. – С.238.
6 Чайковський Андрій (1857–1935) – український письменник і громадський діяч, адвокат. Народився у Самборі. Освіту здобув у Львівському університеті. В роки визвольних змагань – комісар Самбірського повіту. Голова Товариства письменників і журналістів у Львові. Автор ряду художніх творів на історичну тематику, писав також на теми з минулого Галичини.
7 Там само. – С.239.
8 Очевидно, йдеться про Володислава Федоровича (1845–1917), який був послом до австрійського парламенту з 1879 р. і пожиттєвом членом Палати панів з 1882 р.
9 ДАЛО, ф. 1245, оп. 2, спр. 45, арк. 17.
10 Там само, арк. 1–2 зв.
11 Ортинський Сотер Степан (1866, Ортиничі, Галичина – 1916, Філадельфія, США) – церковний і громадський діяч, василіянин. У 1907 р. номінований першим єпископом для всіх греко-католиків у США. Багато зробив для розбудови культурного і господарського життя українців на американському континенті, заснував у Філадельфії сиротинець (1911), організацію „Провидіння” (1912), товариство греко-католицьких дяковчителів, ряд вечірніх шкіл.
12 ДАЛО, ф. 1245, оп. 2, спр. 24, арк. 2.
13 За гроші, які дав на заснування цього інституту єпископ Солітер Ортинський, Самбірське товариство „Шкільна поміч” купило в професора Миколи Лашкевича в центрі міста земельну ділянку.
14 Филипчак І. Товариство „Руської шляхти в Галичині” // Український Бескид. – 1939. – Ч.32.
15 Стахура Данило (1860–1938) – український громадський і політичний діяч, адвокат. Посол до райхстагу від Національно-демократичної партії (1907–1914). У 1914 р. інтернований російською окупаційною владою і вивезений до Симбірська. У 1918 р. повернувся в Галичину, став членом Української національної ради ЗУНРу і очолив самбірське міське управління. Помер у Празі як політичний еміґрант.
16 Документ написаний латинськими літерами. Цит. за: Филипчак І. Товариство „Руської шляхти в Галичині” // Український Бескид. – 1939.– Ч.33.
17 Там само.
18 Погоджуючись на посаду скарбника застеріг, що впродовж року буде мати інше місце державної служби.
19 ДАЛО, ф. 1245, оп. 2, спр. 23, арк. 2.
20 Там само, арк. 7.
21 Лопатинський Лев (1868–1914) – український громадський і культурний діяч, актор і драматург. Працював у театрі „Руської бесіди” (1892– 1898), журналістом часопису „Руслан”. Згодом був адвокатом у Самборі.
22 ДАЛО, оп. 2, спр. 24, арк. 4.
23 Там само, арк. 5.
24 Там само, арк. 4, зв., 5 зв., 6 зв.
25 Томашівський Степан (1875–1930) – відомий український історик і публіцист, громадсько-політичний діяч. Народився в Купновичах Рудківського повіту. Працював у гімназіях Галичини та у Львівському і Краківському університетах. В роки ЗУНРу був на дипломатичній роботі. Наукова діяльність пов’язана з Науковим товаристовм ім. Шевченка. Автор ґрунтовних праць з історії української державності і української церкви.
26 Филипчак І. Товариство „Руської шляхти в Галичині” // Український Бескид. – 1939. – Ч.34.
27 Свенціцький Іларіон (1876–1956) – український філолог, мистецтвознавець, організатор і довголітній директор Національного музею у Львові (1905–1952).
28 Цит. за: Филипчак І. Товариство „Руської шляхти в Галичині” // Український Бескид. – 1939. – Ч.34.
29 Цит. за: Сливка Л. Товариство руської шляхти в Галичині. – С.246.

Додаток 1


Поклик до руської шляхти!

По розлогих руских нивах
Грімкі кличі гомонять
Пробуди ся, Руска Шляхто
Лучись разом, ставай в ряд!

Покажи, що пливе в Тобі
Ще давна, шляхоцка кров !
Що Твій руский меч шляхоцкий
В чужу службу не пішов!

Було колись, руский Шляхтич
Мечем в сьвітї воював,
Та з літами меч свій буйний
На плуг мирний заміняв

Меч спочив, за то плуг тихий
Від Карпат аж ген по Дон
Краяв землю, а по працї
Вколисав нас в тихий сон.

Ми утихли .... Но днесь брате
Сьвята Русь знов кличе нас.
Ей знов свого війска треба!
Тож вставай! лучи ся враз!

Покажи, що серце Твоє
Все ще бєсь за рідний край,
Що у Тебе руска віра —
Руска мова і звичай.

Відозви ся, Руска Шляхто,
Піднеси свою долонь!
А знов блиснуть в рускім сьвітї
Твої Герби – як огонь!

автор о. Петро Сас Погорецький

Цей вірш, який фактично став гімном дрібної української галицької шляхти, написав П.Погорецький. В архіві товариства зберігається рукопис і друкарський відтиск. Текст подаємо за першодруком. Слова „автор о. Петро Сас Погорецький” є автографом.

Додаток 2

С Т А Т У Т
Товариства рускої Шляхти в Галичинї

§ 1. Назва Товариства

Товариство називає ся: „Товариство рускої Шляхти в Галичинї”

§ 2. Цїль Товариства

Цїлею Товариства єсть консолїдация рускої Шляхти в Галичині в цїли обезпеченя і піднесеня єй національних, культурних і економічних інтересів.

§ 3. Средцтва до осягнення тої цїли

суть слідуючі: А./ Уряджуванє зборів, віч, відчитів, забав товариских, представлень театральних, концертів і т.п., що все відбуватись може в кождій місцевості замешканой через членів Товариства. В./ Видаванє газет, відозв і брошур популярних як також висиланє петиций і депутаций. В./ Закладанє бурс і институтів для учачой ся молодїжи шляхоцкої. Г./ Закладанє і підпиранє спілок економічних, промислових і купецких, як також закладанє кас пожичкових по всїх місцевостях замешкалих через членів Товариства. Д./ Зорґанїзованє дешевої, правної оборони.

§ 4. Місцем перебування

Товариства єсть місто Самбір.

§ 5. Маєток Товариства

складає ся: з вкладок членів, записів, дарів і фундаций як також з доходів підприємств ведених через Товариство.

§ 6. Члени Товариства

Товариство складає ся з членів: а./ дїйстних; б./ спомагаючих і в./ почетних.

§ 7. Членом Товариства

дїйстним може бути повнолїтний австрийский горожанин / або горожанка/ шляхотского роду, обряду і народности рускої. Членом спомагаючим може бути кожда особа фізична або моральна запомагаюча материяльно або морально Товариство, а членом почетним єсть той, котрому загальні збори Товариства на внесенє Видїлу тую гідність удїлять.

§ 8. Членом Товариства

перестає бути, хто з Товариства виступить, або кого Видїл з Товариства виключить, виключеному прислугує право відклику до загальних зборів.

§ 9. Права членів.

Член має право:
а./ вибирати і бути вибраним до Видїлу.
б./ брати участь у всїх зборах Товариства з голосом рішаючим промавляти і ставити свої внесеня.
в./ користати зі всїх інституций і добродійств Товариства. Члени спомагаючі і почетні мають на всїх зборах Товариства голос дорадчий.

§ 10. Обовязки членів.

Кождий член має обовязок:
а. \ підпирати з усїх сил цїли і змаганя Товариства.
б./ підчиняти ся рішеням Загальних зборів
в./ платити 1 К. річної вкладки, а 1 К. вписового до каси Товариства.
г./ іти рука в руку із нешляхтою хлїборобами, научати і спомагати їх морально своїм добрим приміром.
д./ писемно повідомляти Видїл про своє евентуальне виступленє з Товариства.

§ 11. Заряд Товариства.

Справами Товариства управляє Видїл і Загальні збори.

§ 12. Видїл Товариства

складає ся зі 7 членів і двох заступників, вибираних через Загальні збори на протяг одного року. Члени Видїлу вибирають з помеже себе голову Товариства, єго заступника, секретара і касиєра. Видїл Товариства приймає і виключає членів, скликує Загальні збори, устроює товарискі сходини, управляє маєтком Товариства, укладає річні справозданя і виконує рішеня Загальних зборів. На внї представляє Товариство голова /або єго заступник/ котрий проводить також всїм зборам, та підписує разом з секретаром всї письма Товариства. До важности ухвал потреба чотирох членів - ухвали більшістію.

§ 13. Загальні збори

членів Товариства відбувають ся раз в роцї, а скликує їх Видїл Товариства. В важних случаях прислугує Видїлови право скликувати кождого часу надзвичайні збори членів, а мусить їх скликати, єсли писемно зажадає їх цо найменше 35 членів Товариства. О скликаню загальних зборів повідомляє Видїл членів Товариства через часописи на 14 дней перед зборами.

§ 14. Загальним зборам

застерігає ся право:
а./ приймати справоздання Видїлу до відомости і удїлити уступаючому Видїлу абсолюториюм;
б./ вибирати Виділ Товариства;
в./ рішати внесеня ставлені через Видїл або через членів Товариства, обговорювати справи просьвітні і економічні і ухвалювати відповідні резулюциї;
г./ іменувати членів почетних і рішати відклики членів виключених з Товариства;
д./ рішати о зміні статутів.

§ 15. До важности ухвал

Загальних зборів потреба присутности що найменше 25 членів Товариства, колиб мало однак рішати ся над зміною статута або над розв’язанєм Товариства, то треба присутности 2/3 всїх членів; при голосованю рішає абсолютна більшість, а вразї рівноваги голосів рішає голова. До важности ухвал Видїлу потреба присутности що найменше 5 членів Видїлу.

§ 16. Наколи при загальних зборах не явить ся

потрібне число членів, то Видїл Товариства має до 14 днїв скликати другі загальні збори, з тим самим порядком денним, а тогди кожде число членів вистарчає до важности ухвали, котра западає абсолютною більшостию голосів присутних членїв.

§ 17. Спори в Товаристві

рішає мировий Суд в склад котрого вибирають спорячі сторони по 2 судиїв, а тії вибирають собі предсїдателя. Від рішень суду мирового не ма жадного відклику.

§ 18. Розвязане Товариства.

В разї розвязаня Товариства переходить єго маєток на руску бурсу св. Володимира в Самборі, єсли загальні збори інакше не ухвалять.

о. Петро Погорецкій – парох Білини Великої
Йосифъ Кульчицкій – совътник судовий въ Самборъ
Александер Баранецкий – нотієр скарбу в Самборі
Франц Сїлецкий – емер. Учитель в Самборі
Альойзїй Добружелу – ц.к. совътникъ суду кр. въ Самборъ


Всі підписи під текстом статуту написані від руки чорним чорнилом і є автографами.

Додаток 3

ВІДОЗВА.

Високоповажані Панове Шляхта!

В четвер дня 4. лютого 1909 відбудуть ся в Самборі в домі „РУСЬКОЇ БЕСІДИ” дорічні загальні збори членів „Товариства руської Шляхти" одинокого руського шляхоцкого товариства на цілий наш край!

Товариство наше єсть чисто просьвітне, не політичне, не партійне і має тоту велику ціль, щоби нашу руську Шляхту, що розкинена по цілім краю, в собі злучити, ю піднести осьвідомити, та до добробуту і більшого значіня допровадити!

При тім маємо на цїли допомагати нашій шляхоцкій шкільній молодїжи в змаганю до висшої науки і красшого вихованя та здвигнути для неї шляхоцкий інститут в Самборі. Таким чином надїємо ся зберегти наші гарні шляхоцки традициї, в користь і славу нашого руського народу!

Тож прибувайте Панове Шляхта і Братя численно на депь 4. лютого 1909 до Самбора, вписуйте ся громадно до свого Товариства, та попирайте в той спосіб нашу вспільну ту шляхоцку руську справу!

О годині 9 рано відбуде ся Служба Божа в самбірскій Церкві, а потім о годині 10 1/2 загальні збори з слїдуючим порядком:
1). Створене зборів,
2). Справоздане уступаючого Видїлу,
3). Справоздане касове і удїленє абсолн)ториї,
4). Вибір нового Виділу,
5). Згадка про колишнїх руських шляхоцких героїв.
6). Вписи в члени Товариства,
7). Внески членів.

ЗА ВИДІЛ:

Франц Сїлецкий
секретар.
о. Петро Погорецкий
предсїдатель.



Додаток 4

[Повідомлення про скликання Загальних зборів товариства 24 лютого 1910 р.]

ВИСОКОПОВАЖАНІ ПАНОВЕ БРАТЯ!

Дайте знати далеко і широко: Дрібна руська шляхта жиє, хоче і буде жити таки своїм шляхотським житєм; бо могутним голосом сьвятого пророка загомоніло горі Дністром рікою, 6а заклекотіло громом, понад карпатськє Підгір’є:

„НЕ УМРУ но ЖИВЪ буду И ПОВЪМЪ ДЪЛА ГОСПОДНЯ”.
і збудило мов ходячих трупів – нащадків колишних боярів, та козацьких батьків.

О довго, предовго, Любий Пане Брате, спала наша дрібна руська шляхта! Вколисували еї до вікового сну незавидна доля руської неньки взагалі: приголомшували преріжні обставини часу; солодонько приспівували хитро – схлібяючим голосочком могутні нещирі побратими, а вжеж межи ними найбільше може власні свої перевертні; морочили найбільше нас власна байдужність, непорадність, непостійність, нужда, пиха – нерозум! Всьо і всі разом добиралися до наших шляхотських бумаг, щоби в них заперти початок нашого роду, добувалися до серденька, щоби з него і з ним видерти память про рідну неньку – вітчину, про свою віру і церков, про свою народну честь!! Не дізнавши майже ніякого опору, стали живих краяти на пайки і безцеремонно голосити: „to nasi, bo tylko polska jest szlachta”, инші: „to chlop woloski”, ще инші перевертні гнали в адин народ – коротко в які хто хотів, чужі табори!!

Заболїло те... З болю і встиду прочуняла дрібна руська шляхта і грімко, крикнула:

„Проч з лапами ворогів від наших шляхотських бумаг, не поганїть і некалічте їх руської чистоти і сьвятости! Губу на колодку – не говоріть більше про зраду руської шляхти в народних справах, бо дрібна руська шляхта поганого слова „ЗРАДА” зовсім не розуміє „ЗАСЬ”! від нас провокатори та наші опікуни!

МИ СВОЇ ЗРІЛІ РУСЬКІ ДІТИ!

Дрібна руська шляхта хоче жити і мусить жити своїм таки шляхотським житєм руським, хоче заховувати свої хвальні обичаї і звичаї, хоче па рідній земли тільки з рідними поплакати і забавитись!

Але хоче також научити ся шанувати дорогу народну честь, хоче пізнати, що може дотепер з присоню деколи поступала хибно. Проте бажає і такої школи, в якій моглаби свобідно згадувати про свою бувальщину, научати ся своєї найгарнішої на сьвітї української-руської істориї а з неї і наших старих а гарних шляхотських чеснот і таким чином підносити не свій шляхотський рід, але своє шляхотське поводенє так в дома як і поза домом!

З огляду однак, що одиниця не в силї сповнити такої задачі, взиваєм Вас всїх

Панове Шляхта Братя на загальні ЗБОРИ ДНЯ 24, ЛЮТОГО 1910. і до громадного
вступленя в члени ТОВАРИСТВА руської Шляхти
в Самборі,
щоб спільними силами розвинути і ширити свою програму (оперту на національно-демократичних основах) і живими учинками вирити на будучім нашім поколїню вірний образ красного русько-шляхотського житя.


Лаврентій Кульчицький Поливка секретар
О. Димитрий Гординський Антонович, містоголова
Виділові:

Александер Сас Баранецький скарбник
Франц Сїлецький Джурдж
о. Петро Сас Погорецький
Петро Городиський Мацейчак
Заступники виділових:

Йосиф Білинський Слотило
Николай Бандрівський де Новосєлець

Схожі матеріали :

Категорія: Древній рід Драго-Сас | Додав: Admin (05.07.2017)
Переглядів: 102 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.