Неділя, 24.03.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Історія Бойківщини

ДОВБУШЕВІ МІСЦЯ НА ТУРКІВЩИНІ

Таким собі уявляли художники
Олексу Довбуша

Легендарний народний месник і захисник бідних та знедолених Олекса Доебуш (1700 - 1745) народився в с.Печеніжин на Коломийщині. Усе свідоме життя він прожив у горах Гуцульщини, а епізодично заходив і на Бойківщину. На Турківщині він був лише один раз у 1744 році. Проте біля багатьох сіл нашого району є місця, пов’язані з іменем цього народного героя. Усе, що не входило у рамки логічного, що мало у собі риси надприродного і таємничого, приписували Олексі Довбушу.

Так біля села Гнила (тепер Карпатське) є багатотонна кам’яна брила і знаходиться вона на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря. Як вона могла там опинитися? Люди впевнені, що тільки Довбушеві під силу така робота! Отже той камінь і має назву «Камінь Довбуша». Подібні камені є ще й біля села Бітля, Нижня Ботівка (тепер Нижнє) і Яворів.

Біля села Розлуч є криниця, яка взимку не замерзає, а влітку у ній дуже холодна вода. Від тієї криниці на усі боки розходяться стежки, хоча село є тільки з одного боку. Хто може з усіх сторін ходити до тієї криниці? Тільки Довбуш зі своїми опришками. Довбушеві криниці є й біля міста Турка, а також біля сіл Беньова, Сиглувате та Завадівка.

Скарби Довбуша зафіксовані біля сіл Сянки (гора Ополонок), Верхня Яблунька (безіменна гора), Кіндратів (гора Шибівка), Лопушанка (Чорний потік), Лімна (гора Магура).

Біля села Ясіночка Стецьова, за переказами старожилів, є місце, де люди випасали вівці для потреб Довбушевої ватаги.

Чимало легенд збереглося про Довбушеві діяння на Турківщині. Ось кілька з них:

ОЛЕКСА ДОВБУШ У БЕНЬОВІЙ

Скрізь по горах ходив Олекса Довбуш зі своїми опришками. Побував він і в селі Беньова. Тоді то було велике і багате село. Потрясли вони місцевих багатіїв, відібрали чимало золота й інших коштовностей. Олекса наказав скласти усе в одну скриню, віднести в гори і заховати. Скласти-то склали, а підняти не можуть. Четверо молодих опришків не могли взяти ту скриню на плечі. Тоді Олекса сам взяв скриню, поставив собі на плечі і відніс на гору Вершок. Там і закопали скарб. Потім Олекса приніс величезну кам’яну брилу і накрив нею сховок. А щоб помітити місце схову, Довбуш щосили вдарив долонею по кам’яній брилі і на ній навічно залишився відбиток його руки. Цей знак тут є і дотепер.

Від Олени Вархол, 1932 р.н., неписьменна, с.Нижні Турочки.

***

КРИНИЦЯ ДОВБУША

Якось Олекса Довбуш гуляв зі своїми хлопцями Сколівськими Бескидами і побачив, що зовсім недалеко є містечко Турка. Тож вирішив побувати тут. А як прийшов у наші краї, то зупинився на горі Звіринець, що є поблизу Турки. Опришок дуже хотів потрясти місцевих багатіїв, особливо тих, хто дуже знущався з простого люду. Край для Олекси не знайомий, отже, треба було робити розвідку. Отаборились на горі Звіринець, знайшли невелике джерельце, вода з якого самотічно струменіла із землі, утворюючи невеликий потічок. На місці витоку джерельця вирішили викопати криницю. Жили тут кілька днів, а до Турки ходили поодинокі опришки. Коли Олекса одержав детальну інформацію про містечко і його мешканців, то вирішив, кого у першу чергу відвідати і провчити. На наступний день, перед тим, як іти в Турку, звернувся до своїх побратимів:

- Хлопці! Турка, хоч і невеличке, але повітове містечко, там є і поліція, і люди, які мають зброю. Усім нам треба бути гранично уважними, щоби не вскочити у небажану халепу. І ще одне. У нашій справі усяке буває. Можуть поранити, а можуть когось і вбити. Отже, якби зі мною трапилось щось лихе, - знайте: як сісти на нашу криничку обличчям на схід, то там, де перший промінь сонця торкнеться землі, я заховав золото...

Майже триста літ проминуло від того часу. Довбушева криничка є і досі. А люди, яким відома ця історична легенда, час від часу риють землю навколо неї, особливо зі східної сторони, шукаючи золотий скарб легендарного месника . Правда, ніхто і нічого ще не знайшов.

Записано в селі Завадівка від Сакаля Йосипа, 1925 р.н., освіта початкова.

***

ЗАКЛЯТТЯ ДОВБУШЕВОГО СКАРБУ

Біля села Верхня Яблунька -три гори. Дві великі, а одна, по середині, маленька, як горбок. Порівняно зі своїми солідними сусідками, середній горбок виглядає якимось штучним, неправдивим. Казали люди, що то і є штучний горб, і насипаний він опришками Олекси Довбуша. Повідали також, що там заритий Довбушевий скарб, лиш торкатись до нього нікому не вільно. А хто ризикне - той загине...

Двоє молодих сільських хлопців вирішили спробувати свого щастя. їм конче потрібні були гроші. Ось і ризикнули. Пішли вони на той пагорб уночі, взявши зі собою раскалі. Була тиха місячна ніч. Горб, який здалеку виглядав невеличким, насправді виявився чималим. Почали копати, не маючи ні найменшої уяви про ймовірне місце знаходження скарбу.

Виривали землю, каміння і -більше нічого... Хотіли вже йти додому, мовляв, розмови про скарб - то лише розмови. І тут один з хлопців наштовхнувся на щось тверде, і те «щось» не було подібним на камінь.

Придивились, розрили те місце ширше і побачили щось на зразок мурованої цегляної стіни, що стрімко йшла під землю. У той час, як на гріх, місяць сховався за хмару. Довелось чекати. А як місяць знову освітив усе навкруги, хлопці, придивившись, таки побачили кладку з цегли. Тоді один з них вклав раскаль у проміжок між цеглинами, наліг на держак і без особливих зусиль відвалив цеглину з кладки. Тільки-но цеглина відпала, впав і хлопець, який відвалив цеглину.

Підбігши до товариша, другий юнак зрозумів, що той мертвий! Страшенно злякався і хотів утікати. Але переборов свій страх, зупинився, не знаючи, що діяти. Скарбу вже не хотілось. Треба було щось робити із загиблим. Нести до села не міг - далеко. Подумавши трохи, вирішив прикидати друга хмизом, а самому піти в село і кликати підмогу. Так і вчинив. Прикидав товариша хмизом, щоб вовки, бува, не розтерзали, а сам пішов по допомогу, обмізковуючи дорогою ситуацію. Прийшов у село, збудив одного з друзів та розповів йому про страшну пригоду. Вдвох запрягли коня і поїхали на місце події. Розкидавши хмиз, взяли невдаху-шукача скарбів, поклали на фіру і поїхали до села. А дорогою гарячково радились - як бути? Де їхати? Куди везти тіло? Після довгої суперечки вирішили не казати батькам про те, що трапилось, а негайно їхати до сільської ворожки, може вона зможе якось допомогти.

Так і зробили. Коли заїхали на ворожчину обору, розбудили жінку і пояснили причину свого нічного візиту. Та подумала і сказала:

- Несіть хлопця до хати. Занесли. Ворожка глянула й мовила:

- О, то він хотів Довбушевого скарбу! То небезпечно. Залиште його в мене, а через три дні він прийде додому, але, якщо будь-хто посміє торкнутися хоча б того місця, де є закопаний скарб Довбуша, то тоді вже ні я, ніхто інший йому не допоможе...

Через три дні хлопець повернувся додому. Потім довго хворів. А за ту трагічну нічну пригоду не згадував більше ніколи...

Записано в селі Верхня Яблунька від Кузишина Степана, 1943р.н., освіта середня.

Підготував Петро ЗБОРОВСЬКИЙ.

Газета "Бойківщина" №34


Схожі матеріали :

Категорія: Історія Бойківщини | Додав: Admin (30.08.2015)
Переглядів: 1419 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.