Вівторок, 24.10.2017 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Проповіді

1-19 СЛОВО НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ.
(25-го грудня за старим стилем. 7-го січня за новим стилем).

«Христос раждається, славіте!
Христос с небес, срящіте!
Христос на землі, возносітеся!».

Во Ім’я Отца, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені во Христі, дорогі браття і сестри! Сьогодні Свята Церква закликає нас прийти в Вертеп до Господа, Котрий народився, і в смиренні та покаянні вклонитися Йому. Сьогодні ми чуємо ангельську пісню: «Слава в вишніх Богу і на землі мир». І для багатьох з нас, для тих, хто в покорі та смиренні готовився до цього свята через величні Церковні богослужіння, це не тільки слова, але й ангельський стан миру та благості.

Христос раждається, славіте! Прославляйте священники, тому що народжується великий Первосвященик, Котрий одночасним приношенням спасає Ним освячених. Прославляймо миряни, тому що Він всіх нас зробить царями та священниками Божими. Прославляйте мудреці, бо Він нам від Бога являється премудрістю, правдою, освяченням та викупом. Прославляйте безумні, бо Він безумних вибере, щоб безумством проповіді спасти віруючих. Прославляйте старці, бо Отроча младо являється Богом Превічним і Отцем майбутнього віка. Прославляйте діти, тому що хто не буде як дитина, не зможе ввійти в Його Царство. Прославляйте малята, бо Він із уст малят звершив Собі хвалу. Прославляйте діви, бо Він народжується від Діви. Прославляйте вдовиці, бо Він, принесений в храм, буде проповіданий вдовицею. Нехай прославляє й возвеличує Його все творіння, бо Він гряде зняти з нього прокляття й несе благословення всьому світу! Прославляйте – розділяйте щиросердечно з Церквою ці священні гімни, якими вона славить свого народженого Владику і Господа. Прославляймо всі, хто як може, бесідуючи в своїх домівках та родинах, на трапезах і ложах, з тими, хто знає про це і не знає. Прославляймо – врозумляймо тих, котрим невідома чи незрозуміла Божа любов до людства, Його ясла і Хрест. Прославляючи Богомалятко устами, не забуваймо прославляти Його найбільше своїм життям, стараючись улагодити його за тими правилами, котрі дані нам з Вифлеєму. Прославляймо, не встидаючись пелен та ясел: в них наша слава й спасіння.

В церковних пісноспівах говориться, що «Той, хто є, починає існувати, Нестворений – твориться, Неосяжний – осягається, Багатий стає убогим через взяття на Себе плоті, щоб збагатити мене божеством». Син Божий стає Сином Людським, щоб людських синів зробити синами Божими. На наших очах відбувається зустріч людини з Богом.

Де ж іще ми можемо зустрічатися з Богом? Свята Церква навчає, що перш за все людина зустрічається з Богом в постійній молитві. Зустрічаємось зі своїм Творцем і в величному церковному Таїнстві – Євхаристії. Для віруючої людини зустріч з Богом можлива в кожному церковному дійстві. Вона відбувається і в зустрічі з людиною, і в підтвердженні цих слів прозвучать слова Господа на Страшному Суді: «Я голодував, і ви накормили Мене; жадав пити, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мне; був недужим, і ви відвідали Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене». Тоді люди скажуть: «Господи! Коли ми бачили Тебе голодуючим, спраглим, подорожнім, нагим?» І Господь відповість: «Істинно кажу вам: так як ви створили це одному з цих братів Моїх менших, то створили Мені». Тому якщо це так, то з якою участю, теплотою та любов’ю ми повинні були би відноситися до тих, хто поруч з нами. Чи можемо ми бути черствими, егоїстичними з тією людиною, якщо через неї відбувається наша зустріч з Самим Богом? Напевно, що ні.

Вдивляючись в сьогоднішній образ Боговтілення, ми бачимо, як Христос явив нам смирення та любов Божу, віру Божу у все творіння, в нас грішників, і одночасно явив нам те, якими ми можемо стати досконалими, і як глибоке, бездонно глибоке творіння Господнє. Ось з цією вірою ми можемо жити, можемо ставати людьми у всій мірі Христового втілення, і розглядати світ не тільки як мертвий матеріал, а як те, що прикликано стати якби видимим облаченням Божества, коли Бог стане всім у всьому.

В Євангелії розповідається про те, як Волхви прийшли зі Сходу зі своїми дарами; та куди нам прийти і звідки? Вони прийшли здалеку, з цього місця де не було Христа; і ми можемо сьогодні направитися до Нього, всюдисущому, воскреслому, все перемігшому, з ночі, з пітьми особистої душі. Скільки нас тих, хто блукає в пітьмі: ось із цієї пітьми підемо до світла. А світло – це любов. Із мороку злоби – підемо до любові! Із гріха – підемо до любові, котра все прощає та зцілює! З холоду життя – підемо до любові – котра може зігріти душу й все змінити в нашому житті! З сірої життєвої туги – підемо до любові, тому що там, де є любов, там світло і радість, там немає малозначного, а все має велике значення, тому що може стати знаком любові.

Одне піклування тільки тепер залишається для нас про те: як би прикликати в наш дім Господа. Ми знаємо, що Він не знехтує убогою домівкою, бо відвідав і дім митаря, коли Його щиросердечно запросили. А тим паче Господь стоїть біля кожних дверей наших домівок, стукає, чи вчує хто, щоб ввійти та вечеряти з ним.

Це той Бог, Котрий ради нас вселився в лоно Діви і спрявши плоть від чистої Її крові, чудесно народився. Це Той, Хто не гребував в стаєнці яслами, в яких як малятко пеленами повитий, покластися захотів. Він прийде й до нас, коли ми його в смиренні запросимо, тому що Він милостивий та людинолюбивий. Він приклониться до нашого смирення, яке ми, подібно до волхвів, Йому принесемо. А як говориться, що Господь знаходить притулок в християнській любові, то приготуймо себе до цієї зустрічі: возлюбимо творіння Боже як самих себе. Таким чином приготувавши себе, припадемо до Нього і тако возопіїм: «Царю небесний, Сине Божий, воплотитися нас ради грішников ізволивий, умилосердися над нами, не возгнушайся нами, грішними і смиренними рабами Твоїми. Знаєм ми, що Ти ради нас рабів Своїх в рабій зрак облеклся, нас ради нам уподобився у всім, кромі гріха, і тако з нами нищими нищим бути, з нами немощними немоществувати, з нами плененними і странними в юдолі сей плачевной странствовати, з нами бідними бідствувати, з нами плачущими плакати, а в подальшому за нас єдин за всіх постраждати й померти ізволил єси, да тако нас чудесно приведеши к Твоєму безсмертному і безначальному Родителю.

Ти сам Господь наш к нам, рабом Своїм, в рабіїм зраці пришел, понеже ми к Тебі приіти не могли. Ти сам Бог Создатель наш к созданію Своєму приступил, понеже к Тебі приступити не іміли дерзновенія, і так нам к Тебі дерзновеніє подал: не возгнушайся убо і нині окаянством нашим. Знаєм ми і Твоєй благості от сердца признаєм, що нічого ми не можем Тебі за сія принести. Ангели Тебі приносят пініє, небеса – звізду, волсви – дари, пустиня – яслі. А ми що? Немає нічого, ібо все, що і маєм, Твоє є. Твої і ми, Твій єсми храм, Твоїми руками созданний, Твоєю пречистою Кровію возобновленний, та, нажаль, паки окаянною нашею волею растлінний, непотребен Тебі Господу і Богу нашему сотворенний. А наше що? гріхи наші – сей наш особистий плід єсть, сіє наше ісчадіє, сими ми багаті, сими ми, як бременем, отягощені, сіє бремя тяжкоє носяще без стида. Обаче со страхом і смиренієм приходим к Тебі; приходим к Тебі, яко Агнцу Божію, вземлющему всего міра гріхи, і с сим бременем храм сей тілесний весь осквернен пред стопами Твоїми повергаєм; по подобію євангельскія блудници і умними устнами со умиленієм касаємся пречистих Твоїх ніг, і, не сміючи, як митарь, к Тебе очес наших возвести, із глубини зовем: Агнче Божий, возьми бремя наше тяжкое гріховноє і, яко милостив, ущедри нас. А так убогі і окаянні суще, вмісто дара представляєм Тебі Матерь Діву чистую, Тебе Бога нам рождшую, всіх тварей небесних і земних Честнійшую, юже Сам Себі, яко дар благоприятнійший, от всего рода человіческаго ізволил єси ізбрати: Тоя предстательством помилуй нас; возобнови паки вседійствительною Твоєю благодатію растлінний храм наш, очисти єго огнем Твоїм невещественним; сердце чисто созижди в нас, Боже, і дух прав обнови во утробі нашей, і тако приіди і вселися в ни, і Ти єдин царствуй в нас і над нами со Отцем і Пресвятим Твоїм Духом, нікому нами не попуская владіти. Тоді і ми з радостію і веселієм воззовем: обрітохом Мессію, єже єсть сказаємо Христос. Тоді воспоєм з благгоговінням, любов’ю і трепетом Воплощеніє Христово; воно для нас життя вічне уже на землі, і воно – слава всього тварного в вічності на небесі.

Амінь.

Віктор Саварин для сайту turka.at.ua


Схожі матеріали :

Категорія: Проповіді | Додав: Admin (07.01.2017)
Переглядів: 1241 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
0
1 Християнин   (22.01.2017 00:28)
Різдво! Мир і благовоління в людських серцях. Воно визначило межу між двома епохами, між двома Завітами: Вітхим і Новим. Воно стало початком нового життя, нових відносин між Богом і людиною, між всіма людьми.

Відносин, які ставлять вище за все любов і її моральні прояви – мир і благовоління. Тому пришестя Сина Божого на землю було урочисто провозвіщено ангелами.
Звістка про мир на землі та благовоління поміж людьми стала основним мотивом втілення Христа як начальника Миру і Спасителя людського роду.
Христос народився на землі, щоб показати тут небесне народження. З’явився видимо, щоб явити нам і невидиме різдво. І тому в самому Його народженні як через прозору завісу, як пише апостол Павел, ми можемо бачити новий і живий шлях нашого духовного народження. Тепер непотрібно більши взивати разом з Давидом: „Господи, покажи мені шлях, яким мені потрібно іти”. Тому що цей, раніше невідомий шлях, тепер явно для всякої плоті вказаний втіленням Слова Божого – Христа Спасителя, який говорить: „Я є шлях, істина і життя”.
Боговтілення звершилося, „Слово стало плоттю і жило поміж нас сповнене благодаті і істини”. І якщо колись праведний страдалець Іов міг лише сподіватися, що його Спаситель живий, що Бог його ще відновить до нового життя і що очі його ще побачать Переможця смерті, то тепер і простеці-пастухи, і мудреці-волхви змогли побачити Спасителя всіх людей на власні очі і вклонитися Йому від лиця всього людства.
З народженням Спасителя зникла стіна, що розділяла Бога і людей. Прийшов Іскупитель – і небо знову відкрилося для людини.
Для чого ж Господь прийшов на землю не як цар, а як немовля, яке народилося в убогому вертепі на сіні? А тому, що Предвічний Син Божий народився на землі як син людський, який не порушив людської свободи безумовним проявом своєї сили. Він не порушив тієї свободи, яку дав Адамові при створенні.
Син Божий став сином людським, і тепер для всіх людей відкрилася можливість стати Божими дітьми по благодаті. Так вчить нас святитель Іриней Ліонський.
Спасительне значення втілення заключається саме в тому, що Господь не залишив людину наодинці з її особистими проблемами. Але Він їх покрив Божественною довершенністю, викупивши нас з рабства гріха.
Мир з Богом був порушений гріхом, і відновлення миру могло бути досягнутим лише через звільнення людей від гріха. Гріх зробив нас недостойними Божого миру, як духовного спокою, тому що в наслідок гріха ми стали винними перед Богом і неспроможними приймати і засвоювати той мир, який дає нам Бог. Оскільки гріх по своїй сутності протерічить миру і всякому благополуччю.
Спасіння ж православного, перш за все і головним чином, це є позбавлення від гріха, яке й було звершено через пришестя Христа Спасителя.
Своїм пришестям Син Божий осяяв заблудший світ промінням істинного богопізнання. Він дарував втішну істину, що всі люди браття, члени єдиного благодатного тіла, яких Отець Небесний зібрав у єдину Церкву. Щоб всі ми через духовне спілкування явили себе дітьми Царства Божого, Царства правди і миру. Саме в цьому полягає духовне значення світлого пришестя Сина Божого у наш земний світ.
Втіленням Начальника миру примиряється те, що раніше було у ворожнечі. Господь є примирителем, який через прийняття нашої плоті, своєю кров’ю примирив людину з Богом Отцем.
Прийшовши на землю в убогому вертепі, задля того, щоб спасти нас, Господь наш Іісус Христос сам благоволив називати Свій великий подвиг, через який ми отримали дійсне спасіння, служінням роду людському. Адже, „Син людський не для того прийшов, - говорить Він нам у Святому Євангелії, - щоб Йому служили, але для того, щоб послужить і віддати душу свою для викуплення багатьох”.

Мир і благодать від Христа Іскупителя Воплощенного нехай перебуває зі всіма нами.
Христос рождається! Славімо Його!
    Блаженніший Митрополит Володимир.


УВАГА ! 3 1 квітня 2017р вводиться премодерація коментарів неавторизованих відвідувачів. Ваш коментар буде опублікований після схвалення модератором ! Деталі читайте тут...

Им'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Код *: Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.